Рішення

від 26.07.2016 по справі 918/429/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 липня 2016 р. Справа № 918/429/16

Господарський суд Рівненської області у складі судді Горплюка А.М. розглянувши матеріали справи

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Фірма Діамант ЛТД"

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Трейд Логістікс"

про стягнення заборгованості за договором в сумі 6 193 грн. 16 коп.

В засіданні приймали участь:

Від позивача : не з'явився.

Від відповідача : не з'явився.

Суть спору: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Фірма Діамант ЛТД" звернулось в господарський суд Рівненської області з позовом до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Трейд Логістікс" про стягнення 58 149 грн. 66 коп. основного боргу, 3 866 грн. 42 коп. пені, 291 грн. 51 коп. 3% річних, 2 035 грн. 23 коп. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 14.06.2016р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження, справу призначено до слухання на 30.06.2016р.

29.06.2016р. представник позивача, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, подав клопотання у якому, у зв'язку із сплатою відповідачем суми основного боргу в розмірі 58 149 грн. 66 коп., просить стягнути з відповідача 3 866 грн. 42 коп. пені, 291 грн. 51 коп. 3% річних, 2 035 грн. 23 коп. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 30.06.2016р. розгляд справи відкладено на 12.07.2016р.

Ухвалою суду від 12.07.2016р. розгляд справи відкладено на 26.07.2016р.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 26.07.2016р. провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Фірма Діамант ЛТД" до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Трейд Логістікс" про стягнення основного боргу в сумі 58 149 грн. 66 коп. припинено на підставі ст. 80 ГПК України.

В судове засідання 26.07.2016р. представник позивача не з'явився, проте 25.07.2016р., через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, подав клопотання у якому просить справу розглядати без участі представника ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Фірма Діамант ЛТД".

Представник відповідача в судові засідання 30.06.2016р., 12.07.2016р. та 26.07.2016р. не з'явився, відзиву на позов не подав. Проте, до господарського суду Рівненської області повернулись поштові відправлення, якими відповідачу за адресою: 33001, м. Рівне, вул. Дворецька, буд. 93, було направлено ухвали 14.06.2016р., 30.06.2016р. та 12.07.2016р. з довідкою відділення підприємства зв'язку: "За закінченням терміну зберігання" (а.с.36-38, 52-54, 78-79).

Разом з тим, з наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 07.07.2016р. вбачається, що місцезнаходження ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Трейд Логістікс": 33001, м. Рівне, вул. Дворецька, буд. 93.

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Отже, за змістом вищезазначеної норми відповідач завчасно та належним чином був повідомлений про місце, дату та час судових засідань, крім того, останньому надавалося достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, письмових пояснень та додаткових документів.

Така сама правова позиція знайшла своє відображення в пункті 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" яким роз'яснено, що за змістом цієї норми (статті 64 ГПК України), зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Суд вбачає, що відповідно до статті 75 ГПК України наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду позовної заяви без участі представників сторін.

В результаті розгляду матеріалів справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

22 жовтня 2015 року ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Фірма Діамант ЛТД" (далі - Продавець) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Трейд Логістікс" (далі - Дистриб'ютор) укладено Дистриб'юторську угоду №ДП-033 (далі - Угода; а.с.4-5).

Відповідно до п. 1.1. угоди, продавець призначає ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Трейд Логістікс" своїм дистриб'ютором продукції на території його діяльності: місто Луцьк та Волинська область, а Дистриб'ютор погоджується діяти в якості Дистриб'ютора на вказаній території та умовах, визначених цією угодою.

Згідно з п. 1.2. угоди, продавець на умовах, передбачених цією угодою, поставляє продукцію Дистриб'ютору в асортименті та за цінами, вказаними у діючій специфікації до угоди, а Дистриб'ютор здійснює оплату отриманої продукції та її подальший продаж на умовах, визначених у даній угоді.

Пунктом 2.1. угоди визначено, що загальна вартість угоди складає суму продукції, отриманої по всім накладним та іншим товаросупроводжувальним документам на протязі дії цієї угоди.

Оплата продукції здійснюється Дистриб'ютором з відстрочкою платежу не пізніше 30 календарних днів з дня отримання продукції, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця (п. 6.1. угоди).

Відповідно до 7.3. угоди, у випадку порушення строків оплати Дистриб'ютор на вимогу продавця сплачує йому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми заборгованості, а також 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення у відповідності з ст. 625 ЦК України.

Згідно з п. 9.1. угоди, дійсна угода вступає в силу з моменту її підписання уповноваженими представниками обох сторін і діє до "31" грудня 2016 р. У випадку, якщо розрахунки за угодою проведені не повністю, то дія угоди триває до повного закінчення розрахунків.

Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками та скріплений відтисками печаток сторін.

На виконання взятих на себе за Угодою зобов'язань позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 87 201 грн. 96 коп., що стверджується видатковими накладними № 99 від 01.02.2016 р. на суму 14 520 грн. 96 коп., №124 від 08.02.2016 р. на суму 10 150 грн. 92 коп., №158 від 15.02.2016 р. на суму 16 959 грн. 36 коп., №182 від 23.02.2016 р. на суму 15 393 грн. 66 коп., №259 від09.03.2016 р. на суму 15 978 грн. 66 коп. та №286 від 14.03.2016 р. на суму 14 198 грн. 40 коп. (а.с. 13-18).

Дистриб'ютор здійснив часткове повернення товару на загальну суму 14 052 грн. 30 коп., що стверджується накладними на повернення товару №81 від 30.03.2016 р. на суму 98 грн. 28 коп., №82 від 30.03.2016 р. на суму 1 698 грн. 24 коп., №83 від 30.03.2016 р. на суму 3 886 грн. 14 коп., №84 від 30.03.2016 р. на суму 719 грн. 46 коп., №85 від 30.03.2016 р. на суму 5 930 грн. 82 та №86 від 30.03.2016 р. на суму 1 719 грн. 36 коп. коп. (а.с. 19-24).

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Трейд Логістікс" здійснило оплату товару несвоєчасно та не в повному обсязі - всього сплачено 15 000 грн. 00 коп., що стверджується банківськими виписками (а.с. 66-67).

Таким чином, станом на день подачі позову за відповідачем перед позивачем рахувалась заборгованість за Угодою в сумі 58 149 грн. 66 коп.

Крім того, позивачем за неналежне виконання умов договору в частині проведення розрахунків, на підставі п. 7.3. Угоди та ст. 625 ЦК України нараховано 3 866 грн. 42 коп. пені, 291 грн. 51 коп. 3 % річних та 2 035 грн. 23 коп. інфляційних втрат (розрахунок а.с. 4-5).

Розглянувши матеріали справи, встановивши обставини справи і давши їм правову оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ст.11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші право чини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України (надалі - ГК України), господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1, 7 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до частин 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 526 ЦК України та статтею 193 ГК України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що на час розгляду справи основна заборгованість відповідача за отриманий товар згідно Дистриб'юторської угоди №ДП-033 від 22.10.2015р. погашена повністю, що стверджується банківськими виписками (а.с. 45-46).

Крім того, позивачем за неналежне виконання умов договору в частині проведення розрахунків, на підставі п. 7.3. Угоди та ст. 625 ЦК України нараховано 3 866 грн. 42 коп. пені, 291 грн. 51 коп. 3 % річних та 2 035 грн. 23 коп. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Одним із видів неустойки є пеня, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Перевіривши розрахунок пені, судом встановлено, що пеня нарахована на фактичну суму заборгованості по кожній партії поставленого товару окремо в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за періоди, що не перевищують шість місяців від дати прострочення зобов'язання. Таким чином, вимога про стягнення 3 866 грн. 42 коп. пені підлягає задоволенню.

Як визначено ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3% річних та інфляційних втрат проведений на фактичну суму заборгованості по кожній партії поставленого товару окремо у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України. Таким чином, вимога про стягнення 291 грн. 51 коп. 3 % річних та 2 035 грн. 23 коп. інфляційних втрат підлягає задоволенню.

Статтями 33 та 34 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

З огляду на вищевикладене в сукупності вбачається, що вимога позивача про стягнення з відповідача 3 866 грн. 42 коп. пені, 291 грн. 51 коп. 3 % річних та 2 035 грн. 23 коп. інфляційних втрат є обґрунтованою, підтверджена матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Судом також встановлено, що позивачем сплачено судовий збір у більшому розмірі, ніж це передбачено чинним законодавством. Так, за подання позовної заяви, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, позивач повинен був сплатити 1 378 грн. 00 коп. судового збору.

Згідно з платіжним дорученням № 2625 від 27.05.2016р. позивачем сплачено 1 463 грн. 62 коп. судового збору, що на 85 грн. 62 коп. більше від встановленого Законом України "Про судовий збір" розміру.

Відповідно до п. 1.ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У цьому випадку судовий збір повертається в розмірі зайво сплаченої суми. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики (ч.ч. 2, 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір").

Щодо судового збору в розмірі 1 378 грн. 00 коп., то останній відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача, так як спір виник внаслідок його неправильних дій, в зв'язку з чим позивач був змушений звернутися до господарського суду за захистом своїх прав та інтересів.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Трейд Логістікс": 33001, м. Рівне, вул. Дворецька, буд. 93, код ЄДРПОУ 37198169) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Фірма Діамант ЛТД" (36014, м. Полтава, вул. Островського, буд. 57, код ЄДРПОУ 13929625) 3 866 грн. 42 коп. пені, 291 грн. 51 коп. 3 % річних, 2 035 грн. 23 коп. та 1 378 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення підписане суддею В« 01В» серпня 2015р..

Суддя Горплюк А.М.