Рішення

від 21.07.2016 по справі 173/2309/15-ц

ВЕРХНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №173/2309/15-ц

Провадження №2/173/92/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2016 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

У складі: головуючої - судді Петрюк Т.М

При секретарі - Рудовій Л.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Любомирівка-АГРО» та товариства з обмеженою відповідальністю «Племзавод Любомирівка», третя особа, що не заявляє самостійних вимог реєстраційна служба Верхньодніпровського районного управління юстиції про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним ,-

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся позивач ОСОБА_1, з позовом про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним до відповідачів ТОВ «Любомирівка-Агро» та ТОВ «Племзавод Любомирівка», третя особа, що не заявляє самостійних вимог реєстраційна служба Верхньодніпровського районного управління юстиції, згідно позовних вимог, які неодноразово уточнював, просить визнати додаткову угоду № 1 від 19 травня 2015 року та додаткову угоду № 2 від 29 травня 2015 року до договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі у відділі держкомзему у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області № 122100004000179 від 21 лютого 2011 року про зміну строку договору та про зміну сторін договору. А також зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «Любомирівка-Агро» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 6.5259 га, розташовану на території с. Соколівка Верхівцевської міської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, відповідно до Державного акту про право приватної власності на земельну ділянку серії ДП № 006058 від 29 жовтня 2004 року, яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності посилаючись на наступне. Відповідно до Державного акту про право власності на земельну ділянку серія ДП №006058 від 29.10.2004 року, він є власником земельної ділянки площею 6.5259 га, розташованої на території Верхівцевської міської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1221010300-02-005-0055.

Згідно з договором оренди земельної ділянки, який зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі у відділі Держкомзкему у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області 21.02.2011 року, земельна ділянка була передана позивачем в оренду ТОВ «Племзавод «Любомирівка».

Позивач не має намірів продовжувати термін оренди, про що сповістив відповідачів в усній формі. Але відповідач не звернув уваги на прохання позивача та самостійно виготовив додаткову угоду до договору, на власний розсуд, яка видана на руки позивачеві 04.11.2015 року в день сповіщення про наміри розірвання договору.

Тим паче сторонами в договорі були позивач та ТОВ «Племзавод «Любомирівка», а в додаткових угодах № 1 та № 2 від 19.05.2015 року та від 29.05.2015 року, відповідно сторону орендаря було замінено із ТОВ «Племзавод «Любомирівка» та ТОВ «Племзавод- Любомирівка-Агро», про що позивач дізнався лише 04.11.2015 року та витребував додаткові угоди, на які він не погоджувався та їх не підписував. Ким підписано додаткову угоду йому не відомо.

Відповідно до рішення суду від 08.09.2013 року було встановлено факт належності документу, а саме: Державного акту про право приватної власності на земельну ділянку серії ДП № 006058 від 29 жовтня 2004 року. Згідно якого встановлено, що зазначений державний акт про право власності на землю, вданий на ім»я ОСОБА_2В,. належить позивачу по справі ОСОБА_1. проте в додаткових угодах його прізвище вказане невірно ОСОБА_2, що також свідчить про те, що додаткові угоди укладені без його участі та ним не підписувались.

ст.. 15 ЗУ «Про оренду землі» визначено істотні умови договору оренди землі та встановлює, що невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий номер земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлення земельних сервітутів. Акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення відповідно із законом та інше.

В порушення даної норми відповідач надав позивачу лише акт приймання-передачі земельної ділянки, який також оформлено неналежним чином. Так в даному акті не зазначено всі реквізити відповідача, не зазначено дату передачі земельної ділянки та дату реєстрації. Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, а на відміну ситуації, що склалась, вбачається, що договір підписаний в 2011 році, термін якого спливає в лютому місяці 2016 року, а його продовження не є на думку позивача оформлене неналежним чином та підпис, який виконано під додатковою угодою, позивач не визнає. Крім того в договорі оренди землі не зазначені всі істотні його умови.

В силу ст. 31, 33 ЗУ «Про оренду землі» орендар, який має скористатись переважним правом на укладення договору на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа повідомлення про поновлення до говору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

Жодного повідомлення до позивача про намір орендаря продовжити строк оренди землі не надходило.

Крім того оспорювані додаткові угоди є такими, що вчинені з дефектами волі, так як ним не підписувались і наміру їх укладати у нього не було. Тому вважає, що дані угоди повинні бути визнані недійсними, що й стало підставою звернення до суду.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали , давши пояснення фактично установлені матеріалами справи. Також представник позивача ОСОБА_3, пояснила, що про існування додаткових угод ні її чоловік, позивач за справою, ні вона не знали. Дані додаткові угоди ні її чоловік, ні вона не підписували. І взагалі її чоловік мав намір після спливу терміну договору оренди землі самостійно обробляти земельну ділянку, а не здавати її в оренду. Орендну плату за договором оренди земельної ділянки вони отримували, так як строк договору ще не сплив, крім того на даний час відповідач продовжує використовувати їхню земельну ділянку, тому вважає, що право на отримання прибутку від використання даної земельної ділянки іншою особою її чоловік має.

Представник позивача ОСОБА_4С ., просить визнати недійсними додаткові угоди до договору оренди посилаючись на те, що вони укладені з пороками, волі та волевиявлення, так як її довіритель не мав наміру укладати дані угоди, тому їх не підписував, що підтверджується висновками почеркознавчої експертизи. Крім того додатковими угодами змінені істотні умови договору, з якими її довіритель не згоден, тобто вони укладені з порушенням вимог закону.

Представник відповідача ТОВ «Любомирівка-Агро» в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, при цьому пояснив, що оспорювані додаткові угоди отримані їх товариством в травні 2015 року від ТОВ «Племзавод «Любомирівка», які й займались оформленням та підписанням цих угоди. Тому дати пояснення чи підписані дані угоди безпосередньо позивачем по справі вони не можуть. Висновок почеркознавчої експертизи, який подано суду як доказ того, що позивач даної додаткової угоди не підписував. вважає сумнівним. І ці сумніви на його думку не спростовані навіть після допиту в судовому засіданні експерта. Договір оренди земельної ділянки не може вважатись фіктивним так як позивач отримував орендну плату. Тому вважає, що позивачем не надано беззаперечних доказів, про відсутність його волі та волевиявлення щодо укладення додаткових угод і в задоволенні позовних вимог просить відмовити.

Відповідач, представник ТОВ «Племзавод-Любомирівка» в судове засідання не з'явився від отримання позовного матеріалу та судових повісток відмовився, що відповідно до вимог ст. 74 ЦПК України свідчить про належне його повідомлення.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог. представник реєстраційної служби Верхньодніпровського районного управління юстиції в судове засідання не з'явився, подавши заяву про слухання справи у його відсутність

Вислухавши пояснення осіб, що приймали участь у розгляді справи, пояснення експерта дослідивши надані сторонами докази, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково за наступними підставами.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, є власником земельної ділянки (паю) площею 6.5259 га., розташованої на території Верхівцевської міської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, що підтверджується копією державного акту про право приватної власності на землю серії ДП № 006058 від 29.10.2004 року.

В 2009 році між позивачем та відповідачем ТОВ «Племзавод «Любомирівка» було укладено договір оренди земельної ділянки. Згідно якого позивач передав в оренду відповідачу ТОВ «Племзавод «Любомирівка належну йому земельну ділянку строком на п'ять років. Договір оренди земельної ділянки був зареєстрований 21.02.2011 року в книзі записів державної реєстрації договорів оренди зелі у відділі Держкомзему у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області за № 122100004000179. Таким чином договір оренди земельної ділянки набрав чинності з 21.02.2011 року та є чинним до 21.02.2016 року. З пояснень представників позивача встановлено, що укладання та підписання даного договору позивачем ОСОБА_1В,. не заперечується.

Також судом встановлено, що 19.05.20015 року між позивачем ОСОБА_1В,, та відповідачами ТОВ «Племзавод «Любомирівка» та ТОВ «Любомирівка-Агро» було укладено додаткову угоду, згідно якої змінився орендар за договором оренди земельної ділянки, укладеним між позивачам та відповідачем ТОВ «Племзавод-Любомирівка», яким став відповідач ТОВ «Любомирівка -Агро».

29.05.2015 року було укладено додаткову угоду між ОСОБА_1В,. та ТОВ «Любомирівка-Агро», згідно якої строк дії договору встановлено в 15 років і договір є чинним до 21.02.2026 року.

Проте позивач ОСОБА_1, заперечує свій підпис на даних додаткових угодах посилаючись на те, що про укладенні даних угод йому нічого не було відомо, ні він, ні його дружина їх не підписували. І про існування даних угод він дізнався наприкінці 2015 року, коли звернувся до відповідача ТОВ «Племзавод «Любомирівка» з повідомленням, що він не бажає передавати земельну в оренду на новий строк та бажає сам обробляти земельну ділянку.

