Постанова

від 27.07.2016 по справі 910/5358/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2016 р. Справа№ 910/5358/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Руденко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі Петрик М.О.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр»

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2016 року

у справі № 910/5358/16 (суддя Пукшин Л.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Айтекс»

про визнання недійсним акту виконаних робіт

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Айтекс» про визнання недійсним акту виконаних робіт за липень 2012 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що всупереч умовам укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Арсенал-Центр" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Айтекс" договору підряду № 12/12-2011 від 13.12.2011, відповідач не виконав у встановлений термін оплачені позивачем роботи по влаштуванню вентильованого-утеплювального фасаду. За доводами позивача, надісланий в червні 2015 року на адресу ТОВ "Арсенал-Центр" акт виконаних робіт за липень 2012 року не відповідає умовам укладеного договору та є неналежним підтвердженням виконання комплексу робіт, у зв'язку з чим позивач просить визнати недійсним акт виконаних робіт за липень 2012 року від 01.08.2012 року згідно договору підряду № 12/12-2011 від 13.12.2011, що підписаний в односторонньому порядку ТОВ "Айтекс".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.06.2016 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та ухвалити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції повинен був витребувати у відповідача будь-які докази своєчасного повідомлення позивача про закінчення робіт. Тому зазначені неперевірені факти вплинули на винесення судом рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2016 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр» прийнято до провадження колегією суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А. та розгляд справи призначено на 27.07.2016 року.

Представники сторін у судове засідання 27.07.2016 року не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час і місце розгляду справи були повідомленні належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень № 13228780 та № 13228799.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи, 13.12.2011 року між ТОВ "Арсенал-Центр" (далі - позивач, замовник) та ТОВ "Айтекс" (далі - відповідач, підрядник) був укладений договір підряду №12/12-2011 (далі - договір), за змістом п. 1.1 якого підрядник зобов'язався на свій ризик виконати за дорученням замовника роботи по влаштуванню вентильованого-утепленого фасаду із профнастилу по промислової будівлі за вказаною адресою: м. Умань, вул. Заводська, 1, по технологічній карті (додаток № 3) та в строки які погоджені у додатку № 2 "календарний графік виконання робіт", згідно з проектно-кошторисною документацією, які погоджені сторонами і містяться у відповідних додатках до Договору і є невід'ємною його частиною.

Відповідно до п. 1.2 договору замовник зобов'язався прийняти належним чином виконані підрядником роботи та оплатити їх вартість у строки та на умовах, визначених договором, відповідними додатками до нього.

Згідно з п. 2.1 договору, ціна договору складається з вартості виконаних робіт та обладнання, необхідних для їх виконання і складає 103945,00 грн. з ПДВ.

Оплата здійснюється згідно акта виконаних робіт (КБ-2В, КБ-3) згідно розрахунку договірної ціни (додаток № 1) у двох примірниках та оплачується протягом 3-х банківських днів (п. 3.5 договору).

Згідно з 6.1 договору, протягом 3-х робочих днів з моменту завершення комплексу робіт, передбачених п.1.1 цього договору, та відповідними додатками до нього, підрядник надає замовнику акт здачі-прийому виконаних робіт (КБ-2В, КБ-3) згідно розрахунку договірної ціни, який останній зобов'язаний прийняти і підписати протягом 2-ох робочих днів або письмово надати обґрунтовану відмову від підписання акту, із зауваженнями і вказівками на недоліки у роботі.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що у випадку неявки замовника на приймання належним чином виконаних робіт протягом 5-ти календарних днів, після отримання письмового повідомлення про закінчення виконаних робіт, роботи вважаються прийнятими замовником без претензій і підлягають оплаті згідно даного договору.

На виконання умов договору щодо здійснення попередньої оплати у розмірі 20% від ціни договору, позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти в сумі 20789,00 грн. як оплату за будівельні роботи згідно договору № 12/12-2011 від 13.12.2011.

Відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру № СФ-0000197 від 20.09.12. на суму 50 00,00 грн. за договором, який платіжним дорученням № 011730 від 25.09.2012 р. був оплачений позивачем.

Звертаючись до суду першої інстанції позивач вказує на те, що датою завершення робіт мало бути 02.02.2012, проте роботи визначені договором та оплачені ТОВ "Арсенал-Центр" не були виконані з боку ТОВ "Айтекс" у встановлений договором термін. Оскільки відповідачем, визначені договором роботи не були виконані належним чином, позивач звертався до відповідача із претензіями про повернення отриманої передплати у розмірі 70789,00 грн. (№ 326 від 19.05.2015 та № 545 від 17.06.2015.). Відповідач, в свою чергу, 23.06.2015 надав відповідь на претензію в якій зазначив, що повторно направляє акти виконаних робіт, які попередньо надавались 01.08.2012 та до цього часу не підписані, а також фотографії, які підтверджують факт виконання робіт за договором. 31.07.2015 позивач направив на адресу відповідача лист № 615, в якому виклав підстави відмови від підписання отриманого акту виконаних робіт за липень 2012 року, а саме: строк виконання робіт вже давно скінчився, акт виконаних робіт складений не по формі КБ-2В і КБ-3, роботи належним чином не завершені, тому запропонував відповідачеві протягом 5 календарних днів прибути на об'єкт проведення робіт для складання протоколу виявлених недоліків та визначення порядку і термінів їх усунення.

