Постанова

від 28.07.2016 по справі 916/1139/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" липня 2016 р.Справа № 916/1139/16 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Принцевської Н.М.

секретар судового засідання: Полінецька В.С.

за участю представників сторін:

від позивача : ОСОБА_1 (довіреність № 21/р8-067 від 26.04.2016)

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю В«ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯВ»

на рішення господарського суду Одеської області від В« 17В» червня 2016 року, повний текст якого складено та підписано В« 22В» червня 2016 року

по справі № 916/1139/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯВ»

до відповідача ОСОБА_2 дошкільного навчального закладу комбінованого типу ясла-садок № 32 В«БАРВІНОКВ» Ізмаїльської міської ради Одеської області

про стягнення 16 242,51 грн.

В С Т А Н О В И В :

29.04.2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю „ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯВ» (далі - Позивач) звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до ОСОБА_2 дошкільного навчального закладу комбінованого типу ясла-садок № 32 „БАРВІНОКВ» Ізмаїльської міської ради Одеської області (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості за Договором на постачання природного газу для споживачів, що не є побутовими (для бюджетних установ та організацій) у розмірі 159 648,74 грн., з якої 149 458,03 грн. - основна сума боргу, 609,59 грн. - 3% річних, 8 800,36 грн. - пеня, 780,76 грн. - інфляційні втрати.

25.05.2016 року від ТОВ В«ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯВ» надійшла в порядку ст.22 ГПК України заява про зменшення розміру позовних вимог від 24.05.2016 № 1093-Ю (вх. № 2-2779/16 від 25.05.2016), в якій він остаточно просить суд стягнути з відповідача 9 566,72 грн. - пені, 664,00 грн. - 3 % річних, 6 011,79 грн. - суму інфляційних втрат. Судом прийнята вказана заява позивача до розгляду (а.с.111-115).

Позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором на постачання та транспортування природного газу для споживачів, що не є побутовим, а саме в частині своєчасного розрахунку з постачальником за отриманий природній газ у період з січня-березень 2016 року, у зв'язку з чим позивачем нараховані пеня, відсотки річних та інфляційні витрати.

Рішенням господарського суду Одеської області від 17.06.2016 року по справі № 916/1139/16 (суддя Шаратов Ю.А.) позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 дошкільного навчального закладу комбінованого типу ясла-садок № 32 „БАРВІНОКВ» Ізмаїльської міської ради Одеської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯВ» 2 000,00 грн. (дві тисячі гривень 00 коп.) - пені, 664,00 грн. (шістсот шістдесят чотири гривні 00 коп.) - 3 % річних, 716,93 грн. (сімсот шістнадцять гривень 93 коп.) - суму інфляційних втрат. В задоволенні іншої частини позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 дошкільного навчального закладу комбінованого типу ясла-садок № 32 „БАРВІНОКВ» Ізмаїльської міської ради Одеської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯВ» витрати на сплату судового збору у розмірі 1 378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень 00 коп.). Повернуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯВ» надмірно сплачений судовий збір у розмірі 1 016,73 грн. (одна тисяча шістнадцять гривень 73 коп.).

Такий висновок суду мотивований тим, що відповідач порушив вимоги договору та норми чинного законодавства, за отриманий у спірний період газ не розрахувався своєчасно, позивачем це встановлено та підтверджено відповідними доказами. Однак місцевим господарським судом зменшено розмір пені відповідно до положень п.3 ст.83 ГПК України, та здійснено перерахунок інфляційних нарахувань, які стягнути судом за березень 2016 року.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю В«ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯВ» звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить:

- скасувати рішення господарського суду Одеської області від 17.06.2016 року по справі № 916/1139/16 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 7 556,72 грн. та інфляційних втрат у розмірі 5 294,86 грн.;

- прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 9 566,72 грн., інфляційні витрати у розмірі 6 011,79 грн. та витрати по сплаті судового збору.

Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд частково повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми чинного законодавства, в зв'язку з чим виніс часткове незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

Апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що місцевим господарським судом було безпідставно застосовні положення п.3 ч.1 ст.83 ГПК та зменшено розмір пені, оскільки відповідачем були порушені умови Договору в частині своєчасної плати за отриманий природній газ, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Також скаржником зазначено, що зменшення розміру пені спричиняє позивачу збитки та дозволяє відповідачу у подальшому порушувати договірні відносини.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу до суду не надав та в судове засідання 28.07.2016 року не з'явився без поважних причин, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань не заявляв, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням, а тому судова колегія вважає за можливе розглянути справу за його відсутністю.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивач, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Відповідно до приписів ст.101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного провадження, 11.04.2016 між Позивачем та Відповідачем укладено Договір на постачання природного газу для споживачів, що не є побутовими (для бюджетних установ та організацій) № 019032 (а.с.12-17)

Відповідно до пунктів 2.1, 3,4, 3.7, 3.8, 5.5 Договору від 11.04.2016 постачальник (Позивач) постачає природний газ споживачеві (Відповідачу) в обсягах і порядку, передбачених цим договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених цим договором. Обсяг спожитого природного газу підтверджується підписаним сторонами акту прийому-передачі природного газу, що оформлюється на підставі даних комерційних вузлів обліку. Акти прийому-передачі природного газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником. Постачальник здійснює постачання природного газу на протязі року, у тому числі по місяцях: 6592 тис. куб.м. у січні, 7004 тис. куб.м. у лютому, 2692 тис. куб.м. у березні, 4635 тис. куб.м. у листопаді, 9631 тис. куб.м. у грудні. Оплата за природний газ здійснюється споживачем грошовими коштами шляхом поточного перерахування на розрахунковий рахунок постачальника 100 % вартості запланованих обсягів газу на підставі рахунку-фактури. У випадку недоплати вартості послуг за спожитий у розрахунковому періоді природного газу, споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Пунктом 7.2.1 Договору від 11.04.2016 передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом V Договору, із споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п.11.1 Договору, він набирає чинності з дня його підписання та укладається в частині постачання природного газу на термін до 31.12.2016 року, а в частині оплати за надані послуги - до їх повного здійснення. Договір розповсюджує свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2016 року згідно Цивільного кодексу України с.631 п.3.

На виконання умов договору, позивачем у період з січня 2016 року по березень 2016 року поставлено природний газ на загальну суму 149 458,03 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи Акти прийому-передачі природного газу (а.с. 22, 23, 24), та не заперечується Відповідачем.

На підставі зазначених актів, постачальником були виставлені замовнику рахунки-фактури на суми, а саме:

- 71 692,94 грн. - рахунок-фактура за січень 2016р. від 25.01.2016 № 019032 (а.с.19);

- 35 060,38 грн. - рахунок-фактура за лютий 2016р. від 26.02.2016 № 019032 (а.с.20);

- 42 704,71 грн. - рахунок-фактура за березень 2016р. від 30.03.2016 № 019032 (а.с. 21).

Крам того, в процесі позовного провадження 28.04.2016 відповідач повністю оплатив поставлений газ за Договором від 11.04.2016 на загальну суму 149 458,03 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача (а.с.137). однак, з порушенням строку передбаченим пунктом 5.5 Договору від 11.04.2016.

Враховуючи вищевикладене, ТОВ В«ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯВ» і звернулось до суду з заявою про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просило стягнути індекс інфляції, відсотки річних та пеню.

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог позивача та вважає, що апеляційна скарга ТОВ В«ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯВ» підлягає залишенню без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - залишенню без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ч. 6 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Отже, як встановлено під час розгляду даної справи, у відповідності із цими нормами чинного законодавства, між сторонами - ТОВ В«ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯВ» , як постачальником, та ОСОБА_2 дошкільним навчальним закладом комбінованого типу ясла-садок № 32 В«БАРВІНОКВ» Ізмаїльської міської ради Одеської області як споживачем, склалися правовідносини пов'язані з продажем/купівлею товару (природного газу), про що 11.04.2016 року було укладено відповідний Договір № 019032, який є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст.ст.173, 174 ГК України (ст.ст.11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ В«ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯВ» свої зобов'язання по виконанню умов зазначеного договору виконало належним чином та в повному обсязі, а саме поставило відповідачу протягом січня-березня 2016 року природний газ, за який відповідач своєчасно не розрахувався, а саме з порушенням строків встановлених умовами п.5.5 Договорів строків.

Пунктом 7.2.1 Договору від 11.04.2016 передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом V Договору, із споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як встановлено судом першої інстанції, сума пені за прострочення оплати за Договором від 11.04.2016 за періоди з 10.02.2016 по 27.04.2016 становить суму у розмірі 9 566,72 грн. Судом перевірено правильність розрахунку виконаного позивачем (а.с.116).

Частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України, частиною першою статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У відповідності до ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Так, стаття 83 ГПК України передбачає, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Правовий аналіз вказаних норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, яким приймається рішення.

Відповідно до підпункту 3.17.4 підпункту 3.17 пункту 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

В чинному законодавстві України відсутній перелік таких виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку.

Керуючись ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України, п. 3 ст. 83 ГПК України, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про можливість зменшити розміру пені. При цьому, з матеріалів справи вбачається наявність наступних підстав для зменшення розміру пені, а саме: факт повного виконання основного зобов'язання станом на час розгляду даної справи; майновий стан відповідача; відповідач є державним підприємством.

Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю В«ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯВ» викладені в апеляційній скарзі відносно скасування рішення в частині зменшення пені до уваги не приймаються, оскільки потрібно прийняти до уваги ступень виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, та майновий стан обох сторін.

Крім того, до прийняття рішення судом першої інстанції, відповідач повністю розрахувався із позивачем погасив суму заборгованості, про що свідчить відповідне платіжне доручення, хоча відповідач є комунальним дошкільним навчальним закладом.

З огляду на вищевказане, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про винятковість даного випадку, що зумовлено особливістю здійснення господарської діяльності.

Отже, враховуючи інтереси сторін, ступень виконання Відповідачем основного грошового зобов'язання за Договором від 11.04.2016, зменшення негативних наслідків порушення зобов'язання, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про зменшення розміру пені до 2 000,00 грн.

Згідно із ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим слід зазначити, що інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому вони є складовою частиною основного боргу.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Розрахунок 3 % річних та інфляційних витрат здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України, Листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року з рекомендаціями відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ та Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012 про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права.

Як вже зазначалось, свій обов'язок оплатити позивачу суму боргу відповідно до умов Договору, відповідач виконував з простроченням обумовлених Договором строків, отже, має місце прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати боргу.

При цьому невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) згідно ст.610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.

Колегія суддів апеляційної інстанції перевіривши розрахунок 3 % річних у сумі 644,00 грн. у період з 10.02.2016 - 27.04.2016 вважає його правомірним та таким, що підлягає стягненню з відповідача.

Колегія суддів апеляційної інстанції перевіривши правильність здійснення розрахунку інфляційних витрат судом першої інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що сума інфляційних витрат за березень 2016 складає 716,93 грн. та відмову у нарахування суми інфляції лютий, квітень 2016 року, оскільки період прострочення складає менше місяця. Зазначена позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 10.07.2013 у справі № 5002-33/4081-2012.

Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеного місцевим господарським судом рішення про часткове задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю В«ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯВ» .

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Одеської області від 17.06.2016 року у справі № 916/1139/16 відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, підстави для його скасування або зміни відсутні, а тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю В«ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯВ»- без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101-105 Господарського

процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю В«ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯВ» залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Одеської області від „17В» червня 2016 року по справі № 916/1139/16 залишити без змін.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови

складено „29В» липня 2016 року

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя Н.М. Принцевська