Постанова

від 20.05.2016 по справі 804/2145/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2016 р. Справа № 804/2145/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСтепаненко В.В. при секретаріГончаровій В.Г. за участю: представника позивача Ткаченко І.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМГІДРОТЕХБУД» до Криворізької північної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМГІДРОТЕХБУД» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Криворізької північної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.12.2015 року №0001982203.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач не погоджується з результатами перевірки, вважає, що податковий орган дійшов до помилкових висновків про допущення платником податків порушень законодавства, а податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню з підстав, викладених у позовній заяві.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи, причини неявки суду не повідомив, заперечень та клопотань не надав, у зв'язку з чим суд ухвалив проводити розгляд справи без його участі.

Заслухавши пояснення, розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Посадовими особами Криворізької північної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМГІДРОТЕХБУД» з питань дотримання вимог податкового законодавства і правильності нарахування та сплати податку на додану вартість під час здійснення господарських операцій з контрагентами ТЗОВ «ВКФ «АГРОТЕХКОМПЛЕКТ» (код 21881235) та ТОВ «ТРЕЙДМАКС ГРУП» (код 39602074) за період з 01.07.2015 року по 31.07.2015 року.

За результатами перевірки було складено акт від 17.11.2015 року №488/04-83-22-05/34545593, згідно висновків якого позивачем було допущено порушення п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.138.2 ст.138, п.198.1, п.198.2, п.198.3 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України у зв'язку з не підтвердженням фактів здійснення господарських операцій, в результаті чого підприємством ТОВ «ПРОМГІДРОТЕХБУД» (код ЄДРПОУ 34545593) завищено податковий кредит за період з 01.07.2015 року по 30.07.2015 року по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ «Трейдмакс Груп» на загальну суму (без ПДВ) - 4500000,00 грн., сума ПДВ - 900000,00 грн.; завищено податкові зобов'язання за період з 01.07.2015 року по 30.07.2015 року по взаємовідносинам з контрагентами на загальну суму (без ПДВ) - 4500000,00 грн., сума ПДВ - 900000,00 грн.

Не погодившись з висновками перевіряючих, позивач подав заперечення №1328 від 21.12.2015 року, за результатами яких відповідачем надано відповідь від 28.12.2015 року №13850/04-83-22-03, згідно якої було змінено висновок акту перевірки та викладено його в наступній редакції: встановлено порушення п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого за період з 01.07.2015 року по 30.07.2015 року завищено податковий кредит по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ «Трейдмакс Груп» на загальну суму ПДВ - 1 806 706,40 грн., у тому числі за липень 2015 року на 900 000,00 грн., за серпень 2015 року на 906 706,40 грн.

За результатами розгляду заперечень на акт перевірки 31 грудня 2015 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0001982203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2 710 059,60 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

В силу пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г)ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

При цьому датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України).

Частинами 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналізу вказаних норм свідчить, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом встановлено, що позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Трейдмакс Груп» на підставі договорів субпідряду №21 від 03.06.2015 року, №22 від 03.06.2015 року, №197 від 19.06.2015 року, згідно умов яких генпідрядник (ТОВ «ПРОМГІДРОТЕХБУД») доручає, субпідрядник (ТОВ «Трейдмакс Груп») зобов'язується виконати певні роботи та здати генпідряднику у встановлений договором строк об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації, а генпідрядник зобов'язується створити субпідряднику необхідні умови для виконання робіт, прийняти та оплатити виконані роботи в порядку і строки, передбачені договором.

Також між контрагентами було укладено договір купівлі-продажу №179 від 17.06.2015 року, у відповідності до якого продавець (ТОВ «Трейдмакс Груп») зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар, найменування, кількість, ціна якого визначається накладними.

Укладені договори мають всі необхідні реквізити: юридичні адреси підприємств, скріплені підписами директорів та печатками.

На виконання умов вказаних договорів було оформлено акти виконаних робіт, видаткові накладні, податкові накладні, рахунки-фактури, довідки про вартість виконаних підрядних робіт, акти приймання виконаних підрядних робіт, відомості ресурсів по актам виконаних робіт, розрахунки.

Придбані роботи та послуги були реалізовані позивачем ПАТ «Північний ГЗК (код ЄДРПОУ 191023) та ПАТ «ЦГЗК» (код ЄДРПОУ 190977) на підставі договорів підряду №161 від 18.02.2014 року, №160 від 18.02.2015 року та договорів підряду №40-04-10, №116/04-10 відповідно.

Як вбачається з акту перевірки, висновок податкового органу про відсутність факту здійснення господарських операцій ґрунтується на наявній податковій інформації про ТОВ «Трейдмакс Груп», яке, на думку відповідача не мало можливості надавати послуг ТОВ «ПРОМГІДРОТЕХБУД» у липні-серпні 2015 року через маніпулювання податковою звітністю, незнаходження за місцезнаходженням, відсутністю основних фондів та недостатністю трудових ресурсів.

Проте суд вважає, що така позиція не є аргументованою та не може бути доводом неможливості виконання зобов'язань за договором, оскільки на позивача не покладено обов'язку, як і реальної можливості та право перевіряти кількість робітників, наявність транспорту, або інших засобів, складських приміщень та інших необоротних активів у контрагентів, а відтак відсутня залежність правомірності формування податкового кредиту від таких відомостей про контрагентів.

Суд зазначає, що з урахуванням статті 61 Конституції України передбачено індивідуальний характер відповідальності, яка розповсюджується в тому числі і у вигляді персональної відповідальності кожного платника за ведення податкового обліку.

Згідно пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 36.5 даної статті встановлено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Якщо податковим органом встановлено неналежне виконання контрагентом позивача своїх податкових обов'язків, відповідальність за їх невиконання або неналежне виконання повинно нести саме це підприємство.

При цьому судом встановлено, що на момент укладення угод та вчинення господарських операцій контрагент позивача був зареєстрований як юридична особа та як платник податку на додану вартість, відтак перепон з приводу укладення, а також виконання будь-яких господарських договорів з ним, а надалі і включення до складу витрат для цілей оподаткування податком на додану вартість за такими договорами у позивача не було.

Водночас суд звертає увагу, що самі по собі помилки у оформленні документів не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Матеріалами справи підтверджується рух активів позивача у процесі здійснення господарської операції та зв'язок між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. У зв'язку з викладеним суд приходить до висновку, що між учасниками досліджених господарських операцій відбувся дійсний рух активів та зміни у їх майновому стані, що є обов'язковими ознаками господарської операції.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМГІДРОТЕХБУД» до Криворізької північної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Криворізької північної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 31.12.2015 р. №0001982203, яким збільшено суму грошового зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМГІДРОТЕХБУД» з податку на додану вартість на суму 2 710 059,60 грн., з них 1 806 706,40 грн. - за основним платежем та 903 353,20 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Криворізької північної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМГІДРОТЕХБУД» судові витрати у розмірі 40 650,89 грн. (сорок тисяч шістсот п'ятдесят гривень 89 копійок).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 30 травня 2016 року.

Суддя В.В. Степаненко