Позивач просить визнати недійсними додаткову угоду № 1 від 19.05.20015 року та додаткову угоду № 2 від 29.05.2015 року до договору оренди земельної ділянки (паю) укладеного між ним та ТОВ «Племзавод Любомирівка» та зареєстрованого 21.02.2011 року за № 1221000004000179 в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі у відділі Держкомзему у Верхньодніпровському районному відділі Дніпропетровської області за тими підставами, що він дані угоди не підписував і у нього було відсутнє волевиявлення на їх укладення.

Відповідно до п. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першо-третьою, п»ятою-шостою ст. 203 Цього кодексу.

ст. 203 ЦК України встановлені умови дійсності правочину, а саме зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

особа, яка вчинила правочин, повинна мати відповідний обсяг цивільної дієздатності

волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі.

правочин має вчинятись у формі, встановленій законом.

правочин має бути спрямований на настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вказується, що недійсним може бути визнано лише укладений правочин. І не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Судом встановлено, що додаткові угоди зареєстровані у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом про державну реєстрацію тому є укладеним і при встановлені умов, передбачених ст.. 203 ЦК України можуть бути визнаним недійсними.

Судом встановлено, що при укладанні вищезазначених додаткових угод до договору оренди земельної ділянки були порушені дві вимоги щодо умов дійсності правочину, передбачені ст. 203 ЦК України. А саме: вимога щодо вчинення правочину у формі, встановленій законом та волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 14 ЗУ «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням сторін може бути посвідчений нотаріально.

Таким чином законодавством передбачено, що даний вид договору укладається в письмовій формі. Ці вимоги поширюються і на зміну умов договору, які оформляються шляхом укладення додаткових угод.

Проте відповідно до ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків встановлених законом.

Ні ЗУ «Про оренду землі», ні іншими нормативними актами не передбачено, що недодержання сторонами письмової форми договору оренди землі має наслідком його недійсність.

Виходячи з вищевикладеного, визнати вищезазначені додаткові угоди до договору оренди земельної недійсним в зв'язку з недотриманням сторонами вимог щодо вчинення його в простій письмовій формі неможливо.

Також суд вважає, що додаткові угоди не можна вважати і неукладеними, так як вони були зареєстровані в установленому в законі порядку.

Другою умовою, яка була порушена при укладенні додаткових угод № 1 від 19.05.2015 року та № 2 від 29.05.2015 року до договору оренди земельної ділянки - це наявність вільного волевиявлення учасника правочину та відповідність його внутрішній волі.

Висновком судової почеркознавчої експертизи № 12/1.1-124 встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1, в рядку «В.В.Андреєв», в додатковій угоді № 1 від 19.05.2015 року до договору оренди землі, зареєстрованого в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі у відділі держкомзему у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області № 122100004000179 від 21.02.2011 року про зміну сторін договору виконані не гр.. ОСОБА_1 та не ОСОБА_3.

Підпис від імені ОСОБА_1, в рядку «В.В.Андреєв», в додатковій угоді № 2 від 29.05.2015 року до договору оренди землі, зареєстрованого в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі у відділі держкомзему у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області № 122100004000179 від 21.02.2011 року про зміну сторін договору виконані не гр.. ОСОБА_1 та не ОСОБА_3.

Таким чином судом встановлено, що у позивача ОСОБА_1, було відсутнє волевиявлення на укладення даних додаткових угод щодо зміни сторін договору оренди землі та зміни строку оренди землі так як він даних додаткових угод не підписував і на даний не погоджується з їх умовами.

Посилання представника відповідача ТОВ «Любомирівка - Агро» на те, що висновки даної еспертизи є сумнівними та не беззаперечними, спростовуються поясненнями допитаного в судовому засіданні експерта, що проводив дану експертизу.

Так перш за все представник відповідача ставить під сумнів висновок експерта за тими підставами, що матеріали, які надані на дослідження експерту були неналежним чином упаковані та експертиза проводилась на несертифіковаму обладнані. З пояснень експерта в судовому засіданні встановлено, що матеріали для проведення експертизи подані упакованими, та скріпленими між собою, при цьому в інструкції та методиках проведення експертизи чітких вимог щодо упаковки поданих матеріал для проведення експертизи немає, тому упаковка може бути будь-якою в тому числі і поліетиленові пакети. Ескпертиза проводилась на сертифікованому обладнанні про що зазначено в кінці наданого ним висновку.

