Рішення

від 28.07.2016 по справі 914/1440/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.2016р. Справа№ 914/1440/16

Господарський суд Львівської області у складі судді Блавацької-Калінської О.М., при секретарі Кияк І.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кробат Україна», с. Тростянець, Миколаївського району, Львівської області

до відповідача: Комунальної установи «Жидачівська центральна районна лікарня» Жидачівської районної ради Львівської області, м.Жидачів Львівської області

про стягнення 360 023,76 грн. заборгованості.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 - представник (довіреність б/н від 27.05.2016 р.)

від відповідача: ОСОБА_2 - представник (довіреність б/н від 13.06.2016 р.)

Права та обовязки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз’яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

В судовому засіданні 28.07.2016 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області Товариства з обмеженою відповідальністю «Кробат Україна» заявлено позов до Комунальної установи «Жидачівська центральна районна лікарня» Жидачівської районної ради Львівської області про стягнення 360 023,76 грн. заборгованості.

Ухвалою гоподарського суду Львівської області від 01.06.2016 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд в судовому засіданні на 13.06.2016 року

В судовому засіданні 13.06.2016 р., відповідно до ст.77 ГПК України оголошувалась перерва до 04.07.2016 р., яка згодом була продовжена до 18.07.2016 р.

Ухвалою від 18.07.2016 р. розгляд справи відкладено з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити з підстав, викладених в позовній заяві та додаткових поясненнях, наданих у судових засіданнях, просить стягнути з відповідача 360 023,76 грн. неустойки за позадоговірне використання інвестиційного об’єкта за період червень-листопад 2015 року, оскільки після закінчення строку оренди замовник зобов’язувався повернути майно, що орендується учаснику за актом приймання-передачі або залишити дане майно у своєму користуванні за умови укладення нового договору оренди майна. Однак, незважаючи на закінчення договору оренди, з 01.06.2015 р. відповідач не повернув інвестиційний обєкт та такий перебував у фактичному користуванні останнього без укладення нового договору оренди.

Представник відповідача у судове засідання з’явився, вимоги позивача заперечив повністю з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву та усних поясненнях. Зазначив, що строк оренди майна, згідно з договором №66 про закупівлю послуг оренди за державні кошти від 27.02.2015 року, встановлювався до 31.05.2015 року включно, однак позивач, у відповідності до 3.5, 3,6 вказаного договору за місцезнаходженням котельні з метою повернення (вилучення) майна не з’являвся, жодних вимог з приводу повернення майна не пред’являв. Представник відповідача також інформував суд, що у літній період орендоване майно лікарнею не використовувалось, оскільки таке встановлене виключно для опалення приміщень лікарні.

Щодо стягнення коштів на підставі ст. 1212 ЦК України вказав, що предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного законодавства. Таким чином, положення ст. 1212 ЦК України можуть застосовуватися до відносин сторін, якщо на підставі положень спеціальних норм матеріального права потерпіла особа не в змозі захистити якесь із своїх процесуальних прав, оскільки між сторонами існували договірні відносини на підставі договору №66, підстав для стягнення боргу за ст. 1212 ЦК України немає.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представників сторін, суд встановив:

03.02.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кробат Україна» (інвестор) та Жидачівською центральною районною лікарнею Львівської області (яка реорганізована шляхом перетворення у Комунальну установу «Жидачівська центральна районна лікарня» Жидачівської районної ради Львівської області) (замовник) укладено договір про інвестиційну діяльність, згідно з яким позивач за власні кошти здійснив реконструкцію котельні відповідача, придбав та встановив (змонтував) прилади та обладнання для виробництва теплової енергії (надалі - інвестиційний об’єкт), здійснив підключення даного обладнання до наявних у відповідача двох котлів Wiessman, тим самим привівши котельню замовника у робочий стан.

Реалізація інвестиційного проекту за цим договором здійснюватиметься у котельні замовника за адресою: Львівська обл., м.Жидачів, вул.Я.Мудрого, 29 з метою забезпечення можливості отримання відповідачем ефективного опалення (з високим рівнем коефіцієнту корисної дії) приміщень Жидачівської ЦРЛ, необхідністю модернізації засобів виробництва теплової енергії, здешевлення вартості її виробництва замовником (п. 2, 3 договору).

У випадку, якщо замовником не укладатиметься з будь-яких причин договір оренди інвестиційного об’єкта чи неналежним чином здійснюватимуться орендні платежі (прострочення виконання зобов’язання по сплаті орендних платежів здійснюватиметься понад два місяці), інвестор вправі вимагати сплату компенсації по реалізації інвестиційного проекту за відповідною формулою: К=1104500,00 грн/10 років х Р (к-сть років, що залишилася до закінчення строку дії договору) х інфл. х 1.5 (п.10 договору).

Строк дії інвестиційного проекту, згідно договору визначено сторонами з 03.02.2012 р. до 03.02.2022 року, якщо інший строк не буде визначений сторонами додатково (п.14 договору).

Згідно з п.13 договору встановлено, що вразі зміни балансоутримувача приміщення котельні в якому інвестором встановлено інвестиційний об’єкт та при відмові нового балансоутримувача переукласти даний договір з інвестором на тих самих умовах, а також укласти відповідний договір оренди, замовник сплачуватиме інвестору компенсацію, передбачену п.10 цього договору або ж інвестор вправі вилучити інвестиційний об’єкт з котельні.

На виконання п. 8 вказаного договору, між позивачем та відповідачем укладено договір про закупівлю послуг оренди за державні кошти №66 від 27.02.2015 р. та №155 від 22.12.2015 р., відповідно до умов яких позивач передав, а відповідач прийняв на 2015 рік в строкове платне користування (з 27.02.2015 р. до 31.05.2015 р. включно), а за договором №155 (з 01.12.2015 р. по 31.12.2015 р. включно), інвестиційний об’єкт, за виключенням двох котлів Wiessman з метою забезпечення опаленням приміщень лікарні та зобов’язувався сплачувати орендну плату в розмірі 30 001,98 грн.

Майно, що орендується, надається в оренду замовнику з метою його використання у власній котельні для виробництва теплової енергії для власних потреб та потреб Державної казначейської служби України у Жидачівському районі (п.1.3 вказаних договорів).

Згідно з п. 3.5. договору про закупівлю послуг оренди за державні кошти №66 від 27.02.2015 р. сторонами погоджено, що після закінчення строку оренди замовник (відповідач) зобов’язаний повернути майно, що орендується учаснику (позивачу) актом приймання-передачі, або залишити дане майно у своєму користуванні за умови укладення нового договору оренди майна. Передача та повернення майна, що орендується здійснюється за місцезнаходженням котельні .

Позивач стверджує, що незважаючи на закінчення 31.05.2015 р. строку дії договору №66, інвестиційний об’єкт відповідачем не був повернутий і такий перебував у фактичному користуванні з червня по листопад 2015 року без укладення нового договору про закупівлю послуг оренди за державні кошти.

З матеріалів справи вбачається, що листом від 02.10.2015 р. Жидачівська ЦРЛ зверталася до позивача з проханням погодити дозвіл щодо надання обладнання для його використання у виробництві теплової енергії до кінця 2015 року у котельні Жидачівської ЦРЛ та гарантувала до кінця 2015 року передбачити кошти, згідно умов інвестиційної угоди та укласти договір про закупівлю послуг оренди для забезпечення приміщень лікарні опаленням. Однак відповідь позивача на вказаний лист Жидачівської ЦРЛ щодо погодження чи відмову у наданні дозволу на використання обладнання у виробництві теплової енергії у котельні лікарні в матеріалах справи відсутній.

Позивачем, додатком до позовної заяви долучено лист ТОВ «Кробат Україна» від 09.10.2015 р., яким позивач повідомляв відповідача про відсутність, станом на 09.10.2015 р. у Жидачівської ЦРЛ укладеної угоди на оренду, та відповідно використання приладів та обладнання позивача для виробництва теплової енергії, пропонував вжити відповідних заходів та передбачити відповідні кошти з метою укладення договору про закупівлю послуг оренди за державні кошти для вчасного забезпечення приміщень лікарні опаленням та зазначав, що у протилежному випадку ТзОВ «Кробат Україна» не матиме підстав надавати своє обладнання для його використання у виробництві теплової енергії до кінця 2015 року, а тому опалення відповідних приміщень здійснюватися не буде.

У зв’язку з тим, що після закінчення строку дії договору оренди №66 відповідач не повернув орендовані ним прилади та обладнання і такі перебували з 01.06.2015 р. до 01.12.2015 р. у його фактичному, позадоговірному користуванні, позивач 06.05.2016 р. звернувся до Жидачівської ЦРЛ з вимогою, на підставі ст. 1212 ЦК України про сплату 360 023,76 грн. неустойки. (докази скерування зазначеної вимоги відповідачу з відповідним рахунком на оплату знаходяться в матеріалах справи).

Відповідач проти позовних вимог заперечив та зазначив, що прилади та обладнання за вказаний період позивачем не використовувалось (опалення приміщень не здійснювалось), позивач з вимогою про повернення майна не звертався, за місцезнаходженням котельні для повернення (вилучення) об’єкта оренди не з’являвся. Крім того, наведеним листом від 09.10.2015 р. позивач жодних заперечень з приводу перебування майна у котельні відповідача у період з червня до жовтня 2015 року також не висловлював, відтак вважає, що вимога про стягнення коштів на підставі ст. 1212 ЦК України є безпідставною та необгрунтованою.

Приймаючи рішення суд виходив з наступного.

Статтею 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно з ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, заховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з ч. 1 ст. 763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.02.2015 р., на виконання п.8 договору про інвестиційну діяльність, між сторонами укладено договір про закупівлю послуг оренди за державні кошти №66, відповідно до умов якого позивач передав, а відповідач прийняв на 2015 рік в строкове платне користування з 27.02.2015 р. до 31.05.2015 р. включно (оскільки кошти на 2015 р. в повному обсязі не були закладені в бюджет), інвестиційний об’єкт (прилади та обладнання), за виключенням двох котлів Wiessman з метою забезпечення опаленням приміщень лікарні та зобов’язувався сплачувати орендну плату в розмірі 30 001,98 грн.

Договір оренди припиняється зокрема, у разі, закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються, відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України (положення ч. 2, 4 ст. 291 ГК України).

Частиною 1 ст. 785 ЦК України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Обов’язок щодо повернення орендованого майна встановлений також пунктами 3.5., 3.6. договору оренди, якими передбачено, що після закінчення строку оренди замовник зобовязаний повернути майно, що орендується, учаснику за актом приймання-передачі або залишити дане майно у своєму користуванні за умови укладення нового договору оренди даного майна. Повернення майна, що орендується, здійснюється за місцезнаходженням котельні.

На думку позивача, оскільки строк дії договору оренди про закупівлю послуг оренди за державні кошти №66 закінчився 31.05.2015 р., однак об’єкт оренди відповідачем за актом приймання-передачі повернутий не був то, починаючи з 01.06.2015 р. по 30.11.2015 р. oб’єкт використовувався відповідачем безпідставно, тому з останнього на підставі ст.785 та ст.1212 ЦК України підлягає до стягнення 360 023,76 грн. неустойки.

Проте, господарський суд з наведеними твердженнями позивача не погоджується та зазначає наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Статтею 180 ГК України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору (ч. 7 ст. 180 ГК України).

Пунктами 4.2 та п. 10.2. договору №66 сторонами погоджено, що строк оренди може бути скорочений чи продовжений лише за згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до цього договору. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 4.1. цього договору та закінчується після повного виконання сторонами своїх зобовязань по закінченні строку оренди.

Позивач при визначенні суми заборгованості посилається на ч.2 ст.785 ЦК України якою зазначено: якщо наймач не виконує обов’язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Для застосування наслідків, передбачених ч.2 ст. 785 ЦК України, суду необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов’язку не виконав (абз.1 п.8 інформаційного листа ВГСУ від 27.10.2014 №01-06/1666/14, постанова судової палати у господарських справах ВСУ від 19.08.2014 р.)

З аналізу п.13 договору про інвестиційну діяльність від 03.02.2012 р. можна зробити висновок, що саме позивач (інвестор) вправі вилучити інвестиційний об’єкт з котельні відповідача.

Враховуючи те, що після закінчення строку дії договору оренди, з 01.06.2015 р., позивач з вимогою про повернення майна не звертався, за місцезнаходженням котельні для повернення (вилучення) об’єкта оренди не з’являвся, а також те, що позивачу було відомо, що кошти на 2015 р. в бюджет у повному обсязі не були закладені (лист від 09.10.2015 р.), а отже відповідач не мав змоги укласти договір оренди на новий термін у спірний період за який позивачем нараховано неустойку.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов’язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобовязанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобовязання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобовязання не вважається безпідставним.

Враховуючи, що вимоги позивача не ґрунтуються на належних доказах і спростовуються матеріалами справи, відтак, вимога щодо стягнення з відповідача 360 023,76 грн. неустойки, нарахованої за період червень-листопад 2015 року, на підставі ч.2 ст.785 та 1212 ЦК України є безпідставною, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити.

Згідно з ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судові витрати покладаються на позивача, згідно із вимогами ст. 49 ГПК України.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 4-3, 12, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 02.08.2016 р.

Суддя Блавацька-Калінська О. М.