Постанова

від 24.04.2007 по справі 7/654

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

7/654

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 24.04.2007                                                                                           № 7/654

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Розваляєвої  Т.С.

 суддів:                                          Зубець Л.П.

                                        Мартюк А.І.

 при секретарі:                     Даценко В.М.  

 За участю представників:

 від позивача - Криштопа А. А.,

 від відповідача - Нестеришин Т. С.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "ІнвестТехноПром"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 20.11.2006

 у справі № 7/654 (Якименко М.М.)

 за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "ІнвестТехноПром"

 до                                                   Відкрите акціонерне товариство "Київський мотоциклетний завод"

 про                                                  стягнення 48276,11 грн.

після оголошеної на підставі ст. 77 ГПК України перерви в судовому засіданні 03.04.2007р. до 10 год. 40 хв. 24.04.2007р.,

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.11.2006р. у справі № 7/654 в позові відмовлено.

Позивач звернувся з апеляційною скаргою на вказане рішення, в якій просить його скасувати. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначив, що судом порушено норми матеріального та процесуального права; додаткові угоди до спірного договору не укладались, але при цьому поставка товару здійснювалась на підставі видаткових накладних, і таке виконання умов договору приймалось обома сторонами; видаткові накладні, відповідно до яких відповідач поставляв продукцію, також є невід'ємними частинами спірного договору; в акті звірки взаєморозрахунків від 10.12.2004р. зафіксована заборгованість відповідача і вказаний акт є належним доказом у справі; спірні відносини сторін у справі регулюються положеннями ЦК України, а не ЦК УРСР, як визначився господарський суд першої інстанції; на підставі ст. 612 ЦК України грошові кошти в сумі 48 276 грн. 11 коп. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечував проти доводів апелянта з огляду на те, що строки поставки товару  договором № МЗ-258 від 27.08.2003р. не визначені, а отже згідно із приписами ст. 165 ЦК УРСР відповідач не повинен був здійснювати поставку товару за відсутності відповідної вимоги з боку позивача; акт звірки взаємних розрахунків не є належним доказом існування заборгованості та не може бути підставою для задоволення позовних вимог; правовідносини сторін по даній справі регулюються ЦК УРСР, який був чинним на момент укладення спірного договору; кошти, які позивач вимагає стягнути з відповідача, за своєю юридичною природою не є збитками.

Апеляційним господарським судом встановлено, що 27.08.2003р. між Відкритим акціонерним товариством “Київський мотоциклетний завод” (завод) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ІвестТехноПром” (фірма) укладено договір № МЗ-258, відповідно до п. 1.1., 4.1., 4.2., 6.2. якого  завод надає фірмі права генерального дистриб'ютора, що включає в себе: реалізацію заводом фірмі продукції за спеціальними цінами, які обумовлені сторонами, здійснення реалізації продукції виключно фірмі, представлення фірмою інтересів заводу на території здійснення дистриб'юторських прав, здійснення фірмою подальшої реалізації продукції з максимальним захистом інтересів заводу, безумовне виконання фірмою положень цього договору, щомісячне замовлення більше ніж на 750 000 грн. 00 коп.; ціна, асортимент, кількість, строки та порядок поставки продукції обумовлюються сторонами щомісячно у додаткових угодах; сторони домовилися, що порядок розрахунків за продукцію повинен здійснюватися наступним чином: 50% - передплата не пізніше 15 числа кожного місяця, інша частина – не пізніше 5-ти днів з дня отримання продукції; цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2003р., включно.

24.10.2006р. Товариство з обмеженою відповідальністю “ІвестТехноПром” звернулось з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Київський мотоциклетний завод” про стягнення 48 276 грн. 11 коп. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 27.08.2003р. між позивачем та відповідачем було укладено договір про генеральне дистриб'ютерство № МЗ-258, згідно із умовами якого позивач зобов'язався реалізовувати виготовлену відповідачем продукцію; на виконання умов вказаного договору позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти за продукцію, асортимент та ціна якої зазначені в накладних;  відповідач свої зобов'язання за спірним договором належним чином не виконав товар на суму 48 276 грн. 11 коп. позивачу не допоставив; на підставі ст. ст. 526, 611 ЦК України грошові кошти в розмірі 48 276 грн. 11 коп. підлягають стягненню з відповідача в судовому порядку.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечував проти позову з огляду на те, що відповідно до п. 4.1. договору № МЗ-258 від 24.10.2006р.  ціна, асортимент, кількість, строки та порядок поставки продукції обумовлюються сторонами щомісячно в додаткових угодах; жодної такої угоди за період дії спірного договору сторонами укладено не було; вимоги про поставку товару згідно із ст. 165 ЦК УРСР від позивача на адресу відповідача також не надходило; акт звірки, на який посилається позивач, не є належним доказом існування заборгованості відповідача; звертаючись з позовом, позивач просить застосувати такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як відшкодування збитків; разом з тим сума, яку вимагає стягнути позивач, не є збитками в розуміння ст. 203 ЦК УРСР.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.11.2006р. у справі № 7/654 в позові відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що сума, яку позивач просить стягнути з відповідача, за своєю правовою природою не є збитками в розумінні ст. 203 ЦК УРСР;  за період дії договору № МЗ-258 від 24.10.2006р. сторонами не було укладено жодної додаткової угоди до нього; враховуючи приписи ст. 165 ЦК УРСР, строк виконання відповідачем зобов'язань щодо поставки товару не наступив.

Апеляційний господарський суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду – скасуванню повністю в зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи  та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні  чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Місцевий господарський суд, постановляючи спірне рішення по даній справі, дійшов висновку, що строк поставки продукції відповідачем не настав, що, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Проте мотиви, з який господарський суд першої інстанції дійшов такого висновку, не можна визнати переконливими, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 10 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила цього Кодексу про відповідальність за порушення договору застосовуються в тих випадках, коли відповідні порушення були допущені після набрання чинності цим Кодексом, крім випадків, коли в договорах, укладених до 1 січня 2004 року, була встановлена інша відповідальність за такі порушення.

Оскільки в даному випадку предметом звернення до суду є неналежне, на думку позивача, виконання відповідачем умов договору № МЗ-258 від 27.08.2003р., до спірних відносин сторін слід застосувати положення ЦК України.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 ст. 628 передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.08.2003р. між сторонами було укладено договір № МЗ-258. Пунктом 4.2. вказаного договору передбачено, що порядок розрахунків за продукцію повинен здійснюватися наступним чином: 50% - передплата не пізніше 15 числа кожного місяця, інша частина – не пізніше 5-ти днів з дня отримання продукції.

На виконання названого положення договору позивач за період з 28.08.2003р. по 06.10.2003р. перерахував відповідачеві грошові кошти в розмірі 891 264 грн. 43 коп. Даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок та не заперечується відповідачем.

Разом з тим з копій видаткових накладних, наданих на вимогу апеляційного господарського суду, вбачається, що відповідач поставив позивачу продукцію на загальну суму 842 988 грн. 32 коп.

Таким чином різниця між сплаченими грошовими коштами та отриманим позивачем товаром становить 48 276 грн. 11 коп.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

Пунктом 4 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків (ч. 3 ст. 612 ЦК України).

Поняття збитків передбачено ч. 2 ст. 22 ЦК України, де зазначено, що  збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати,  які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи,  які  особа  могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

На підставі викладеного апеляційний господарський суд вважає, що вартість недопоставленого відповідачем товару в розмірі 48 276 грн. 11 коп. є реальними збитками позивача, які на підставі ч. 3 ст. 612 ЦК України підлягають стягненню з відповідача.

Посилання відповідача на відсутність з боку позивача відповідної вимоги щодо поставки товару, і, як наслідок цього, відсутність обов'язку відповідача щодо такої поставки, не заслуговує на увагу, враховуючи наступне.

Згідно із п. 4.1. договору № МЗ-258 від 27.08.2003р. ціна, асортимент, кількість, строки та порядок поставки продукції обумовлюється сторонами щомісячно у додаткових угодах. Проте докази укладання таких угод в матеріалах справи дійсно відсутні.

Разом з тим ч. ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору; закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до п. 6.2. договору № МЗ-258 від 27.08.2003р. він вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2003р., включно.

Інакше кажучи, 31.12.2003р. – це граничний термін виконання сторонами зобов'язань за спірним договором.

Оскільки  передплата товару здійснювалась позивачем в період з серпня по жовтень 2003 року, тобто в межах дії договору, то і  поставка всього передплаченого обсягу продукції повинна була бути здійснена відповідачем в строк до 31.12.2003р. (навіть за умови відсутності відповідних вимог з боку позивача).

Господарський суд першої інстанції, постановляючи оспорюване рішення, на вказані вище обставини справи та вимоги чинного законодавства уваги не звернув, первинні документи, що підтверджують правомірність правової позиції позивача (видаткові накладні, накладні, платіжні документи), не витребував та не дослідив, а тому дійшов хибного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2006р. у справі № 7/654 скасувати повністю.

Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Київський мотоциклетний завод” (ідентифікаційний код – 00231314; 04119 м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, 8) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ІвестТехноПром” (ідентифікаційний код – 30575598; 01010 м. Київ, вул. Московська, 7)  48 276 грн. 11 коп. збитків, 482 грн. 76 коп. витрат по оплаті державного мита за подання позовної заяви, 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Київський мотоциклетний завод” (ідентифікаційний код – 00231314; 04119 м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, 8) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ІвестТехноПром” (ідентифікаційний код – 30575598; 01010 м. Київ, вул. Московська, 7)  241 грн. 38 коп. витрат по оплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

Накази на виконання даної постанови доручити видати Господарському суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Розваляєва  Т.С.

 Судді                                                                                          Зубець Л.П.

                                                                                          Мартюк А.І.

 27.04.07 (відправлено)