Посилання представника відповідача на те, що ним не позначено кольором встановлені однакові ознаки в підписах та розбіжності є безпідставними, так як з досліджених матеріалів та пояснень експерта встановлено, що до матеріалів справи долучено копію наданого ним висновку, яка здійснена не в кольоровому вигляді. А в оригіналі, висновку, який наданий правоохоронними органами стрілки цих ознак ним зазначені різними кольорами, синім та червоним.

Суттєвими із поставлених питань з пояснень експерта є те, що ним невірно зазначено рік складання експертизи, а саме 18.03.2015 року. замість потрібного 18.03.2016 року, що є суто технічною опискою, яка ніяким чином не впливає на наданий ним висновок.

Також те, що в описові частині висновку вказується на порівняння підпису та почерку ОСОБА_3 в той час, коли дослідженню підлягали лише її підписи . При цьому з пояснень експерта встановлено, що на експертизу надаються зразки підпису та почерку вільні, умовно вільні та експериментальні. Всі вони ним дослідженні, При цьому дійсно висновок робився лише підпису ОСОБА_3 Але визначення спільних ознак та розбіжностей в підписі здійснювалось на підставі всього матеріалу, який надавався на дослідження. При цьому зразки почерку ОСОБА_3М,. на дослідження не надавались, що також є опискою, але дана описка не вливає на загальний висновок. Так як він здійснювався на підставі всього наданого на експертизу матеріалу в сукупності.

Також представник відповідача як не на недостовірність висновку почеркознавчої експертизи - на відсутність в ілюстративній таблиці посилання на ознаку, визначену № 2. З пояснень експерта встановлено, що дійсно в ілюстративній таблиці ним дійсно пропущено посилання на дану ознаку, проте вона є на зображенні та ним відмічена. Крім того в ілюстративній таблиці зазначено , що 16 ознак на підставі яких ним було здійснено висновок про те. що додаткові угоди п ідпсиані ен ОСОБА_1В,. та не ОСОБА_3 Тому не зазначення ним однієї ознаки не може спростувати останніх 16 ознак, які були виявлені ним при проведенні експертизи та зазначені при складанні висновку.

З приводу посилання представника відповідача на те, що на одному паперовому аркуші повинно бути не більше 10-15 експериментальних підписів, в той час, як ОСОБА_1, та ОСОБА_3, їх зроблено в кількості не менше 100, експерт роз'яснив, що чинними інструкціями та методиками не передбачено критерію, скільки повинно бути експериментальних підписів на одному арку, але їх повинно бути достатньо для проведення почеркознавчої експертизи. Для проведення експертизи йому надані експериментальні підписи в достатній кількості.

На посилання представника відповідача про те, що додаткові угоди підписувались в 2015 році , тоді, як на експертизу надані вільні зразки підписів позивача та ОСОБА_3. за 2016 рік та за 2010-2011 роки експерт пояснив, що для проведення почеркознавчої експертизи потрібно надити матеріал, якого буде достатньо для надання висновку. Тому це можуть бути підписи та почерк здійснені як у рік вчинення документу, наданого на експертизу, так і за минулі та наступні роки, що передбачено методиками проведення експертизи. З наданого матеріалу ним зроблено висновок про те, що всі надані на експертизу підписи, як експериментальні, умовно експериментальні та вільні зроблені однією і тією ж особою ОСОБА_1, та ОСОБА_3, При цьому перед експертом не ставилось питання чи змінювався з часом підпис ОСОБА_1 та ОСОБА_3М,. тому висновку з цього питання не надано.

Тому наданий ним висновок є достовірним та проведений на підставі наданого для дослідження матеріалу.

Таким чином оцінюючи з досліджений в судовому засіданні висновок судово-почеркознавчої експертизи та пояснення, надані експертом, суд не вбачає підстав для сумніву у наданому суду висновку щодо його достовірності. Допущені в ньому описки в основному є описками технічного плану та на думку суду не спростовують висновок, наданий експертом при проведенні судової почеркознавчої експертизи. До цього висновку суд при ходить ще й з тих підстав, що відповідачем не надано будь-яких доказів того, що ставить під сумнів чи спростовує висновок наданої судової почеркознавчої експертизи.

Тому суд вважає за можливе визнати додаткові угоди № 1 від 19.05.2015 року та № 2 від 29.05.2015 року недійсними так як вони не відповідають волевиявленню позивача та ним не підписані.

