Рішення

від 01.08.2016 по справі 903/468/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 липня 2016 р. Справа № 903/468/16

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю В«Мелком-МВ» , смт. Маневичі, Волинська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю В«РосіВ» , с. Піддубці, Луцький район, Волинська область

про стягнення 25024,20 грн.

Суддя Вороняк А.С.

секретар судового засідання Чорний С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 , довіреність б/н від 01.09.2015р.

від відповідача: н/з

Відповідно до ст.20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст.22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю В«Мелком-МВ» звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю В«РосіВ» про стягнення 25024,20 грн., з них 18000 грн. - перерахованих коштів по договору та 7024,20 грн. - неустойка(10% від вартості партії). Також позивач просить покласти на відповідача судовий збір в сумі 1378 грн..

В обґрунтування позову позивач посилається на договір №01/06/2015 від 11.06.2015р., заявку-специфікацію №01/06/2015-1, рахунок-фактуру ТОВ В«РосіВ» за №01/06/2015-1 від 11.06.2016р. на суму 70242 грн., платіжне доручення за №32 від 15.06.2015р. на суму 18000 грн., банківську виписку по рахунку ТОВ В«Мелком-МВ» від 17.06.2015р..

Ухвалою господарського суду Волинської області від 02.07.2016р. було порушено провадження у справі, а справу призначено до розгляду на 13.07.2016р. та зобов'язано сторони надати суду ряд документів, необхідних для об'єктивного розгляду справи по суті.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 13.07.2016р. розгляд справи було відкладено на 27.07.2016р. через нез'явлення в судове засідання відповідача, неподання позивачем та відповідачем витребуваних ухвалою господарського суду Волинської області від 02.07.2016р. документів, необхідності витребування нових доказів.

У судовому засіданні 27.07.2016р. представник позивача подав суду: копію договору №01/06/2015 від 11.06.2015р.; копію статуту ТОВ В«Мелком-МВ» ; витяг з ЄДРПОУ на ТОВ В«РосіВ» ; докази направлення відповідачу примірника позовної заяви з додатками(опис вкладення, фіскальний чек); довідки за підписом директора В«Мелком-МВ» про неповернення суми авансу та не поставку товару відповідачем, а також відсутність жодної поштової кореспонденції від ТОВ В«РосіВ» щодо причин невиконання договору. Позов підтримав в повному обсязі, позовні вимоги просив задовольнити.

Відповідач у судове засідання 27.07.2016р. не з'явився, компетентного представника не направив, вимог ухвал господарського суду Волинської області від 02.07.2016р. та від 13.07.2016р. не виконав. Ухвала господарського суду Волинської області від 13.07.2016р. направлялись відповідачу за адресою зазначеною у витязі з ЄДРПОУ, а саме: 45635, Волинська область, Луцький район, с. Піддубці, вул.Перемоги, буд.1 та повернута відділенням поштового зв'язку до суду із позначкою В«За зазначеною адресою не проживаєВ» .

В разі якщо ухвалу у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (пп.3.9.1 п.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р.).

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ст.87 ГПК України.

На підставі викладеного суд вважає, що вжив усіх необхідних заходів для повідомлення відповідача про дату та час слухання справи.

З урахуванням вимог ст.69 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

встановив:

11.06.2015р. між ТОВ В«РосіВ» (далі - Продавець) та ТОВ В«Мелком-МВ» (далі - Покупець) був укладений договір №01/06/2015-1 (далі - Договір)(а.с.55).

Згідно п.1.1 Договору, Продавець зобов'язується виготовити і передавати у власність Покупцю пиломатеріали згідно заявок-специфікацій, які є невід'ємною частиною цього Договору, в подальшому «товар», а Покупець зобов'язується прийняти цей товар на умовах склад Продавця та своєчасно здійснити його оплату на умовах цього Договору.

Згідно п.2.2 Договору, Покупець не менше як за 10 (десять) днів до дати отримання товару повинен подати заявку-специфікацію Продавцю на товар з зазначенням його кількості, сортності, розмірів, тощо. Продавець повинен в день отримання заявки-специфікації Покупця підтвердити заявку шляхом її підписання. У випадку прийняття заявки-специфікації до виконання Продавець зобов'язаний виставити Покупцю рахунок, в якому вказується асортимент, кількість товару, ціну та вартість партії поставки.

Згідно п.3.1-3.2 Договору, вартість та асортимент конкретної партії товару зазначається в заявці-специфікації та накладній, які є невід'ємною частиною цього Договору, та є ціною Товару за умовами Договору. Сума договору складається з суми вартості партій товарів, поставлених Продавцем на протязі строку дії цього Договору. Ціна на товар є сталою і не може бути змінена в односторонньому порядку..

Згідно п.4.1-4.1.1 Договору, Покупець оплачує вартість замовленого товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця, на наступних умовах: Покупець перераховує Продавцю кошти на розрахунковий рахунок у відповідності до умов зазначених в заявці-специфікації.

Згідно п.7.1 Договору, останній набуває чинності з дати його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2015р..

Даний Договір підписано сторонами та скріплено їх печатками.

