Рішення

від 14.07.2016 по справі 910/6992/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2016Справа №910/6992/16

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава-Мотор-1"

до товариства з обмеженою відповідальністю "СКАЙТАУН"

про стягнення 33 971,67 грн.

та зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СКАЙТАУН"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава-Мотор-1"

про стягнення 11 067, 11 грн.

Суддя: Шкурдова Л.М.

Представники:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - Дерека О.В. за дов. № б/н від 25.04.16 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Господарським судом міста Києва розглядається справа за первісним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава-Мотор-1" до товариства з обмеженою відповідальністю "СКАЙТАУН" про стягнення 33 971,67 грн. та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СКАЙТАУН" до товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава-Мотор-1" про стягнення 11 067, 11 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2016 року порушено провадження у справі № 910/6992/16.

Первісні позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем за первісним позовом зобов'язань з оплати орендних платежів за Договором суборенди нежитлових приміщень №23/07/15 від 23.07.2015 року (далі - Договір), в зв'язку з чим у відповідача за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом рахується заборгованість зі сплати орендної плати в розмірі 30 975,01 грн за січень, лютий та березень 2016 року. Позивач за первісним позовом в позовній заяві просить суд стягнути з відповідача 443,93 грн - інфляційні втрати, 163 грн - 3 % річних, 2 389,73 грн - пені за загальний період з лютого 2016 року по березень 2016 року, а також 7 500,00 грн - витрат на правову допомогу.

Зустрічні позовні вимоги про стягнення збитків в розмірі 11 067,11 грн обгрунтовані тим, що відповідач за зустрічним позовом не оформив та не зареєстрував податкові накладні на суму сплаченої позивачем орендної плати за Договором в розмірі 66 402,74 грн за період з серпня 2015 року по грудень 2015 року, в зв'язку з чим позбавив позивача за зустрічним позовом на віднесення сум сплаченого ПДВ до складу податкового кредиту в розмірі 11 067,11 грн.

Відповідач за первісним позовом проти задоволення первісного позову заперечував, вказуючи, що ним сплачено орендну плату за перший та останній місці оренди, тому заборгованість зі сплати орендних платежів у нього відсутня. Відповідач за первісним позовом також зазначає про те, що листом №05/01/16 від 05.01.2016 року він повідомив позивача за первісним позовом про розірвання Договору суборенди нежитлових приміщень №23/07/15 від 23.07.2015 року з 23.01.2016 року, тому підстави для нарахування орендної плати відсутні.

12.07.2016 року позивачем за первісним позовом подано заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої просить стягнути з відповідача за первісним позовом 56 300,00 грн заборгованості по оплаті орендної плати за період з квітня 2016 року по липень 2016 року, також позивачем збільшено період для нарахування 3 % річних, інфляційних втрат та пені та заявлено до стягнення 401,00 грн - 3 % річних, 1691,37 грн - інфляційних втрат та 4 999,06 грн - пені, нарахованих за загальний період з грудня 2015 року по липень 2016 року.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Відповідно до ст.22 ГПК України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Заявляючи вимогу про стягнення з відповідача суми заборгованості по оплаті орендної плати за період більший, ніж зазначений в позові, а саме з квітня 2016 року по липень 2016 року, позивач фактично заявляє про зміну предмету позову.

Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після завершення підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК), відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, тобто до з'ясування у передбаченому ГПК порядку обставин справи та здійснення їх правової оцінки, про що зазначається в протоколі судового засідання.

Як вбачається з протоколу судового засідання від 16.06.2016 року суд перейшов до розгляду справи по суті, а відтак позивачем заявлено про зміну предмету позову після того, як суд перейшов до розгляду справи по суті.

Таким чином, заява позивача від 12.07.2016 року в частині стягнення з відповідача суми заборгованості по оплаті орендної плати за збільшеним періодом судом до розгляду не береться. Вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, 3 % річних та інфляційних втрат розглядаються судом з урахуванням періодів, зазначених в заяві позивача про збільшення позовних вимог.

Суд звертає увагу позивача, що останній не позбавлений права звернутися до суду з окремим позовом щодо стягнення можливої заборгованості за договором з відповідача з окремим позовом.

У судовому засіданні 14.07.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Враховуючи наявність доказів належного повідомлення позивача про час і місце проведення судового засідання, відсутність доказів неможливості прибуття в судове засідання представника позивача, достатність матеріалів для прийняття рішення по суті, суд розглядає справу за відсутності представника позивача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01 січня 2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Будінвест-плюс» (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Полтава-Мотор-1» (орендар) укладено Договір № 01/01/14 оренди нежитлових приміщень, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежитлові приміщення площею 11,2 кв.м за адресою м.Полтава, вул.Половки. 107, площею 698,9 кв.м. за адресою м.Полтава, вул.Половки, 107б, площею 162,2 кв.м. за адресою м.Полтава, вул.Половки. 107в, площею 1798,4 кв.м. за адресою м.Полтава, вул.Половки, 107д.

23 липня 2015 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Полтава-Мотор-1» (орендар) та товариством з обмеженою відповідальністю «Скайтаун» (суборендатор) укладено договір суборенди №23/07/2015 від 23.07.2015 року.

Відповідно до п.1.1. Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, орендар зобов'язується передати суборендарю, а суборендар зобов'язується прийняти у тимчасове платне користування нежитлові приміщення, а саме: приміщення виставкової зали, кабінет та санвузол (далі приміщення) загальною площею 120,0 кв.м. та зобов'язується сплачувати орендарю орендну плату.

Згідно з п.1.2. Договору приміщення, які передаються в суборенду за цим Договором, знаходяться за адресою: 36034, м.Полтава, вул.Половки, 107л.

Відповідно до п.1.3. Договору приміщення знаходяться в тимчасовому користуванні орендаря, що підтверджується договором оренди №01/01/14 від 01.01.2014р.

Згідно з п.2.1. Договору приміщення надаються в суборенду на строк 2 роки 11 місяців, з 23 липня 2015 року по 23 червня 2018 року.

Відповідно до п.3.1. Договору приміщення приймаються Суборендарем на підставі акту приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється їх печатками.

Згідно акту приймання-передачі приміщень, що є Додатком №1 до договору суборенди №23/07/2015 від 23.07.2015 року орендар передав, а суборендар прийняв нежитлові приміщення загальною площею 120,00 м.кв. у тимчасове володіння та користування за адресою: м.Полтава, вул.Половки, 107д.

Відповідно до п.4.1. Договору розмір орендної плати становить 10 325,00 грн в т.ч. ПДВ на місяць.

Згідно з п.4.2. Договору в склад орендної плати не входять витрати орендаря на оплату витрат за спожиті суборендарем комунальні послуги (електропостачання, інтернет, телефон, водопостачання, водовідведення. теплопостачання). Окремо суборендар сплачує за інтернет, користування телефоном та електроенергію відповідно до показників лічильника, який встановлюється за кошти суборендаря, та відповідно до діючих норм та тарифів постачальників послуг на підставі наданого орендарем рахунку, один раз на місяць, протягом 3-х робочих днів з дня надання рахунку.

Відповідно до п.4.3. Договору суборендар сплачує з 23 серпня 2015 року за 1-й та останній місяці оренди 20 650,000 грн на розрахунковий рахунок орендаря.

За умовами п.4.4. Договору орендна плата вноситься не пізніше 23 числа наступного за оплачуваним місяцем. При простроченні оплати більше ніж на 3 банківські дні суборендар зобов'язується оплатити орендарю пеню у розмірі подвійно облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

15.12.2015 року між орендарем та суборендарем укладено Додаткову угоду №3 до договору суборенди №23/07/2015 від 23.07.2015 року, згідно з якою сторонами встановлено, що розмір орендної плати з 23.12.2015 року по 23.03.2016 року становить 5 000,00 грн на місяць з ПДВ.

Звертаючись з позовом до суду позивач за первісним позовом зазначає про наявність заборгованості відповідача за первісним позовом по оплаті орендної плати за договором суборенди №23/07/2015 від 23.07.2015 року за період з січня 2016 року по березень 2016 року в розмірі 30 975,01 грн.

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 286 ГК України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності . Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до абз.2 ч.1 ст.193 ГК України, ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у строк, встановлений договором, кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, чого відповідач не зробив, не повернувши гарантійний платіж у передбачений строк.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п.4.4. Договору орендна плата вноситься не пізніше 23 числа наступного за оплачуваним місяцем.

Таким чином строк сплати орендної плати за січень 2016 року - 23.02.2016; за лютий 2016 року - 23.03.2016 року та за березень 2016 року - 23.04.2016 року.

З огляду на те, що позивач за первісним позовом звернувся до суду 14.04.2016 року, його права щодо отримання орендної плати за березень 2016 року не порушені, в зв'язку з відсутністю прострочення її оплати станом на час звернення позивача за первісним позовом до суду. Таким чином, вимоги про стягнення орендної плати за березень 2016 року є передчасними.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за первісним позовом було виставлено відповідачу за первісним позовом рахунок на оплату №172 від 23.02.2016 року за лютий 2016 року на суму 10 325,00 грн, рахунок на оплату №168 від 25.01.2016 року на суму 1 989,43 грн за використання води та електроенергії, рахунок на оплату №164 від 22.01.2016 року за оренду приміщень у січні 2016 року на суму 10 325,00 грн.

Судом встановлено, що відповідачем за первісним позовом було оплачено рахунок №168 від 25.01.2016 року на суму 1 989,43 грн за використання води та електроенергії, що підтверджується банківською випискою від 28.01.2016 року.

В матеріалах справи відсутні, а відповідачем за первісним позовом не надано доказів оплати орендної плати за січень 2016 року та лютий 2016 року.

З огляду на те, що 15.12.2015 року між орендарем та суборендарем укладено Додаткову угоду №3 до договору суборенди №23/07/2015 від 23.07.2015 року, згідно з якою сторонами встановлено, що розмір орендної плати з 23.12.2015 року по 23.03.2016 року становить 5 000,00 грн на місяць з ПДВ, суд приходить до висновку про наявність заборгованості відповідача за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом по сплаті орендної плати за січень 2016 року та лютий 2016 року в загальному розмірі 10 000,00 грн.

Посилання відповідача за первісним позовом на зарахування сплаченої ним суми передоплати за останній місяць оренди судом не береться до уваги в зв'язку з відсутністю доказів припинення дії договору суборенди №23/07/2015 від 23.07.2015 року з березня 2016 року, в зв'язку з чим би сплачені кошти зараховувались в останній місяць оренди, при цьому посилання відповідача за первісним позовом на те, що договір суборенди №23/07/2015 від 23.07.2015 року розірвано з 23.01.2016 року належними доказами не підтверджено, доказів направлення листа №05/01/16 від 05.01.2016 року про розірвання договору матеріали справи не містять.

У зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за Договором позивач за первісним позовом просить стягнути з відповідача 3 % річних, інфляційні втрати та пеню.

Згідно з ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснив розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат з суми боргу по орендній платі за січень та лютий 2016 року в межах періодів, зазначених позивачем за первісним позовом в заяві про збільшення позовних вимог, в зв'язку з чим вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 90 грн, інфляційних втрат в розмірі 380,86 грн.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За умовами п.4.4. Договору при простроченні оплати більше ніж на 3 банківські дні суборендар зобов'язується оплатити орендарю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Суд здійснив розрахунок пені з суми боргу по орендній платі за січень та лютий 2016 року в межах періодів, зазначених позивачем за первісним позовом в заяві про збільшення позовних вимог, в зв'язку з чим вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1197,57 грн - пені.

Зустрічні позовні вимоги про стягнення з відповідача за зустрічним позовом збитків в розмірі 11 067,11 грн, в зв'язку тим, що відповідач за зустрічним позовом не оформив та не зареєстрував податкові накладні на суму сплаченої позивачем орендної плати за Договором в розмірі 66 402,74 грн, що позбавило позивача за зустрічним позовом на віднесення сум сплаченого ПДВ до складу податкового кредиту в розмірі 11 067,11 грн. підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем за зустрічним позовом у період з серпня 2015 року по грудень 2015 року на виконання умов Договору суборенди №23/07/2015 від 23.07.2015 року перерахував відповідачу за зустрічним позовом орендну плату в загальному розмірі 66 402,74 грн, що вбачається з банківських виписок, копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідач за зустрічним позовом в порушення ст. 201 Податкового кодексу України не оформив податкові накладні та не зареєстрував їх в Єдиному реєстрі податкових накладних, тим самим позбавив позивача за зустрічним позовом права на віднесення сум сплаченого ПДВ по даній операції до складу податкового кредиту у розмірі 11 067,11 грн.

Листом №28/01/1 від 28.01.2016 року позивач за зустрічним позовом звертався до відповідача за зустрічним позовом вимагав виконати вимоги діючого законодавства та оформити і зареєструвати податкові накладні за період з червня 2015 року по січень 2016 року, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 22.02.2016 року, копія якого долучена до матеріалів справи.

Враховуючи наведене, позивач за зустрічним позовом зазнав втрат (збитків) у вигляді неотриманого податкового кредиту в розмірі 11 067,11 грн.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності до ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до п. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, шо підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди є одним із видів цивільно- правової відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини.

Згідно зі ст. 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Відповідно до ст. 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

01.01.2015 р. набирав чинності Закон України № 71-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України".

У відповідності до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, відповідальність за відсутність реєстрації податкової накладної у визначеному чинним законодавством порядку несе безпосередньо відповідач за зустрічним позовом.

У висновках Верховного Суду України від 01.07.2015 р. "Висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судових рішень за II півріччя 2014 р." надано наступні роз'яснення.

Норми ст. 201 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), до яких відсилають правила п. 198.6 ст. 198 цього Кодексу, регулюють відносини, пов'язані з оформленням і легітимацією податкової накладної. У цій нормі містяться обов'язкові правила щодо форми та порядку заповнення податкових накладних, недотримання яких тягне визнання податкової накладної недійсною; визначено правову природу цього документа, підстави, порядок, умови його складання і надання; встановлено права й обов'язки учасників податкових відносини, пов'язані зі складанням, наданням та реєстрацією податкової накладної; передбачено наслідки недотримання обов'язкових вимог щодо форми, змісту та інших дій зі складання, надання та реєстрації податкових накладних.

Так, у п. 201.1 ст. 201 ПК України зазначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно з п. 201.6 2 цієї статті податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

За п. 201.10 зазначеної статті податкова накладна надається платнику податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу Покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. За абзацом 2 цього пункту продавець зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Реєстрі.

Абзаци 3 - 5 зазначеного пункту регулюють питання підтвердження дати, часу і факту реєстрації продавцем податкової накладної. Зокрема, про внесення податкової накладної до Реєстру свідчить квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Дата і час, зафіксовані у такій квитанції, визнаються датою і часом надання продавцем податкової накладної до податкового органу.

Законом N 3609-V п. 201.10 ст. 201 ПК України був доповнений новим абзацом, згідно з яким реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Реєстрі здійснюється не пізніше двадцяти календарних днів, наступних за датою їх виписки (ця норма набрала чинності з 6 серпня 2011 р. і діяла на час подання платником податку податкової звітності та на час проведення податковим органом камеральної перевірки).

В абзаці 7 цього пункту передбачено право покупця звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Реєстру.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Абзацом 8 п. 201.10 ст. 201 ПК України покупцю товарів/послуг заборонено відносити суми ПДВ до податкового кредиту в разі відсутності факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг, податкових накладних у Реєстрі і зобов'язано покупця включити суму податку, вказану в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До такої заяви додаються копії документів, передбачених у цій статті, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг (абзац 10 п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Відповідно до підпункту 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 ПК України податкові декларації подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з п. 1 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 р. N 1246, цей Порядок визначає механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Реєстру платників ПДВ - продавців товарів (послуг), звіряння даних, що містяться у виданих платникам такого податку - покупцям товарів (послуг) податковій накладній та розрахунку коригування з відомостями, що містяться у Реєстрі.

Таким чином, платник податку має право на включення до податкового кредиту сум податку, сплачених ним за наслідками господарських операцій, дійсність та достовірність яких має підтверджуватися внесеними до Реєстру податковими накладними або іншими документами, встановленими ПК України, що посвідчують право на віднесення сум податку до податкового кредиту. Це право вони мають незалежно від часу внесення платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних до Реєстру. Визначальним є факт підтвердження операцій податковими накладними і факт внесення їх до Реєстру в строки, встановлені законодавством: 1) відведені для складання та подання податкової звітності з ПДВ; 2) двадцять днів. В іншому випадку, без подання заяви на постачальника, який своєчасно не зареєстрував податкові накладні, платник податку - покупець товарів/послуг - зобов'язаний включити суму податку, вказану в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Слід також зазначити, що згідно зі ст. 201 ПК України обов'язок із оформлення і реєстрації податкових накладних покладено на платника податку - продавця товарів/послуг, а не платника податку, який формує податковий кредит, і при цьому зазначена стаття не містить імперативних приписів про неприйнятність цих документів через несвоєчасність (не у день надання) внесення їх до Реєстру.

Значення має й те, що на дату подання податкової декларації з ПДВ за звітний період до ст. 201 ПК України були внесені зазначені зміни, які дають підстави вважати, що час складання і надання податкової накладної та час реєстрації цього документа можуть не збігатися (постанова Верховного Суду України від 16 вересня 2014 р. у справі N 21-259а14).

Судом встановлено, що позивач за зустрічним позовом на виконання умов договору суборенди перерахував відповідачу за зустрічним позовом орендну плату за період з серпні 2015 року по грудень 2015 року в розмірі 66 402,74 грн, у т.ч. ПДВ 11 067,11 грн, що підтверджується банківськими виписками, долученими до матеріалів справи.