Посилання представника відповідача на те, що позивачем отримувалась орендна плата, тобто позивач своїми діями підтверджував дійсність укладених правочинів суд вважає безпідставними виходячи з наступного. Між позивачем та відповідачем ТОВ «Племзавод «Любомирівка» укладений договір оренди земельної ділянки який є чинним починаючи з дати його реєстрації 21.02.2011 року протягом п'яти років. Тобто до 21.02.2016 року. Згідно умов договору орендна плата сплачується орендарем в строк до 31 грудня щорічно. Дійсність даного договору позивачем не оспорюється. Таким чином в 2015 році, та виходячи з того, що в 2016 році відповідач продовжував використовувати земельну ділянку позивача виходячи із циклу сільськогосподарських робіт, тому повинен був виконувати і свої обов'язки щодо виплати орендної плати. Таким чином прийняття позивачем орендної платив 2015 році є наслідком виконання обов'язків відповідачем, виходячи із умов існуючого договору оренди. І не може розцінюватись як схвалення позивачем умов, визначених в додатковій угоді № 1 та № 2.

Відповідно до ч.1, 2 ст . 30 . ЗУ «Про оренду землі» Зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 12 укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У рзі недосягнення згоди щодо з мін умов договору спір розв'язується в судовому порядку.

Судом встановлено, що в результаті укладення додаткових угод № 1 від 19.05.2015 року та № 2 від 29.05.2015 року були змінені істотні умови договору оренди земельної ділянки, як то сторони договору, а саме орендар та строк дії договору. Виходячи з того, що позивач своєї згоди на такі зміни не надавав, так як не підписував зазначені вище додаткові угоди, зміна істотних умов договору відбулась в односторонньому порядку, що призвело до порушення прав позивача як орендодавця.

А саме був порушений принцип свободи договору, тобто вільного вибору сторони (орендаря) в договорі. Змінена істотна умова договору - його строк, який по зрівнянню з договором оренди визначений як більш тривалий.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачами був порушений порядок внесення змін до договору, але дана обставина не є підставою для визнання правочину недійсним. А може бути підставою для визнання таких угод неукладеними, їх розірвання тощо. Проте такі вимоги перед судом не поставлені та не приймаються до уваги при прийнятті рішення.

Не приймаються до уваги і посилання позивача на відсутність в договорі ряду істотних умов, які ви значені ст. 15 ЗУ «Про оренду землі», так як позивач просить визнати недійсними лише додаткові угоди до договору оренди землі, а не сам договір.

Суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача щодо повернення йому земельної ділянки. виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема, тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі. наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до п. 12 укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його укладено.

Виходячи з того, що дія договору оренди земельної ділянки, укладеного між сторонами припинилась 21.02.2016 року. На час ухвалення рішення та набрання ним чинності цикл сільськогосподарських робіт є завершеним. А додаткові угоди до договору, якими зокрема продовжений строк дії даного договору оренди земельної ділянки визнаються судом недійсними, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги і в частині повернення позивачу земельної ділянки, що передавалась ним в оренду.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої, ухвалено судове рішення, суд присуджує з іншої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати.

Позивач в зв'язку з розглядом справи в суді поніс судові витрати по сплаті судового збору в сумі 487 грн. 00 коп.. суд вважає за потрібне стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати по сп латі судового збору.

Керуючись ст.ст.10, 60, 88, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 за позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Любомирівка-АГРО» та товариства з обмеженою відповідальністю «Племзавод Любомирівка», третя особа, що не заявляє самостійних вимог реєстраційна служба Верхньодніпровського районного управління юстиції про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним задовольнити.

Визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 19 травня 2015 року до договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі у відділі держкомзему у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області № 122100004000179 від 21 лютого 2011 року про зміну сторін договору.

Визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 29 травня 2015 року до договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі у відділі держкомзему у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області № 122100004000179 від 21 лютого 2011 року про зміну строку договору.

Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «Любомирівка-Агро» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 6.5259 га, розташовану на території с. Соколівка Верхівцевської міської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, відповідно до Державного акту про право приватної власності на земельну ділянку серії ДП № 006058 від 29 жовтня 2004 року, яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Любомирівка - АГРО» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 478 грн.

Рішення може бути оскаржене до судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з моменту його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Верхньодніпровський районний суд. Особи, які брали участь у судовому засіданні, але не були присутні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання цього рішення.

Рішення набирає чинності після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо така скарга чи заява не подавалась. У випадку подання апеляційної скарги, рішення набирає чинності після розгляду справи судом апеляційної інстанції, якщо воно не було скасоване або змінене.

Суддя Петрюк Т.М