Ухвала

від 26.07.2016 по справі 820/11584/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2016 року м. Київ К/800/16553/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Ємельянової В.І., Кочана В.М.,

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2016 року

у справі № 820/11584/15

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області

про визнання дій неправомірними та про поновлення на посаді, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ГУ МВС України в Харківській області, Управління державної автомобільної інспекції ГУ МВС України в Харківській області, в якому, з урахуванням уточнених позовних, просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ МВС України в Харківській області № 679 о/с від 06.11.2015 року про його звільнення, поновити на посаді в органах внутрішніх справ з 06 листопада 2015 року та зобов'язати внести виправлення до трудової книжки щодо його звільнення;

- зобов'язати управління ДАІ ГУ МВС України в Харківській області перерахувати та виплатити грошове забезпечення за вересень - листопад 2015 року з урахуванням премії;

- стягнути з управління ДАІ ГУ МВС України в Харківській області середній заробіток за час вимушеного прогулу;

- стягнути солідарно з ГУ МВС України в Харківській області та з управління ДАІ ГУ МВС України в Харківській області моральну шкоду в розмірі 100 000 грн.;

- стягнути солідарно з ГУ МВС України в Харківській області та з управління ДАІ ГУ МВС України в Харківській області судові витрати в розмірі 1 000 грн.;

- стягнути солідарно з ГУ МВС України в Харківській області та з управління ДАІ ГУ МВС України в Харківській області витрати на правову допомогу в розмірі 20 000 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11 березня 2016 року позов задоволено частково. Скасовано наказ ГУ МВС України в Харківській області № 679 о/с від 06 листопада 2015 року. Стягнуто з ГУ МВС України в Харківській області на користь позивача середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 06 листопада 2015 по день винесення постанови. В іншій частині задоволення позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2016 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову постанову. Стягнуто з ГУ МВС України в Харківській області на користь позивача грошове забезпечення за шість днів листопада 2015 року у розмірі 357 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1100 грн.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в цій частині та прийняти нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити повністю.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 1995 року позивач проходив службу в органах внутрішніх справ ГУ МВС України в Харківській області і обіймав різні посади.

Наказом ГУ МВС України в Харківській області № 508 о/с позивач зарахований у розпорядження ГУ МВС України в Харківській області.

З 22 вересня 2015 року по 02 жовтня 2015 pоку, з 02 жовтня 2015 року по 19 жовтня 2015 pоку, з 20 жовтня 2015 року по 02 листопада 2015 року, та з 04 листопада 2015 року по 18 листопада 2015 року включно позивач знаходився на стаціонарному лікуванні, про що свідчать листки непрацездатності.

Наказом ГУ МВС України в Харківській області № 679 о/с від 06 листопада 2015 року позивача було звільнено згідно з пунктами 10 та 11 розділу ХІ Закону України «Про національну поліцію» та відповідно до Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України в запас Збройних сил за п. 63 п. "г" (через скорочення штатів). Вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні складала 21 рік 05 місяців 21 день, у пільговому обчисленні - 22 роки 08 місяців 15 днів.

Також судами встановлено, що в період з 24 вересня 2015 року по 23 жовтня 2015 року позивач проходив стажування на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Жовтневого РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області. 28 жовтня 2015 року позивач звертався з рапортом до начальнику ГУМВС в Харківській області про призначення на посаду оперуповноваженого сектору карного розшуку Жовтневого РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області, проте у зв'язку з невідповідністю освітньо-кваліфікаційного рівня вказаній посаді, йому було відмовлено в прийнятті на посаду оперуповноваженого сектору карного розшуку, оскільки відповідно до вимог наказу МВС України від 24 березня 2006 № 301 для кандидатів на посади оперуповноважених передбачена обов'язкова наявність вищої освіти за відповідним фахом.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні в частині позовних вимог, суд апеляційної інстанції обґрунтовано керувався наступним.

Так, відповідно до пункту 1 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію», зокрема, пункти 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17 - 18 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

ОСОБА_2 України «Про Національну поліцію» опублікований в Голосі України 06 серпня 2015 року № 141-142, і відповідно, пункти 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17 - 18 цього Закону набирають чинності з 07 серпня 2015 року.

Так, пунктом 8 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Згідно пунктів 9, 10 «Прикінцеві та перехідні положення» працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції. Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Судом апеляційної інстанції встановлено відсутність доказів того, що з 06 серпня 2015 року до 06 листопада 2015 року позивач виявив бажання на прийняття його на службу до поліції, що свідчить про невикористання позивачем свого права на подачу заяви про прийняття на службу до поліцію, а отже не підтвердив свою згоду проходити подальшу службу в поліції. Натомість, матеріали справи містять дані про те, що він виявив бажання, стажувався на посаду оперуповноваженого сектору карного розшуку Жовтневого РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області, проте йому було відмовлено в прийнятті на посаду оперуповноваженого сектору карного розшуку, оскільки відповідно до вимог наказу МВС України від 24 березня 2006 № 301 для кандидатів на посади оперуповноважених передбачена обов'язкова наявність вищої освіти за відповідним фахом.

Оскільки суд апеляційної скарги дійшов висновку про те, що оскаржуваний наказ прийнято у межах повноважень та у спосіб, визначений Законом України «Про Національну поліцію», решта позовних вимог, які пов'язані зі звільненням, в тому числі про відшкодування моральної шкоди, задоволенню також не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що в підтвердження здійсненної правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Згідно акту № 15 від 15 березня 2016 року здачі-прийомки наданих послуг виконавець - адвокат Распопов В.О. з 11 листопада 2015 по квітень 2016 року надав позивачу послуги - представництво ОСОБА_1 в Харківському окружному суді, вартість наданих послуг складає 20 000 грн.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що в судовому засіданні 13 січня 2016 року Харківського окружного адміністративного суду брав участь інший представник позивача - ОСОБА_4

Надана позивачем квитанція без номеру від 11 листопада 2015 року про сплату 20000 грн. адвокату Распопову В.О. не містить ні підпису бухгалтера, ні печатки адвокатського об'єднання.

Згідно частини другої статті 87 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 20 квітня 2016 року позивачу було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди в розмірі 100000 грн. до моменту прийняття судового рішення.

В силу положень статті 94 КАС України, враховуючи, що судове рішення прийняте в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди в розмірі 100000 грн. не на користь апелянта, якому було відстрочено сплату судового збору у розмірі 1100 грн. до ухвалення судового рішення за наслідками апеляційного перегляду, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про необхідність такого стягнення судового збору з апелянта.

Суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про відмову позивачу у задоволенні позовних вимог щодо поновлення на роботі, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та витрат за послуги адвоката.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2016 року - без змін.

Ухвала підлягає перегляду Верховним Судом України у порядку, строки та з підстав, передбачених главою третьою розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді В.І. Ємельянова

В.М. Кочан