Рішення

від 25.07.2016 по справі 922/5/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" липня 2016 р.Справа № 922/5/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Терновій М.П.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова Аграрна Компанія", м. Київ до Державного підприємства "Дослідне господарство "Комсомолець" Інституту сільського господарства Північного Сходу ОСОБА_1 аграрних наук України", с. Комсомольське 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 академія аграрних наук України, м. Київ простягнення коштів за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 (дов. № 29 від 23.09.2015 року);

від відповідача: не з'явився;

від 3-ї особи: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова Аграрна Компанія" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області із позовом до Державного підприємства "Дослідне господарство "Комсомолець" Інституту сільського господарства Північного Сходу ОСОБА_1 аграрних наук України" (відповідач) про стягнення суми попередньої плати у розмірі 7 651 201, 07 грн. та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов форвардного контракту № ФК 03/09-11-06 від 6.09.20111 року, у частині повної та своєчасної поставки товару.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.07.2016 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 02.02.2016 року.

Ухвалами суду розгляд справи неодноразово відкладався.

02.02.2016 року відповідачем через канцелярію суду надано заяву вх. № 3256 про застосування строків позовної давності, у якій просить суд ухвалити рішення яким відмовити позивачу у задоволенні позову із застосуванням строків позовної давності.

19.07.2016 року через канцелярію суду надав клопотання вх. № 87 у якому просить суд призначити колегію суддів у складі 3-х суддів для розгляду справи № 922/5/16.

21.07.2016 року позивач через канцелярію суду надав заперечення вх. № 24004 на клопотання відповідача про призначення колегіального складу суду, у якому зазначає що клопотання відповідача про призначення колегіального складу суду направлено на затягування розгляду справи. Також за твердженнями позивача, звертаючись із позовом до суду про захист своїх порушених прав позивач сподівався, що суд розгляне справу у межах строків встановлених законодавством, натомість розгляд справи триває уже більше шести місяців, позивач не може повернути свої гроші, які знецінилися у кілька разів, відповідач продовжує ігнорувати судові засідання та заявляє безпідставні клопотання направлені на затягування часу розгляду справи, так як у випадку задоволення вищезазначеного клопотання, розгляд справи розпочнеться заново. у зв'язку із чим просить суд відмовити у задоволенні клопотання про призначення колегіального розгляду справи.

Відповідач у призначене судове засідання не з'явився, але 22.07.2016 року через канцелярію суду надав клопотання (електронна пошта) вх. 1485 про залучення експерта та про призначення судової економічної експертизи, які до суду через офіційну електронну адресу (inbox@hr.arbitr.gov.ua.), суд не розглядає їх та долучає до матеріалів справи, оскільки вказані клопотання не скріплено електронним цифровим підписом, тоді, як відповідно до вимог Закону України "Про електронний цифровий підпис", усі процесуальні документи, які надсилаються до суду електронною поштою повинні бути скріплені електронним цифровим підписом.

25.07.2016 року відповідач через канцелярію суду надав клопотання вх. № 24235 про призначення судової економічної експертизи, у якому просить суд на вирішення судової економічної експертизи поставити наступні питання: 1. чи була у відповідача економічна можливість в 2012 році на виконання форвардного контракту № ФК03/09-11-06 від 06.09.2011 року виростити сільськогосподарську продукцію, що зазначена у такому контракті?; 2. чи є у відповідача економічна можливість у 2016 році на виконання форвардного контракту "ФК 03/09-11-06 від 06.09.2011 року виростити сільськогосподарську продукцію, що зазначена в такому контракті? 3. на які потреби були витрачені кошти, що надійшли до відповідача на виконання форвардного контракту № ФК 03/09-11-06 від 06.09.2011 року?; 4. яким способом протягом 2012-2014 років здійснювалась поставка сільського господарської продукції без оплати грошовими коштами та на яких підставах?. Проведення експертизи просить доручити Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. засл. професора ОСОБА_3.

25.07.2016 року відповідач через канцелярію суду надав клопотання вх. № 24238 про залучення експерта, у якому просить суд викликати у судове засідання, судового експерта Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. професора ОСОБА_3 для надання пояснень у судовому засіданні. В обґрунтування зазначеного клопотання, відповідач зазначає, що ухвалою суду від 22.02.2016 року у справі було призначено судову-технічну експертизу. Вартість якої була сплачена відповідачем у справі. У зв'язку зі чим, на думку відповідача, судовий експерт повинен був приступити до проведення вищезазначеної експертизи та в експерта було достатньо часу, щоб зробити попередні висновки по питанням які відповідач ставив на вирішення експертній установі. Тому надання пояснень судовим експертом у судовому засіданні надасть можливість як сторонам справи так і суду, отримати відповідь про доцільність проведення судової-технічної експертизи, а також допоможе встановити безпосередньо у судовому засіданні, наявність ознак втручання в сторінки спірного контракту, шляхом їх заміни, штучного зістарювання, тощо.

3-тя особа, у призначене судове засідання не з'явилась, про причини неявки на час розгляду справи суд не повідомила, про час та місце розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення ухвали суду, яке долучено до матеріалів справи.

Позивач у судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі із підстав викладених у позовній заяві та наданих до суду додаткових документах. Проти вищезазначених клопотань заперечував у повному обсязі та просив суд відмовити у їх задоволенні. На думку позивача, заявлені відповідачем клопотання спрямовані на затягування судового розгляду справи.

При вирішенні клопотання відповідача вх. № 87 про призначення колегії, суддів суд виходить з наступного.

Питання щодо колегіального розгляду справ у судах першої інстанції врегульовано статтею 15 Закону України №2453-VІ "Про судоустрій України і статус суддів" від 7.07.2010 року. Даною нормою, зокрема, встановлено, що справи у судах першої інстанції розглядаються суддею одноособово або колегією суддів.

Законодавчий припис щодо колегіального розгляду справ у судах першої інстанції кореспондується із частини 1 статті 4-6 Господарського процесуального кодексу України, згідно вимог якої, справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.

Таким чином питання про необхідність та доцільність призначення колегіального розгляду конкретної справи вирішується судом із урахуванням категорії спору з огляду на конкретні обставини, що свідчать про складність кожної конкретної справи.

В обґрунтування свого клопотання відповідач зазначає, що враховуючи тривалий час розгляду справи, наявні за цей час судові акти різних судових інстанцій, відповідач вважає, що існують доволі значні та обґрунтовані підстави для заявлення клопотання про призначення колегіального розгляду справи.

На думку відповідача, сума яку позивач намагається стягнути із відповідача в супереч умов укладеного договору, є значною, і безпідставне стягнення такої великої суми може привести до банкрутства відповідача, Тому на за твердженнями відповідача є необхідність повного та всебічного дослідження доводів сторін у справі, та призначення колегії (т. 2. а.с. 177-179).

Суд, дійшов до висновку про відмову у його задоволенні, оскільки відповідачем не наведено у чому саме полягає складність справи, крім того, на думку суду, подане відповідачем клопотання спрямована на затягування судового процесу, що порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Також суд зазначає, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Щодо клопотання відповідача вх. № 24235 про призначення судової економічної експертизи суд виходить з наступного.

В обґрунтування надано клопотання про призначення експертизи відповідач посилається на те, що позивач просить суд стягнути із відповідача грошові кошти на підставі пункту 9.10 форвардного контракту. На думку відповідача, на момент підписання вищезазначеного форвардного контракту, редакція підписаного контракту була іншою, відповідно до чого у відповідача не можуть виникати зобов'язання щодо повернення коштів.

Також посилається що спірний форвардний контракт укладався за керівництвом іншого керівника, то у даному випадку є питання, щодо обсягів товару який необхідно було поставити позивачу.

Відповідно до вимог статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно з частиною 1 статті 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Пунктом 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" визначено, що відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення (пункт 5 постанови Пленуму).

Пунктом 1 частиною 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадку призначення господарським судом судової експертизи. Однак, таке право господарського суду має реалізуватись лише у разі дійсної потреби і об’єктивної неможливості вирішення спору по суті без встановлення фактів, що входять до предмету доказування у справі, якщо суд не володіє необхідними для цього спеціальними знаннями.

Оскільки предметом доказування у даній справі є встановлення наявності/відсутності правових підстав, визначених договором та/або законом, для стягнення із відповідача суми попередньої оплати за контрактом № ФК03/09-11-06 від 06.09.2011 року, тому суд не приймає доводи відповідача викладені у клопотанні про призначення експертизи, та вважає надане клопотання необґрунтованим, безпідставним та таким що не підлягає до задоволення.

Вирішуючи клопотання відповідача вх. № 24238 про залучення експерта, суд прийшов до висновку про відмову у його задоволенні виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", якщо обставини справи свідчать про доцільність отримання пояснень спеціаліста з питань, що виникають під час розгляду справи, зокрема, з метою з'ясування її фактичних обставин, господарський суд може скористатися правом, наданим йому статтею 30 ГПК, і викликати відповідного спеціаліста для участі в судовому процесі, притому як у підготовці справи до розгляду, так і під час її розгляду. Виклик спеціаліста здійснюється ухвалою суду. Його пояснення подаються суду у вигляді висновку або в іншій прийнятній для суду письмовій формі. Спеціаліст вправі відмовитися від надання пояснень, якщо наявних у нього матеріалів недостатньо або він не має необхідних знань.

Відповідні пояснення спеціаліста не є висновком експерта.

Згідно статті 31 Господарського процесуального кодексу України, у судовому процесі може брати участь судовий експерт. Права, обов'язки та відповідальність судового експерта визначаються цим Кодексом та Законом України "Про судову експертизу". Судовий експерт зобов'язаний за ухвалою господарського суду з'явитись на його виклик і дати мотивований висновок щодо поставлених йому питань. Висновок робиться у письмовій формі. Судовий експерт, оскільки це необхідно для дачі висновку, має право знайомитися з матеріалами справи, брати участь в огляді та дослідженні доказів, просити господарський суд про надання йому додаткових матеріалів.

Як вбачається із матеріалів справи № 922/5/16 постановою Вищого господарського суду України від 31.05.2016 року скасовано ухвалу Господарського суду Харківської області від 22.02.2016 року у цій справі.

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про залучення експерта, оскільки відповідачем не надано доказів в обґрунтування заявленого клопотання, а також відповідачем не надано доказів у підтвердження відсутності в умовах контракту пункту 9.10, адже, свій примірник контракту або його оригінал відповідач не надав.

Згідно з частиною 2 статті 4-3 Господарського процесуального кодексу та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали (пункт 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК України), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів.

При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обов’язку по доведенню своєї правової позиції.

Згідно частини 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Так, наявні у матеріалах справи ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи свідчать, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи, витребувано в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього докази.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Згідно із статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 25.07.2016 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, всебічно та повно дослідивши надані докази і таким чином з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, судом встановлено наступне.

06.09.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова Аграрна Компанія" (далі-позивач, покупець) та Державним підприємством "Дослідне господарство "Комсомолець" Інституту сільського господарства Північного Сходу ОСОБА_1 аграрних наук України" (далі-відповідач, продавець) було укладено форвардний контракт № ФК 03/09-11-06 (т. 1, а.с. 16-20).

Відповідно до пункту 12.1. контракту сторони погодили, що цей контракт набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (т. 1, а.с. 19).

В порядку та на умовах визначених цим контрактом продавець зобов'язується виростити власними силами та передати покупцю у власність базовий актив - сільськогосподарську продукцію (озими) урожаю 2012 року, у номенклатурі, кількості та за цінами, визначеними у цьому контракті, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його у кількості, строки та за ціною передбачених цим контрактом (пункт 1.1. договору).

Пунктами 3.1, 3.2. та 3.3. контракту сторони погодили, що поставка товару за цим контрактом здійснюється на умовах Інкотермс 2010 EWX ( франко-елеватор) сертифіковані ПРАТ "Лозівське ХПП", "Агросвіт АПК", ТОВ (с. Орілька) (далі-Елеватор), або інший елеватор, письмово визначений покупцем. Строк поставки товарів за цим контрактом встановлюється до 01.09.2012 року (т. 1, а.с. 16).

Згідно пунктів 4.1., 4.1.1.,4.1.2.,4.1.3.,4.2.,4.3. договору, ціна однієї тони товару в заліковій вазі на базі поставки EWX ( франко-елеватор), відповідно до умов пункту 3. 1. цього контракту, встановлюється сторонами у сумі: для товару 1: 958,33 грн., ПДВ - 191,67 грн., загальна вартість 1 150, 00 грн.; для товару 2: 625,00 грн., ПДВ - 125, 00 грн., загальна вартість 750,00 грн.; для товару 3: 625,00 грн. ПДВ - 125, 00 грн., загальна вартість 750,0 грн. До ціни товару входить: - вартість доставки товару на Елеватор, приймання та зберігання товару, відповідно до умов договору зберігання, укладеного між продавцем та елеватором, до моменту передачі товару покупцеві, відповідно до умов пункту 3.3 цього контракту, а також вартість послуг елеватору по переоформленню товару на покупця. Вартість цього контракту складає 5 545 312, 50 грн., ПДВ 1 109 062, 50 грн., загальна вартість 6 654 375, 00 грн. є кінцевою і зміні не підлягає.

Пунктом 5.1 договору сторони погодили що вартість товару проводить покупцем на умовах попередньої оплати траншами за погодженням сторін у строк до 31.12.2012 року.

Відповідно до пункту 9.10 контракту, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав покупцеві товар у встановлений цим контрактом строк, і прострочення поставки складає більше ніж 3 робочих дні, покупець має право за власним вибором вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Якщо продавець, який одержав від покупця суму попередньої оплати, передав у власність покупцеві товар на суму меншу, ніж сума одержаної попередньої оплати, продавець зобов'язаний за вибором покупця або повернути покупцеві залишок суми попередньої оплати, або передати кількість товару недопоставлену на залишок суми попередньої оплати (пункт 9.11 контракту, т. 1. а.с. 19).

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 14.10.2011 року до форвардного контракту № ФК 03/09-11-06 від 06.09.2011 року сторони погодили, що пункт 4.1.1. форвардного контракту № ФК 03/09-11-06 від 06.09.2011 року викласти у наступній редакції:

"Для товару 1: 1 233,33 грн. за 1 тону, ПДВ 20 % - 246,67 грн., всього 1 480, 00 грн.";

"Пункт 4.3. вартість цього контракту складає 6 818 700, 00 грн. ПДВ-1 363 740, 00 грн., загальна вартість 8 182 440, 00 грн. є кінцевою та зміні не підлягає" (т. 1, а.с. 21).

Відповідно до додаткової угоди № 2 від 01.08.2012 року до форвардного контракту № ФК 03/09-11-06 від 06.09.2011 року сторони погодили, що пункт 4.1.2. форвардного контракту № ФК 03/09-11-06 від 06.09.2011 року викласти у наступній редакції:

"4.1.2. Для товару 2: 1 250,003 грн. за 1 тону, ПДВ 20 % - 250,00 грн., всього 1 500, 00 грн.";

"Пункт 4.3. вартість цього контракту складає 7 196 700, 00 грн. ПДВ-1 439 340, 00 грн., загальна вартість 8 636 040, 00 грн. є кінцевою та зміні не підлягає" (т. 1, а.с. 22).

Як зазначає позивач, на виконання умов форвардного контракту, позивачем здійснено перерахунок відповідачу суми попередньої оплати у розмірі 8 013 878, 57 грн. відповідно до платіжних доручень:

- № 19 від 29.11.2011 року на суму 4 371, 84 грн.;

- № 23 від 30.11.2011 року на суму 56 554, 36 грн.;

- № 37 від 02.12.2011 року на суму 10 554, 01 грн.;

- № 47 від 06.12.2011 року на суму 60 000, 00 грн.;

- № 69 від 16.12.2011 року на суму 5 864, 32 грн.;

- № 104 від 29.12.2011 року на суму 34 195, 93 грн.;

- № 117 від 29.12.2011 року на суму 207 962, 70 грн.;

- № 21 від 11.01.2012 року на суму 871 558, 53 грн.;

- № 73 від 27.01.2012 року на суму 91 839, 40 грн.;

- № 97 від 01.02.2012 року на суму 2 034,68 грн.;

- № 133 від 08.02.2012 року на суму 32 000, 00 грн.;

- № 141 від 09.02.2012 року на суму 10 000, 00 грн.;

- № 192 від 20.02.2012 року на суму 83 431, 05 грн.;

- № 204 від 21.02.2012 року на суму 20 000, 00 грн.;

- № 216 від 24.02.2012 року на суму 5 000, 00 грн.;

- № 245 від 01.03.2012 року на суму 6 500, 00 грн.;

- № 244 від 01.03.2012 року на суму 25 000, 00 грн.;

- № 270 від 02.03.2012 року на суму 43 879, 00 грн.;

- № 287 від 05.03.2012 року на суму 255 000, 00 грн.;

- № 288 від 05.03.2012 року на суму 32 000, 00 грн.;

- № 325 від 20.03.2012 року на суму 91 493, 00 грн.;

- № 339 від 26.03.2012 року на суму 46 000, 00 грн.;

- № 262 від 30.03.2012 року на суму 52 875, 00 грн.;

- № 398 від 03.04.2012 року на суму 52 800, 00 грн.;

- № 459 від 20.04.2012 року на суму 92 228, 00 грн.;

- № 544 від 25.04.2012 року на суму 477 415, 00 грн.;

- № 554 від 25.04.2012 року на суму 98 700, 00 грн.;

- № 581 від 27.04.2012 року на суму 251 000, 00 грн.;

- № 596 від 03.05.2012 року на суму 14 400, 00 грн.;

- № 622 від 18.05.2012 року на суму 124 626,69 грн.;

- № 669 від 31.05.2012 року на суму 59 679, 81 грн.;

- № 686 від 01.06.2012 року на суму 2 993, 98 грн.;

- № 727 від 12.06.2012 року на суму 15 500,00 грн.;

- № 751 від 26.06.2012 року на суму 32 200,00 грн.;

- № 771 від 26.06.2012 року на суму 8 900,00 грн.;

- № 766 від 26.06.2012 року на суму 21 100 00 грн.;

- № 800 від 27.06.2012 року на суму 35 000 00 грн.;

- № 808 від 27.06.2012 року на суму 50 000,00 грн.;

- № 817 від 02.07.2012 року на суму 35 500,00 грн.;

- № 822 від 03.07.2012 року на суму 15 000,00 грн.;

- № 829 від 04.07.2012 року на суму 15 000,00 грн.;

- № 826 від 04.07.2012 року на суму 500,00 грн.;

- № 833 від 05.07.2012 року на суму 16 000,00 грн.;

- № 838 від 06.07.2012 року на суму 200,00 грн.;

- № 852 від 12.07.2012 року на суму 833 028,87 грн.;

- № 939 від 20.07.2012 року на суму 162 001,54 грн.;

- № 953 від 20.07.2012 року на суму 650,00 грн.;

- № 960 від 23.07.2012 року на суму 45 720,00 грн.;

- № 984 від 27.07.2012 року на суму 10 769,06 грн.;

- №1015 від 30.07.2012 року на суму 77 293,59 грн.;

- № 1024 від 30.07.2012 року на суму 50 000,00 грн.;

- № 1029 від 31.07.2012 року на суму 11 300,00 грн.;

- № 1044 від 01.08.2012 року на суму 102 000,00 грн.;

- № 1076 від 02.08.2012 року на суму 2 020,00 грн.;

- № 1080 від 03.08.2012 року на суму 60 000,00 грн.;

- № 1081 від 03.08.2012 року на суму 66 506,19 грн.;

- № 1096 від 03.08.2012 року на суму 19 904,51 грн.;

- № 1102 від 03.08.2012 року на суму 83 049,85 грн.;

- № 1122 від 06.08.2012 року на суму 34 000,00 грн.;

- № 1124 від 07.08.2012 року на суму 39 406,00 грн.;

- № 1138 від 07.08.2012 року на суму 1 619 868,09 грн.;

- № 1171 від 14.08.2012 року на суму 21 600,00 грн.;

- № 1205 від 20.08.2012 року на суму 100 000,00 грн.;

- № 586492 від 23.08.2012 року на суму 10 000,00 грн.;

- № 586557 від 29.08.2012 року на суму 31 000,00 грн.;

- № 586565 від 29.08.2012 року на суму 70 600,00 грн.;

- № 586593 від 30.08.2012 року на суму 116 601,67 грн.;

- № 586622 від 30.08.2012 року на суму 138 519,50 грн.;

- № 1272 від 04.09.2012 року на суму 30 000,00 грн.;

- № 586738 від 07.09.2012 року на суму 100 000,00 грн.;

- № 1327 від 19.09.2012 року на суму 20 000,00 грн.;

- № 1331 від 20.09.2012 року на суму 10000,00 грн.;

- № 586915 від 20.09.2012 року на суму 189 500,00 грн.;

№ 1341 від 26.09.2012 року на суму 8 000,00 грн.;

- № 587049 від 28.09.2012 року на суму 4 500,00 грн.;

- № 587107 від 03.10.2012 року на суму 179 505,00 грн.;

- № 26 від 19,10.2012 року на суму 16 350,00 грн.;

- № 70 від 24.10.2012 року на суму 250 000,00 грн.;

- № 150 від 02.11.2012 року на суму 45 000,00 грн. та банківською випискою від 18.03.2013 року на суму 18 327,40 грн.(т. 1, а.с. 23-102).

Відповідачем частково здійснено поставку товару на суму 362 677,50 грн. згідно накладної № 1783 від 03.08.2012 року (т. 1, а.с. 103-112).

