Рішення

від 28.07.2016 по справі 917/825/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.2016 р. Справа № 917/825/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дагаз-Дніпро", Станція Баглій, 9, м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область,51907

до Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод", вул. Івана Приходька, 141, м. Кременчук, Полтавська область,39607

про стягнення 35 022,33 грн.

суддя Тимощенко О.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, серія ордера ДП №1480 від 13.04.2016 року

від відповідача: відсутні

В судовому засіданні 28.07.2016 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 85 ГПК України та повідомив дату виготовлення повного тексту рішення.

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення 35 022,33 грн. за договором поставки товару №0514-СН від 23.10.2013 року, з яких: 18000,00 грн. - сума основного боргу, 15772,19 грн. - інфляційні втрати, 1250,14 грн. - 3% річних; а також 3000,00 грн. - витрати на послуги адвоката.

27.07.2016 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (арк. с. 37), в якому відповідач проти задоволення позову заперечує посилаючись на те, що поставка товару за договором є незакінченою, оскільки згідно договору підтвердженням якості та комплектності товару з боку позивача (постачальника) є сертифікат якості, паспорт якості, сертифікат відповідності, протокол узгодження якості, які позивачем надані не були.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, хоча і був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання (повідомлення про вручення поштового відправлення в матеріалах справи).

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі В«Смірнова проти УкраїниВ» ).

Відповідно до пп. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи достатньо, господарський суд двічі повідомляв належним чином відповідача про дату, час і місце судового розгляду то справа розглядається без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача на задоволенні позовних вимог наполягав в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив :

23.10.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дагаз-Дніпро" (позивач, постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Кременчуцький сталеливарний завод" (відповідач, покупець) було укладено договір поставки товару №0514-СН (арк. с. 11-12).

11.12.2013 року між сторонами було підписано додаткову угоду №1 до договору поставки товару №0514-СН від 23.10.2013 року (арк. с. 13).

Умовами договору (з урахуванням додаткової угоди) сторони узгодили наступне:

- в порядку та на умовах визначених цим договором, постачальник зобов'язався поставити і передавати у власність покупцю визначений цим договором товар, а покупець зобов'язався прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату ( п.1.1. договору);

- найменування, одиниця вимру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) визначаються специфікацією (ями), що є додатками до цього договору (1.2. договору);

- в специфікації №2 сторони погодили найменування товару - Картер середнього мосту FAW СА 3252, кількість - 1шт., ціна без ПДВ- 15000,00 грн., ціна з ПДВ-18000,00 грн. (в редакції додаткової угоди №1);

- датою поставки вважається дата підписання видаткової накладної (п. 2.4. договору);

- розрахунки за товар по даній додатковій угоді здійснюються на протязі 30 календарних днів після поставки товару на умовах FCA (склад постачальника), в сумі що складає 18000,00 грн. (в редакції п. 3 додаткової угоди №1);

23.12.2013 року позивач на виконання умов договору поставив відповідачу визначений у специфікації №2 товар на загальну суму 18000,00 грн., що підтверджується підписаною між сторонами видатковою накладною №696 від 23.12.2013 року та довіреністю відповідача на отримання цінностей №0000003729 від 20.12.2013 року (арк. с. 14-15).

Як зазначає позивач, відповідач отриманий товар у визначені в договорі строки не оплатив і за ним рахується заборгованість за отриманий товар в розмірі 18000,00 грн.

Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з вимогами щодо стягнення з відповідача 35022,33 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами договору поставки № 0514-СН від 23.10.2013 року, яка складається з: 18000,00 грн. основного боргу, 15 772,19 грн. інфляційних втрат за період з 01.02.2014 року по 30.04.2016 року, 1250,14 грн. 3% річних за період з 23.01.2014 року по 16.05.2016 року (розрахунок арк. с. 16-19).

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами виникли правовідносини з договору поставки.

Частини перша та шоста статті 265 Господарського кодексу України передбачають, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частина друга ст. 712 Цивільного кодексу України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що видатковою накладною №696 від 23.12.2013 року, підписаною сторонами, та довіреністю відповідача на отримання цінностей №0000003729 від 20.12.2013 року (арк. с. 14-15), підтверджується факт поставки позивачем відповідачу товару визначеного у специфікації №2 на загальну суму 18000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару за договором не виконав і за ним рахується заборгованість в сумі 18000,00 грн.

Отже, відповідач підписавши договір поставки товару №0514-СН від 23.10.2013 року, додаткову угоду №1 до договору поставки товару №0514-СН від 23.10.2013 року, видаткову накладну №696 від 23.12.2013 року, видавши довіреність на отримання цінностей №0000003729 від 20.12.2013 року взяв на себе зобов'язання з оплати отриманого за договором товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевикладеного позивачем нараховано відповідачу до стягнення 15 772,19 грн. інфляційних втрат за період з 01.02.2014 року по 30.04.2016 року та 1250,14 грн. 3% річних за період з 23.01.2014 року по 16.05.2016 року (розрахунок арк. с. 16-19).

За підрахунками суду здійсненими за допомогою калькулятору "ЛІГА: ОСОБА_2 9.1.3", до стягнення підлягає 3% річних в сумі1250,14 грн. та інфляційні в сумі 15768,00 грн.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Таким чином, на підставі матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 18000,00 грн. основного боргу, 1250,14 грн. 3% річних, 15768,00 грн. інфляційних втрат обґрунтовані, підтверджуються наявними доказами ( в мат. справи) і підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача щодо невиконання позивачем обов'язку із надання покупцю разом із поставленим за договором товаром документів, що підтверджують якість та комплектність продукції, є необґрунтованими, оскільки відповідач прийняв продукцію, підписавши видаткові накладні без зауважень чи будь-яких претензій щодо якості чи комплектності цієї продукції.

Окрім цього в пункті 7.4. договору сторони узгодили, що приймання-передача продукції проводиться згідно з Інструкцією про прийомку продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженою постановою Держарбітражу при ОСОБА_3 СРСР від 15.06.1965 р. № П-6 та Інструкцією про прийомку продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженою постановою Держарбітражу при ОСОБА_3 СРСР від 25.04.1966 р. № П-7, проте в матеріалах справи відсутній складений у відповідності до п. 14 зазначених Інструкції акт про фактичну якість і комплектність продукції, який складається в разі відсутності супроводжувальних документів та документів, що засвідчують якість та комплектність продукції із зазначенням того, які документи відсутні.

Факт поставки товару за договором підтверджується підписаною між сторонами видатковою накладною №696 від 23.12.2013 року та довіреністю відповідача на отримання цінностей №0000003729 від 20.12.2013 року.

Судові витрати відповідно до ч. 2 статті 49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При визначенні розміру витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката, суд виходив з наступного.

Згідно з частиною першою статті 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому ОСОБА_2 України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Згідно з нормами статті 1 ОСОБА_2 України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим ОСОБА_2. Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги (стаття 26 ОСОБА_2 України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").

Як вбачається з матеріалів справи, 13.04.2016 р. між позивачем та Адвокатським об'єднанням "Дніпролекс" було укладено договір №181 про надання правових послуг (правової допомоги) (арк. с. 20), 13.04.2016 року між позивачем та Адвокатським об'єднанням "Дніпролекс" було укладено додаткову угоду №2 до договору про надання правових послуг (правової допомоги) №181 (арк. с. 22), в матеріалах справи наявні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1 (арк. с. 21), ордер Серія ДП№1480 від 13.04.2016 року (арк. с. 31), акт про приймання правових послуг №2 від 28.07.2016 року та платіжне доручення №433 від 21.04.16 року на загальну суму 3000,00 грн. з підставою оплата правових послуг згідно додаткової угоди №2 до договору №181 від 13.04.2016 року. Вказані документи підтверджують факт надання відповідних послуг адвокатом позивачу у зв'язку зі спором, який виник з відповідачем.

На підставі аналізу обсягу необхідних та фактичних зусиль для вирішення спору сторін у даній справі, виходячи з вимог розумності та справедливості, врахувавши обставини справи, якість підготовки позовних матеріалів, ціну позову, тривалість розгляду справи, суд дійшов висновку, що витрати відповідача на оплату послуг адвоката підлягають відшкодуванню останньому за рахунок позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог за загальним правилом.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 33,43,44,49,82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод", вул. Івана Приходька, 141, м. Кременчук, Полтавська область,39607, ідентифікаційний код 05756783) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дагаз-Дніпро" (Станція Баглій, 9, м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область,51907, ідентифікаційний код 38422342) 18000,00 грн. основного боргу, 1250,14 грн. 3% річних, 15768,00 грн. інфляційних втрат, 1377,84 грн. судового збору, 2999,64 грн. витрат з оплати послуг адвоката.

4. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 02.08.2016 р.

Суддя Тимощенко О.М.