Ухвала

від 24.05.2017 по справі 755/15295/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2017 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: судді-доповідача Стрижеуса А.М.,

суддів: Антоненко Н.О., Шкоріної О.І.

при секретарі: Юрченко А.С.

за участю: представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

представника третьої особи Раїлка С.В.

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_5 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 11 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, треті особи: Приватне акціонерне товариство міжнародна інвестиційна компанія Інтерінвестсервіс , Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Левчук К.М., Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві про визнання права власності на квартиру та витребування майна з чужого незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 та з врахуванням ухвал суду щодо закриття провадження по справі в частині позовних вимог просила суд витребувати у ОСОБА_6 трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, скасувати державну реєстрації права власності на вказану квартиру за ОСОБА_6, визнати право власності спірної квартири за позивачем ОСОБА_5

Справа № 755/1529515-ц № апеляційного провадження:22-ц-796/2232/2017 Головуючий у суді першої інстанції: Гончарук В.П. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Стрижеус А.М. В обґрунтування позовних вимог, позивач посилалася на те, що між ПрАТ МІК Інтерінвестсервіс та ОСОБА_9 було укладено інвестиційний договір №221/F про інвестування у житлове будівництво від 16 листопада 2005 року, предметом якого є будівництво для інвестора трикімнатної квартири АДРЕСА_2.

В подальшому ОСОБА_9 відповідно договору про відступлення права вимоги №221/F-B від 15 червня 2007 року було відступлене право вимоги за інвестиційним договором №221/F про інвестування у житлове будівництво від 16 листопада 2005 року на користь позивача.

Здійснивши повну оплату та виконавши всі зобов'язання інвестора за інвестиційним договором, позивач звернувся із заявою до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м.Києві про реєстрацію за ним права власності на спірну квартиру. Проте Реєстраційною службою Головного юстиції у м.Києві було відмовлено у реєстрації права власності на зазначену квартиру за позивачем з огляду нате, що заявлене право вже зареєстроване за іншим власником.

Згідно Інформаційної довідки від 24 лютого 2015 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що спірна квартира зареєстрована за ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 06 серпня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левчук КатериноюМиколаївною (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 14968786 від 08 серпня 2014 року).

Проте позивач вважає, що набула речові права на трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 відповідно до ст.328, 344 ЦК України, оскільки право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі майна, якщо інше не встановлене договором або законом. Посилається на те, що до державної реєстрації права власності за новим набувачем покупець за договором про відчуження майна, виконаним сторонами, не має права розпоряджатися цим майном, оскільки право власності на нього зберігається за продавцем, проте має право на захист свого володіння на підставі ст.396 ЦК України. Після оплати вартості проданого майна і передання його покупцеві, але до державної реєстрації переходу права власності, продавець також не має права ним розпоряджатися, оскільки це майно є предметом виконаного продавцем зобов'язання, яке виникло з договору про відчуження майна (п.1 ч.І ст.346 ЦК України), а покупець є його законним володільцем.

Тому просить визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1, відповідно до ст.392 ЦК України, та витребувати її у ОСОБА_6 на свою користь, оскільки ПрАТ МІК Інтерінвестсервіс безпідставно здійснило її відчуження ТОВ Пост-Преміум , незважаючи на те, що вона являлась предметом виконаного зобов'язання за інвестиційним договором.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 11 липня 2016 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_6, треті особи: Приватне акціонерне товариство міжнародна інвестиційна компанія Інтерінвестсервіс , Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Левчук К.М., Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві про визнання права власності на квартиру та витребування майна з чужого незаконного володіння - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду позивачем ОСОБА_5, подано апеляційну скаргу, в якій вона просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_5, підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник відповідача ОСОБА_10, яка діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_6 та представник третьої особи Раілко С.В., який діє на підставі довіреності в інтересах ПАТ Міжнародна інвестиційна компанія Інтерінвестсервіс проти доводів апеляційної скарги заперечували, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, 12 вересня 2005 року між ЗАТ Міжнародна інвестиційна компанія Інтерінвестсервіс , як оператором за договором про спільну діяльність між ЗАТ МІК Інтерінвестсервіс та Українською студією телевізійних фільмів Укртелефільм від 30 січня 2004 року, та Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Мітех було укладено Генеральний договір №1/гд, відповідно до якого ТОВ Фінансова компанія Мітех приймає на себе зобов'язання щодо залучення коштів фізичних та юридичних осіб та акумулювання цих коштів на своїх рахунках для здійснення інвестиційних операцій по фінансуванню капітальних вкладень у будівництво офісно-житлового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 (п.1.1. договору). Згідно п.1.2. наведеного договору залучення коштів для інвестування мало проводитись шляхом укладення договорів про участь у фонді фінансування будівництва, сторонами якого будуть: фінансова компанія, з однієї сторони, і довіритель, що здійснює фінансування капітальних вкладень (інвестує) в майбутній об'єкт інвестування, з другої сторони.

