Рішення

від 27.07.2016 по справі 918/1344/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 липня 2016 р. Справа № 918/1344/15

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Фаворит-Агро"

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Сінергія"

про стягнення в сумі 110 336,79 грн

Суддя Андрійчук О.В.

Присутні представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2, дов. від 26.11.2015 року

від відповідача: ОСОБА_3, керівник, паспорт МЕ № 280107 від 14.03.2003 року

Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 811 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2015 року ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Фаворит-Агро" (позивач) звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Сінергія" (відповідач) про стягнення в сумі 154 635,74 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що:

Позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 44 116,84 грн, про що свідчать видаткові накладні №№ 466-468 від 30.09.2013 року.

У свою чергу, 29.11.2013 року відповідачем на користь позивача поставлено товар на загальну суму 64 591,84 грн, за який позивач сплатив 10 000,00 грн.

Отже, позивач має заборгованість перед відповідачем в розмірі 10 475,00 грн (54 491,84 грн - 44 116,84 грн).

Крім того, 04.01.2014 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки № 04/04-01/14, на виконання умов якого позивачем поставлено відповідачу товар на суму 66 598,80 грн, про що свідчить видаткова накладна № 270 від 13.06.2014 року.

З урахуванням взаємних однорідних грошових вимог борг відповідача перед позивачем за вказаним договором становить 56 123,80 грн.

За неналежне виконання відповідачем зобов'язань з оплати товару, поставленого за договором, позивачем нараховано 11 224,76 грн 20% штрафу, 41 252,72 грн пені, 4 086,98 грн 3% річних та 41 947,48 грн інфляційних.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 11, 509, 526, 610, 625 ЦК України, ст.ст. 193, 216, 217, 220, 230 ГК України.

Ухвалою суду від 01.12.2015 року порушено провадження, справу призначено до розгляду на 17.12.2015 року (суддя Качур А.М.).

Ухвалою суду від 17.12.2015 року розгляд справи відкладено на 18.01.2016 року.

28.12.2015 року через службу діловодства господарського суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій останній просить суд стягнути з відповідача 56 123,80 грн основного боргу, 11 224,76 грн 20% штрафу, 41 252,72 грн пені, 4 086,98 грн 3% річних та 41 947,48 грн інфляційних.

15.01.2016 року через службу діловодства господарського суду від відповідача надійшла заява, в якій зазначає, що відбула заміна зерна в кількості 4 190 кг на суму 10 475,00 грн на 28 тон 950 кг, яке відповідач не отримував.

18.01.2016 року через службу діловодства господарського суду від відповідача надійшли доповнення до заяви, в яких останній в обґрунтування заперечень зазначає, що для отримання зерна слід вчинити такі дії, а саме: подати заяву на отримання зерна, довіреність за підписом керівника та головного бухгалтера, надати транспортний засіб для перевезення, провести тарування на вазі транспортного засобу тощо. Усупереч наведеному позивачем вказаних документів не надано, що свідчить про відсутність поставки.

Ухвалою суду від 18.01.2016 року розгляд справи відкладено на 01.02.2016 року.

19.01.2016 року через службу діловодства господарського суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій останній просить суд стягнути з відповідача 56 123,80 грн основного боргу, 11 224,76 грн 20% штрафу, 6 997,78 грн пені, 2 717,01 грн 3% річних та 33 273,44 грн інфляційних, а також заява про повернення надмірно сплаченого судового збору.

01.02.2016 року через службу діловодства господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти отримання зерна заперечив та зазначив, що для передачі зерна необхідно вчинити ряд дій, вчинення яких позивачем не доведено. Крім того, відповідач зазначив, що на накладній № 270 від 13.06.2014 року проставив тільки печатку, а підпису не проставляв.

Ухвалою суду від 01.02.2016 розгляд справи продовжено на 15 календарних днів.

Ухвалою суду від 01.02.2016 року у справі № 918/1344/15 призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. Провадження у справі на час проведення експертизи зупинено.

07.04.2016 року на адресу господарського суду з експертної установи повернулися матеріали справи без виконання, у зв'язку з відсутністю оплати проведення експертизи.

Ухвалою суду від 08.04.2016 року поновлено провадження, розгляд справи призначено на 18.04.2016 року.

Ухвалою суду від 18.04.02.2016 року у справі № 918/1344/15 повторно призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. Провадження у справі на час проведення експертизи зупинено.

07.07.2016 року на адресу господарського суду з експертної установи повернулися матеріали справи разом з висновком криміналістичної експертизи.

Розпорядженням в.о. керівника суду від 08.07.2016 року № 01-04/150/2016 у зв'язку з припиненням повноважень судді Качура А.М. (закінчення п'ятирічного строку призначення вперше) призначено повторний автоматизований розподіл справи № 918/1344/15.

За результатами автоматичного розподілу справу № 918/1344/15 передано на розгляд судді Андрійчук О.В.

Ухвалою суду від 11.07.2016 року справу прийнято до свого провадження суддею Андрійчук О.В.

Ухвалою суду від 11.07.2016 року провадження у справі поновлено, судове засідання призначено на 18.07.2016 року.

18.07.2016 року через службу діловодства господарського суду від позивача надійшла заява про відвід судді Андрійчук О.В., яка ухвалою суду від 18.07.2016 року залишена без задоволення.

Ухвалою суду від 18.07.2016 року розгляд справи відкладено на 27.07.2016 року.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши копії документів на їх відповідність оригіналам, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

04.01.2014 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки № 04/03-01/14, за п.п. 1.1., 1.2. якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар, визначений у додатках до цього договору, що є невід'ємними частинами до цього договору, а покупець зобов'язався прийняти товар і сплатити постачальнику грошові кошти за нього. Одиниця виміру товару - тонна.

За п. 11.2. договору цей договір вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, визначених цим договором.

Відповідно до п. 2.1. договору найменування товару, його асортимент, кількість та ціна (вартість) визначаються у специфікаціях та/або накладних, та/або рахунка-фактурах, що є невід'ємними додатками до цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи, поставка за договором здійснювалася на підставі видаткової накладної без оформлення специфікацій, додатків тощо.

У п. 4.1., 4.2. договору сторони погодили, що строки поставки товару визначаються у відповідних додатках. Датою поставки товару вважається дата передачі товару продавцем покупцю за видатковою накладною.

Згідно з п.п. 6.1.-6.4. договору товар передається продавцем покупцеві на умовах EXW ("Франко-зерновий склад постачальника") згідно з Міжнародними правилами щодо тлумачення термінів "Інкотермс" у редакції 2010 року, відповідно до умов договору, за адресою: Рівненська область, Корецький район, м. Корець, вул. Київська,8, якщо інше не передбачено договором. Для отримання товару покупець (якщо інше не зазначено до додатках) зобов'язаний надіслати постачальнику: оригінал довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей; лист-заявку, у якому має бути зазначено: номер договору та додатку або додаткової угоди, згідно з якими від надсилається, кількість товару, дата відвантаження товару, кількість, марки, державні номери транспортних засобів, що будуть поставлені покупцем, відвантаження товару, а також прізвища, імена та по батькові їх водіїв. право власності на товар переходить від постачальника до покупця після його фактичної передачі від постачальника до покупця. Усі ризики, пов'язані з товаром, переходять від постачальника до покупця разом із правом власності на товар.

Судом з матеріалів справи встановлено, що 31.06.2014 року позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар - пшеницю, вагою 28 956 кг, вартістю 66 598,80 грн, у тому числі 11 099,80 грн ПДВ, про що свідчить видаткова накладна № 270, яка підписана та скріплена печатками обох сторін.

Стосовно заперечень відповідача про те, що керівник останнього не підписував вказану накладну, а лише проставив на ній печатку юридичної особи, то вказане твердження спростовується висновком № 2076 криміналістичної експертизи з дослідження підписів від 02.07.2016 року, яким встановлено, що підпис від імені ОСОБА_3, розташований у графі "Отримав(ла)" у видаткові накладній № 270 від 13.06.2014 року, виконаний самим ОСОБА_3 У вказаному висновку також зазначено, що встановлені розбіжності у формах, розташуванню додаткового штриха та заключної частини розчерку, на зроблений висновок не впливають, пояснюються варіаційністю виконання підписів ОСОБА_3 Наведені збіги в ознаках суттєві, стійкі, утворюють індивідуальну сукупність ознак, достатню для висновку про те, що підпис від імені ОСОБА_3, розташований в графі "Отримав(ла)" у видаткові накладній № 270 від 13.06.2014 року, виконаний самим ОСОБА_3

Так само не приймаються судом заперечення відповідача про те, що зерно ним не отримувалося, оскільки в матеріалах справи відсутні документи, перелік яких наведений у п. 6.2. договору, з огляду на те, що обов'язок по їх оформленню та наданню за умовами договору, які в силу вимог ст. 629 ЦК України є обов'язковими до виконання, покладався на самого відповідача.

Крім того, як зазначалося, за п.п. 4.2., 6.3. договору передача товару та перехід права власності на нього оформлюється видатковою накладною, яка долучена до матеріалів справи. Оскільки вказана накладна підписана безпосередньо керівником відповідача, який діє від імені юридичної особу в силу вимог закону та статуту, відтак потреби в оформленні довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей не було.

Також за умовами договору поставка здійснювалася на умовах EXW Інкотермс 2010 - "Ex Works" (named place) - "Франка завод" (вказана назва місця), що означає, що продавець вважається таким, що виконав свої обов'язки по постачанню, коли він надасть товар в розпорядження покупця на своєму підприємстві або в іншому вказаному місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі і тому подібне). Продавець не відповідає ні за вантаження товару на транспортний засіб, наданий покупцем, ні за сплату митних платежів, ні за митне оформлення товару, що експортується, якщо це не обумовлено особливим чином. По базису постачання EXW покупець несе усі види ризику і усі витрати по переміщенню товару з території продавця до вказаного місця призначення. Базис постачання EXW покладає мінімальні обов'язки на продавця і покупець повинен нести усі витрати і риски у зв'язку з перевезенням товару від підприємства продавця до місця призначення. У продавця відсутній перед покупцем обов'язок по вантаженню товару. Якщо продавець фактично здійснює вантаження товару, робиться це за рахунок і на ризик покупця.

Отже, беручи до уваги підписану уповноваженими представниками сторін та скріплену печатками видаткову накладну, складену на підставі договору, суд приходить до висновку про те, що поставка товару, обумовлена в ній, відбулася.

Відповідно до п. 3.2. договору товар, що був поставлений покупцю в межах цього договору тільки згідно з накладними (без укладення інших письмових угод чи додатків), має бути ним оплачений не пізніше 10 днів з моменту його отримання за відповідною накладною.

У матеріалах справи відсутні докази проведення оплати поставленого товару.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за поставлений товар в розмірі 66 598,80 грн.

У той же час позивач просить суд стягнути з відповідача 56 123,80 грн основного боргу з огляду на таке.

Зокрема, за іншою поставкою позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 44 116,84 грн, про що свідчать видаткові накладні №№ 466-468 від 30.09.2013 року.

У свою чергу, 29.11.2013 року відповідачем на користь позивача поставлено товар на загальну суму 64 591,84 грн, про що свідчать накладні № 1 від 29.11.2013 року на суму 10 000,00 грн, № 2 від 29.11.2013 року на суму 54 591,84 грн, за який позивач сплатив 10 000,00 грн.

Отже, позивач має заборгованість перед відповідачем в розмірі 10 475,00 грн (54 491,84 грн - 44 116,84 грн).

З урахуванням наявних між сторонами взаємних однорідних грошових вимог борг відповідача перед позивачем за договором становить 56 123,80 грн (66 598,80 грн - 10 475,00 грн).

Крім того, за неналежне виконання відповідачем зобов'язань з оплати товару, поставленого за договором, позивачем нараховано 11 224,76 грн 20% штрафу, 6 997,78 грн пені, 2 717,01 грн 3% річних та 33 273,44 грн інфляційних.

Право позивача на нарахування штрафу та пені передбачене підп. 7.2.1. п. 7.2. договору, за яким покупець за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті ціни товару сплачує на користь постачальника пеню за кожен день прострочення платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу. За прострочення платежу, що триває більше ніж 10 банківських днів, додатково сплачує штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого товару.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України).

У силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1. ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Отже, одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (постанова Верховного Суд України від 27.04.2012 року № 3-24гс12).

У договорі сторонами передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу.

Відтак, стягненню з відповідача підлягає також пеня та штраф.

Відповідно до ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перерахувавши розмір пені та штрафу, суд встановив, що розмір першої складає 6 968,58 грн. (при заявленому - 6 997,78 грн), а другого - 11 224,76 грн, отже пеня підлягає частковому задоволенню, а штраф - у заявленому.

Щодо 3 % річних та інфляційних, то за ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши правильність нарахування 3% річних та інфляційних, встановив, що розмір перших становить 2 711,99 грн (при заявленому - 2 717,01 грн), а других - 33 281,41 грн (при заявленому - 33 273,44 грн), отже 3% річних підлягаю частковому задоволенню, а інфляційні - у заявленому розмірі.

Зважаючи, що позивач довів, а відповідач не спростував наявності заборгованості за поставлений товар, відтак позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судом також встановлено, що позивачем сплачено судовий збір у більшому розмірі, ніж це передбачено чинним законодавством.

Так, за подання позовної заяви, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, позивач повинен був сплатити 1 655,05 грн судового збору (1,5% від 110 336,79 грн).

Згідно з платіжним дорученням № 4628 від 27.11.2015 року позивачем сплачено 2 319,54 грн судового збору, що на 664,49 грн більше від встановленого Законом України «Про судовий збір» розміру.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У даному випадку судовий збір повертається в розмірі зайво сплаченої суми. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики (ч.ч. 2, 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»).

Щодо судового збору в розмірі 1 655,05 грн, то згідно з вимогами ст. 49 ГПК України останній покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, у справі призначалася судова експертиза, яку оплачував відповідач у справі (на суму 2 304,00 грн).

Розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами ч. 5 ст. 49 ГПК України, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Сінергія" (вул. Кавказька, 9а, оф. 103, м. Рівне, 33013, код ЄДРПОУ 33001308) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Фаворит-Агро" (вул. Київська,8, м. Корець, Рівненська область, 34700, код ЄДРПОУ 33852673) 56 123,80 грн основного боргу, 2 711,99 грн 3% річних, 33 273,44 грн інфляційних, 6 968,58 пені, 11 224,76 грн штрафу, 1 654,55 грн судового збору.

3. У задоволенні позовних вимог про стягнення 29,20 грн пені та 5,02 грн 3% річних відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Фаворит-Агро" (вул. Київська,8, м. Корець, Рівненська область, 34700, код ЄДРПОУ 33852673) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Сінергія" (вул. Кавказька, 9а, оф. 103, м. Рівне, 33013, код ЄДРПОУ 33001308) 0,69 грн витрат на проведення судової експертизи.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 ГПК України.

Повне рішення складено 27.07.2016 року.

Суддя Андрійчук О.В.