14.10.2014 року за вих. № 14/10114-02 позивачем на адресу відповідача направлено вимогу на суму 7 651 201, 07 грн. у якій останній вимагав повернути протягом 3-х календарних днів з моменту отримання даної вимоги залишок попередньої оплати у розмірі 7 651 201, 07 грн. (т. 1, а.с. 104).

Вищезазначена вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

За твердженнями позивача, підписанням акту звірки взаємних розрахунків станом на 01.10.2012 року та станом на 31.12.2012 року продавець фактично визнав наявність вищевказаної суми попередньої оплати.

На час розгляду справи, матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем вищезазначеної сум попередньої оплати в добровільному порядку, сума попередньої оплати позивача, не забезпеченої поставкою відповідачем, складає 7 651 201, 07 грн., таким чином, позивач, скориставшись правом, встановленим у статті 693 Цивільного кодексу України, заявив вимогу про повернення суми попередньої оплати що і стало підставою для звернення прокурора із позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (пункт 1 статті 193 Господарського кодексу України).

В силу статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України та пункт 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до пункту 2 статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Пунктами 2 і 3 статті 693 Цивільного кодексу України встановлені правові наслідки у разі порушення зобов'язання з своєчасної поставки передплаченої продукції, а саме, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 стаття 612 Цивільного кодексу України).

Як стверджує позивач, станом на час розгляду справи відповідач не виконав зобов'язання із поставки товару у встановлений договором строк. Таким чином відповідач є таким, що порушив господарські зобов'язання за форвардним контрактом № ФК 03/09-11-06 від 06.09.2011 року.

Таким чином, господарський суд приходить до висновку про порушення відповідачем своїх зобов'язань щодо повернення попередньої оплати та діючого законодавства, тому визнає вимоги позивача про стягнення із відповідача суми попередньої оплати за форвардним контрактом № ФК 03/09-11-06 від 06.09.2011 року у розмірі 7 651 201,07 грн. обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Щодо заявленого відповідачем 02.02.2016 року клопотання про застосування строку позовної давності (т. 1, а.с.144-147), суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язують його початок.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Положеннями статті 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

В обґрунтування наданої заяви відповідач посилаються на пункт 3.2. форвардного контракту, та зазначає, що вказаним пунктом встановлений строк на поставку товару, який спливає 01.09.2012 року. Таким чином за твердженнями відповідача, у позивача виникло право на звернення до суду саме з 02.09.2012 року, тобто на наступний день після останнього дня на поставку товару відповідно до умов форвардного контракту. На думку відповідача строк на звернення із позовом сплинув 02.09.2015 року (т. 1, а.с.144-147).

Статтею 264 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Пунктом 4.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" роз'яснено, що у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина 1 стаття 264 Цивільного кодексу України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, може, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір.

Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

Як вбачається із матеріалів справи, сторонами 31.12.2012 року, складено акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2012 року, який включає борг за форвардним контрактом № ФК03/09-11-06 від 06.09.2011 року в сумі 7 632 873, 67 грн. Даний акт підписаний головним бухгалтером відповідача, підпис головного бухгалтера, що міститься на спірному акті звірки взаємних розрахунків, скріплений відповідною печаткою підприємства.

Із урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що строк позовної давності для пред'явлення позивачем позовних вимог про стягнення із відповідача суми попередньої оплати, станом на день звернення до суду із позовом (29.12.2015 року відповідно до штемпеля пошти, т. 1, а.с. 119) не пропущено, а тому заява відповідача про застосування строку позовної давності не підлягає задоволенню.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

Відповідно до вимог статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволені позову судові витрати у справі покладаються на відповідача у розмірі 114 768, 02 грн., з вини якого виник даний спір, який доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись статтями 33, 34, 35, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство "Комсомолець" Інституту сільського господарства Північного Сходу ОСОБА_1 аграрних наук України" (64644, Харківська обл., Лозівський р-н., с. Комсомольське, вул. Жовтнева, 19-А, ЄДРПОУ 05460462) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова Аграрна Компанія" (місцезнаходження: 04050, м. Київ., вул. Мельникова, 12; адреса для листування: 04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, 6-Б, ЄДРПОУ 37469662) суму попередньої оплати у розмірі - 7 651 201,07 грн. та судові витрати у розмірі 114 768,02 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повне рішення складено 01.08.2016 р.

Суддя ОСОБА_4