Однак, відповідач, в порушення ст. 201 ПКУ не оформив податкові накладні за вказаний період та не зареєстрував їх в Єдиному реєстрі податкових накладних, тим самим позбавив позивача права на віднесення сум сплаченого ПДВ по даній операції до складу податкового кредиту у розмірі 11 067,11 грн.

Враховуючи наведене, у зв'язку з бездіяльністю відповідача, позивач зазнав втрат (збитків) у вигляді неотриманого податкового кредиту в розмірі 11 067,11 грн.

Відповідно до ст. 20 ГК України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, відшкодування збитків.

Згідно з ч. 4 ст. 47 ГК України, збитки, завдані підприємцю внаслідок порушення громадянами чи юридичними особами, органами державної влади чи органами місцевого самоврядування його майнових прав, відшкодовуються підприємцю відповідно до цього Кодексу та інших законів.

За змістом ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати рядок у сфері господарювання.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, в силу вимог ст. 218 ГК України, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Стаття 623 ЦК України визначає, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. До складу витрат, що підлягають стягненню з боржника, який припустився порушення зобов'язання, входять витрати зі сплати фінансових санкцій і пені з вини боржника. Так, боржник, не будучи платником податку на додану вартість, з метою не упустити можливість укладення вигідного договору або з інших причин може оформити в зв'язку з продажем товарів, виконанням робіт чи наданням послуг податкову накладну і передати її покупцю (послугоодержувачу). Цей останній може на підставі податкової накладної скористатися податковим кредитом. Згодом орган державної податкової служби може встановити необґрунтованість одержання податкового кредиту на підставі податкової накладної, виданої суб'єктом, що не має на це права, і застосувати фінансові санкції до одержувача (послугоодержувача). Сплативши суми фінансових санкцій, покупець може стягнути суму здійснених витрат з контрагента за договором.

З огляду на зазначене, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 11 067,11 грн. збитків є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

Відповідач жодних обґрунтованих заперечень та належних доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

Заявлені позивачем за первісним позовом вимоги про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката в розмірі 7500 грн підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

На підтвердження надання адвокатських послуг, позивачем за первісним позовом до матеріалів справи долучено Договір про надання правової допомоги №1/01 від 17.03.2016 року, укладений між позивачем за первісним позовом та адвокатом Тарапата А.Ю. (свідоцтво №2534 від 30.03.2006р.) та акт приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) з надання послуг щодо представництва інтересів позивача за первісним позовом стосовно стягнення заборгованості по договору оренди з ТОВ «Скайтаун» від 11.04.2016 року.

На підтвердження оплати послуг адвоката у розмірі 7 500,00 грн. позивачем до матеріалів справи долучено квитанцію №1/5 від 25.03.16р.

З протоколів судового засідання вбачається, що адвокат Тарапата А.Ю. представляв інтереси позивача за первісним позовом у даній справі.

Таким чином, враховуючи доведеність факту надання адвокатом адвокатських послуг позивачу, приймаючи до уваги часткове задоволення первісних позовних вимог суд вважає за можливе задовольнити вимоги про стягнення витрат на послуги адвоката в розмірі 2 298,96 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "СКАЙТАУН" (03035, м.Київ, вул.Василя Сурікова, буд.3, корпус 8-Б, літ.Г, код ЄДРПОУ 38779085) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава-Мотор-1" (36034, Полтавська обл., місто Полтава, вул.ПОЛОВКИ, будинок 107 В, код ЄДРПОУ 38951917) 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп - суми основного боргу, 3 % річних в розмірі 90 (дев'яносто) грн 00 коп, інфляційні втрати в розмірі 380 (триста вісімдесят) грн 86 коп, 1 197 (тисячу сто дев'яносто сім) грн 57 коп - пені, 422 (чотириста двадцять дві) грн 40 коп - витрати по сплаті судового збору та 2 298 (дві тисячі двісті дев'яносто вісім) грн 96 коп - витрати на послуги адвоката.

3. В задоволенні іншої частини первісних позовних вимог - відмовити.

4. Зустрічний позов задовольнити повністю.

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава-Мотор-1" (36034, Полтавська обл., місто Полтава, вул.ПОЛОВКИ, будинок 107 В, код ЄДРПОУ 38951917) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СКАЙТАУН" (03035, м.Київ, вул.Василя Сурікова, буд.3, корпус 8-Б, літ.Г, код ЄДРПОУ 38779085) 11 067 (одинадцять тисяч шістдесят сім) грн 11 коп - збитки та 1378 (тисячу триста сімдесят вісім) грн 00 коп - витрати по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Шкурдова Л.М.

Повний текст рішення складено: 21.07.2016р.