Згідно заявки-специфікації №01/06/2015-1(а.с.8), позивачем замовлено 35,121 куб.м. пиломатеріалів. Вартість 1 куб.м. 20000 грн.. Умови оплати: замовник перераховує на розрахунковий рахунок Продавця авансований платіж в розмірі 20000 грн. на підставі відповідного рахунку, остаточний розрахунок проводиться через 10 календарних днів після відвантаження продукції.

Відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру за №01/06/2015-1 від 11.06.2016р. на суму 70242 грн.(а.с.9).

Позивач перерахував відповідачу 18000 грн. авансу, що стверджується платіжним дорученням за №32 від 15.06.2015р. на суму 18000 грн. та банківську виписку по рахунку ТОВ В«Мелком-МВ» від 17.06.2015р.(а.с.10).

Згідно довідки ТОВ В«Мелком-МВ» за №3/7 від 26.07.2016р.(а.с.54), ТОВ В«РосіВ» не повернуло кошти в сумі 18000 грн. отриманих як аванс по Договору.

На час розгляду спору відповідач товар позивачу не поставив, суму авансу не повернув, отже в ТОВ В«РосіВ» існує заборгованість перед позивачем у розмірі 18000 грн. передоплати.

Згідно ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України(далі - ЦК України), правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі укладеного між ними Договору.

Згідно ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.144 Господарського кодексу України (далі - ГК України), майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Згідно ст.173 ГК України та ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.193 ГК України та статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В даному випадку, відносини між позивачем та відповідачем носять договірний характер, укладений між останніми Договір предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

Згідно ч.2 ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

При цьому, як вбачається зі змісту постанови Верховного Суду України №3-127гс11 від 28.11.2011р., умовою застосування ч.2 ст.693 ЦК України є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами Договору, надання позивачем на виконання його умов відповідачу авансу(передоплати) в розмірі 18000 грн., отримання його відповідачем, не здійснення поставки товару відповідачем і не повернення авансу позивачу, суд прийшов до висновку про підставність пред'явленого позивачем до відповідача позову в частині стягнення сплаченого авансу(передоплати) у розмірі 18000 грн..

Щодо стягнення з відповідача 7024,20 грн. неустойки, суд зазначає таке.

Згідно п.8.3 Договору, у випадку необгрунтованої відмови Продавця від поставок товару, Покупець має право стягнути з Продавця неустойку у розмірі 10 відсотків від вартості вказаної партії товару згідно заявки-специфікації, а також компенсувати усі документально підтверджені збитки (штрафні санкції, тощо), які Покупець несе у зв'язку з невиконанням договірних зобов'язань перед третіми особами за не поставку товару (продукції), що є предметом цього Договору, а також упущену вигоду Покупця.

Згідно ст.216 Господарського кодексу України(далі - ГК України), учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст.230 ГК України).

Поняттям В«штрафВ» та В«пеняВ» дано визначення ч.ч.2, 3 ст.549 ЦК України.

Відповідно до зазначеної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Дослідивши зміст п.8.3. Договору, суд зазначає, що обумовлена в даному пункті Договору неустойка за відмову від поставку товару за своєю правовою природою є штрафом.

Згідно довідки ТОВ В«Мелком-МВ» за №2/7 від 26.07.2016р.(а.с.53), ТОВ «Росі» не виконало своїх зобов'язань за Договором та не поставило продукцію в повному об'ємі (зобов'язання не виконано в повному об'ємі, не поставлено жодної одиниці продукції). На неодноразові звернення (в телефонному режимі) про виконання умов Договору, відповіді не було, як не було і письмового повідомлення про причини невиконання умов Договору. На адресу ТОВ «Мелком-М» від ТОВ «Росі» з моменту підписання Договору не надходило жодної поштової кореспонденції зокрема щодо причин невиконання останнього.

Суд перевіривши методику та правильність розрахунку штрафу в розмірі 7024,20 грн., погоджується з такими розрахунками позивача та вважає, що останній підставний та підлягає до задоволення.

В силу ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому вимоги, що пред'являються до доказів, визначені ст.34 ГПК України, відповідно до якої, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Беручи до уваги наявні в матеріалах справи документи, докази та письмові пояснення позивача, господарський суд, оцінюючи подані позивачем докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку про підставність та обґрунтованість пред'явленого позивачем до відповідача позову, вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача 18000 грн. - основного боргу та 7024,20 грн. - штрафу.

Беручи до уваги, що спір до суду було доведено з вини відповідача, судові витрати в сумі 1378 грн. в порядку ст.ст.44,49 ГПК України слід покласти на нього.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, -

вирішив:

1. Позов задовольнити .

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«РосіВ» (45635, Волинська обл., Луцький район, с.Піддубці, вул. Перемоги, буд.1, код ЄДРПОУ 39435902) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«Мелком-МВ» (44600, Волинська обл., Маневицький район, смт. Маневичі, вул.Собесяка, буд.5, код ЄДРПОУ 39289357) 18000 (вісімнадцять тисяч гривень) грн. - основного боргу, 7024,20 (сім тисяч двадцять чотири гривні двадцять копійок) грн. - штрафу та 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім гривень) грн. судового збору.

Повний текст рішення складено

01.08.2016

Суддя А. С. Вороняк