Рішення

від 11.07.2016 по справі 755/15295/15-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/15295/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2016 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді - Гончарука В.П.,

за участі секретаря - Краснової І.В., Куса Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 треті особи: Приватне акціонерне товариства "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс", Приватний нотаріус КМНО Левчук К.М. Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м.Києві про визнання права власності на квартиру та витребовування майна з чужого незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та з врахуванням ухвал суду щодо закриття провадження по справі в частині позовних вимог просить суд витребувати у ОСОБА_2 трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, скасувати державну реєстрації права власності на вказану квартиру за ОСОБА_2, визнати право власності спірної квартири за позивачем ОСОБА_1

Позивач свої вимоги мотивує тим, що між ПрАТ «МІК «Інтерінвестсервіс» та ОСОБА_4 було укладено інвестиційний договір №221/F (про інвестування у житлове будівництво) від 16.11.2005р., предметом якого є будівництво для інвестора трикімнатної квартири АДРЕСА_2. В подальшому ОСОБА_4 відповідно договору про відступлення права вимоги №221/F-В від 15.06.2007р. було відступлене право вимоги за інвестиційним договором №221/F (про інвестування у житлове будівництво) від 16.11.2005р. на користь позивача.

Здійснивши повну оплату та виконавши всі зобов'язання інвестора за інвестиційним договором, позивач звернувся із заявою до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м.Києві про реєстрацію за ним права власності на спірну квартиру. Проте Реєстраційною службою Головного юстиції у м.Києві було відмовлено у реєстрації права власності на зазначену квартиру за позивачем з огляду на те, що заявлене право вже зареєстроване за іншим власником. Згідно Інформаційної довідки від 24.02.2015р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що спірна квартира зареєстрована за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 06.08.2014р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левчук Катериною Миколаївною (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 14968786 від 08.08.2014р.).

Проте позивач вважає, що набув речові права на трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 відповідно до ст.328, 344 ЦК України, оскільки право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі майна, якщо інше не встановлене договором або законом. Посилається на те, що до державної реєстрації права власності за новим набувачем покупець за договором про відчуження майна, виконаним сторонами, не має права розпоряджатися цим майном, оскільки право власності на нього зберігається за продавцем, проте має право на захист свого володіння на підставі ст.396 ЦК України. Після оплати вартості проданого майна і передання його покупцеві, але до державної реєстрації переходу права власності, продавець також не має права ним розпоряджатися, оскільки це майно є предметом виконаного продавцем зобов'язання, яке виникло з договору про відчуження майна (п.1 ч.1 ст.346 ЦК України), а покупець є його законним володільцем.

Тому просить визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1, відповідно до ст.392 ЦК України, та витребувати її у ОСОБА_2 на свою користь, оскільки ПрАТ «МІК «Інтерінвестсервіс» безпідставно здійснило її відчуження ТОВ «Пост-Преміум», незважаючи на те, що вона являлась предметом виконаного зобов'язання за інвестиційним договором.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд визнати за ОСОБА_1 право власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, секція «Е» на 11 поверсі, загальною площею 121,9 кв.м. та витребувати у ОСОБА_2 вказану квартиру на користь позивача, зазначаючи при цьому, що позивач хоч і не набула права власності на спірну квартиру, але набула право на майнові щодо спірної квартири тому фактично як власник спірної квартири має право витребовувати своє майно у ОСОБА_2, як у користувача даного майна.

Представник ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала та пояснила, що її довіритель придбав спірну квартиру у Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтус Істейт» (код ЄДРПОУ 38887590) відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 06.08.2014р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левчук К.М., в реєстрі за №1668, сплативши за неї обумовлену договором ціну. Придбаваючи спірну квартиру ОСОБА_2 діяв в законний та правомірний спосіб, придбаваючи її у належного власника, перевіривши до придбання обставини набуття ним права власності на спірне нерухоме майно, та переконавшись, що таке право власності є підтвердженим відповідним записом в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також, що на нього не поширюються будь-які обтяження з боку третіх осіб. Вказував також на те, що позивач ніколи не був власником спірної квартири, а тому він не вправі звертатись з позовом про визнання права на квартиру відповідно до ст.392 ЦК України. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Представник третьої особи ПрАТ «МІК «Інтерінвестсервіс» в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що залучення коштів у фінансування будівництва офісно-житлового комплексу за адресою: АДРЕСА_1, від фізичних та юридичних осіб здійснювалось Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мітех» (код ЄДРПОУ 32920658) на підставі укладеного між ЗАТ «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс», яке діяло як оператор за договором про спільну діяльність від 30.01.2004р., та ТОВ «Фінансова компанія «Мітех» Генерального договору №1/гд від 12.09.2005р. Крім того, майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено, на час укладення інвестиційного договору №221/F (про інвестування у житлове будівництво) від 16.11.2005р. між ПрАТ «МІК «Інтерінвестсервіс» та ОСОБА_4, перебували в іпотеці у ТОВ «Фінансова компанія «Мітех» відповідно до іпотечного договору від 13.09.2005р. Представник ПрАТ «МІК «Інтеінвестсервіс» послався також на рішення господарського суду Херсонської області від 22.12.2015р. у справі №923/1937/15, яким визнано недійсним інвестиційний договір №221/F від 16.11.2005р., укладений між ОСОБА_4 та ПрАТ «МІК «Інтерінвестсервіс», з мотивів його невідповідності ст.12 Закону України «Про іпотеку».

