Постанова

від 02.08.2016 по справі 911/5414/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2016 року Справа № 911/5414/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Кривди Д.С. - головуючого (доповідача), Мамонтової О.М., Могил С.К., за участю представників: позивачаБражник Є.М., представник, відповідачаПопова Ю.В., представник, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 у справі№ 911/5414/15 Господарського суду Київської області за позовом Приватного підприємства "Інтекс" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" простягнення 1289652,13 грн,

У зв'язку з перебуванням судді Борденюк Є.М. на лікарняному протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 01.08.2016 для розгляду касаційної скарги у справі № 911/5414/15 визначено колегію суддів у складі: Кривда Д.С. - головуючий (доповідач), Мамонтова О.М., Могил С.К.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Інтекс" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" основної заборгованості в розмірі 1269203,52 грн, неустойки (пені) в розмірі 17142,99 грн, суми інфляційних нарахувань в розмірі 494,17 грн та 3% річних в розмірі 2811,45 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 09.03.2016 (суддя Мальована Л.Я.) позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" на користь Приватного підприємства "Інтекс" 1269203,52 грн боргу, 17142,99 грн пені, 2811,45 грн 3% річних, 494,17 грн інфляційних втрат та 19344,78 грн судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 (судді: Шапран В.В. - головуючий, Андрієнко В.В., Буравльов С.І.) рішення Господарського суду Київської області від 09.03.2016 скасовано частково; викладено резолютивну частину рішення в новій редакції; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" на користь Приватного підприємства "Інтекс" 1269203,52 грн боргу, 17142,99 грн пені, 2811,45 грн 3% річних та 19337,36 грн судового збору; в іншій частині позову відмовлено; стягнуто з Приватного підприємства "Інтекс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 8,15 грн.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення скасувати повністю, а постанову - в частині задоволення позовних вимог і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Скаргу мотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: частини 1 статі 627, частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України, статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановили суди попередніх інстанцій, 27.01.2014 між ПП "Інтекс" (постачальник) та ТОВ "Фоззі-Фуд" (покупець) був укладений договір поставки №3367 (далі - Договір), відповідно до умов п.1.1. якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар.

Згідно з п.2.1. Договору асортимент і ціна товару, що поставляється за договором, відображається сторонами в специфікації. У погоджену сторонами ціну товару входять усі витрати, що несе постачальник при поставці товару. Специфікація може бути змінена винятково за попереднім узгодженням сторін відповідно до умов п.2.3. Договору.

В п.2.6. Договору сторони передбачили, що оплата за товар здійснюється протягом 60 календарних днів від дати поставки товару за умови, що постачальник належним чином виконав вимоги п.2.5. Договору.

Якщо постачальник виконав вимоги п.2.5. Договору пізніше 7-денного строку, термін відстрочення платежу рахується від дати належного виконання постачальником всіх умов п.2.5. Договору.

В обґрунтування заявлених у даній справі позовних вимог позивач посилався на те, що в період з 08.05.2014 по 02.10.2015 позивач здійснив поставку ТОВ "Фоззі-Фуд" товару на загальну суму 4899381,12 грн, що підтверджується видатковими накладними, копії яких додані до матеріалів справи. Проте, в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач оплату за отриманий товар здійснив частково в сумі 3624000 грн та повернув товар на суму 6177,60 грн, у зв'язку з чим утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 1269203,52 грн.

Залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду, який задовольнив позові вимоги в частині стягнення з відповідача боргу в розмірі 1269203,52 грн, суд апеляційної інстанції вказав на їх обґрунтованість. Судові рішення мотивовано тим, що відповідно до статей 525, 629 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з правовою позицією судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як встановили суди попередніх інстанцій, на підтвердження своїх позовних вимог про стягнення заборгованості за Договором поставки №3367 від 27.01.2014 позивач надав суду відповідні видаткові накладні, підписані уповноваженими представниками сторін (завірені копії яких містяться в матеріалах справи).

Також суди прийняли до уваги, що відповідач не надав належних та допустимих доказів виконання належним чином зобов'язання за Договором в частині оплати за поставлений позивачем товар.

Враховуючи, що відповідач в порушення умов Договору у встановленні строки не оплатив вартість поставленого товару, позивач вправі вимагати сплати ним боргу з урахуванням відповідальності відповідача за порушення грошових зобов'язань, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, в примусовому порядку.

За встановлених обставин та беручи до уваги викладені вище приписи законодавства, яке регулює спірні правовідносини, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу, а саме в розмірі 1269203,52 грн, виходячи з того, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують факт поставки товару на спірну суму, а документи щодо оплати отриманого товару на таку суму відсутні.

Що стосується заявлених на підставі статті 625 Цивільного кодексу України вимог про стягнення 3% річних та інфляційних, апеляційний господарський суд, здійснивши перевірку правильності розрахунку, дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення 3% річних в розмірі 2811,45грн.

Водночас в задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат судом апеляційної інстанції відмовлено, оскільки позивачем заявлено вимогу про стягнення інфляційних втрат лише за вересень 2015, тоді як борг у відповідача виник 16.09.2015, а тому нарахування інфляційних за вказаний період є неможливим.

Згідно з частиною статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафні санкції визначаються як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

На підставі п.7.2 Договору, згідно з яким у випадку порушення термінів оплати товару, передбачених цим Договором, покупець оплачує на користь постачальника неустойку у розмірі 0,05% від простроченої суми оплати за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 17142,99 грн за період з 16.09.2016 по 07.12.2015.

Здійснивши арифметичну перевірку правильності розрахунку позивача, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольнив позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 17142,99 грн.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, вищенаведених висновків судів не спростовують та по суті зводяться до заперечень щодо здійсненої судами оцінки доказів у справі та намагання довести інші обставини, ніж встановлені судами попередніх інстанцій, в той час як згідно з вимогами статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що апеляційним господарським судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 у справі №911/5414 /15 залишити без змін.

Головуючий Д. Кривда

Судді О. Мамонтова С. Могил