Рішення

від 28.07.2016 по справі 910/9860/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.2016Справа №910/9860/16 За позовом Приватного підприємства Центр консультаційного, інформаційного та правового забезпечення населення "ЛЕГІОНЕР"

до Державного підприємства "Українська авіаційна транспортна компанія"

про стягнення 290 410,40 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_7 (директор)

Коваленко Я.О. (довіреність)

від відповідача: Шуліма Д.В. (довіреність)

вільний слухач: ОСОБА_4 (паспорт НОМЕР_1 від 01.08.2006)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство Центр консультаційного, інформаційного та правового забезпечення населення "ЛЕГІОНЕР" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Українська авіаційна транспортна компанія" (відповідач) про стягнення 290 410,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором на надання послуг з охорони №01/02-2013 від 08.02.2013 в частині оплати наданих позивачем послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2016 порушено провадження по справі № 910/9860/16 та призначено її до розгляду на 16.06.2016.

15.06.2016 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 16.06.2016 на підстав ст. 77 ГПК України, розгляд справи № 910/9860/16 відкладено на 19.07.2016.

18.07.2016 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідача заперечив позовні вимоги посилаючись на наступні обставини:

- договір на надання послуг з охорони №01/02-2013 від 08.02.2013 є недійсним, оскільки був укладений в.о. генерального директора ОСОБА_5 з перевищенням наданих йому повноважень, а також без погодження з Державним концерном "Укроборонпром" як передбачено п. 11 розділу 8 Статуту ДП "Українська авіаційна транспортна компанія" та завідомо суперечить інтересам держави;

- ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2013 року по справі №910/9741/13 порушено справу про банкрутство ДП "Українська авіаційна транспортна компанія" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника. В газеті Голос України № 116 (5616) від 22.06.2013 було опубліковано оголошення про порушення провадження про банкрутство, а тому згідно із ч. 3 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" якщо позивач не звернувся у тридцятиденний строк з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство із заявою про визнання його грошових вимог до боржника у справі про банкрутство, суд, який розглядає позовну заяву, після закінчення тридцятиденного строку з моменту офіційного оприлюднення поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову.

В судове засідання 19.07.2016 з'явились представники позивача та відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні усно заявив клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтував необхідністю ознайомленням з відзивом відповідача, а також надав письмові пояснення та витребувані судом документи.

В судовому засіданні 19.07.2016 судом було задоволено клопотання позивача про відкладення розгляду справи та оголошено перерву до 28.07.2016.

26.07.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких позивачем наведено заперечення на відзив відповідача.

27.07.2016 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №910/9860/16.

В судове засідання 28.07.2016 з'явились представники позивача та відповідача.

Представник відповідача надав суду пояснення щодо заявленого клопотання про зупинення провадження у справі, просив суд його задовольнити.

Розглянувши заявлене відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі, суд зазначає наступне.

В своєму клопотанні відповідач, на підставі ч. 1 ст. 79 ГПК України, просить суд зупинити провадження по справі №910/9860/16 до моменту закінчення розгляду повідомлення про вчинення правопорушення військовою прокуратурою Дарницького гарнізону.

Згідно із ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи.

Положеннями п. 3.16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК).

Звернення відповідача з повідомленням про вчинення правопорушення до військового прокурора Дарницького гарнізону не перешкоджає розгляду даної справи та згідно із процесуальним законодавством не є підставою для зупинення провадження у справі.

Враховуючи положення ст. 79 ГПК України, суд зазначає, що підстави для зупинення провадження у справі №910/9860/16 відсутні, а тому заявлене відповідачем клопотання про зупинення провадження у даній справі задоволенню не підлягає.

Представники позивача в судовому засіданні 28.07.2016 надали суду пояснення по суті позовних вимог, просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 28.07.2016 проти позовних вимог заперечив.

З огляду на те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, в судовому засіданні 28.07.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

08.02.2013 між Приватним підприємством Центром консультаційного, інформаційного та правового забезпечення населення "ЛЕГІОНЕР" (позивач, виконавець) та Державним підприємством "Українська авіаційна транспортна компанія" (відповідач, замовник) укладено договір №01/02-2013 на надання послуг з охорони (далі - договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується за плату надавати послуги з охорони території замовника, а також об'єктів та іншого майна, що належить вдповідачу за адресою: 69013, м. Запоріжжя, вул. Військбуд, 0 (Філія УАТК "Аеропорт Запоріжжя вантажний"), з метою попередження або недопущення безпосередніх посягань на майно, припинення несанкціонованого замовником доступу до нього для збереження його фізичного стану і забезпечення здійснення замовником всіх належних йому повноважень щодо цього майна (далі - послуги).

Відповідно до п. 2.1. договору, сума оплати за одну годину послуг за цим договором визначається на підставі узгодженого сторонами протоколу погодження вартості послуг охорони (додаток №1 до договору).

Протоколом погодження вартості однієї години охорони за здійснення заходів охорони згідно додатку № 1 від 08.02.2013 до договору встановлено що вартість однієї години охорони становить 17 грн. 50 коп., в т.ч. ПДВ 2,92 грн.

29.03.2013 сторонами було складено та підписано Протокол погодження вартості однієї години охорони за здійснення заходів охорони згідно додатку № 1 від 29.03.2013 до договору, згідно із яким встановлено що вартість однієї години охорони становить 9 грн. 60 коп., в т.ч. ПДВ 1,60 грн.

В пункті 2.5. договору сторони погодили, що оплата послуг виконавця здійснюється замовником на підставі належним чином підписаного сторонами акту виконаних робіт (наданих послуг), не пізніше десятого числа місяця наступного за звітним, відповідно заявки замовника, та виставленого рахунку.

Згідно із п. 4.2.6. договору, відповідач взяв на себе зобов'язання своєчасно сплачувати за надані послуги виконавцю в порядку та розмірі, що визначені договором.

У період з липня 2013 року по листопад 2013 року позивач надав відповідачу послуги з охорони на загальну суму 323910,40 грн., що підтверджується актами надання послуг № 14 від 31.07.2013, № 16 від 31.08.2013, № 18 від 30.09.2013, № 23 від 31.10.2013, № 24 від 05.11.2013.

Проте, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором, оплату надані позивачем послуги в повному обсязі не оплатив, у зв'язку із чим, заборгованість відповідача перед позивачем становить 290410,40 грн.

Повідомленнями вих. № 07 від 26.09.2013, вих. № 08 від 23.10.2013 позивач повідомляв відповідача про сплату заборгованості та припинення надання послуг.

06.11.2013 позивач звернувся до відповідача із повідомленням вих. № 09 від 06.11.2013, в якому позивач вимагав погасити заборгованість у розмірі 290410,40 грн. та повідомив про припинення договору. Вказане повідомлення отримано відповідачем про що свідчить відповідна відмітка вх. №669 від 06.11.2013.

Оскільки відповідач заборгованість за договором №01/02-2013 на надання послуг з охорони від 08.02.2013 у розмірі 290410,40 грн. не сплатив, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено судом, у період з липня 2013 року по листопад 2013 року (05.11.2013) позивач надав відповідачу послуги з охорони на загальну суму 323910,40 грн., що підтверджується актами надання послуг № 14 від 31.07.2013, № 16 від 31.08.2013, № 18 від 30.09.2013, № 23 від 31.10.2013, № 24 від 05.11.2013.

Наведені акти надання послуг підписані відповідачем без заперечень та зауважень.

Позивачем виставлено відповідачу рахунки на оплату послуг №15 від 24.07.2013, №17 від 22.08.2013, №19 від 16.09.2013, №23 від 22.10.2013, №25 від 05.11.2013.

Наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, банківськими виписками з рахунку позивача підтверджено, що відповідачем порушено взяті на себе зобов'язання за договором в частині своєчасної та повної оплати наданих позивачем у період з липня 2013 року по листопад 2013 року послуг та здійснено часткову оплату у сумі 33500,00 грн.

Таким чином, розмір заборгованості відповідача за договорами складає 290410,40 грн.

Згідно із п. 2.5. договору, сторони погодили, що оплата послуг позивача здійснюється відповідачем не пізніше десятого числа місяця наступного за звітним.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи вищенаведене, у відповідач зобов'язаний здійснити оплату 290410,40 грн. за надані позивачем у період з липня 2013 року по листопад 2013 року послуги з охорони.

Судом враховано, що в актах наданих послуг та в рахунках на оплату сторони зазначили датою договору №01/02-2013 на надання послуг з охорони - 01.02.2013.

Позивач у письмових поясненнях від 19.07.2016 зазначив, що в актах надання послуг, а також рахунках на оплату згідно договору № 01/02-2013 на надання послуг з охорони від 08.02.2013, укладеного між позивачем та відповідачем, була допущена технічна помилка в даті зазначеного договору. Дійсна дата договору № 01/02-2013 - 08 лютого 2013 року. Інших договорів між Приватним підприємством Центр консультаційного, інформаційного та правового забезпечення населення "ЛЕГІОНЕР" та Державним підприємством "Українська авіаційна транспортна компанія" у лютому 2013 року не укладалося. Відповідачем вищенаведеного спростовано не було.

Відтак, датою договору № 01/02-2013, на який міститься посилання в актах наданих послуг, в рахунках на оплату, а також у призначеннях платежу в платіжних документах, згідно із банківськими виписками слід вважати 08 лютого 2013 року.

Також в судовому засіданні 19.07.2016 представник відповідача підтвердив, що на актах наданих послуг міститься відтиск печатки ДП "Українська авіаційна транспортна компанія". Доказів того, що у спірний період печатка ДП "Українська авіаційна транспортна компанія" була втрачена відповідачем суду не надано.

Водночас, в судовому засіданні 28.07.2016 директор позивача ОСОБА_7 зазначив, що акти надання послуг за спірний період були підписані уповноваженою особою відповідача ОСОБА_6 та останньою в присутності директора позивача було здійснено відтиск печатки ДП "Українська авіаційна транспортна компанія" на актах наданих послуг.

Доводи представника відповідача про те, що відповідачу не відома особа ОСОБА_6 - в.о. генерального директора спростовуються ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2013 по справі № 910/9741/13 про визнання ДП "Українська авіаційна транспортна компанія" банкрутом, згідно із якою в.о. генерального директора ОСОБА_6 була представником відповідача у вказаному судовому процесі.

З огляду на вищенаведене, відповідачем не спростовано належними доказами факту надання позивачем послуг за період з липня 2013 року по листопад 2013 року за договором №01/02-2013 на надання послуг з охорони від 08.02.2013.

Згідно із ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки, невиконане зобов'язання за договором №01/02-2013 на надання послуг з охорони від 08.02.2013 у розмірі 290410,40 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідачем не надано, то позовні вимоги про стягнення 290410,40 грн. заборгованості визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо заперечень відповідача, викладених у відзиві, то суд зазначає наступне.

За змістом частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Як встановлено судом, договір №01/02-2013 на надання послуг з охорони від 08.02.2013 з боку відповідача був підписаний в.о. генерального директора ОСОБА_5

Згідно із наявним в матеріалах справи наказом генерального директора ДК "Укроборонпром" № 193-к від 15.11.2012, виконання обов'язків генерального директора ДП "Українська авіаційна транспортна компанія" з 15.11.2012 було покладено на ОСОБА_5.

Пунктом 2 наведеного наказу, ОСОБА_5 надано право підписання розпорядчих, фінансових та інших документів з питань, віднесених до компетенції генерального директора підприємства.

Відповідно до п. 7.2. Статуту ДП "Українська авіаційна транспортна компанія" управляння підприємством здійснюється його керівником (генеральним директором), який підзвітний Концерну.

Положенням п.п. 7.7.14 Статуту ДП "Українська авіаційна транспортна компанія" передбачено, що керівник підприємства укладає договори видає довіреності, відкриває в установах банків поточний та інші рахунки.

Згідно із п. 8.12 Статуту ДП "Українська авіаційна транспортна компанія" визначено, що Концерн погоджує договори про спільну діяльність, договори комісій, доручення та управління майном, а також зміни до них. Положення щодо необхідності погодження договору про надання послуг з охорони статут відповідача не містить.

З наведеного вбачається, що в.о. генерального директора ОСОБА_5 мав відповідні повноваження для укладення та підписання договору №01/02-2013 на надання послуг з охорони від 08.02.2013 з позивачем, а тому посилання відповідача на укладення даного договору представником відповідача з перевищенням наданих йому повноважень не знайшли свого підтвердження.

Крім того, суд зазначає, що обставини, які б свідчили про те, що договір 01/02-2013 на надання послуг з охорони від 08.02.2013 суперечить інтересам держави, посягає на суспільні, економічні та соціальні основи держави і суспільства, відсутні, а тому посилання позивача на те, що договір суперечить приписам ч. 1 ст. 207 ГК України визнаються судом безпідставними.

Також як встановлено судом, ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2013 порушено провадження у справі № 910/9741/13 про визнання банкрутом Державного підприємства "Українська авіаційна транспортна компанія".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2016 у справі №910/9741/13 введено процедуру санації Державного підприємства "Українська авіаційна транспортна компанія".

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" № 2343-XII від 14.05.1992, визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Оскільки, вимоги позивача за надані послуги за період з липня 2013 року по листопад 2013 року за договором №01/02-2013 на надання послуг з охорони від 08.02.2013 виникли після порушення справи про банкрутство відповідача (після 11.06.2013), то такі вимоги є поточними.

В силу приписів ч. 8 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, можуть пред'явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Станом на час розгляду даного спору у справі №910/9741/13 не прийнято постанову про визнання Державного підприємства "Українська авіаційна транспортна компанія". банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, а відтак згідно із вимогами ч. 8 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги позивача про стягнення з відповідача 290410,40 грн. заборгованості (поточні вимоги) за надані послуги за період з липня 2013 року по листопад 2013 року за договором №01/02-2013 на надання послуг з охорони від 08.02.2013 підлягають розгляду по суті у даному позовному провадженні.

При цьому, нормами ч. 3 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено порядок розгляду вимог конкурсних, а не поточних кредиторів.

З огляду на вищенаведене, заперечення відповідача визнаються судом безпідставними.

Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє позовні вимоги Приватного підприємства Центр консультаційного, інформаційного та правового забезпечення населення "ЛЕГІОНЕР" до Державного підприємства "Українська авіаційна транспортна компанія" про стягнення 290 410,40 грн. суми основного боргу повністю.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства "Українська авіаційна транспортна компанія" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, будинок 24, корпус 3, код ЄДРПОУ 24964464) на користь Приватного підприємства Центр консультаційного, інформаційного та правового забезпечення населення "ЛЕГІОНЕР" (49600, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Плеханова, будинок 16, код ЄДРПОУ 31850674) 290410,40 грн. суми основного боргу та судові витрати у розмірі 4356,16 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 01.08.2016.

Суддя С.О. Турчин