Постанова

від 26.07.2016 по справі 904/3498/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.07.2016 року Справа № 904/3498/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Березкіної О.В. ( доповідач)

Суддів: Чус О.В., Величко Н.Л.

При секретарі Погорєлова Ю.А.

Представники сторін у судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожньо-будівельне управління №57", м. Запоріжжя

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2016 року у справі № 904/3498/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожньо-будівельне управління №57", м. Запоріжжя

до відповідача-1: Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Дніпропетровськ

відповідача-2: Колективного підприємства "Альянс", м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим

про визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 24.06.2010 року

за зустрічним позовом Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м.Дніпропетровськ

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожньо-будівельне управління №57", м. Запоріжжя

відповідача-2: Колективного підприємства "Альянс", м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим

про визнання недійсними договору про відступлення права вимоги № 20/04-6 від 20.03.2012 року та додаткової угоди до нього від 05.04.2012 року

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бахчисарайське дорожньо-будівельне управління" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та до Колективного підприємства "Альянс" про визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 24 червня 2010 року до договору поставки № 1263 від 18 червня 2010 року.

13 травня 2015 року від Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" надійшла зустрічна позовна заява про визнання недійсними договору про відступлення права вимоги № 20/04-6 від 20 березня 2012 року та додаткової угоди до нього від 05 квітня 2012 року, що укладені між Колективним підприємством "Альянс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бахчисарайське дорожньо-будівельне управління".

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2016 року (суддя Колісник І.І.) в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахчисарайське дорожньо - будівельне управління» про визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 24 червня 2010 року до договору поставки № 1263 від 18 червня 2010 року - відмовлено.

Зустрічні позовні вимоги дочірнього підприємства «Дніпропетровський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» - задоволені.

Суд визнав договір про відступлення права вимоги від 20 березня 2012 року № 20/04-6 та додаткову угоду до нього від 05 квітня 2012 року, які укладено між товариством з обмеженою відповідальністю "Бахчисарайське дорожньо-будівельне управління" та колективним підприємством "Альянс" недійсним.

Не погодившись з рішенням суду, позивач за первісним позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дорожньо-будівельне управління №57", м. Запоріжжязвернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким первісний позов задовольнити, а зустрічні вимоги залишити без задоволення.

В обґрунтування своєї скарги Товариство з обмеженою відповідальністю «Бахчисарайське дорожньо - будівельне управління» посилається на те, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, що потягло ухвалення необґрунтованого рішення.

Зокрема, апелянт посилається на те, що відповідач 1 не надав суду доказу у належній формі, а при його відсутності, інших доказів ( оригіналів) існування договору поставки № 1263 від 18 червня 2010 року в редакції 24 червня 2010 року, а саме рішень суду, актів перевірок та інше.

Цей доказ з'явився у відповідача 1 через рік після початку судового провадження, а тому без проведення судової технічної експертизи давності виготовлення додаткової угоди № 1 від 24 червня 2015 року до договору поставки № 1263 від 18 червня 2010 року відсутні підстави вважати означену додаткову угоду дійсною, а не сфальсифікованою.

Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11 квітня 2016року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 16 травня 2016 року у складі колегії суддів Березкіна О.В. (головуючий суддя-доповідач); судді Чус О.В., Подобєд І.М.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16 травня 2016року розгляд апеляційної скарги було відкладено на 07 червня 2016 року .

В судовому засіданні 07 червня 2016 року було оголошено перерву до 23 червня 2016 року.

Розпорядження керівника апарату суду від 22 червня 2016 року та протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів, у зв'язку з відпусткою судді Подобєда І.М., було призначено до розгляду справи № 904/3498/15 колегію суддів у складі: головуючого судді Березкіна О.В. ( доповідача); суддів: Чус О.В., Величко Н.Л.

У судове засідання представник відповідача-2 не з'явився.

Місцезнаходженням відповідача-2 є наступна адреса: вул. Глінки /ОСОБА_1, 57/2 у м. Сімферополь АР Крим, тобто тимчасово окупована територія України, а тому, зважаючи на те, що відділеннями зв'язку УДППЗ "Укрпошта" з 27.03.2014 року тимчасово призупинено приймання та пересилання поштових відправлень, адресованих одержувачам населених пунктів АР Крим та м. Севастополь, ця особа як сторона у даній справі повідомлялась судом про час і місце вирішення даного спору шляхом розміщення повідомлення на офіційному веб-порталі В«Судова влада УкраїниВ» .

В судовому засіданні 23 червня 2016 року представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення по справі.

Представник відповідача за первісним позовом заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін.

В судовому засіданні було оголошено перерву до 26 липня 2016 року.

Представники дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"та товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожньо-будівельне управління №57"в судове засідання, призначене на 26 липня 2016 року не з'явились, надавши клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю забезпечити участь в судовому засіданні своїх представників, через участь у слуханні іншої аналогічної справи у місті Києві.

Колегія суддів вважає, що клопотання про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягають, оскільки сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи ( поштові повідомлення).

Як роз'яснено у п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 у випадку не з'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представника сторони - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без його участі, якщо нез'явлення цього представника не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними матеріалами, за відсутності представників сторін, оскільки про час та місце розгляду справи вони повідомлені належним чином, свої пояснення по справі вже надавали суду апеляційної інстанції, а відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

За вказаних обставин колегія суддів відмовляє в клопотаннях про перенесення розгляду справи та враховуючи, що неявка представників сторін не перешкоджає дослідженню та оцінці наявних матеріалів справи, повнота яких дозволяє визначитись відносно законності оскарженого рішення суду, вважає можливим розгляд апеляційної скарги по суті, в порядку ст.ст. 75, 99 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 18 червня 2010 року між колективним підприємством «Альянс»,(постачальник) та дочірнім підприємством «Дніпропетровський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в особі начальника філії « Петропавлівський райавтодор» (покупець) укладений договір поставки № 1263 від 18 червня 2010 року (договір -1 ), за умовами якого постачальник зобов'язується продати покупцеві, а покупець купити фарбу для розмітки автомобільних доріг АК-2С, склокульки,одержувачем товару є філія покупця. (далі по тексту - товар).

На виконання умов договору, колективним підприємством Альянс»(постачальник), поставлено дочірньому підприємству «Дніпропетровський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в особі начальника філії « Петропавлівський райавтодор» (покупець) товар на загальну суму 98872,00 грн.

Пунктами 3.1-3.5 договору-1 сторони домовились, що постачальник зобов'язується поставити покупцеві товари у строк 2 днів з часу подання відповідної заявки покупця; безпосереднім одержувачем товару є філія покупця, представники якої діють на підставі довіреності та Положення про філію.

Постачальнику, за погодженням з покупцем, надається право дострокової поставки товарів, причому покупець зобов`язаний прийняти товар і своєчасно оплатити його вартість на умовах цього договору.

Поставка товарів здійснюється шляхом самовивозу товару філією покупця, представники якої діють на підставі довіреності та Положення про філію. Датою поставки вважається дата отримання товару філією покупця.

Згідно п. 9.1 договору-1 останній діє з моменту його підписання сторонами та скріплення їх печатками.

В матеріалах справи відсутні докази визнання недійсним, розірвання, будь-яких інших змін в встановленному законом порядку до договору -1.

Додатковою угодою № 1 від 24.06.2010 року, укладеною між Колективним підприємством В«АльянсВ» в особі директора ОСОБА_2 та Дочірнім підприємством В«Дніпропетровський облавтодорВ» ВАТ В«Державна акціонерна компанія В«Автомобільні дороги УкраїниВ» в особі начальника філії В«Петропавлівський райавтодорВ» ОСОБА_3, до договору поставки від 18.06.2010 року № 1263 були внесені зміни. Зокрема, серед іншого, пункт 10.3 договору поставки було доповнено реченням наступного змісту: В«У зобов'язаннях, що виникають за даним договором не допускається заміна боржника або кредитора та передача прав і обов'язків за даним договором третім особамВ» (а.с. 68 том 1).

У подальшому, 20 березня 2012 року між колективним підприємством В«АльянсВ» в особі директора ОСОБА_4 ( первісний кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю В«Бахчисарайське дорожньо-будівельне управлінняВ» в особі директора ОСОБА_5 ( новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги № 20/04-6 ( договір -2).

Відповідно до умов цього договору (з урахуванням додаткової угоди), первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває права вимоги, належне первісному кредиторові у відповідності до договору поставки № 2363 (основний договір), укладеного між колективним підприємством «Альянс» та дочірнім підприємством «Дніпропетровський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в особі начальника філії « Петропавлівський райавтодор».

Право вимоги до нового кредитора переходить з 01 січня 2014 року, за умови несплати боржником суми боргу первісному кредитору.

За договором-2 новий кредитор одержує всі права первісного кредитора за основним договором, в т.ч. право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошових коштів у розмірі, визначеному основним договором, а саме 98 872,00 грн.

Звертаючись до Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та до Колективного підприємства "Альянс" із позовом про визнання недійсною укладеної відповідачами додаткової угоди № 1 від 24.06.2010 року до договору поставки №1263 від 18.06.2010 року, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Бахчисарайське дорожньо-будівельне управління" посилався на те, що про додаткову угоду № 1 від 24.06.2010 року до договору поставки № 1263 від 18.06.2010 року, яка забороняє відповідачу-2 відступати право вимоги, йому стало відомо лише 20.04.2015 року. Позивач стверджує, що відповідач-2 зазначеної додаткової угоди не укладав, у зв'язку з чим, посилаючись на статті 203, 215 Цивільного кодексу України, просить визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 24.06.2010 року до договору поставки № 1263 від 18.06.2010 року.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову, господарський суд першої інстанції виходив з того, що позивачем за первісним позовом не доведено належними та допустимими доказами невідповідність внутрішній волі та волевиявлення відповідача-2 під час укладення додаткової угоди №1 від 24 червня 2015року.

Звертаючись до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахчисарайське дорожньо-будівельне управління" та до Колективного підприємства "Альянс" із зустрічною позовною вимогою про визнання недійсними договору про відступлення права вимоги № 20/04-6 від 20.03.2012 року та додаткової угоди до нього від 05.04.2012 року, укладених між Колективним підприємством "Альянс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бахчисарайське дорожньо-будівельне управління", позивач за зустрічним позовом - Дочірнє підприємство "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" посилався на те, що вказаний договір з додатковою угодою суперечить договору поставки від 18.06.2010 року № 1263 з додатковою угодою до нього від 24.06.2010 року № 1, а також порушує норми частини третьої статті 512 Цивільного кодексу України, яка забороняє заміну кредитора у зобов'язанні, якщо це встановлено договором (а.с. 57 - 61 том 1).

Задовольняючи зустрічні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив з того, що відсутність згоди боржника на заміну кредитора у зобов'язанні, якщо обов'язковість такої згоди передбачено договором, є підставою для визнання недійсним на підставі ч. 1 статті 203 Цивільного кодексу України договору про відступлення права вимоги, оскільки він суперечить вимогам ч. 1 статті 516 Цивільного кодексу України.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції визнав договір про відступлення права вимоги №20/04-6 від 20 березня 2012 року та додаткову угоду до нього від 05 квітня 2012 року - недійсними.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до частин першої - п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частина третя статті 215 Цивільного кодексу України визначає, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтерсеована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

З матеріалів справи вбачається, що правовим обґрунтуванням первісного позову є частина третя статті 203 Цивільного кодексу України, відповідно до якої волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як вбачається з пояснень заступника керівника Колективного підприємства В«АльянсВ» ОСОБА_6, додаткова угода № 1 від 24.06.2010 року до договору № 1263 від 18.06.2010 року не підписувалась директором ОСОБА_2, не є належним і допустим доказом недійсності спірної додаткової угоди. Участі у її підписанні він не приймав.

Відповідно до статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається із змісту Додаткової угоди №1 від 24 червня 2010 року до договору №1263 від 18 червня 2010 року ( а.с.68, т.1), копія якої наявна в матеріалах даної справи, зі сторони КП "Альянс" її було підписано директором ОСОБА_7, підпис якої засвідчений печаткою КП "Альянс" та ДП "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" в особі начальника філії "Петропівліський райавтодор" ОСОБА_3

На підтвердження повноважень директора КП "Альянс" ОСОБА_7 до матеріалів справи надані Довідка з ЄДРПОУ серія АА №012196 , наказ №51 від 08.09.2009р. про призначення директором, Довідка про взяття КП "Альянс" на облік платника від 08.09.2009р., у яких зазначено керівником цього підприємства - ОСОБА_7

Вказаною угодою вносились зміни до декількох пунктів договору-1, зокрема, п. 10.3 договору-1 доповнено реченням наступного змісту: "У зобов'язаннях, що виникають за даним договором не допускається заміна боржника або кредитора та передача прав і обов'язків за даним договором третім особам".

Таким чином, спірну додаткову угоду від кожної із сторін цього правочину було укладено особами, що мали необхідний обсяг повноважень, а наданими позивачем до матеріалів справи доказами не був доведений факт фальсифікації спірної додаткової угоди.

Колегія суддів не погоджується з доводами апелянта про фальшивість означеної додаткової угоди з тих підстав, що нібито не проведена експертиза, яка б підтвердила дату виготовлення цього документу, а тому він є заздалегідь сфальсифікованим.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду від 01.07.2015 року за клопотанням представника позивача за первісним позовом була призначена судова експертиза, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

26.08.2015 року до господарського суду надійшов лист Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 12681/12684/15-34 з клопотанням експертів про надання в їх розпорядження оригіналу додаткової угоди № 1 від 24.06.2010 року до договору № 1263 від 18.06.2010 року. Разом з тим для встановлення відносного часу нанесення відтисків печатки від імені КП В«АльянсВ» та від імені філії Петропавлівський райавтодорВ» Дочірнього підприємства В«Дніпропетровський облавтодорВ» ВАТ В«Державна акціонерна компаніяВ» В«Автомобільні дороги УкраїниВ» , які містяться у досліджуваному документі, експерти просили надати їм достатню кількість порівняльних зразків відтисків цих печаток, що містяться на достовірно датованих документах за період, починаючи з місяця датування досліджуваного документу (червень 2010 року) та завершуючи датою, яка визначається із обставин конкретної справи, наприклад датою фактичної появи копії досліджуваного документу у суді чи правоохоронних органах (а.с. 239 - 241 том 1).

Ухвалою господарського суду від 25.09.2015 року зазначене клопотання експертів було задоволено. Дочірнє підприємство В«Дніпропетровський облавтодорВ» Відкритого акціонерного товариства В«Державна акціонерна компанія В«Автомобільні дороги УкраїниВ» та Колективне підприємство В«АльянсВ» були зобов'язані надати необхідні експертам документи (а.с. 248-249 том 1).

На виконання зазначеної судової ухвали відповідач-1 за первісним позовом листом від 06.10.2015 року № 01-14/1064 повідомив суд, що з підстав, зазначених ним раніше у його листі від 03.08.2015 року № 01-14/871 на адресу господарського суду, оригінал додаткової угоди від 24.06.2010 року № 1 до договору поставки від 18.06.2010 року № 1263 надати можливості немає. Що стосується порівняльних зразків відтисків печатки філії В«Петропавлівський райавтодорВ» ДП В«Дніпропетровський облавтодорВ» , то у зв'язку зі спливом терміну зберігання документів за 2010 рік документи у філії не збереглися, а тому запитувані зразки надати суду також неможливо (а.с. 1-2 том 2).

Раніше листом від 03.08.2015 року № 01-14/871 відповідач-1 за первісним позовом пояснив суду, що додаткова угода від 24.06.2010 року № 1 до договору поставки від 18.06.2010 року № 1263 була вилучена слідчим CB Бабушкінського РВ ДМУ ГУМВС України у Дніпропетровській області. При цьому на підтвердження ним було надано суду: ухвалу слідчого cудді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Сліщенко Ю.Г. від 16.07.2015 року про надання слідчому CB Бабушкінського РВ ДМУ ГУМВС України у Дніпропетровській області ОСОБА_8 тимчасового доступу до належним чином завірених копій документів, які перебувають у володінні ДП В«Дніпропетровський облавтодорВ» ; протокол тимчасового доступу до речей і документів від 30.07.2015 року з описом вилучених речей і документів, у тому числі додаткової угоди № 1 до договору № 1263 від 18.06.2010 року (а.с. 227 - 232 том 1).

При цьому відповідачем-1 надано суду також копію листа від 30.07.2015 року № 01-14/862 на адресу слідчого CB Бабушкінського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_8 з повідомленням про знищення оригіналу договору поставки від 18.06.2010 року № 1263 у зв'язку із закінченням терміну зберігання (а.с. 233 том 1).

З листа Бабушкінського РВ Дніпропетровського МУ УМВС України від 07.10.2015 року № 46/3-5426 вбачається, що після закриття кримінального провадження усі вилучені оригінали договорів поставки та додаткових угод до них, укладених між відповідачами за первісним позовом, були повернуті власнику поштою (а.с. 23-24 том 2).

Проте, представник відповідача-1 за первісним позовом повідомив, що оригіналу додаткової угоди від 24.06.2010 року № 1 до договору поставки від 18.06.2010 року № 1263 підприємство не отримувало, а доказів відправлення означених документів на його адресу та отримання, сторонами не надано.

Відповідач-2 за первісним позовом Комунальне підприємство В«АльянсВ» також витребуваних судом документів за клопотанням експертів не надало. Натомість сам позивач за первісним позовом листом від 16.10.2015 року № 35 подав суду письмове пояснення з повідомленням про те, що документи фінансово-господарської діяльності КП В«АльянсВ» за період 2009 - 2012 років знаходяться в матеріалах кримінальної справи № 69-146, що перебувала у провадженні Київського районного суду міста Сімферополя. Кримінальна справа була порушена у відношенні кола осіб за ухилення від сплати податків в бюджет України, однак за отриманою від вказаного суду інформацією за вих. № 1-12/2015 від 05.02.2015 року після окупації Криму Російською Федерацією обвинувачення у цій справі не підтримувалось. Визначити місцезнаходження матеріалів цієї справи на цей час є неможливим.

Зазначена інформація була підтверджена також заступником директора КП В«АльянсВ» ОСОБА_6 у його письмових поясненнях, що надійшли на адресу суду 02.06.2015 року.

21.12.2015 року на адресу господарського суду надійшло повідомлення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 10.12.2015 року № 12681-12684/15-34 про неможливість надання висновку судово-технічної експертизи документів, призначеної у справі, у зв'язку з ненаданням у розпорядження експертів оригіналу додаткової угоди № 1 від 24.06.2010 року до договору № 1263 від 18.06.2010 року та порівняльних зразків документів (а.с. 15 - 17 том 2).

Колегія суддів апеляційного суду позбавлена можливості оглянути оригінал спірної додаткової угоди № 1 у зв'язку із відсутністю її у сторін з вищенаведених підстав.

Проте, неможливість оглянути оригінал додаткової угоди № 1 в засіданні апеляційної інстанції не спростовує факт укладання і існування означеної додаткової угоди саме на час її укладання, оскільки оригінал був оглянутий в суді першої інстанції, про що свідчить протокол судового засідання від 9 червня 2015 року.

З урахуванням встановлених вище обставин колегія суддів дійшла висновку, що у відповідності до вимог статті 203 Цивільного кодексу України зміст Додаткової угоди №1 від 24.06.2010р. до договору № 1263 від 18.06.2010 не суперечить приписам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства. Особи, які підписали цю додаткову угоду, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасників додаткової угоди було вільним і відповідало їх внутрішній волі. Додаткову угоду вчинено у формі, встановленій законом. Спірна додаткова угода спрямована на реальне настання правових наслідків, що обумовлені нею.

Таким чином, з наявних в матеріалах справи доказів не вбачається підстав, які передбачені статтею 215 Цивільного кодексу України, для визнання недійсною спірної Додаткової угоди №1 до договору № 1263 від 18.06.2010 р., тому колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про необґрунтованість позовних вимог позивача за первісним позовом.

Неможливість отримання висновку експерта та проведення експертизи не спростовує факт укладання додаткової угоди № 1, оскільки висновок експерта є одним, але не єдиним доказом, на підтвердження чи спростування обставин справи, а з огляду на те, що спірну додаткову угоду від кожної із сторін цього правочину було укладено особами, що мали необхідний обсяг повноважень, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач за первісним позовом не довів належними та допустимими доказами наявність обставин, з якими він пов'язує недійсність оспорюваної додаткової угоди.

Щодо зустрічного позову, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 512 Цивільного кодексу України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтями 514, 516 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

Відсутність згоди боржника на заміну кредитора у зобов'язанні, якщо обов'язковість такої згоди передбачено договором, є підставою для визнання недійсним на підставі ч. 1 статті 203 Цивільного кодексу України договору про відступлення права вимоги, оскільки він суперечить вимогам ч. 1 статті 516 Цивільного кодексу України.

Оскільки господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про дійсність додаткової угоди № 1 до договору поставки № 1263 від 18 червня 2010 року, укладену 24 червня 2010 року, за умовами якої не допускається заміна боржника або кредитора та передача прав і обов'язків за даним договором третім особам, зустрічні позовні вимоги про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги №20/04-6 від 20 березня 2012 року та додаткову угоду до нього від 05 квітня 2012 року є законними та обґрунтованими.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд правомірно задовольнив зустрічні позовні вимоги та визнав недійсними договір про відступлення права вимоги №20/03-6 від 20 березня 2012 року та додаткову угоду до нього від 05 квітня 2012 року.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 15 квітня 2015 року та у постанові Вищого господарського суду України від 26 липня 2016 року у справі № 904/2984/15.

Інші доводи апеляційної скарги є безпідставними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.

Таким чином, розглядаючи справу, господарський суд першої інстанції всебічно, повно і об'єктивно з'ясував всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, у тому числі і доводам позивача, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст.103 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожньо-будівельне управління № 57", м. Запоріжжя - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2016 року у справі № 904/3498/15- залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 29 липня 2016 року.

Головуючий суддя О.В. Березкіна

Суддя Н.Л.Величко

Суддя О.В.Чус