Постанова

від 19.05.2020 по справі 826/22317/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 травня 2020 року

Київ

справа №826/22317/15

адміністративне провадження №К/9901/25906/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 05.04.2016 (головуючий суддя Літвінова А.В., судді: Мазур А.С., Погрібніченко І.М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2016 (головуючий суддя Желтобрюх І.Л., судді: Шостак О.О., Мамчур Я.С) у справі №826/22317/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Віва Люкс Плюс до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві, Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Віва Люкс Плюс (далі - ТОВ Віва Люкс Плюс , позивач) звернулось до суду з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС, відповідач 1), Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві (далі - ГУ ДФС, відповідач 2), Державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві (далі - ДПІ, відповідач 3), у якому позивач просив визнати незаконним і скасувати: рішення (лист) від 14.02.2015 вих.№10473/10/26-55-18-04 Про відмову у прийнятті ; рішення від 27.04.2015 вих.№7066/10/26-15-11-03-11 про результати розгляду первинної скарги; рішення від 16.07.2015 №14851/6/99-99-11-02-02-15 про результати розгляду скарги; зобов`язати відповідача 3 включити відомості з поданої ТОВ Віва Люкс Плюс податкової декларації з податку на додану вартість за податковий період календарний місяць січень 2015 року, доповнення та додатків до цієї декларації, до облікових даних щодо цього товариства в інформаційних базах даних ДФС України.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 05.04.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2016, позов задоволено частково.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ДПІ (відповідач 3) звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.09.2016 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДПІ (відповідач 3) на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 05.04.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2016 у справі №826/22317/15.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №826/22317/15 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Ухвалою Верховного Суду від 18.05.2020 матеріали справи прийнято судом до провадження та призначено справу до розгляду у попередньому судовому засіданні на 19.05.2020.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.

В обґрунтування касаційної скарги ДПІ (відповідач 3) посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема статті 48 Податкового кодексу України. Як вказує ДПІ, позивачем надіслано до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за січень 2015 року на паперових носіях за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 23.01.2015 №13, що на момент подання декларації ще не набрав чинності. Зазначеним наказом були внесені зміни до форми декларації з податку на додану вартість, який набув чинності 01.03.2015. При цьому, положеннями статті 49.4 статті 49 Податкового кодексу передбачено подання податкової декларації великими та середніми підприємствами в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством. Також, ДПІ посилається на вимоги Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 №966, яким визначено, що податкова декларація з податку на додану вартість та податкова звітність подаються платником засобами електронного зв`язку в електронній формі. Крім того, листом ДФС України від 19.01.2015 №1403/7/99-99-19-03-01-17 надано роз`яснення щодо порядку подання звітів з податку на додану вартість, а саме: починаючи з першого звітного періоду 2015 року (січень/І квартал) податкова звітність з податку на додану вартість подається до контролюючого органу всіма платниками податку виключно в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством. Окрім іншого, ДПІ зауважує, що 19.02.2015 між контролюючим органом та позивачем було укладено договір про визнання електронних документів, відтак Товариство мало можливість реєструвати податкову звітність та податкові накладні, надіслані засобами телекомунікаційного зв`язку. У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивачем подано заперечення на касаційну скаргу ДПІ. ТОВ Віва Люкс Плюс не погоджується з вимогами та доводами касаційної скарги, зокрема, вказує, що інформаційні листи, роз`яснення, коментарі та консультації, тощо органів виконавчої влади не є обов`язковими до виконання, не можуть впливати на права і обов`язки платників податків. Позивач наголошує, що рішення податкового органу, прийняте після одержання податкової декларації не ґрунтується на положеннях пункту 49.4 статті 49 Податкового кодексу України. Позивач вважає за необхідне зазначити, що наказ Міністерства фінансів України від 23.01.2015 №13 Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України, зареєстрований Міністерством юстиції України 30.01.2015 за №102/26547, офіційно опубліковано 30.01.2015 у журналі Офіційний вісник України , за приписами вказаного наказу, він набирає чинності з дня офіційного опублікування. Крім того, позивач звертає увагу, що даний спір стосується обігу не податкових накладних і не рахунків, а подання Товариством податкової декларації з податку на додану вартість, рішення податкового органу, прийняте після одержання податкової декларації та рішень за результатами розгляду скарг, а також, що договір про визнання податкових документів, поданих в електронній формі не є предметом даного спору, оскільки цей спір стосується поданого позивачем податкового документу не в електронному вигляді, а у письмовій формі. Позивач просить суд врахувати подані заперечення під час касаційного розгляду справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, з урахуванням поданих заперечень, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ Віва Люкс Плюс засобами поштового зв`язку подано до ДПІ у Печерському районі ГУ Міністерства доходів і зборів у м.Києві, правонаступником якої наразі є ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві, податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2015 року.

У свою чергу, ДПІ у Печерському районі ГУ Міністерства доходів і зборів у м.Києві листом від 14.02.2015 №10473/10/26-55-18-04 повідомлено ТОВ Віва Люкс Плюс про те, що надіслана вказаним Товариством податкова декларація з податку на додану вартість за січень 2015 року складена за формою, затвердженою наказом, який станом на момент її подання ще не набрав чинності, у зв`язку з чим остання не може бути прийнята як податкова декларація.

Скориставшись правом на адміністративне (досудове) оскарження, позивачем подано відповідні скарги до ГУ ДФС у м.Києві (відповідач 2) та ДФС України (відповідач 1), розглянувши які: ГУ ДФС у м.Києві прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги від 27.04.2015 №7066/10/26-15-11-03-11, а ДФС України - рішення про результати розгляду скарги від 16.07.2015 №14851/6/99-99-11-02-02-15, якими рішення (лист) ДПІ у Печерському районі ГУ Міністерства доходів і зборів у м.Києві від 14.02.2015 №10473/10/26-55-18-04 залишено без змін, а скарги ТОВ Віва Люкс Плюс - без задоволення.

Вважаючи вказані рішення та дії відповідачів протиправними, ТОВ Віва Люкс Плюс звернулося з позовом до суду, у якому позивач просив визнати незаконним і скасувати:

рішення (лист) ДПІ у Печерському районі ГУ Міністерства доходів і зборів у м.Києві від 14.02.2015 вих.№10473/10/26-55-18-04 Про відмову у прийнятті ;

рішення ГУ ДФС у м.Києві від 27.04.2015 вих.№7066/10/26-15-11-03-11 про результати розгляду первинної скарги;

рішення ДФС України від 16.07.2015 №14851/6/99-99-11-02-02-15 про результати розгляду скарги;

зобов`язати ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві включити відомості з поданої ТОВ Віва Люкс Плюс (код ЄДРПОУ 36676101) податкової декларації з податку на додану вартість за податковий період календарний місяць січень 2015 року, доповнення та додатків до цієї декларації, до облікових даних щодо цього товариства в інформаційних базах даних Державної фіскальної служби України.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ДПІ у Печерському районі ГУ Міністерства доходів і зборів у м.Києві необґрунтовано відмовлено у прийнятті податкової декларації Товариства з податку на додану вартість за січень 2015 року, оскільки форма останньої відповідала положенням податкового законодавства, які діяли станом на момент її подання.

ДПІ (відповідач-3) проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши про те, що неприйняття вказаної декларації було правомірним, оскільки остання була подана за формою, яка ще не була діючою станом на момент її подання. Крім того, з 01.01.2015 введено систему електронного адміністрування податку на додану вартість, зокрема шляхом подання податкових декларацій з податку на додану вартість всіма платника податку виключно в електронній формі, що не було виконано позивачем у даному випадку.

ГУ ДФС у м.Києві (відповідач 2) та ДФС України (відповідач 1) проти задоволення позовних вимог, заявлених щодо них, також заперечували, вказавши на те, що оскаржувані рішення ГУ ДФС у м.Києві про результати розгляду первинної скарги та ДФС України про результати розгляду скарги не породжують прав та обов`язків для позивача, а тому не є рішеннями суб`єкта владних повноважень у розумінні положень статті 17 КАС України.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 05.04.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2016, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ у Печерському районі ГУ Міністерства доходів і зборів у м.Києві, оформлене листом від 14.02.2015 №10473/10/26-55-18-04. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до підпунктів 16.1.2, 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов`язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

У відповідності до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання (пункт 48.1 статті 48 Податкового кодексу України).

Пунктом 49.9 статті 49 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом. За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою.

Положеннями пункту 49.10 статті 49 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від`ємного значення об`єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов`язань тощо) забороняється.

З правового аналізу викладених законодавчих норм вбачається, що податкова декларація вважається поданою платником податків належним чином та прийнятою контролюючим органом виключно за умови її відповідності вимогам статтей 48, 49 Податкового кодексу України.

Згідно з положеннями пункту 49.1 статті 49 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

За правилами пункту 49.3 статті 49 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

З 01.01.2015 набрав чинності Закон України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28.12.2014 №71-VІІІ були внесені зміни до Податкового кодексу України, зокрема пункт 49.4 доповнено абзацом другим такого змісту: Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством .

Тобто, наведений імперативний припис передбачає обов`язок платника податку на додану вартість подавати звітність з цього податку лише в електронній формі.

Виключень з правила, встановленого пунктом 49.4 статті 49 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), законодавством не передбачено.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем 10.02.2015 подано податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2015 року не в електронній, а у письмовій формі.

Однак, у ситуації, що розглядається, підставою для неприйняття ДПІ у Печерському районі ГУ Міністерства доходів і зборів у м.Києві рішенням (листом) від 14.02.2015 вих.№10473/10/26-55-18-04 поданої позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року у письмовій формі слугували висновки податкового органу про те, що зміни до використаної ТОВ Віва Люкс Плюс форми податкової звітності, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 №966 (з урахуванням наказу від 23.01.2015 №13), не набрали чинності.

Наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 №966, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.10.2014 за №1267/26044, затверджено форму податкової декларації з податку на додану вартість.

До вказаного наказу внесено зміни наказом Міністерства фінансів України від 23.01.2015 №13 Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України, зокрема, щодо форм податкової декларації з податку на додану вартість, уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок, шляхом викладення їх у новій редакції.

У відповідності до пункту 6 наказу Міністерства фінансів України від 23.01.2015 №13 останній набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, наказ від 23.01.2015 №13 опубліковано 30.01.2015 в Офіційному віснику України, 2015, №6. Відтак, датою набрання чинності змін до форми податкової декларації з податку на додану вартість є 30.01.2015.

За таких обставин, суди дійшли обґрунтованих висновків про те, що наведена в оскаржуваному рішенні ДПІ у Печерському районі ГУ Міністерства доходів і зборів у м.Києві від 14.02.2015 вих.№10473/10/26-55-18-04 про відмову в прийнятті податкової декларації підстава не відповідає дійсності, оскільки станом на момент подання податкової звітності (10.02.2015) зміни до форми податкової декларації з податку на додану вартість, внесені наказом Міністерства фінансів України від 23.01.2015 №13, були чинними.

Слід вказати, що положення пункту 1 частини другої статті 162 КАС України (в редакції, чинній на момент вирішення справи в судах попередніх інстанцій) надає суду повноваження у разі задоволення адміністративного позову прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб`єкта владних повноважень.

Судами попередніх інстанцій враховано вказані приписи процесуально закону при розгляді справи. При цьому формулювання судами позовних вимог як визнання протиправними та скасування рішень не спотворює визначений позивачем спосіб захисту порушеного права визнання незаконними та скасування рішень .

У частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення судів першої та апеляційної інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним доводам судів у рамках даного касаційного провадження.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Суд касаційної інстанції вважає, що судами попередніх інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи, судами повно встановлено обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, надано їм належну правову оцінку на підставі норм закону. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

За наслідками касаційного розгляду Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 05.04.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

Судді Верховного Суду