13 вересня 2005 року в забезпечення зобов'язань за Генеральним договором №1/гд від 12 вересня 2005 року між ТОВ Фінансова компанія МІТЕХ та Спільною діяльністю між ЗАТ Міжнародна інвестиційна компанія Інтерінвестсервіс та Українською студією телевізійних фільмів Укртелефільм , був укладений Іпотечний договір, зареєстрований в реєстрі за №7797 та передано в іпотеку майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено, а саме адміністративно-житловий комплекс з вбудованими-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом, площа забудови - 4311,2 кв.м., поверховість - 20-26, площа житлового будинку - 74742,0кв.м., площа квартир - 54294,00 кв.м., житлова площа квартир - 2598,00 кв.м., кількість квартир - 572, в тому числі однокімнатних - 286, двокімнатних 56. нежитлові приміщення - 9720,0 кв.м., кубатура 33795,00 куб.м., який будується в АДРЕСА_1.

13 вересня 2005 року приватним нотаріусом Колесник C.A. було накладено заборону за №1125/4 на нерухоме майно, а саме: незавершене будівництво, площа забудови - 4311,2 кв.м., поверховість - 20-26, площа житлового будинку - 74742,00 кв.м., площа квартир - 54294,00 кв.м., житлова площа квартир - 2598,00 кв.м., нежитлові приміщення - 9720,00 кв.м., кубатура 33795,00 куб.м., в АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 3.4. вказаного договору на час дії іпотеки іпотекодавець не в праві без письмової згоди іпотекодержателя передавати предмет іпотеки в наступну іпотеку, відчужувати його у будь-який спосіб, передавати у спільну діяльність, в оренду, лізинг, користування.

16 листопада 2005 року між ОСОБА_9 та ЗАТ Міжнародною інвестиційною компанією Інтерінвестсервіс , як оператором за договором про спільну діяльність від 30 січня 2004 року, був укладений інвестиційний договір №221/F (про інвестування у житлове будівництво).

Відповідно до п.2.1. інвестиційного договору ЗАТ МІК Інтерінвестсервіс зобов'язалося своїми силами та засобами, з використанням інвестиційних внесків, збудувати об'єкт будівництва (житловий будинок з нежитловими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_2, а інвестор зобов'язується внести інвестиції та прийняти новозбудоване майно у власність на умовах цього договору.

Згідно п.2.2. інвестиційного договору інвестор може отримати у власність новозбудоване майно лише за умови інвестування коштів, що складає сто відсотків інвестиційних внесків. Розмір інвестиційних внесків визначено у п.4.1. договору у розмірі 427490,00 грн. Інвестиційні внески повинні бути сплачені до кінця першого кварталу 2008 року.

П.6.1. інвестиційного договору №221/F від 16.11.2005р. передбачено, що право вимоги у інвестора до ЗАТ МІК Інтерінвестсервіс щодо передачі йому новозбудованого майна і документів, які підтверджують здачу 96'єкта будівництва в експлуатацію виникає після внесення 100% інвестиційних внесків.

10 травня 2007 року було укладено Додаткову угоду № 1 до інвестиційного договору №221/F (про інвестування у житлове будівництво) від 16 листопада 2005 року, яким було змінено загальну площу об'єкта інвестування - 120,91 кв.м., та уточнено розмір інвестиційних внесків - 423185,00 грн. Також п.1 додаткової угоди було визначено плановий термін закінчення будівництва і здачі об'єкта будівництва в експлуатацію - четвертий квартал 2007 року.

Як убачається з матеріалів справи ОСОБА_9 інвестиційні внески по інвестиційному договору №221 /F про інвестування у житлове будівництво від 16 листопада 2005 року не сплачувались.

15 червня 2007 року було укладено договір №221/F-B про відступлення права вимоги, відповідно до якого ОСОБА_9 було відступлено право вимоги, належне їй на підставі інвестиційного договору №221 /F від 16 листопада 2005 року, ОСОБА_5. 15 червня 2007 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_5 також було підписано акт прийому-передачі до договору 221/ F -В про відступлення права вимоги від 15 червня 2007 року, відповідно до якого ОСОБА_9 передала, а ОСОБА_5 прийняла оригінал інвестиційного договору №221/F (про інвестування у житлове будівництво) від 16 листопада 2005 року.

ОСОБА_5 відповідно до платіжних доручень №169485 від 22 червня 2007 року, №216210 від 30 липня 2007 року, були перераховані грошові кошти всього в розмірі 423185 гривень з призначенням платежу перерахунок коштів на інвестування у житлове будівництво згідно інвестиційного договору №221/F від 16 листопада 2005 року та договору про відступлення права вимоги №221/F-B від 15 червня 2007 року , що підтверджується відповідними копіями, наявними в матеріалах справи. Листом №20/12-04 від 20 грудня 2007 року ЗАТ МІК Інтерінвестсервіс повідомило ОСОБА_5, що інвестиційні внески в розмірі 423185 гривень по інвестиційному договору №221/F від 16 листопада 2005 року та договору про відступлення права вимоги №221 /F -В від 15 червня 2007 року, сплачені в повному обсязі і здійснені в трикімнатну квартиру заіадресою: АДРЕСА_2 .

10 січня 2013 року між ОСОБА_5 та ПрАТ МІК Інтерінвестсервіс було укладено додаткову угоду до інвестиційного договору (про інвестування у житлове будівництво) №221/F від 16 листопада 2005 року, відповідно до якої було визначено, що у зв'язку зі зміною площі об'єкту інвестування та порядкового номеру квартири, отриманих на підставі обмірів та технічних паспортів Київського міського бюро технічної інвентаризації новозбудованим майном вважається трикімнатна квартира АДРЕСА_1, яка після здачі об'єкта будівництва в експлуатацію та державної реєстрації стане власністю інвестора. Вказаною додатковою угодою також встановлено, що в разі збільшення загальної площі новозбудованого майна, інвестор зобов'язаний здійснити оплату за додаткові метри з розрахунку 3500,00 грн. за 1 кв.м. загальної площі. При цьому сторони зобов'язалися здійснити остаточні розрахунки у строк до 10 січня 2013 року.

10 січня 2013 року між ОСОБА_5 та ПрАТ МІК Інтерінвесервіс було складено акт прийому-передачі квартири, відповідно до якого ПрАТ МІК Інтерінвестсервіс передало, а позивач прийняв спірну квартиру.

В акті зазначено, що інвестор набуває право власності на квартиру з моменту отримання свідоцтва про право власності, оформленого відповідно з нормами чинного законодавства, та його державної реєстрації.

Позивачем відповідно до платіжного доручення №1 від 07 лютого 2013 року було сплачено 74742 гривні з призначенням платежу доплата до інвестиційного договору (про інвестування у житлове будівництво) №221/F від 16 листопада 2005 року . Позивачем також долучено до матеріалів справи довідку про набуття у власність об'єкту інвестування від 07 лютого 2013 року до інвестиційного договору №221/F від листопада 2005 року.

17 червня 2013 року між ПрАТ МІК Інтерінвестсервіс та Товариством з обмеженою відповідальністю Пост-Преміум (код за ЄДРПОУ' 38651246) було укладено договір №2 купівлі-продажу майнових прав. Відповідно до п.1.1. цього договору ПрАТ МІК Інтерінвестсервіс продало, а ТОВ Пост-Преміум придбало майнові права на об'єкти нерухомого майна, що знаходяться а в адміністративно-житловому комплексі з підземним паркінгом в АДРЕСА_1, загальною площею 122,14 кв.м., що розташована на 11 поверсі секції Е вказаного житлового комплексу.

29 листопада 2013 року ТОВ Пост-Преміум було відчужено трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, Товариству з обмеженою відповідальністю Альтус Істейт відповідно до договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левчук K.M., в реєстрі за номером 3170. З вказаного договору вбачається, що відчужувана квартира належала ТОВ Пост Преміум на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1, виданого Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м.Києві 12.07.2013р., індексний номер 6127199.

06 серпня 2014 року Товариством з обмеженою відповідальністю Альтус Істейт було відчужено квартиру АДРЕСА_1, відповідачу ОСОБА_6, який придбав її відповідно до договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левчук K.M., в реєстрі за номером 1668.

Правові засади витребуванню майна із чужого незаконного володіння врегульовано положеннями ст.387 ЦК України. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. В п.23 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року №5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав зазначено, що відповідно до ст.387 ЦК України та ч.3 ст.10 ЦПК України особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача.

Позивач, в обґрунтування позовної вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння, посилається на положення статті 396 ЦК України, а саме на порядок захисту речових прав. Такі доводи не можуть вважатись належними, оскільки право власності, у відповідності до чинного законодавства України, і зокрема ЦК України не є тотожним речовим правам на чуже майно. Виконання позивачем зобов'язань за інвестиційним договором №221/F про інвестування у житлове будівництво від 16 листопада 2005 року та здійснення повної оплати об'єкту інвестування не свідчить про набуття ним у власність спірної квартири АДРЕСА_1.

Порядок та умови набуття права власності на новостворене майно та об'єкти незавершеного будівництва врегульовані положеннями ст.331 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Зазначена стаття не передбачає можливості виникнення права власності на новостворене нерухоме майно за рішенням суду.

Зі змісту ч.5 ст.11 ЦК України випливає, що цивільні права можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення та перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Згідно ч.1 ст.5 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, право власності на спірну квартиру первинно було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ТОВ Пост-Преміум , а потім за ТОВ Альтус Істейт , яке уклало 06 серпня 2014 року договір купівлі-продажу квартири з ОСОБА_6, який являється власником спірного нерухомого майна станом на час звернення ОСОБА_5 до суду з позовними вимогами про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння. Право власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна не виникло у позивача, оскільки не зареєстроване у Державному реєстрі прав на нерухоме майно. Сплата інвестиційних внесків та завершення об'єкта будівництвом не є достатньою правовою підставою для виникнення права власності на нерухоме майно, як стверджує у своїй заяві позивач.

Відповідно до ст.190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Майнові права на нерухомість - об'єкт будівництва (інвестування) не вважаються речовими правами на чуже майно, оскільки об'єктом цих прав не є чуже майно , а також не вважаються правом власності, оскільки об'єкт будівництва (інвестування) не існує на момент

укладення інвестиційного договору (договору купівлі-продажу майнових прав), а тому не може існувати й право власності на нього.

Майнове право, що є предметом інвестиційного договору (договору купівлі-продажу майнових прав), - це обумовлене право набуття в майбутньому прав власності на нерухоме майно (право під відкладальною умовою), яке виникає тоді, коли виконані певні, але не всі правові передумови, що є необхідними й достатніми для набуття речового права.

Майновими визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права та право вимоги.

Майнове право, яке можна визначити як право очікування, є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

За правилами ст.392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Відповідно до матеріалів справи, позивач ОСОБА_5 власником спірної квартири не була та не являється її власником на момент звернення з позовом.

Отже, ураховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на окремі об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному ст.392 цього Кодексу.

Позивач посилається на те, що виконав свої грошові зобов'язання за інвестиційним договором, повністю сплативши вартість об'єкта інвестування, установлену цим договором, тобто вчинив дії, спрямовані на виникнення правових передумов, необхідних і достатніх для набуття права вимоги переходу права власності на об'єкт будівництва або для набуття майнових прав на цей об'єкт.

Проте в позивача право власності на спірну квартиру не виникло. Порядок оформлення права власності на об'єкт інвестування після прийняття такого об'єкта до експлуатації врегульовано чинним на час укладення інвестиційного договору Законом України Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю та Законом України Про інвестиційну діяльність . За змістом інвестиційного договору позивач отримав лише право на набуття права власності, а не саме право власності на нерухоме майно.

Аналогічні правові висновки викладено в постановах Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у справі № 6-318цс15 від 24.06.2015 року, у справі № 6-244цс14 від 18 лютого 2015 року.

Відповідно до ч.1.ст.388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Позивачем не надано та судом не встановлено доказів незаконного набуття у власність спірної квартири ОСОБА_6. .

Відповідно до п.25. постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014р. №5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав набувач визнається добросовісним, якщо при вчиненні правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад, вжив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з'ясування правомочностей продавця на відчуження майна. При цьому в діях набувача не повинно бути інеобережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника.

Як убачається з матеріалів справи підставою для на набуття у власність ОСОБА_6 спірного нерухомого майна являється договір купівлі-продажу квартири від 06 серпня 2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левчук К.М. На час укладення вказаного договору спірна нерухомість належала Товариству з обмеженою відповідальністю Альтус Істейт та була зареєстрована за зазначеною юридичною особою в Державному реєстрі речових прав, що підтверджувалось відповідним витягом. Під час посвідчення договору купівлі-продажу квартири приватним нотаріусом Левчук K.M. було перевірено відсутність заборони відчуження та арешту, відсутність реєстрації іпотеки, відсутність податкової та інших застав.

Також були відсутні судові спори щодо зазначеного об'єкту нерухомого майна. Договір №2 купівлі-продажу майнових прав від 17.06.2013р., укладений між ПрАТ МІК Інтерінвестсервіс та ТОВ Пост Преміум , договір купівлі-продажу квартири від 29.11.2013р., укладений між ТОВ Пост Преміум та ТОВ Альтус , недійсними в судовому порядку не визнавались.

Квартира була придбана відповідачем за відплатним договором; згідно п.1.11. договору купівлі-продажу квартири її вартість складала 1030000,00 грн. Згідно копії платіжного доручення №10ZD30587 від 06.08.2014р. ОСОБА_6 сплачено вартість придбаного нерухомого майна в розмірі 1030000,00 грн. з призначенням платежу за купівлю квартири за адресою АДРЕСА_1, згідно договору купівлі-продажу від 06.08.2016р.

На час розгляду справи згідно форми №3 в спірній квартирі проживають та зареєстровані дружина відповідача ОСОБА_14 та його неповнолітній син ОСОБА_15.

За таких обставин позивачем не спростовано добросовісність набуття відповідачем спірного нерухомого майна, не надано доказів, що під час вчинення правочину ОСОБА_6 повинен був засумніватися у праві ТОВ Альтус Істейт на відчуження спірного нерухомого майна.

Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 21 травня 2012 року у справі № 6-88цс11, кожна особа має право в порядку, установленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів. Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права.

Під способом захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника (особу, яка порушила ці права).

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений в ст.16 ЦК України, згідно якої одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, відновлення становища, яке існувало до порушення. Суд може захисти цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Проте обраний позивачем такий спосіб захисту порушеного права, як визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння, не ґрунтується на законі та не передбачений інвестиційним договором №221/Fпро інвестування у житлове будівництво від 16 листопада 2005 року, додатковими угодами до нього, договором про відступлення права вимоги №221/F - В від 15 червня 2007 року.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, право власності на спірний об'єкт нерухомого майна у ОСОБА_5 не виникло. За змістом інвестиційного договору №221/F про інвестування у житлове будівництво від 16 листопада 2005 року позивач отримав лише право на набуття права власності, а не саме право власності на нерухоме майно.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо відсутності у позивача правових підстави для визнання права власності на спірну квартиру та витребування її з чужого незаконного володіння в порядку ст.ст.388, 392 ЦК України, оскільки такі майнові права у нього виникли на підставі інвестиційного договору; право позивача може бути захищене в інший, передбачений законом спосіб, у тому числі шляхом звернення до суду з позовом про визнання недійсним чи розірвання інвестиційного договору та відшкодування переданих забудовнику коштів, а не шляхом визнання права власності на спірне нерухоме майно та його витребування у відповідача.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи, доведені.

Висновки суду щодо наявності підстав для відмови в задоволенні позовних вимог, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильнть.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.

Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_5 - відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 11 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Суддя-доповідач:

Судді: