КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1236/16 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.
У Х В А Л А
Іменем України
02 серпня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Файдюка В.В.
суддів: Мєзєнцева Є.І.
Чаку Є.В.
При секретарі Бібко А.П.
розглянувши у відкритому судовому засідані апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Радикал Банк" Савельєвої Анни Миколаївни на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа Плюс" до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Радикал банк" Савельєвої Анни Миколаївни, треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, ПАТ "Радикал Банк" про визнання протиправним та скасування рішення, -
В С Т А Н О В И В :
Товариство з обмеженою відповідальністю "Європа Плюс" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Радикал банк" Савельєвої Анни Миколаївни, треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, ПАТ "Радикал Банк", в якому просило суд визнати протиправним та скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду про визнання нікчемними правочинів - трансакцій від 09 липня 2015 року, оформлене повідомленням за вих. №3161/15 від 06 листопада 2015 року на виконання Наказу №202 від 06 листопада 2015 року, винесеного на підставі протоколів комісії з перевірки правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2016 року даний позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, він не може погодитись з доводами відповідача про наявність підстав для визнання правочинів-транзакцій нікчемними за п. 7 ч. 3 статті 38 Закону № 445, оскільки умови вказаних договорів не містять в собі жодних умов, які б передбачали платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
Обгрунтовуючи свою апеляційну скаргу, відповідач зазначає, що всі транзакції із відображення погашення кредиту позивача були здійснені не тільки поза операційний день, а дві із них - наступного дня до відкриття операційного часу Банку, що є порушенням нормативних актів Національного банку України та внутрішніх нормативних актів Банку в частині здійснення операцій по рахунках юридичних осіб, п.2.1.2. Договору банківського рахунку. Крім того, відповідач зазначає, що всі транзакції вчинені одним і тим же працівником банку в один і той самий час.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, між ПАТ «Радикал Банк» та ТОВ «Європа Плюс» укладено Кредитний договір на відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії №КЛ-6731/1-980 від 24 квітня 2013 року (Договір), згідно якого Позичальнику встановлено ліміт в сумі 3 000 000,00 грн.
Виконання зобов'язань Позичальника за цим Договором, які полягають в поверненні кредиту/траншу, сплаті нарахованих процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат, що мало забезпечуватись порукою ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) - за договором поруки, що мав бути укладений з ОСОБА_4 в день укладення цього Договору, та іпотекою нерухомого майна.
В забезпечення виконання зобов'язань за Договором оформлено іпотеку за іпотечним договором від 21 травня 2013 року в реєстрі за № 1211: нежитлової нерухомості, зі всіма об'єктами функціонально пов'язаними з цим нерухомим майном - нежитлова будівля літ. "А", загальною площею 433,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 56361632103; земельної ділянки, загальною площею 0,4785 га., цільове призначення: для розміщення та експлуатації будівель та споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, кадастровий номер НОМЕР_2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 56344532103.
Також, між позивачем, ПАТ «Радикал Банк» та ОСОБА_4 укладено договір поруки від 24 квітня 2013 року №ДП-6731/1-980.
Крім цього між Позивачем та Банком укладено Договір банківського рахунку № 6731/П-1 від 22 квітня 2013 року, відповідно до якого Банк відкриває клієнту (ТОВ «Європа Плюс») поточний рахунок 26009001006731 в національній та іноземній валютах та здійснює його розрахунково-касове обслуговування на умовах та у порядку, визначених чинним законодавством України (в тому числі нормативно-правовими актами Національного банку України), внутрішніми нормативними актами Банку та цим Договором.
Також, між позивачем та ПАТ «Радикал Банк» укладено Договір на розрахункове обслуговування з використанням системи «Клієнт-Банк» від 22 квітня 2013 року.
ТОВ «Європа Плюс» з метою дострокового погашення кредитної заборгованості перед Банком було укладено ряд договорів безвідсоткової фінансової допомоги із суб'єктами господарювання, які також є клієнтами ПАТ ««РАДИКАЛ БАНК»:
- Договір № 04/09-15 від 09 липня 2015 року, укладений між TOB «ЄВРОПА ПЛЮС» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 на суму 5 400,00 грн.;
- Договір № 09/09-15 від 09 липня 2015 року, укладений між TOB «ЄВРОПА ПЛЮС» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 на суму 7 900,00 грн.;
- Договір № 07/09-15 від 09 липня 2015 року, укладений між TOB «ЄВРОПА ПЛЮС» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 на суму 7 900 грн.;
- Договір № 08/09-15 від 09 липня 2015 року, укладений між TOB «ЄВРОПА ПЛЮС» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 на суму 200 399,00 грн.;
- Договір № 05/09-15 від 09 липня 2015 року, укладений між TOB «ЄВРОПА ПЛЮС» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_9 на суму 200 814,00 грн.;
- Договір № 06/09-15 від 09 липня 2015 року, укладений між TOB «ЄВРОПА ПЛЮС» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_10 на суму 201 393,00 грн.;
- Договір № 10/09-15 від 09 липня 2015 року, укладений між TOB «ЄВРОПА ПЛЮС» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_11 на суму 450 161,89 грн.;
- Договір № 01/09-15 від 09 липня 2015 року, укладений між TOB «ЄВРОПА ПЛЮС» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_12 на суму 473 417,00 грн.;
- Договір № 03/09-15 від 09 липня 2015 року, укладений між TOB «ЄВРОПА ПЛЮС» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_13 на суму 501 373,00 грн.;
- Договір № 02/09-15 від 09 липня 2015 року, укладений між TOB «ЄВРОПА ПЛЮС» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_14 на суму 506 165,00 грн.
На виконання умов вищезазначених договорів фізичними особами-підприємцями перераховано на рахунок позивача грошові кошти, що підтверджується виписками з банківських рахунків.
Отримані за вищеперерахованими договорами безвідсоткової фінансової допомоги кошти в загальній сумі 2 554 922,89 грн. та власні кошти підприємства, які знаходились на рахунку, спрямовані ТОВ «Європа Плюс» на повне погашення кредитної заборгованості та сплату процентів за користування кредитом.
Всього позивачем 09 липня 2015 року сплачено ПАТ «Радикал Банк» 2 800 000,00 грн. з призначенням платежу «погашення кредиту згідно кредитного договору № КЛ-6731/1-980 від 24 квітня 2013 року», та сплачено 60 273,97 грн. з призначенням платежу «сплата процентів згідно кредитного договору № КЛ-6731/1-980 від 24 квітня 2013 року», що підтверджується платіжними дорученнями з відмітками банківської установи та випискою з банківського рахунку позивача.
Відповідно до довідки від 09 липня 2015 року, виданої ПАТ «Радикал Банк», у позивача відсутня заборгованість за Кредитним договором № КЛ-6731/1-980 від 24 квітня 2013 року.
Однак, відповідачем було визначено, що відповідно до положень ч.3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є нікчемними правочини - трансакції Банку щодо перерахування коштів у вигляді безвідсоткової фінансової допомоги від фізичних осіб-підприємців на рахунок ТОВ «Європа Плюс», та договорів щодо сплати ТОВ «Європа Плюс» процентів за кредитним договором та погашення кредиту.
Вважаючи такі дії відповідача та наказ неправомірними, а свої права порушеними, позивач зврнувся до суду з даним адміністративним позовом.
Відповідно до постанови Правління Національного банку України "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" до категорії неплатоспроможних" від 09 липня 2015 року №452/БТ, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Радикал Банк" №130, згідно якого запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці з 10 липня 2015 року по 09 жовтня 2015 року та призначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Радикал Банк" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Шевченка Олександра Володимировича.
Виконавчою дирекцією Фонду 08 жовтня 2015 року прийнято рішення №184 про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Радикал Банк " на один місяць - по 09 листопада 2015 року (включно).
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 09 листопада 2015 року №769 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення від №203 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Радикал Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку", згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Радикал Банк" з 10 листопада 2015 року по 09 листопада 2017 року включно.
Уповноваженою особою Фонду на підставі протоколів комісії з перевірки правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, видано наказ від 06 листопада 2015 року №202 щодо повідомлень про нікчемність правочинів (у тому числі договорів).
Згідно вказаного наказу, ПАТ «Радикал Банк» доручено підготувати та надіслати повідомлення клієнтам Банку, перелік яких зазначено в Додатку 1 до цього Наказу (у тому числі ТОВ «Європа Плюс»), про нікчемність правочинів (у тому числі договорів) в порядку, передбаченому ст.ст. 37, 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» із застосуванням наслідків нікчемності правочинів.
У разі неповернення Банку особами-учасниками нікчемних правочинів (у тому числі договорів) набутого ними за визнаними як нікчемні правочинами (у тому числі договорах) в добровільному порядку, доручено розпочати стосовно таких осіб процедуру з примусового повернення набутого ними за визнаними як нікчемні правочинами (у тому числі договорах).
Так, на виконання зазначеного наказу на адресу позивача направлено повідомлення від 06 листопада 2015 року №3161/15, яким проінформовано позивача, що відповідно до положень ч.3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», є нікчемними правочини - трансакції Банку щодо перерахування коштів у вигляді безвідсоткової фінансової допомоги від фізичних осіб-підприємців на рахунок ТОВ «Європа Плюс», та договорів щодо сплати ТОВ «Європа Плюс» процентів за кредитним договором та погашення кредиту згідно договору № КЛ-6731/1-980 від 24 квітня 2013 року.
Окрім того, вказаним повідомленням Уповноважена особа Фонду вимагала від ТОВ «Європа Плюс» невідкладно здійснити оплату кредитної заборгованості по Кредитному договору №КЛ-6731/1-980 від 24 квітня 2013 року в сумі 2 800 000,00 грн., а також відсотків, нарахованих на дату повного виконання зобов'язань.
Так, правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Частиною першою статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до ч. 1 статті 36 цього Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
Враховуючи припис ч. 6. статті 77 «Про банки та банківської діяльності» Фонд гарантування яв фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Відповідно до ч. 2 статті 37 Закону Уповноважена особа Фонду має право, зокрема, повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
Нормами статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Загальне поняття нікчемності правочинів наведено в статті 228 Цивільного кодексу України, за змістом частини першої якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Згідно ч.2 статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Частина третя цієї статті визначає, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Для застосування наслідків, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.
Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
Таким чином, уповноважена особа наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для визнання трансакцій нікчемними відповідач зазначає п. 7 ч. 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а саме: банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
Відповідно до ч.5 статті 341 Господарського кодексу України установи банків забезпечують розрахунки відповідно до законодавства та вимог клієнта, на умовах договору на розрахункове обслуговування.
Статтею 1066 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором банківського рахунка, банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Відповідно до п. 22.4. статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним:
- для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника;
- для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.
Так, за пунктом 7 ч. 3 статті 38 Закону правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
Однак, ані з матеріалів справи, ані з пояснень апелянта неможливо встановити, яким же чином умови визнаних недійсними правочинів-трансакціц передбачали платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку та яким чином виконання Банком розпоряджень клієнтів (позивача та фізичних осіб-підприємців, які надали позивачу безвідсоткову фінансову допомогу) призвело до надання переваг або пільг позивачу перед іншими клієнтами Банку.
Натомість, суд вважає, що договори, укладені між Багком та позивачем не передбачають жодних пільг (переваг) для позивача, які б не були передбачені законодавством чи внутрішніми документами банку. Це є цілком стандартними договорами банку з клієнтами.
Щодо тверджень апелянта про те, що всі транзакції із відображення погашення кредиту позивача здійснені поза операційний день, а дві із них - наступного дня до відкриття операційного часу Банку, всі транзакції вчинені одним і тим же працівником банку в один і той самий час, суд першої інстанції вірно зазначив, що позивач не може нести відповідальність за дії працівників банку, а будь-яких доказів наявності протиправності в діях працівників банку матеріали справи не містять. Тобто, позивач не зобов'язаний перевіряти виконання працівника банку вимог Постанови НБУ №254 від 18 червня 2003 року про зптвердження «Положення про органцізацію операційної діяльності в банках України», Постанови НБУ № 22 від 21 січня 2004 року «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» чи будь-яких інших банківських внутрішніх актів. Будь-яких доказів на підтвердження обізнаності позивачем про порушення наведених актів матеріали справи також не містять.
Отримання від клієнта банку платіжного доручення на виконання розрахунку не є часом виконання цього документу, а лише ініціюванням операції. Разом з тим, клієнт не може нести відповідальність чи тим більше впливати на порядок виконання працівником банку його доручення.
Позивач додав до позовної заяви виписку по особливим рахункам за 09 липня 2016 року, яка доводить, що кошти були ним перераховані в погашення кредитної заборгованості саме 09 липня 2016 року. Твердження відповідач про те, що виписка по особливим рахунком формується за період або за певний операційний день, а виписка, що надана позивачем за операційний день 09 липня 2016 року не містить часу виконання операцій банку, тому все вказане в ній не відповідає дійсності не береться судом до уваги, оскільки не доведено належними доказами.
Також слід зазначити, що чинним законодавством України не встановлено обмежень в частині походження коштів, за рахунок яких може бути здійснено погашення кредиту та сплати процентів. А тому та обставина, що кошти, за рахунок яких було здійснено погашення кредиту, надійшли на рахунок позивача від інших фізичних осіб за договорами безвідсоткової фінансової допомоги, не дає відповідачу підстав для не визнання такого погашення.
Крім того, жодним національним нормативно-правовим актом не визначено, що введення в Банк тимчасової адміністрації перешкоджає якимось чином погашенню кредитної заборгованості.
Посилання апелянта не недійсність довідки від 09 липня 2015 року б/н, згідно якої заборгованість позивача за Кредитним договором № КЛ-6731/1-980 на відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії від 24 квітня 2013 року відсутня, також не заслуговує на увагу, позаяк жодним доказом, окрім субєктивних тверджень відповідача, не доведена.
Таким чином, апелянтом не доведено наявності правових підстав для визнання рішення Уповноваженої особи Фонду про визнання нікчемними правочинів - трансакцій від 09 липня 2015 року, оформлене повідомленням за вих. №3161/15 від 06 листопада 2015 року на виконання Наказу №202 від 06 листопада 2015 року, винесеного на підставі протоколів комісії з перевірки правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), не має ознак нікчемного правочину неплатоспроможного банку з підстав, перелічених у частині третій статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правомірним.
Враховуючи викладене, на переконання суду, в даному випадку, є всі підстави для визнання обґрунтованими позовних вимог і їх задоволення.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, є безпідставними та необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню. Крім того, в апеляційній скарзі взагалі не зазначено, які норми права було порушено, обставини справи не встановлено, а докази не досліджено судом першої інстанції.
Щодо твердженнфя апелянта про те, що характер відносини клієнтів (кпім вкладників-фізичних осіб) з банком не змінюються та вони залишаються господарсько-правовими або цивільно-правовими, в залежності від суб'єктного складу, а банківська установа залишається стороною таких правовідносин до моменту зміни сторони у зобов'язаннях або її ліквідації, суд зазначає таке.
Пунктом 25 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду від 20 травня 2013 року № 8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» визначено, що відповідно до частин першої та другої статті 3 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права.
Оскільки Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, то спори, які виникають у цих правовідносинах, є публічно-правовими та підлягають розгляду за правилами КАС України.
Отже при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Радикал Банк" Савельєвої Анни Миколаївни - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2016 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Файдюк В.В.
Судді: Чаку Є.В.
Мєзєнцев Є.І.
Суд | Київський апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 02.08.2016 |
Оприлюднено | 08.08.2016 |
Номер документу | 59419073 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Київський апеляційний адміністративний суд
Файдюк В.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні