Рішення

від 26.07.2016 по справі 916/955/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" липня 2016 р.Справа № 916/955/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРТІУС";

до відповідача: ОСОБА_1 міської ради;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 комунальної власності ОСОБА_1 міської ради;

про встановлення земельного сервітуту

Суддя Степанова Л.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_3 за довіреністю;

Від відповідача: ОСОБА_4 за довіреністю;

Від третьої особи: ОСОБА_5 за довіреністю;

Суть спору: про встановлення земельного сервітуту.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФОРТІУС" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача ОСОБА_1 міської ради в якому просить встановити строковий безоплатний земельний сервітут на право проїзду транспортними засобами по земельній ділянці, що розташована вздовж вулиці Канатної та межує з орендованою земельною ділянкою (кадастровий №5110137500:21:011:0012) шириною 3 метри на період будівництва.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.04.2016р. порушено провадження у справі №916/955/16.

07.06.2016р. за вх.суду№14175/16 позивач звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог в якій просить встановити строковий (строком на 19 років) безоплатний земельний сервітут на право проїзду транспортними засобами по земельній ділянці, що розташована вздовж вулиці Канатної та межує з орендованою земельною ділянкою (кадастровий №5110137500:21:011:0012) шириною 3 метри на період будівництва.

15.06.2016р. за вх.суду№2-3248/16 позивач звернувся до суду з заявою про збільшення розміру позовних вимог в якій просить встановити строковий безоплатний земельний сервітут на право проїзду транспортними засобами по земельній ділянці, що розташована вздовж вулиці Канатної та межує з орендованою земельною ділянкою (кадастровий №5110137500:21:011:0012) шириною 3 метри довжиною 10 метрів та зобов'язати відповідача усунути перешкоди в користуванні позивачем земельної ділянки, що знаходиться в довгостроковій оренді, шляхом демонтажу паркану за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, 15 (вздовж вулиці Канатної).

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог то фактично також йдеться про подання іншого позову. Позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України та зазначені в цій постанові (п. 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» ).

Враховуючи, що в даному випадку 15.06.2016р. за вх.суду№2-3248/16 позивачем було подано заяву про збільшення позовних вимог немайнового характеру, суд не приймає їх до розгляду.

З огляду на викладене судом розглядаються первісні позовні вимоги позивача з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 07.06.2016р. за вх.суду№14175/16, а саме про встановлення строкового (строком на 19 років) безоплатного земельного сервітуту на право проїзду транспортними засобами по земельній ділянці, що розташована вздовж вулиці Канатної та межує з орендованою земельною ділянкою (кадастровий №5110137500:21:011:0012) шириною 3 метри на період будівництва.

26.07.2016р. за вх.суду№2-3953/16 позивач звернувся до суду з клопотанням про призначення судової землевпорядної експертизи.

Розглянувши клопотання позивача про призначення судової землевпорядної експертизи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання у зв'язку з необґрунтованістю.

Відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав викладених у відзиві на позовну заяву від 10.06.2016р. (вх.суду№14533/16).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 комунальної власності ОСОБА_1 міської ради проти позову заперечує про що надано письмові пояснення від 07.06.2016р. (вх.суду№14180/16).

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

04.06.2010р. між ОСОБА_1 міською радою (відповідач, Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФОРТІУС" (позивач, Орендар) було укладено договір оренди землі, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_1 міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований в державному реєстрі 28.07.2010р. за №041050500044, за яким Орендодавець, на підставі Закону України "Про оренду землі" та рішення ОСОБА_1 міської ради №4542-V від 07.07.2009р. передає, а Орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку, площею 635кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, 15 для будівництва та подальшої експлуатації готелю й благоустрою прилеглої території, згідно з планом земельної ділянки, який є невід'ємною частиною договору терміном на 25 років (п.1.1. договору).

Як зазначає позивач зі схеми земельної ділянки ширина проїзду до земельної ділянки складає всього 2,06м., що робить неможливим використання даної земельної ділянки за призначенням, а саме унеможливлює доступ великогабаритної техніки позивача для здійснення будівництва готелю. Доступ до земельної ділянки, яка знаходиться в довгостроковій оренді позивача є можливим лише зі сторони вул. Канатної, будь які інші проїзди відсутні. З метою усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, позивач звернувся до відповідача з проханням розглянути можливість встановити земельний сервітут на право проїзду на земельну ділянку, що межує з орендованою земельною ділянкою або розглянути можливість укладання договору оренди. 16.02.2016р. позивачем було отримано копію рішення ОСОБА_1 міської ради про відмову в укладанні договору оренди земельної ділянки з підстав ненадання правовстановлюючих документів на нерухоме майно. Враховуючи недосягнення домовленості з питань встановлення земельного сервітуту позивач змушений звернутися до суду.

Позивач зазначає, що неможливість встановлення сервітуту на право проїзду транспортними засобами порушує права позивача на користування земельною ділянкою в повному обсязі. Крім того проїзду великогабаритних транспортних засобів перешкоджає паркан, встановлений на в'їзді до двору, який є елементом благоустрою.

Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги в редакції заяви про збільшення розміру позовних вимог від 15.06.2016р. за вх.суду№2-3248/16 у повному обсязі.

Відповідач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 комунальної власності ОСОБА_1 міської ради проти позовних вимог заперечують посилаючись на те, що єдиною обставиною, яка стала підставою для подачі позову у справі стала неможливість проїзду великогабаритної техніки позивача для здійсненні будівництва готелю за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, 15. Однак позивачем не надано проектної документації, з якої вбачається, що для будівництво готелю позивачеві необхідний доступ саме великогабаритної техніки, ширина колії для проїзду якої становить саме 3 метри. Крім того в матеріалах справи відсутні докази вчинення дій, спрямованих на захист своїх прав в інший спосіб ніж передбачено ст.401 Цивільного кодексу України. Надана позивачем декларація про початок будівельних робіт від 19.07.2011р., зареєстрована в ДАБК в Одеській області 25.07.2011р. №ОД 08311020122, термін дії якої закінчено. Згідно рішення виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради від 22.09.2009р. №981 встановлено термін завершення будівництва - 01.12.2013р. Таким чином позивачем не надано чинних документів стосовно права здійснення будівництва готелю за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, 15, а також не зазначено з якого моменту виникла необхідність в доступі для проїзду великогабаритної техніки. Стосовно розгляду звернення позивача в частині встановлення земельного сервітуту слід зазначити, що лист позивача від 03.12.2015р. №02.2-10/1355 не містив істотних умов договору земельного сервітуту. Крім того позивач не направляв на адресу відповідача проект відповідного договору з визначеними істотними умовами, а саме чи є такий сервітут платним або безоплатним, постійним або строковим.

Враховуючи викладене, відповідач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 комунальної власності ОСОБА_1 міської ради просять відмовити у позові у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що 04.06.2010р. між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди землі, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_1 міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований в державному реєстрі 28.07.2010р. за №041050500044, за яким відповідач передав позивачу у строкове платне користування земельну ділянку, площею 635кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, 15 для будівництва та подальшої експлуатації готелю й благоустрою прилеглої території, згідно з планом земельної ділянки, який є невід'ємною частиною договору терміном на 25 років.

В обґрунтування позовних вимог про встановлення сервітуту позивач посилається на неможливість використання орендованої земельної ділянки за призначенням, а саме унеможливлює доступ великогабаритної техніки позивача для здійснення будівництва готелю оскільки ширина проїзду до земельної ділянки складає всього 2,06м. що з робить неможливим доступ до земельної ділянки, яка знаходиться в довгостроковій оренді позивача.

Відповідно до ст.402 Цивільного кодексу України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Відповідно до статті 98 Земельного кодексу України, право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Статтею 401 Цивільного кодексу України встановлено, що сервітут є формою користування чужим майном - земельною ділянкою, іншими природними ресурсами або іншим нерухомим майном - для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Статтею 403 ЦК України встановлено, що сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут не підлягає відчуженню. Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном. Сервітут зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності на майно, щодо якого він встановлений.

Згідно з частиною 1 статті 404 ЦК України, право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном на умовах сервітуту полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

Таким чином, сервітут передбачає обмежене право на користування чужим майном (що, зокрема, проявляється у наданні можливості проходу, проїзду та інших подібних можливостей) і закріплюється, як правило, за власниками або користувачами суміжних (сусідніх) земельних ділянок або об'єктів нерухомого майна. При цьому, істотною обставиною, яка відрізняє сервітут від інших речових прав на об'єкт нерухомості, є неможливість використання цього майна в інший передбачений законом спосіб, про що прямо зазначено в ст. 401 ЦК України.

Згідно з частиною третьою статті 402 ЦК України спір про встановлення сервітуту вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту, у разі не досягнення домовленості про встановлення сервітуту та його умови. У зв'язку з цим господарським судам необхідно враховувати, що обов'язковою умовою звернення до суду з позовом про встановлення сервітуту є вжиття особою, яка вимагає такого встановлення, заходів щодо встановлення сервітуту за домовленістю з власником (володільцем) відповідної земельної ділянки. Якщо особа до звернення до суду не вчиняла дій щодо встановлення сервітуту за домовленістю сторін (зокрема, не звернулася до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту), господарським судам слід відмовляти у задоволенні відповідних вимог у зв'язку з відсутністю у такої особи права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду (п.2.33 постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.20111р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" із змінами та доповненнями).

Судом встановлено, що 03.12.2015р. позивач звернувся до відповідача з листом про розгляд можливості укладання договору оренди або земельного сервітуту (право проходу та проїзду шириною 8 метрів, згідно до схеми) по суміжній території.

Однак рішенням ОСОБА_1 міської ради №304-VII від 03.02.2016р. позивачу було відмовлено у зв'язку із ненаданням правовстановлюючих документів. Крім того зазначеним рішенням ОСОБА_1 міська рада відмовила у наданні згоди на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, 15 для будівництва та подальшої експлуатації готелю й благоустрою прилеглої території у зв'язку із невідповідністю ст.12, 124, 134 Земельного кодексу України.

У вирішенні спорів про встановлення сервітуту суд має враховувати, що обов'язок обґрунтування площі і меж чужої земельної ділянки, встановлення сервітуту на яку вимагає позивач, а також виготовлення проекту технічного (кадастрового) плану спірної земельної ділянки покладається на позивача (п.2.35 постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.20111р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" із змінами та доповненнями).

Лист позивача від 03.12.2015р. не містить істотних умов договору земельного сервітуту, крім того позивачем не надано доказів направлення відповідачу проекту договору про встановлення сервітуту з визначеними істотними умовами, а саме чи є такий сервітут платним чи безоплатним, постійним чи строковим.

Крім того позивачем не надано документів на право здійснення будівництва із залученням великогабаритної техніки за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, 15 та не зазначено з якого моменту виникла необхідність доступу для проїзду великогабаритної техніки.

Наявна в матеріалах справи копія декларації про початок будівельних робіт від 19.07.2011р., зареєстрована в ДАБК в Одеській області 25.07.2011р. №ОД 08311020122 містить відомості про те, що строк її дії закінчився 25.03.2014р.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРТІУС" про встановлення строкового безоплатного земельного сервітуту на право проїзду транспортними засобами по земельній ділянці, що розташована вздовж вулиці Канатної та межує з орендованою земельною ділянкою (кадастровий №5110137500:21:011:0012) шириною 3 метри на період будівництва, необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст. 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У позові відмовити у повному обсязі.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 01 серпня 2016 р.

Суддя Л.В. Степанова