В свої поясненнях представник ПрАТ «Інтерінвестсервіс» також зазначив, що станом на момент звернення з позовними вимогами у позивача право власності на новозбудований об'єкт не виникло, оскільки не зареєстроване у Державному реєстрі прав на нерухоме майно. Оскільки позивач не являвся та не являється власником спірної квартири АДРЕСА_1, представник третьої особи вважає, що підстави для звернення з позовом про визнання права власності на спірний об'єкт нерухомого майна та витребування його з чужого незаконного володіння в порядку, передбаченому ст.ст.388, 392 ЦК України, у позивача відсутні. Тому просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Левчук К.М. в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м.Києві засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача, представників відповідача, третьої особи, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

12.09.2005р. між ЗАТ «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс», як оператором за договором про спільну діяльність між ЗАТ «МІК «Інтерінвестсервіс» та Українською студією телевізійних фільмів «Укртелефільм» від 30.01.2004р., та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мітех» було укладено Генеральний договір №1/гд, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Мітех» приймає на себе зобов'язання щодо залучення коштів фізичних та юридичних осіб та акумулювання цих коштів на своїх рахунках для здійснення інвестиційних операцій по фінансуванню капітальних вкладень у будівництво офісно-житлового комплексу за адресою: АДРЕСА_1. (п.1.1. договору). Згідно п.1.2. наведеного договору залучення коштів для інвестування мало проводитись шляхом укладення договорів про участь у фонді фінансування будівництва, сторонами якого будуть: фінансова компанія, з однієї сторони, і довіритель, що здійснює фінансування капітальних вкладень (інвестує) в майбутній об'єкт інвестування, з другої сторони.

13.09.2005р. в забезпечення зобов'язань за Генеральним договором №1/гд від 12.09.2005р. між ТОВ «Фінансова компанія «МІТЕХ» та Спільною діяльністю між ЗАТ «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс» та Українською студією телевізійних фільмів «Укртелефільм», був укладений Іпотечний договір, зареєстрований в реєстрі за №7797 та передано в іпотеку майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено, а саме адміністративно-житловий комплекс з вбудованими-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом, площа забудови - 4311,2 кв.м., поверховість - 20-26, площа житлового будинку - 74742,00 кв.м., площа квартир - 54294,00 кв.м., житлова площа квартир - 2598,00 кв.м., кількість квартир - 572, в тому числі однокімнатних - 286, двокімнатних 56, нежитлові приміщення - 9720,00 кв.м., кубатура 33795,00 куб.м., який будується в АДРЕСА_1 (далі - Предмет іпотеки).

13.09.2005р. приватним нотаріусом ОСОБА_5 було накладено заборону за №1125/4 на нерухоме майно, а саме: незавершене будівництво, площа забудови - 4311,2 кв.м., поверховість - 20-26, площа житлового будинку - 74742,00 кв.м., площа квартир - 54294,00 кв.м., житлова площа квартир - 2598,00 кв.м., нежитлові приміщення - 9720,00 кв.м., кубатура 33795,00 куб.м., в АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 3.4. вказаного договору на час дії іпотеки іпотекодавець не в праві без письмової згоди іпотекодержателя передавати предмет іпотеки в наступну іпотеку, відчужувати його у будь-який спосіб, передавати у спільну діяльність, в оренду, лізинг, користування.

16.11.2005р. між ОСОБА_4 та ЗАТ «Міжнародною інвестиційною компанією «Інтерінгвестсервіс», як оператором за договором про спільну діяльність від 30.01.2004р., був укладений інвестиційний договір №221/F (про інвестування у житлове будівництво).

Відповідно до п.2.1. інвестиційного договору ЗАТ «МІК «Інтерінвестсервіс» зобов'язалося своїми силами та засобами, з використанням інвестиційних внесків, збудувати об'єкт будівництва (житловий будинок з нежитловими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_2, а інвестор зобов'язується внести інвестиції та прийняти новозбудоване майно у власність на умовах цього договору.

Згідно п.2.2. інвестиційного договору інвестор може отримати у власність новозбудоване майно лише за умови інвестування коштів, що складає сто відсотків інвестиційних внесків. Розмір інвестиційних внесків визначено у п.4.1. договору у розмірі 427490,00 грн. Інвестиційні внески повинні бути сплачені до кінця першого кварталу 2008р.

П.6.1. інвестиційного договору №221/F від 16.11.2005р. передбачено, що право вимоги у інвестора до ЗАТ «МІК «Інтерінвестсервіс» щодо передачі йому новозбудованого майна і документів, які підтверджують здачу об'єкта будівництва в експлуатацію виникає після внесення 100% інвестиційних внесків.

10.05.2007р. було укладено Додаткову угоду №1 до інвестиційного договору №221/F (про інвестування у житлове будівництво) від 16.11.2005р., яким було змінено загальну площу об'єкта інвестування - 120,91 кв.м., та уточнено розмір інвестиційних внесків - 423185,00 грн. Також п.1 додаткової угоди було визначено плановий термін закінчення будівництва і здачі об'єкта будівництва в експлуатацію - четвертий квартал 2007р.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_4 інвестиційні внески по інвестиційному договору №221/F (про інвестування у житлове будівництво) від 16.11.2005р. не сплачувались.

15.06.2007р. було укладено договір №221/F-В про відступлення права вимоги, відповідно до якого ОСОБА_4 було відступлене право вимоги, належне їй на підставі інвестиційного договору №221/F від 16.11.2005р., ОСОБА_1. 15.06.2007р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 також було підписано акт прийому-передачі до договору 221/F-В про відступлення права вимоги від 15.06.2007р., відповідно до якого ОСОБА_4 передала, а ОСОБА_1 прийняла оригінал інвестиційного договору №221/F (про інвестування у житлове будівництво) від 16.11.2005р.

ОСОБА_1 відповідно до платіжних доручень №169485 від 22.06.2007р., №216210 від 30.07.2007р., були перераховані грошові кошти всього в розмірі 423185,00 грн. з призначенням платежу «перерахунок коштів на інвестування у житлове будівництво згідно інвестиційного договору №221/F від 16.11.2005р. та договору про відступлення права вимоги №221/F-B від 15.06.2007», що підтверджується відповідними копіями, наявними в матеріалах справи. Листом №20/12-04 від 20.12.2007р. ЗАТ «МІК «Інтерінвестсервіс» повідомило ОСОБА_1, що інвестиційні внески в розмірі 423185,00 грн. по інвестиційному договору №221/F від 16.11.2005р. та договору про відступлення права вимоги №221/F-B від 15.06.2007р., сплачені в повному обсязі і здійснені в трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2.

10.01.2013р. між ОСОБА_1 та ПрАТ «МІК «Інтерінвестсервіс» було укладено додаткову угоду до інвестиційного договору (про інвестування у житлове будівництво) №221/F від 16.11.2005р., відповідно до якої було визначено, що у зв'язку зі зміною площі об'єкту інвестування та порядкового номеру квартири, отриманих на підставі обмірів та технічних паспортів Київського міського бюро технічної інвентаризації новозбудованим майном вважається трикімнатна квартира АДРЕСА_1, яка після здачі об'єкта будівництва в експлуатацію та державної реєстрації стане власністю інвестора. Вказаною додатковою угодою також встановлено, що в разі збільшення загальної площі новозбудованого майна, інвестор зобов'язаний здійснити оплату за додаткові метри з розрахунку 3500,00 грн. за 1 кв.м. загальної площі. При цьому сторони зобов'язалися здійснити остаточні розрахунки у строк до 10 січня 2013р.

10.01.2013р. між ОСОБА_1 та ПрАТ «МІК «Інтерінвесервіс» було складено акт прийому-передачі квартири, відповідно до якого ПрАТ «МІК «Інтерінвестсервіс» передало, а позивач прийняв спірну квартиру. В акті також зазначено, що інвестор набуває право власності на квартиру з моменту отримання свідоцтва про право власності, оформленого відповідно з нормами чинного законодавства, та його державної реєстрації.

Позивачем відповідно до платіжного доручення №1 від 07.02.2013р. було сплачено 3465,00 грн. з призначенням платежу «доплата до інвестиційного договору (про інвестування у житлове будівництво) №221/F від 16.11.2005р.». Позивачем також долучено до матеріалів справи довідку про набуття у власність об'єкту інвестування від 07.02.2013р. до інвестиційного договору №221/F від листопада 2005р.

17.06.2013р. між ПрАТ «МІК «Інтерінвестсервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пост-Преміум» (код за ЄДРПОУ 38651246) було укладено договір №2 купівлі-продажу майнових прав. Відповідно до п.1.1. цього договору ПрАТ «МІК «Інтерінвестсервіс» продало, а ТОВ «Пост-Преміум» придбало майнові права на об'єкти нерухомого майна, що знаходяться а в адміністративно-житловому комплексі з підземним паркінгом в АДРЕСА_1, загальною площею 122,14 кв.м., що розташована на 11 поверсі секції Е вказаного житлового комплексу.

29.11.2013р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Пост-Преміум» було відчужено трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, Товариству з обмеженою відповідальністю «Альтус Істейт» відповідно до договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левчук К.М., в реєстрі за номером 3170. З вказаного договору вбачається, що відчужувана квартира належала ТОВ «Пост Преміум» на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1, виданого Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м.Києві 12.07.2013р., індексний номер 6127199.

06.08.2014р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Альтус Істейт» було відчужено квартиру АДРЕСА_1, відповідачу ОСОБА_2, який придбав її відповідно до договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левчук К.М., в реєстрі за номером 1668.

Правові засади витребування майна із чужого незаконного володіння врегульовано положеннями ст.387 ЦК України. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. П.23 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014р. №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» вказується, що відповідно до ст.387 ЦК України та ч.3 ст.10 ЦПК України особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача.

Позивач, в обґрунтування позовної вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння, посилається на положення статті 396 ЦК України, а саме на порядок захисту речових прав. Такі доводи не можуть вважатись належними, оскільки право власності, у відповідності до чинного законодавства України, і зокрема ЦК України не є тотожним речовим правам на чуже майно. Виконання позивачем зобов'язань за інвестиційним договором №221/F (про інвестування у житлове будівництво) від 16.11.2005р. та здійснення повної оплати об'єкту інвестування не свідчить про набуття ним у власність спірної квартири АДРЕСА_1.

Порядок та умови набуття права власності на новостворене майно та об'єкти незавершеного будівництва врегульовані положеннями ст.331 ЦК України. Відповідно до ч.2 ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Зазначена стаття не передбачає можливості виникнення права власності на новостворене нерухоме майно за рішенням суду. Зі змісту ч.5 ст.11 ЦК України випливає, що цивільні права можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення та перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Згідно ч.1 ст.5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Судом встановлено, що право власності на спірну квартиру первинно було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ТОВ «Пост-Преміум», а потім за ТОВ «Альтус Істейт», яке уклало 06.084.2014р. договір купівлі-продажу квартири з ОСОБА_2, який являється власником спірного нерухомого майна станом на час звернення ОСОБА_1 до суду з позовними вимогами про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння. Право власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна не виникло у позивача, оскільки не зареєстроване у Державному реєстрі прав на нерухоме майно. Сплата інвестиційних внесків та завершення об'єкта будівництвом не є достатньою правовою підставою для виникнення права власності на нерухоме майно, як стверджує у своїй заяві позивач.

Відповідно до ст.190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю та визнаються речовими правами.

Майнові права на нерухомість - об'єкт будівництва (інвестування) не вважаються речовими правами на чуже майно, оскільки об'єктом цих прав не є «чуже майно», а також не вважаються правом власності, оскільки об'єкт будівництва (інвестування) не існує на момент укладення інвестиційного договору (договору купівлі-продажу майнових прав), а тому не може існувати й право власності на нього.

Майнове право, що є предметом інвестиційного договору (договору купівлі-продажу майнових прав), - це обумовлене право набуття в майбутньому прав власності на нерухоме майно (право під відкладальною умовою), яке виникає тоді, коли виконані певні, але не всі правові передумови, що є необхідними й достатніми для набуття речового права.

Майновими визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права та право вимоги.

Майнове право, яке можна визначити як право очікування, є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

За правилами ст.392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності. Судом встановлено, що ОСОБА_1 власником спірної квартири не була та не являється її власником на момент звернення з позовом.

Отже, ураховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на окремі об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному ст.392 цього Кодексу.

Позивач посилається на те, що виконав свої грошові зобов'язання за інвестиційним договором, повністю сплативши вартість об'єкта інвестування, установлену цим договором, тобто вчинив дії, спрямовані на виникнення правових передумов, необхідних і достатніх для набуття права вимоги переходу права власності на об'єкт будівництва або для набуття майнових прав на цей об'єкт.

Проте в позивача право власності на спірну квартиру не виникло. Порядок оформлення права власності на об'єкт інвестування після прийняття такого об'єкта до експлуатації врегульовано чинним на час укладення інвестиційного договору Законом України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» та Законом України «Про інвестиційну діяльність». За змістом інвестиційного договору позивач отримав лише право на набуття права власності, а не саме право власності на нерухоме майно.

Аналогічні правові висновки викладено в постановах Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у справі № 6-318цс15 від 24.06.2015 року, у справі № 6-244цс14 від 18 лютого 2015 року.

Відповідно до ч.1.ст.388 ЦК України слідує, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Позивачем не надано та судом не встановлено доказів незаконного набуття у власність спірної квартири ОСОБА_2

Відповідно до п.25. постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014р. №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» набувач визнається добросовісним, якщо при вчиненні правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад, вжив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з'ясування правомочностей продавця на відчуження майна. При цьому в діях набувача не повинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника.

Як вбачається з матеріалів справи підставою для на набуття у власність ОСОБА_2 спірного нерухомого майна являється договір купівлі-продажу квартири від 06.08.2014р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левчук К.М. На час укладення вказаного договору спірна нерухомість належала Товариству з обмеженою відповідальністю «Альтус Істейт» та була зареєстрована за зазначеною юридичною особою в Державному реєстрі речових прав, що підтверджувалось відповідним витягом. Під час посвідчення договору купівлі-продажу квартири приватним нотаріусом Левчук К.М. було перевірено відсутність заборони відчуження та арешту, відсутність реєстрації іпотеки, відсутність податкової та інших застав.

Також були відсутні судові спори щодо зазначеного об'єкту нерухомого майна. Договір №2 купівлі-продажу майнових прав від 17.06.2013р., укладений між ПрАТ «МІК «Інтерінвестсервіс» та ТОВ «Пост Преміум», договір купівлі-продажу квартири від 29.11.2013р., укладений між ТОВ «Пост Преміум» та ТОВ «Альтус», недійсними в судовому порядку не визнавались.

Квартира була придбана відповідачем за відплатним договором; згідно п.1.11. договору купівлі-продажу квартири її вартість складала 1030000,00 грн. Згідно копії платіжного доручення №10ZD30587 від 06.08.2014р. ОСОБА_2 сплачено вартість придбаного нерухомого майна в розмірі 1030000,00 грн. з призначенням платежу «за купівлю квартири за адресою АДРЕСА_1, згідно договору купівлі-продажу від 06.08.2016р.»

На час розгляду справи згідно форми №3 в спірній квартирі проживають та зареєстровані дружина відповідача ОСОБА_6 та його неповнолітній син ОСОБА_7 .

За таких обставин позивачем не спростовано добросовісність набуття відповідачем спірного нерухомого майна, не надано доказів, що під час вчинення правочину ОСОБА_2 повинен був засумніватися у праві ТОВ «Альтус Істейт» на відчуження спірного нерухомого майна.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 22.12.2016р. у справі №923/1937/15 визнано недійсним інвестиційний договір (про інвестування у житлове будівництво) №221/F від 16.11.2005р., укладений між ОСОБА_4 та ЗАТ «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс», яке діяло як оператор Спільної діяльності між ЗАТ «Інтерінвестсервіс» та Українською студією телевізійних фільмів «Укртелефільм» на підставі договору від 30.01.2004р.

В матеріалах справи міститься засвідчена копія наказу №923/1937/15 від 11.01.2016р., виданого господарським судом Херсонської області у зв'язку з набранням рішенням законної сили.

Зазначеним судовим рішенням встановлено, що ПрАТ «МІК «Інтерінвестсервіс» уклало із ОСОБА_4 інвестиційний договір №221/F (про інвестування у житлове будівництво) про передачу прав на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_2, майнові права на яке входили до складу іпотеки за іпотечним договором від 13.09.2005р., укладеним в забезпечення зобов'язань за Генеральним договором №1/гд від 12.09.2005р. між ТОВ «Фінансова компанія «МІТЕХ» та Спільною діяльністю між ЗАТ «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс» та Українською студією телевізійних фільмів «Укртелефільм». Згідно з ч.3 ст.12 Закону України «Про іпотеку» правочини щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Ч.3 ст.61 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Виходячи зі змісту ч.2 ст.331 ЦК України, ч.3 ст.12 та ч.ч.1, 2 ст.23 Закону України «Про іпотеку», визнання у судовому порядку права власності на новостворене майно, набуте з порушенням вимог ч.3 ст.12 Закону України «Про іпотеку», за позовом, заявленим до будівельної компанії, суперечить вимогам ст.ст.15, 331 ЦК України, ч.3 ст.12 та ч.ч.1, 2 ст.23 Закону України «Про іпотеку». Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 05 лютого 2014 р. у справі №6-131цс13.

Відповідно до ч.1 ст.236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первинного кредитора в обсязі і на умовах, які існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлене договором або законом.

Таким чином, інвестиційний договір (про інвестування у житлове будівництво) №221/F від 16.11.2005р. не створив для ПрАТ «МІК «Інтерінвестсервіс» та ОСОБА_4 жодних юридичних наслідків. Оскільки зазначений договір визнаний судом недійсним, тобто таким, що не створив жодних правових наслідків для сторін, недійсним також є договір №221/F-В про відступлення права вимоги від 15.06.2007р., укладений між ОСОБА_4 та позивачем.

Крім того, оскільки ОСОБА_4 не були сплачені інвестиційні внески по інвестиційному договору №221/F (про інвестування у житлове будівництво) від 16.11.2005р., право вимоги за цим договором у неї не виникло та відповідно не могло бути відступлене позивачу за договору про відступлення права вимоги №221/F-B від 15.06.2007р.

Відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав (постанова Верховного Суду України від 2 жовтня 2012 р. у справі №3-42гс12, п. 1, 2 Листа Верховного суду України від 01.05.2013р. «Висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 111 16 ГПК України, за II півріччя 2012 р.»).

Суд також погоджується з доводами представника ПрАТ «МІК «Інтерінвестсервіс» про обрання позивачем неправильного способу захисту порушеного права. Згідно положень, викладених в Постанові Верховного Суду України від 21 травня 2012 року у справі № 6-88цс11, ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів. Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права.

Під способом захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника (особу, яка порушила ці права).

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений в ст.16 ЦК України, згідно якої одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, відновлення становища, яке існувало до порушення. Суд може захисти цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Проте обраний позивачем такий спосіб захисту порушеного права, як визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння, не ґрунтується на законі та не передбачений інвестиційним договором №221/F (про інвестування у житлове будівництво) від 16.11.2005р., додатковими угодами до нього, договором про відступлення права вимоги №221/F-B від 15.06.2007р.

Як встановлено вище судом, право власності на спірний об'єкт нерухомого майна у ОСОБА_1 не виникло. За змістом інвестиційного договору №221/F (про інвестування у житлове будівництво) від 16.11.2005р. позивач отримав лише право на набуття права власності, а не саме право власності на нерухоме майно. Тому у позивача відсутні правові підстави для визнання права власності на спірну квартиру та витребування її з чужого незаконного володіння в порядку ст.ст.388, 392 ЦК України, оскільки такі майнові права у нього виникли на підставі інвестиційного договору; право позивача може бути захищене в інший, передбачений законом спосіб, у тому числі шляхом звернення до суду з позовом про визнання недійсним чи розірвання інвестиційного договору та відшкодування переданих забудовнику коштів, а не шляхом визнання права власності на спірне нерухоме майно та його витребування у відповідача.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ПрАТ «МІК «Інтерінвестсервіс», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Левчук К.М, Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м.Києві, про визнання права власності на майно та витребування майна з чужого незаконного володіння, не знайшли свого правового обґрунтування в ході судового розгляду.

Керуючись ст.12 Закону України «Про іпотеку», ст.5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», ст.ст.16, 182, 190, 216, 228, 236, 322, 331, 336, 387, 388, 396, 512, 514 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 57, 58, 60, 61, 64, 88, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 треті особи: Приватне акціонерне товариства "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс", Приватний нотаріус КМНО Левчук К.М. Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м.Києві про визнання права власності на квартиру та витребовування майна з чужого незаконного володіння - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва протягом 10 діб з моменту його проголошення, а особами, що приймали участь у судовому засіданні але були відсутні під час проголошення протягом 10 діб з дня отримання копії рішення.

Суддя: