Ухвала

від 28.07.2016 по справі 826/22317/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/22317/15 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

28 липня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Шостака О.О.,

при секретарі: Вітковській К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Віва Люкс Плюс» та Державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віва Люкс Плюс» до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві та Державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Віва Люкс Плюс» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві та Державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якому просило:

- визнати незаконним і скасувати рішення (лист) ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві від 14.02.2015 вих.№10473/10/26-55-18-04, рішення ГУ ДФС у місті Києві від 27.04.2015 вих.№7066/10/26-15-11-03-11 та рішення ДФС України від 16.07.2015 №14851/6/99-99-11-02-02-15 ;

- зобов'язати ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у місті Києві включити відомості з поданої ТОВ «Віва Люкс Плюс» податкової декларації з податку на додану вартість за податковий період - календарний місяць - січень 2015 року, доповнення та додатків до цієї декларації, до облікових даних щодо цього товариства в інформаційних базах даних Державної фіскальної служби України.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 квітня 2016 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ у Печерському районі головного управління Міндоходів у місті Києві, оформлене листом від 14.02.2015 №10473/10/26-55-18-04. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, з апеляційною скаргою звернувся позивач, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову, якою позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені ним в оскаржуваній постанові, не відповідають обставинам справи.

Також не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у місті Києві подала апеляційну скаргу, в якій просила постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає про те, що неприйняття вказаної декларації було правомірним, оскільки остання була подана за формою, яка ще не була діючою станом на момент її подання.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційних скарг і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Віва Люкс Плюс» засобами поштового зв'язку подано до ДП у Печерському районі ГУ Міністерства доходів і зборів у місті Києві податкову декларацію з ПДВ за січень 2015 року.

Однак, ДПІ у Печерському районі ГУ Міністерства доходів і зборів у місті Києві листом від 14.02.2015 №10473/10/26-55-18-04 повідомила ТОВ «Віва Люкс Плюс» про те, що надіслана товариством податкова декларація з ПДВ за січень 2015 року складена за формою, затвердженою наказом, який станом на момент її подання ще не набрав чинності, - у зв'язку з чим остання не може бути прийнята як податкова звітність.

Скориставшись правом на адміністративне оскарження, позивач звернувся зі скаргою спочатку до ГУ ДФС у місті Києві, а в подальшому і до ДФС України. За результатом їх розгляду ГУ ДФС у місті Києві прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги від 27.04.2015 №7066/10/26-15-11-03-11, а ДФС України - рішення про результати розгляду скарги від 16.07.2015 №14851/6/99-99-11-02-02-15, якими рішення (лист) ДПІ у Печерському районі ГУ Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 14.02.2015 №10473/10/26-55-18-04 залишено без змін, а скарги ТОВ «Віва Люкс Плюс», - без задоволення.

Частково задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що оскільки податкова декларація з ПДВ за січень 2015 року подана позивачем у лютому 2015 року, тобто вже після набрання чинності наказом Міністерства фінансів України від 23.01.2015 №13, - відмова у прийнятті такої декларації з підстав, зазначених у листі ДПІ у Печерському районі ГУ Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 14.02.2015 №10473/10/26-55-18-04, є протиправною. Разом з тим зазначив, що рішення ГУ ДФС у місті Києві від 27.04.2015 вих.№7066/10/26-15-11-03-11 та рішення ДФС України від 16.07.2015 №14851/6/99-99-11-02-02-15 про результати розгляду скарг не порушують права та інтереси позивача, - з огляду що підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого:

У відповідності до пункту 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з п. 46.6 ст. 46 Податкового кодексу України якщо в результаті запровадження нового податку або зміни правил оподаткування змінюються форми податкової звітності, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, який затвердив такі форми, зобов'язаний оприлюднити нові форми звітності.

До визначення нових форм декларацій (розрахунків), які набирають чинності для складання звітності за податковий період, що настає за податковим періодом, у якому відбулося їх оприлюднення, є чинними форми декларацій (розрахунків), чинні до такого визначення.

Після внесення змін до нормативно-правових актів з питань оподаткування центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, повинен здійснити заходи, пов'язані з оприлюдненням та застосуванням таких змін.

Пунктами 48.1, 48.2 статті 48 ПК України закріплено, що податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору. Обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Згідно з пунктом 49.11 статті 49 ПК України у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови, зокрема, у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання.

Як вбачається з матеріалів справи, в лютому 2015 року ТОВ «Віва Люкс Плюс» було подано до податкового органу податкову декларацію з ПДВ за січень 2015 року за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 №966 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 23.01.2015 №13).

Так, наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 №966 затверджено форму податкової декларації з податку на додану вартість, до якого наказом Міністерства фінансів України від 23.01.2015 №13 внесено зміни до форм податкової декларації з податку на додану вартість, уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 №966.

Пунктом 6 вказаного Наказу визначено, що він набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

Вищеозначений наказ було опубліковано в Офіційному віснику України, 2015, №6 від 30.01.2015.

Водночас, позивачем податкова декларація з податку на додану вартість за січень 2015 року подана у лютому 2015 року, тобто вже після набрання чинності наказу Міністерства фінансів України від 23.01.2015 №13, - з огляду на що колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відповідність вказаної декларації формі, яка діяла станом на момент її подання та, відповідно, протиправність відмови ДПІ у Печерському районі ГУ Міністерства доходів і зборів у місті Києві у її прийнятті, з підстав, зазначених у листі від 14.02.2015 №10473/10/26-55-18-04.

Стосовно позовних вимог про визнання незаконними та скасування рішень ГУ ДФС у місті Києві від 27.04.2015 вих.№7066/10/26-15-11-03-11 про результати розгляду первинної скарги та ДФС України від 16.07.2015 №14851/6/99-99-11-02-02-15 про результати розгляду скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Дійсно, відповідно до пункту 56.10 статті 56 ПК України рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, прийняте за розглядом скарги платника податків, може бути оскаржене в судовому порядку.

Водночас, відповідно до частин першої та другої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Пунктом 8 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушуються, створено або створюються перешкоди для реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Однак, ані зі змісту позовної заяви, ані зі змісту апеляційної скарги не вбачається, які саме свої права та інтереси позивач вважає порушеними оскаржуваними рішеннями, прийнятими за результатами скарг.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки вказані рішення самі по собі не є юридично значимими для позивача, не мають безпосереднього впливу на його суб'єктивні права та обов'язки, а також ненаведення обставин такого впливу і самим позивачем, - підстави до скасування рішення ГУ ДФС у місті Києві від 27.04.2015 вих.№7066/10/26-15-11-03-11 та рішення ДФС України від 16.07.2015 №14851/6/99-99-11-02-02-15, відсутні.

В контексті наведеного колегія суддів також вважає за необхідне звернути увагу на те, що розкриваючи критерій ефективності способу захисту порушеного права платника, Верховний Суд України у постанові від 16.09.2015 по справі №21-1465а15 зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

На переконання колегії суддів, скасування рішення ДПІ у Печерському районі головного управління Міндоходів у місті Києві, оформленого листом від 14.02.2015 №10473/10/26-55-18-04, повністю відновлює порушені податковим органом права позивача, а тому застосування додаткових заходів недоцільне.

Стосовно посилань апелянта на невідповідність підпису представника ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві на запереченнях проти позову та на копії довіреності на представництво інтересів податкового органу, колегія суддів зазначає, що вказані обставини не підтверджені жодними належними та допустимими доказами в розумінні КАС України.

Так само, на переконання колегії суддів, не може бути підставою до скасування оскаржуваного рішення задоволення вимоги позивача судом першої інстанції шляхом визнання оскаржуваного рішення протиправним, а не незаконним, як було заявлено позивачем, з огляду на наступне.

Із змісту статті 162 КАС України випливає, що в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинними рішення чи окремих його положень.

При цьому, Вищий адміністративний суд України в п.10.2 постанови Пленуму «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7, вказав на те, що суди повинні виходити з того, що вимоги про визнання акта владного органу недійсним або неправомірним, тощо є різними словесними формами вираження одного й того самого способу захисту порушеного права позивача, а саме визнання акта протиправним.

Таким чином, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції.

Допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи колегією суддів не виявлено, суд повно і правильно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини, що склалися між сторонами, і дав їм належну правову оцінку, - з огляду на що підстави до скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Віва Люкс Плюс» та Державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 квітня 2016 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 29 липня 2016 року.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Шостак О.О.

Мамчур Я.С