Позивач зазначає, що відповідач направив акт виконаних робіт за липень 2012 у червні 2015, тобто після спливу строку, передбаченого договором на завершення виконання робіт, порушивши його умови, що виключає об'єктивну можливість вважати такі дії належним виконанням зобов'язання відповідно до умов договору. Крім того, позивач зауважує, що умовами договору (п.3.5, 6.1 договору) передбачено складання акту виконаних робіт по формі КБ-2В і КБ-3. з посланням на ч. 4 ст. 882 ЦК України, позивач просить суд визнати недійсним акт виконаних робіт за липень 2012 року за договором підряду № 12/12-2011 від 13.12.2011, підписаний в односторонньому порядку ТОВ "Айтекс".

Статтею 8 Конституції України кожному гарантовано право на звернення до суду для захисту його конституційних прав і свобод безпосередньо на підставі Конституції України.

За приписами ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів в силу ч.2 ст.16 ЦК України можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Зазначений перелік способів захисту не є вичерпним, однак у разі порушення цивільного права чи інтересу у позивача виникає право на застосування конкретного засобу захисту, який залежить від виду порушення. Тобто, позивач повинен обрати саме такий спосіб захисту, який відповідає характеру порушення його права чи інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позовних вимог є вимога позивача про визнання недійсним акту виконаних робіт за липень 2012 року від 01.08.2012 року.

Згідно з приписами ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини;

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Враховуючи нормативне визначення правочину колегія суддів зазначає, що акт виконаних робіт за липень 2012 року від 01.08.2012 року не є правочином у розумінні ст. 202 ЦК України.

Акт виконаних робіт сам по собі цивільні права не порушує, а може бути лише за відповідних умов доказом такого порушення. Хоча юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (частина друга ст. 124 Конституції України), в суді не може бути пред'явлена вимога про визнання недійсним акта, що має значення лише доказу і документа бухгалтерського обліку, оскільки в суді захищаються права, що порушені або оспорюються, а не фіксуються докази, і не встановлюється їх доказове значення поза спором про право, що такими доказами підтверджується чи спростовується.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 05.08.2015 року у справі № 912/1799/14

Отже, враховуючи вищевикладене, обраний позивачем спосіб захисту - визнання недійсним акту виконаних робіт за липень 2012 року від 01.08.2012 року, з огляду на приписи ст.16 ЦК України, не відповідає встановленим законом способам захисту цивільних прав та інтересів, а тому відсутні правові підстави його задоволення.

Щодо покладення витрат на правову допомогу, які поніс відповідач в розмірі 5000,00 грон. на позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при відмові в позові - на позивача.

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум (п. 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розподілу 6 Господарського процесуального кодексу України").

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою отримання правової допомоги щодо ведення даної справи, відповідачем було укладено договір про надання правової допомоги від 11.04.2016 з адвокатом Кобилецьким Вячеславом Вікторовичем, копія якого наявна в матеріалах справи.

У відповідності до умов договору про надання правової допомоги адвокат приймає на себе обов'язки представляти права та інтереси клієнта в господарському суді, інших органах державної влади та місцевого самоврядування з приводу вирішення справи про визнання недійсним акту виконаних робіт за позовом ТОВ "Арсенал-Центр".

Умовами договору про надання правової допомоги від 11.04.2016 встановлено, що гонорар адвоката визначається з розрахунку вартості години роботи - 550,00 грн. та сплачується у порядку визначеному сторонами додатково. На визначення розміру гонорару адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень клієнта. При визначенні обґрунтованого розміру гонорару враховується обсяг правової допомоги, залежно від якого розмір гонорару може бути змінений.

Розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат (п. 6.5 Постанови Пленуму ВГСУ №7 від 21.02.2013 "Про судовий збір").

Таким чином, з урахуванням конкретних обставин справи, зважаючи на тривалість розгляду і нескладність справи, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що витрати відповідача на правову допомогу підлягають відшкодуванню за рахунок позивача у розмірі 1 000,00 грн.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2016 року у справі № 910/5358/16 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2016 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2016 року у справі № 910/5358/16 - без змін.

3. Матеріали справи № 910/5358/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді М.А. Руденко

Є.Ю. Пономаренко