Постанова

від 26.07.2016 по справі 910/19629/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" липня 2016 р. Справа№ 910/19629/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Остапенка О.М.

суддів: Шипка В.В.

Доманської М.Л.

при секретарі судового засідання: Сотніковій І.О.

за участю представників сторін:

від Фонду державного майна України: Демиденко О.А. довіреність № 118 від 28.03.2016.

від військової частини НОМЕР_1 195 центральної бази Державної спеціальної служби транспорту: Нечипорук І.І. довіреність № 235 від 26.02.2016.

від боржника: ліквідатор Титаренко М.О. посвідчення № 823 від 18.04.2013

розглянувши апеляційну скаргу Фонду державного майна України на ухвалу господарського суду міста Києва від 17.05.2016 року

у справі № 910/19629/13 (суддя Пасько М.В.)

за заявою Фонду державного майна України

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Альпсервісбуд

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.05.2016 року задоволено клопотання ліквідатора боржника про затвердження звіту про нарахування грошової винагороди у справі № 910/19629/13 та стягнення оплати послуг з кредиторів. Затверджено звіт про нарахування грошової винагороди арбітражного керуючого Титаренка М.О. за час виконання ним обов`язків ліквідатора ТОВ „Альпсервісбуд на суму 36 802,28 грн.

Стягнуто з Фонду Державного майна України на користь арбітражного керуючого Титаренка М.О. грошову винагороду на суму 14 647,31 грн. за час виконання ним обов`язків ліквідатора ТОВ „Альпсервісбуд у справі №910/19629/13. Визначено стягувачем - арбітражного керуючого Титаренка М.О., а боржником - Фонд Державного майна України.

Стягнуто з військової частини НОМЕР_1 195 центральної бази Державної спеціальної служби транспорту на користь арбітражного керуючого ТитаренкаМ.О. грошову винагороду на суму 22 154,97 грн. за час виконання ним обов`язків ліквідатора ТОВ „Альпсервісбуд. Визначено стягувачем - арбітражного керуючого Титаренка М.О., а боржником 195 Центральну базу Державної спеціальної служби транспорту військової частини ТО710.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, Фонд державного майна України звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 17.05.2016 року в частині стягнення з Фонду державного майна України на користь арбітражного керуючого Титаренка М.О. грошової винагороди на суму 14647,31 грн. за час виконання ним обов`язків ліквідатора банкрута, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Остапенка О.М., суддів: суддів: Доманської М.Л., ШипкаВ.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2016 року вищевказаною колегією суддів апеляційну скаргу Фонду державного майна України прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 26.07.2016 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

Представник скаржника в судовому засіданні 26.07.2016 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, ухвалу господарського суду міста Києва від 17.05.2016 року в частині стягнення з Фонду державного майна України на користь арбітражного керуючого Титаренка М.О. грошової винагороди на суму 14647,31 грн. за час виконання ним обов`язків ліквідатора банкрута скасувати.

Представник військової частини НОМЕР_1 195 центральної бази Державної спеціальної служби транспорту вимоги апеляційної скарги Фонду державного майна України підтримав, просив її задовольнити.

Ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Титаренко М.О. в судовому засіданні проти вимог скаржника, викладених в апеляційній скарзі, заперечував, просив залишити її без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 17.05.2016 року в оскаржуваній частині без змін.

26.07.2016 року було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників учасників провадження у справі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги Фонду державного майна України слід відмовити, а ухвалу господарського суду міста Києва від 17.05.2016 року в оскаржуваній скаржником частині залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв`язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (далі Закон про банкрутство).

Як вбачається з матеріалів справи, Фонд державного майна України звернувся до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ „Альпсервісбуд.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.11.2013 року порушено провадження у справі.

Ухвалою попереднього засідання господарського суду міста Києва від 03.03.2014 року затверджено реєстр вимог кредиторів на загальну суму 1237439,85 грн.

Постановою господарського суду міста Києва від 17.06.2014 року боржника визнано банкрутом, відкрито його ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Піддубка Д.Є.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.11.2014 року замінено ліквідатора банкрута на арбітражного керуючого Титаренка М.О.

17.02.2016 року до господарського суду міста Києва від ліквідатора банкрута надійшло клопотання про затвердження звіту про нарахування грошової винагороди у справі № 910/19629/13 та стягнення оплати послуг з кредиторів, за наслідками розгляду якого ухвалою господарського суду міста Києва від 17.05.2016 року затверджено звіт про нарахування грошової винагороди арбітражного керуючого Титаренка М.О. за час виконання ним обов`язків ліквідатора ТОВ „Альпсервісбуд на суму 36 802,28 грн. та покладено обов`язок оплати послуг ліквідатора на всіх виявлених кредиторів у такій справі пропорційно визнаним кредиторським вимогам. Вказаною ухвалою, зокрема, присуджено до стягнення з Фонду Державного майна України на користь арбітражного керуючого Титаренка М.О. 14 647,31 грн. грошової винагороди.

Ухвала господарського суду першої інстанції в частині стягнення з кредиторів на користь арбітражного керуючого Титаренко М.О. грошової винагороди мотивована тим, що праця ліквідатора відбувається на платній основі, а відшкодування витрат понесених ним під час здійснення повноважень за умови відсутності майна у боржника і відповідно до ст. 115 Закону про банкрутство покладається на кредиторів пропорційно визнаним вимогам.

Переглядаючи в апеляційному порядку законність винесення ухвали суду першої інстанції від 17.05.2016 року в частині, що оскаржується Фондом, колегія суддів не вбачає підстав для її скасування, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 98 Закону про банкрутство, арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Законом.

Згідно положень ст. 115 Закону про банкрутство арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) виконує повноваження за грошову винагороду.

Відповідно до ч. 3 ст. 115 вказаного закону грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора складається з основної та додаткової грошових винагород.

Основна грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора визначається в розмірі двох середньомісячних заробітних плат керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до введення господарським судом процедури санації боржника або відкриття процедури ліквідації банкрута за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень керуючого санацією або ліквідатора. Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора не може перевищувати десяти мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень.

Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень керуючого санацією, ліквідатора.

Згідно ч. 7 ст. 115 Закону про банкрутство звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат доводиться кредиторам до відома та повинен бути схвалений або погоджений комітетом кредиторів.

Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації подається арбітражним керуючим до господарського суду за п`ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.

З аналізу вище зазначених норм чинного законодавства можна зробити висновок, що звіт арбітражного керуючого про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат повинен бути схвалений або погоджений комітетом кредиторів, а звіт за підсумками судових процедур (розпорядження майном, санації, ліквідації) - затверджений господарським судом.

Як підтверджується матеріалами справи, 17.02.2016 року до господарського суду міста Києва від ліквідатора банкрута надійшло клопотання про затвердження звіту про нарахування грошової винагороди арбітражного керуючого Титаренка М.О. за час виконання ним обов`язків ліквідатора ТОВ „Альпсервісбуд у справі №910/19629/13 в період з 11.11.2014 року по 26.01.2016 року на суму 36 802,28 грн., виходячи з розрахунку двох мінімальних розмірів заробітних плат за кожен день виконання обов`язків ліквідатора у зв`язку з відсутністю даних про середньомісячну заробітну платню керівника банкрута за останні дванадцять місяців.

Судом встановлено, що протоколом зборів комітету кредиторів ТОВ „Альпсервісбуд від 26.01.2016 року, який складений за наслідками зборів комітету кредиторів у складі присутнього кредитора Фонду державного майна України, схвалено звіт ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Титаренка М.О. про нарахування грошової винагороди у розмірі 32802,28 грн. та запропоновано останньому отримати грошову винагороду через виконавче провадження.

Перевіривши даний протокол засідання комітету кредиторів, апеляційний суд не вбачає підстав вважати проведені збори комітету кредиторів неправомірними, а рішення, прийняті на них нелегітимними.

Таким чином, з урахуванням норм чинного законодавства та рішення комітету кредиторів, здійснивши перерахунок заявлених до затвердження сум, судом першої інстанції правомірно задоволено заяву ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Титаренка М.О. та затверджено звіт про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражному керуючому за період виконання повноважень ліквідатора ТОВ „ Альпсервісбуд у розмірі 32802,28 грн.

Згідно ч. 5 ст. 115 Закону про банкрутство сплата грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого, у зв`язку з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство здійснюється за рахунок наявних у боржника коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника, або коштів, одержаних від продажу майна (майнових прав) боржника.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, вірно встановлено судом та не заперечується скаржником, в ході ліквідаційної процедури ліквідатором ніяких майнових активів банкрута, які б належали йому на праві приватної власності або повного господарського відання та за рахунок яких можна б було відшкодувати витрати арбітражному керуючому, виявлено не було, а тому, у випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника, така оплата повинна здійснюватись за рахунок коштів кредиторів. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 23.04.2013 року у справі № 5020-544/2011).

Разом з тим, керуючись принципом пропорційності голосів кредиторів кількості їх грошових вимог, суд вправі застосувати такий принцип до розподілу витрат між кредиторами за відсутності коштів від реалізації майна боржника на проведення ліквідаційної процедури. (Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 18.08.2010 року у справі №11/Б-1056 та від 22.04.2015 року у справі № 01/555).

З урахуванням викладеного, колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо доцільності покладення обов`язку оплати послуг ліквідатора на всіх виявлених кредиторів у такій справі пропорційно визнаним кредиторським вимогам.

З огляду на те, що до реєстру вимог кредиторів боржника були включені, зокрема, вимоги Фонду державного майна у розмірі 503547,05 грн., які становлять 39,8% від загальної суми визнаних вимог та враховуючи те, що майна боржника не було виявлено, виробнича діяльність боржником не здійснювалася і кошти внаслідок цього не одержувались, з урахуванням вимог ст. 115 Закону щодо того, що арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) виконує свої повноваження на платній основі, суд першої інстанції дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про стягнення грошової винагороди ліквідатору з кредиторів у справі №910/19629/13 пропорційно розміру визнаних грошових вимог кожного з них, зокрема з Фонду держмайна 14647,30грн. (36802,28 грн. х 39,8%= 14647,30грн.).

Звертаючись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, скаржник вказує на неможливість забезпечити оплату послуг арбітражного керуючого, оскільки є держаною установою, утримується за рахунок коштів державного бюджету в межах затвердженого кошторису на поточних рік, а відповідні витрати на відшкодування послуг арбітражного керуючого не були враховані у розрахунку до кошторису у 2016 році.

Проте, дані твердження апелянта колегією суддів відхиляються, оскільки законодавець не ставить визначення джерела оплати послуг арбітражного керуючого в залежність від майнового стану ініціюючого кредитора у справі про банкрутство, правового статусу кредитора (особа, заснована на приватній чи державній формі власності, державний орган, громадська організація тощо), а також від джерел фінансування того чи іншого кредитора (Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВГСУ від 30.10.2014 року у справі 927/1048/14).

Враховуючи викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвалу господарського суду міста Києва від 17.05.2016 року у даній справі в оскаржуваній Фондом частині прийнято у відповідності до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для її задоволення та скасування оскаржуваної ухвали не вбачається.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частини третьої статті 8 Закону про банкрутство у касаційному порядку можуть бути оскаржені постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду таких судових рішень: ухвали про порушення справи про банкрутство, ухвали про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника, ухвали за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, ухвали про звільнення (усунення, припинення повноважень) арбітражного керуючого, ухвали про перехід до наступної судової процедури, ухвали про затвердження плану санації, ухвали про припинення провадження у справі про банкрутство, а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Отже, наведений перелік судових рішень, що підлягають оскарженню в касаційному порядку, є вичерпним.

В інших випадках (при оскарженні інших судових рішень, прийнятих у справі про банкрутство, але не передбачених нормами частини 3 статті 8 Закону про банкрутство) касаційне оскарження таких судових рішень в касаційному порядку та здійснення касаційного провадження не допускається.

Системний аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, і спеціальні норми Закону про банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України, а тому положення частини третьої статті 8 Закону про банкрутство слід розуміти як такі, що встановлюють деякі особливості та обмеження у реалізації права на касаційне оскарження судових рішень у процедурі банкрутства, що полягають, зокрема, у завершенні розгляду питання про затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражному керуючому за виконання ним своїх обов`язків у справі, а також про відшкодування сум грошової винагороди арбітражному керуючому із завершенням апеляційного провадження (Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 23.12.2015 року у справі №903/33/15 та від 27.01.2016 року у справі № 922/4908/13).

За таких обставин, постанова Київського апеляційного господарського суду є остаточною та не підлягає оскарженню до Вищого господарського суду України.

Керуючись статтями 99, 101-106 ГПК України та Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фонду державного майна України на ухвалу господарського суду міста Києва від 17.05.2016 року у справі №910/19629/13 залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 17.05.2016 року у справі №910/19629/13 в частині стягнення з Фонду державного майна України на користь арбітражного керуючого Титаренка М.О. грошової винагороди на суму 14647,31 грн. за час виконання ним обов`язків ліквідатора банкрута залишити без змін.

3. Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

4. Справу №910/19629/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

СуддіВ.В. Шипко

М.Л. Доманська