Рішення

від 19.07.2016 по справі 905/1070/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.07.2016р. Справа №905/1070/16

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ, код ЄДРПОУ 20077720

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Водотеплокомунікація», м.Вугледар, код ЄДРПОУ 38886911

до відповідача 2: Комунального підприємства «Тепломережа» Вугледарської міської ради, м.Вугледар, код ЄДРПОУ 40175733

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Комунального підприємства «Керуюча компанія з житлово-комунальних послуг Вугледарської міської ради», м.Вугледар, код ЄДРПОУ 33491364

про стягнення 3240065,87 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Бикова Я.М.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_1 - гол. юрисконс.

від відповідача 1: не з'явився

від відповідача 2: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача 1, Товариства з обмеженою відповідальністю «Водотеплокомунікація», м.Вугледар про стягнення основного боргу у розмірі 2459076,87 грн, суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, - 701435,88 грн, 3% річних - 79553,12 грн, загалом 3240065,87 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на переведення боргу Комунального підприємства «Керуюча компанія з житлово-комунальних послуг Вугледарської міської ради» за договором №14/6434/12 від 26.10.2012р. купівлі-продажу природного газу новому боржнику - Товариству з обмеженою відповідальністю «Водотеплокомунікація», на умовах договору №2584/14 від 26.11.2014р.

Відповідач 1 у судові засідання 05.04.2016р., 26.04.2016р., 19.05.2016р., 07.06.2016р., 12.07.2016р., 19.07.2016р. не з'явився, у відзиві на позовну заяву №138 від 01.04.2016р. проти задоволення позову заперечив з посиланням на те, що за договором №14/6434/12 від 26.10.2012р. відбулось переведення боргу на умовах договору №1466/16 від 25.02.2016р. на нового боржника - Комунальне підприємство «Тепломережа» Вугледарської міської ради.

Ухвалою суду від 19.05.2016р. до участі у розгляді справи в якості відповідача 2 залучено Комунальне підприємство «Тепломережа» Вугледарської міської ради.

У судових засіданнях 07.06.2016р., 12.07.2016р., 19.07.2016р. представник позивача підтримав позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Водотеплокомунікація», Комунального підприємства «Тепломережа» Вугледарської міської ради.

Відповідач 2 у судові засідання 07.06.2016р., 12.07.2016р., 19.07.2016р. не з'явився, у відзиві на позовну заяву №464 від 05.07.2016р. зазначав, що Комунальне підприємство «Тепломережа» Вугледарської міської ради не є особою, яка відповідальна перед позивачем за зобов'язаннями щодо сплати штрафних санкцій. Крім того, за твердженням відповідача 2, останнє є виробником та виконавцем житлово-комунальних послуг і знаходиться на території проведення АТО, внаслідок чого з Комунального підприємства «Тепломережа» Вугледарської міської ради не підлягають стягненню штрафні санкції у вигляді пені.

Також, відповідач 2 зазначав, що у нього була відсутня фактична можливість своєчасно і в повному обсязі сплатити заборгованість з огляду на те, що перерахування коштів, які надходять на спеціальні рахунки відповідача 2, здійснюється уповноваженим банком на користь позивача згідно з постановою №217 від 18.06.2014р. Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу» у розмірі 100%.

Крім іншого, у відзиві №465 від 05.07.2016р. відповідач 2 просив суд при прийнятті рішення врахувати вимоги ст.233 Господарського кодексу України щодо можливості зменшення розміру стягуваних санкцій.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 07.06.2016р. залучено до участі у розгляді справи третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Комунальне підприємство «Керуюча компанія з житлово-комунальних послуг Вугледарської міської ради».

Третя особа у судові засідання 12.07.2016р., 19.07.2016р. не з'явилась, будь-яких пояснень по суті спору не надала, про розгляд справи була обізнана, про що свідчить наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №3567000987963.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

За приписами ст.27 вказаного нормативно-правового акту треті особи, які не заявляють самостійних вимог, користуються процесуальними правами і несуть процесуальні обов'язки сторін, крім права на зміну підстави і предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, а також на відмову від позову або визнання позову.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За висновками суду, незважаючи на те, що відповідачі та третя особа, зокрема, у судове засідання 19.07.2016р. не з'явились, справа може бути розглянута за наявними в ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а відсутність вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Крім того, судом враховано, що згідно з ухвалою суду від 12.07.2016р. присутність сторін та третьої особи у судовому засіданні 19.07.2016р. була визначена не обов'язковою, а строк розгляду справи закінчувався 19.07.2016р., внаслідок чого відкладення судового засідання було неможливим.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як свідчать матеріали справи, 26.10.2012р. між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (продавець) та Комунальним підприємством «Керуюча компанія з житлово-комунальних послуг Вугледарської міської ради» (покупець) було укладено договір №14/6434/12 купівлі-продажу природного газу, у відповідності до п.1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно з УКТ ЗЕД НОМЕР_1, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

За приписами п.1.2 вказаного договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.

За правилами п.2.1 договору №14/6434/12 від 26.10.2012р. продавець продає покупцеві з 01.09.2012р. по 31.12.2012р. газ обсягом до 537,9 тис. куб. м: у жовтні 67,3 тис. куб. м, у листопаді 200,9 тис. куб. м, у грудні 269,7 тис. куб. м.

Згідно з п.5.2 укладеного сторонами правочину купівлі-продажу до сплати за 1000 куб. м природного газу належить 4661,74 грн з ПДВ.

Відповідно до п.11.1 договору №14/6434/12 від 26.10.2012р. останній набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.09.2012р. і діє в частині поставки газу до 31.12.2012р., а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.

На підставі договору №14/6434/12 від 26.10.2012р. позивачем та відповідачем було підписано наступні акти приймання-передачі природного газу (з урахуванням послуги на транспортування) на загальну суму 3034076,87 грн:

- б/н від 27.11.2012р. у жовтні 2012 року на суму 220108,52 грн,

- б/н від 30.11.2012р. у листопаді 2012 року на суму 822689,18 грн,

- б/н від 31.12.2012р. у грудні 2012 року на суму 1991279,17 грн.

26.11.2014р. між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (кредитор), Комунальним підприємством «Керуюча компанія з житлово-комунальних послуг Вугледарської міської ради» (первісний боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Водотеплокомунікація» (новий боржник) було укладено договір №2584/14 про переведення бору, згідно з п.1.1 якого за згодою кредитора первісний боржник переводить на нового боржника свій борг, який виник у первісного боржника перед кредитором за договором купівлі-продажу природного газу №14/6434/12 від 26.10.2012р., укладеним між первісним боржником та кредитором, а новий боржник приймає на себе борг первісного боржника у цьому зобов'язанні та змінює первісного боржника у зобов'язанні.

Відповідно до п.п.2.1, 3.1 договору №2584/14 від 26.11.2014р. сторони встановили, що сума боргу, яка переводиться на нового боржника, станом на момент укладання даного договору дорівнює 2459076,87 грн. За цим договором до нового боржника переходять обов'язки первісного боржника щодо сплати суми боргу, що встановлена у п.2.1 ст.2 цього договору, а також штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням первісним боржником своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу №14/6434/12 від 26.10.2012р.

За правилами п.4.1 укладеного сторонами правочину новий боржник несе відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у розмірах, передбачених договором купівлі-продажу природного газу №14/6434/12 від 26.10.2012р.

Крім того, як свідчать матеріали справи, 25.02.2016р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю «Водотеплокомунікація» (первісний боржник), Комунальним підприємством «Тепломережа» Вугледарської міської ради (новий боржник) було укладено договір №1466/16 про переведення боргу.

За приписами п.1.1 вказаного правочину за згодою кредитора первісний боржник переводить на нового боржника свій борг, який виник у первісного боржника перед кредитором за договором купівлі-продажу природного газу №14/6434/12 від 26.10.2012р. (з урахуванням договору переведення боргу №2584/14 від 26.11.2014р.), укладеним між первісним боржником та кредитором, а новий боржник приймає на себе борг первісного боржника у цьому зобов'язанні та змінює первісного боржника у зобов'язанні.

Відповідно до п.п.2.1, 3.1 договору №1466/16 від 25.02.2016р. сторони встановили, що сума боргу, яка переводиться на нового боржника, станом на момент укладання даного договору, дорівнює 2454076,87 грн. За цим договором до нового боржника переходять обов'язки первісного боржника щодо сплати суми боргу, що встановлена у п.2.1 ст.2 цього договору, а також штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням первісним боржником своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу №14/6434/12 від 26.10.2012р.

Згідно з положеннями п.4.1 укладеного сторонами правочину новий боржник несе відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у розмірах, передбачених договором купівлі-продажу природного газу №14/6434/12 від 26.10.2012р.

Як вказує позивач, на теперішній час за договором №14/6434/12 від 26.10.2012р. (з урахуванням змісту договорів про переведення боргу №2584/14 від 26.11.2014р., №1466/16 від 25.02.2016р.) залишились невиконаними зобов'язання з оплати газу на суму 2459076,87 грн.

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За правилами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом п.6.1 договору №14/6434/12 від 26.10.2012р. остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

З урахуванням того, що поставки газу за вказаним правочином були здійснені у жовтні-грудні 2012 року, про що складено акти приймання-передачі газу б/н від 27.11.2012р. у жовтні 2012 року на суму 220108,52 грн, б/н від 30.11.2012р. у листопаді 2012 року на суму 822689,18 грн, б/н від 31.12.2012р. у грудні 2012 року на суму 1991279,17 грн, строк виконання зобов'язань з оплати товару відповідно до вказаних актів настав.

Згідно з розрахунком позивача, заборгованість в сумі 2459076,87 грн утворилась внаслідок часткового невиконання зобов'язань з оплати товару за поставкою листопада 2012 року - 467797,70 грн, та повного невиконання зобов'язань з оплати газу, який було отримано у грудні 2012 року - 1991279,17 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 24.11.2015р. по справі №908/3053/15 за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Водотеплокомунікація», Комунального підприємства «Керуюча компанія з житлово-комунальних послуг Вугледарської міської ради» про стягнення 194672,77 грн пені, 141729,33 грн - 3% річних, 210285,38 грн - 7% штрафу, 539722,13 грн інфляційних нарахувань, позовні вимоги було задоволено частково, провадження у справі в частині стягнення 3% річних в сумі 5000 грн припинено у зв'язку з відсутністю предмета спору, розмір стягуваної суми пені зменшено до 38482,84 грн, розмір стягуваної суми штрафу зменшено до 40727,08 грн, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Водотеплокомунікація» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 38482,84 грн пені, 40727,08 грн - 7% штрафу, 136281,49 грн - 3% річних, 476793,41 грн інфляційних нарахувань, 20283,26 грн судового збору. В задоволенні решти позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Водотеплокомунікація» відмовлено. В задоволенні позовних вимог до Комунального підприємства «Керуюча компанія з житлово-комунальних послуг Вугледарської міської ради» відмовлено.

При цьому, у мотивувальній частині рішення суд зазначав про те, що 26.11.2014р. позивачу вже було відшкодовано 467797,70 грн на погашення заборгованості за листопад 2012 року і 1991279,17 грн на погашення заборгованості за грудень 2012 року (а всього 2459076,87 грн), а також вірогідність сплати вказаної заборгованості не за рахунок власних коштів Комунального підприємства «Керуюча компанія з житлово-комунальних послуг Вугледарської міської ради», а за рахунок компенсації державою різниці в тарифах на теплову енергію.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.04.2016р. вказане вище судове рішення у справі №908/3053/15 залишено без змін.

Листом від 12.07.2016р. було здійснено запит судді господарського суду Донецької області Шиловій О.М. про надання матеріалів справи №908/3053/15 для ознайомлення та зняття необхідних копій.

Дослідивши матеріали справи №908/3053/15, господарський суд встановив, що розрахунки до позовів у справах №905/1070/16 та №908/3053/15 в частині відомостей про надходження платежів за договором №14/6434/12 від 26.10.2012р. є різними. Зокрема, у справі №905/3053/15 позивачем відображено надходження 26.11.2014р. грошових коштів на загальну суму 2459076,87 грн, які в частині суми 467797,70 грн зараховані в рахунок погашення заборгованості за зобов'язаннями листопада 2012 року, в частині суми 1991279,17 грн - в рахунок погашення заборгованості за зобов'язаннями грудня 2012 року. Тобто, борг відсутній.

Водночас, згідно із документами, які надані позивачем до матеріалів справи №905/1070/16, заборгованість за договором №14/6434/12 від 26.10.2012р. (з урахуванням змісту договорів про переведення боргу №2584/14 від 26.11.2014р., №1466/16 від 25.02.2016р.) становить 2459076,87 грн.

Ухвалами суду від 19.05.2016р., 07.06.2016р., 12.07.2016р. було, зокрема, зобов'язано сторони та третю особу провести розширену звірку розрахунків (з ініціативи позивача) за предметом позову з визначенням періодів нарахування заборгованості та первісних документів, на підставі яких проведена відповідна операція. Акт звірки надати до суду; надати довідки з обслуговуючих банків про рух коштів між сторонами за договорами №14/6434/12 від 26.10.2012р., №2584/14 від 26.11.2014р., №1466/16 від 25.02.2016р.; представити суду письмові пояснення щодо підстав укладання договору №1466/16 від 25.02.2016р. про переведення боргу в сумі 2454076,87 грн з урахуванням того, що за змістом рішення у справі №908/3053/15 основний борг за договором №14/6434/12 від 26.10.2012р. відсутній; зобов'язано позивача надати завірені належним чином копії банківських виписок з відміткою банку по фактам часткових оплат; зобов'язано відповідачів та третю особу надати копії всіх платіжних документів, які підтверджують здійснення оплат вартості газу, отриманого за актами приймання-передачі природного газу від 27.11.2012р., 30.11.2012р., 31.12.2012р.

Сторонами та третьою особою вимоги ухвал суду, які набрали законної сили, не виконано.

Крім того, ухвалою суду від 07.06.2016р., 12.07.2016р. було витребувано у Державної казначейської служби України відомості з наданням підтверджуючих документів щодо наявності обставин перерахування Публічному акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 26.11.2014р. за договором №14/6434/12 від 26.10.2012р. купівлі-продажу природного газу грошових коштів в сумі 2459076,87 грн.

Станом на 19.07.2016р. витребувані документи до суду не надійшли.

Відповідно до ст.4-5 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

Зазначена процесуальна норма узгоджується з положеннями ч.5 ст.124 Конституції України, згідно із якою судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

За приписами ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п.4 Інформаційного листа №01-8/1427 від 18.11.2003р. Вищого господарського суду України «Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини», рішення від 25.07.2002р. «Совтрансавто-Холдинг» проти України» Європейського суду з прав людини).

Відповідно до пунктів 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19.02.2009р. у справі «Христов проти України» визначено, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (справа «Брумареску проти Румунії», п.61). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

З урахуванням викладеного, з огляду на те, що факт погашення боргу в сумі 2459076,87 грн досліджувався судом при розгляді справи №908/3053/15, а доказів скасування (перегляду) цього рішення сторонами та третьою особою не надано, а судом не встановлено, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про стягнення основного боргу у розмірі 2459076,87 грн є такими, що не підлягають задоволенню.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 зазначеного нормативно-правового акту у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із п.5.1 постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом з оплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

У п.7.1 вказаної постанови роз'яснено, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

З огляду на вищенаведене, позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних в розмірі 79553,12 грн, а саме:

- 15068,41 грн за період з 27.11.2014р. по 25.12.2015р. (поставка листопада 2012 року на суму 822689,18 грн);

- 64484,71 грн за період з 27.11.2014р. по 25.12.2015р. (поставка грудня 2012 року на суму 1991279,17 грн).

Крім того, Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» просить стягнути інфляційну складову боргу у розмірі 701435,88 грн, а саме:

- 266657,62 грн за період з грудня 2014 року по листопад 2015 року (поставка листопада 2012 року на суму 822689,18 грн);

- 434778,26 грн за період з грудня 2014 року по листопад 2015 року (поставка грудня 2012 року на суму 1991279,17 грн).

Проте, враховуючи наявність обставин погашення основного богу у розмірі 2459076,87 грн 26.11.2014р., правові підстави для нарахування інфляційних збитків за період з грудня 2014 року по листопад 2015 року, 3% річних за період з 27.11.2014р. по 25.12.2015р. відсутні, внаслідок чого позовні вимоги у цій частині також не підлягають задоволенню.

Заперечення та заяви відповідача 2, які були викладені у відзиві №464 від 05.07.2016р., судом до уваги не приймаються враховуючи наведені вище висновки суду про відсутність основного боргу та підстав для нарахування на цей борг 3% річних, інфляційних втрат.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Комунального підприємства «Тепломережа» Вугледарської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «Водотеплокомунікація» про стягнення основного боргу у розмірі 2459076,87 грн, суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, - 701435,88 грн, 3% річних - 79553,12 грн, загалом 3240065,87 грн, суд залишає без задоволення у повному обсязі.

Згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 48600,99 грн підлягає віднесенню на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.24, 27, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ до Комунального підприємства «Тепломережа» Вугледарської міської ради, м.Вугледар, Товариства з обмеженою відповідальністю «Водотеплокомунікація», м.Вугледар про стягнення основного боргу у розмірі 2459076,87 грн, суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, - 701435,88 грн, 3% річних - 79553,12 грн, загалом 3240065,87 грн.

У судовому засіданні 19.07.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 25.07.2016р.

Суддя Ю.О.Паляниця