Постанова

від 19.04.2019 по справі 826/1236/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 квітня 2019 року

Київ

справа №826/1236/16

адміністративне провадження №К/9901/15088/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Гімона М.М.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 826/1236/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа Плюс" до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Радикал Банк" Савельєвої Анни Миколаївни, треті особи - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, ПАТ "Радикал Банк" про визнання протиправним та скасування рішення, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Радикал Банк" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва, прийняту 27 травня 2016 року у складі судді Шулежко В.П. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду, прийняту 02 серпня 2016 року у складі колегії суддів: головуючого судді - Файдюка В.В., суддів - Мєзєнцева Є.І., Чаку А.П.,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Європа Плюс" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Радикал банк" Савельєвої Анни Миколаївни, треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, ПАТ "Радикал Банк", в якому просило суд визнати протиправним та скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду про визнання нікчемними правочинів - трансакцій від 09 липня 2015 року, оформлене повідомленням за вих. № 3161/15 від 06 листопада 2015 року на виконання Наказу № 202 від 06 листопада 2015 року, винесеного на підставі протоколів комісії з перевірки правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2016 року, позов задоволено.

Суди встановили, що між ПАТ Радикал Банк та ТОВ Європа Плюс укладено Кредитний договір на відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії від 24 квітня 2013 року № КЛ-6731/1-980 (Договір), згідно якого Позичальнику встановлено ліміт в сумі 3 000 000,00 грн.

Виконання зобов'язань Позичальника за цим Договором, які полягають в поверненні кредиту/траншу, сплаті нарахованих процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат, що мало забезпечуватись порукою ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) - за договором поруки, що мав бути укладений з ОСОБА_2 в день укладення цього Договору, та іпотекою нерухомого майна.

В забезпечення виконання зобов'язань за Договором оформлено іпотеку за іпотечним договором від 21 травня 2013 року в реєстрі за № 1211: нежитлової нерухомості, зі всіма об'єктами функціонально пов'язаними з цим нерухомим майном - нежитлова будівля літ. "А", загальною площею 433,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 56361632103; земельної ділянки, загальною площею 0,4785 га., цільове призначення: для розміщення та експлуатації будівель та споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, кадастровий номер НОМЕР_2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 56344532103.

Також, між позивачем, ПАТ Радикал Банк та ОСОБА_2 укладено договір поруки від 24 квітня 2013 року № ДП-6731/1-980.

Крім цього між Позивачем та Банком укладено Договір банківського рахунку від 22 квітня 2013 року № 6731/П-1, відповідно до якого Банк відкриває клієнту (ТОВ Європа Плюс ) поточний рахунок 26009001006731 в національній та іноземній валютах та здійснює його розрахунково-касове обслуговування на умовах та у порядку, визначених чинним законодавством України (в тому числі нормативно-правовими актами Національного банку України), внутрішніми нормативними актами Банку та цим Договором.

Також, між позивачем та ПАТ Радикал Банк укладено Договір на розрахункове обслуговування з використанням системи Клієнт-Банк від 22 квітня 2013 року.

ТОВ Європа Плюс з метою дострокового погашення кредитної заборгованості перед Банком було укладено ряд договорів безвідсоткової фінансової допомоги із суб'єктами господарювання, які також є клієнтами ПАТ РАДИКАЛ БАНК :

- Договір від 09 липня 2015 року № 04/09-15, укладений між TOB ЄВРОПА ПЛЮС та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 на суму 5 400,00 грн.;

- Договір від 09 липня 2015 року № 09/09-15, укладений між TOB ЄВРОПА ПЛЮС та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 на суму 7 900,00 грн.;

- Договір від 09 липня 2015 року № 07/09-15, укладений між TOB ЄВРОПА ПЛЮС та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 на суму 7 900 грн.;

- Договір від 09 липня 2015 року № 08/09-15, укладений між TOB ЄВРОПА ПЛЮС та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 на суму 200 399,00 грн.;

- Договір від 09 липня 2015 року № 05/09-15, укладений між TOB ЄВРОПА ПЛЮС та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 на суму 200 814,00 грн.;

- Договір від 09 липня 2015 року № 06/09-15, укладений між TOB ЄВРОПА ПЛЮС та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 на суму 201 393,00 грн.;

- Договір від 09 липня 2015 року № 10/09-15, укладений між TOB ЄВРОПА ПЛЮС та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_9 на суму 450 161,89 грн.;

- Договір від 09 липня 2015 року № 01/09-15, укладений між TOB ЄВРОПА ПЛЮС та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_10 на суму 473 417,00 грн.;

- Договір від 09 липня 2015 року № 03/09-15, укладений між TOB ЄВРОПА ПЛЮС та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_11 на суму 501 373,00 грн.;

- Договір від 09 липня 2015 року № 02/09-15, укладений між TOB ЄВРОПА ПЛЮС та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_12 на суму 506 165,00 грн.

На виконання умов вищезазначених договорів фізичними особами-підприємцями перераховано на рахунок позивача грошові кошти, що підтверджується виписками з банківських рахунків.

Отримані за вищеперерахованими договорами безвідсоткової фінансової допомоги кошти в загальній сумі 2 554 922,89 грн. та власні кошти підприємства, які знаходились на рахунку, спрямовані ТОВ Європа Плюс на повне погашення кредитної заборгованості та сплату процентів за користування кредитом.

Всього позивачем 09 липня 2015 року сплачено ПАТ Радикал Банк 2 800 000,00 грн. з призначенням платежу погашення кредиту згідно кредитного договору № КЛ-6731/1-980 від 24 квітня 2013 року , та сплачено 60 273,97 грн. з призначенням платежу сплата процентів згідно кредитного договору № КЛ-6731/1-980 від 24 квітня 2013 року , що підтверджується платіжними дорученнями з відмітками банківської установи та випискою з банківського рахунку позивача.

Відповідно до довідки від 09 липня 2015 року, виданої ПАТ Радикал Банк , у позивача відсутня заборгованість за Кредитним договором № КЛ-6731/1-980 від 24 квітня 2013 року.

Однак, відповідачем було визначено, що відповідно до положень ч.3 статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб є нікчемними правочини-трансакції Банку щодо перерахування коштів у вигляді безвідсоткової фінансової допомоги від фізичних осіб-підприємців на рахунок ТОВ Європа Плюс , та договорів щодо сплати ТОВ Європа Плюс процентів за кредитним договором та погашення кредиту.

Вважаючи такі дії відповідача та наказ неправомірними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Розглядаючи дану справу та приймаючи рішення по суті позовних вимог суди першої та апеляційної інстанцій вважали, що між сторонами існує публічно-правовий спір, у зв'язку з чим розгляд даної справи слід здійснювати за правилами адміністративного судочинства.

З такими висновками судів колегія не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина друга статті 2 КАС України).

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, або такий, що йому не суперечить

У цій справі правовідносини стосуються дій уповноваженої особи Фонду щодо визнання нікчемними правочинів з перерахування грошових коштів з призначенням платежу Надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги та на погашення заборгованості за Кредитним договором з призначенням платежу - погашення кредитної заборгованості, згідно кредитного договору.

Законом України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI Про систему гарантування вкладів фізичних осіб (далі також Закон № 4452-VI) установлені правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами. Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

За змістом статті 3 Закону № 4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Згідно із частиною першою статті 4 вказаного Закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до частини п'ятої статті 34 Закону № 4452-VI під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Відповідно до частини другої статті 37 зазначеного Закону Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право, зокрема, вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом.

За приписами частини першої статті 54 Закону № 4452-VI рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.

Таким чином за змістом наведених правових норм на Фонд, який є юридичною особою публічного права, покладено функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Зі свого боку, уповноважена особа Фонду виконує від його імені делеговані Фондом повноваження щодо забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Основні функції Фонду мають як владний управлінський характер, зокрема щодо врегулювання правовідносин у сфері банківської діяльності, так і такі, що не містять владної складової, а пов'язані з управлінням банком у якості виконавчого органу (адміністрації).

Разом з цим, вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід ураховувати не лише суб'єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Проте, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Отже, спори, пов'язані з процедурою виведення неплатоспроможного банку з ринку (в тому числі шляхом ліквідації), не тотожні зі справами щодо оскарження рішень Фонду, прийнятих у межах процедур виведення неплатоспроможного банку з ринку, зокрема, повідомлення про застосування наслідків нікчемності.

Оскільки позивач оскаржує рішення про віднесення правочинів до нікчемних, прийняті уповноваженою особою Фонду не як суб'єктом владних повноважень, а як органом управління Банку, що здійснює заходи із забезпечення збереження його активів і запобігання втрати майна та грошових коштів, такий спір не є публічно-правовим.

Суд звертає особливу увагу і на те, що спірні правовідносини виникли між ТОВ "Європа Плюс" та ПАТ "Радикал Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду, тобто між двома юридичними особами, тоді як Закон № 4452-VI визначає як вкладника, на захист якого і діє вказаний Закон в частині гарантованого відшкодування коштів за вкладами, - є фізична особа (у тому числі фізична особа-підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Відповідно до частини першої статті 1 ГПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з установленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів (абзац 2 частини першої статті 2 ГПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)).

Підвідомчість господарських справ установлена статтею 12 ГПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно з пунктом 1 частини першої якої господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів та інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів.

ГПК України також установлює, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; й інші справи у спорах між суб'єктами господарювання (пункти 1, 10, 15 частини першої статті 20 цього Кодексу).

З огляду на наведене, колегія суддів зазначає, що цей спір має вирішуватися в порядку господарського судочинства.

Тому відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 та частини першої статті 354 КАС ухвалені у цій справі в порядку адміністративного судочинства судові рішення підлягають скасуванню, а провадження в адміністративній справі - закриттю.

Керуючись статтями 343, 349, 354, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Радикал Банк" задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2016 року скасувати.

Провадження в справі № 826/1236/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа Плюс" до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Радикал Банк" Савельєвої Анни Миколаївни, треті особи - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, ПАТ "Радикал Банк" про визнання протиправним та скасування рішення, закрити.

Роз'яснити позивачу право на звернення до суду в порядку господарського судочинства.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон ,

Судді Верховного Суду