Ухвала

від 20.07.2016 по справі 821/2181/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" липня 2016 р. м. Київ К/800/34451/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.- головуючий, судді Голубєва Г.К., Юрченко В.П.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області (далі - Інспекція)

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2015

у справі № 821/2181/13-а

за позовом Інспекції

до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Технопромсервіс" (далі - Товариство)

про стягнення податкового боргу.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У червні 2013 року Інспекція звернулася до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила стягнути з Товариства грошові кошти у сумі 187 398,46 грн. на погашення податкового боргу з податку на прибуток.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 14.04.2014 позов задоволено. У прийнятті цієї постанови суд виходив з того, що податковий обов'язок платника сплатити задекларовану ним суму грошового зобов'язання є безумовним та не ставиться у залежність від дій (бездіяльності) третіх осіб, у тому числі й обслуговуючого банку.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2015 назване рішення суду першої інстанції скасовано; у позові відмовлено. Постанову мотивовано тим, що за умови виконання Товариством усіх необхідних дій зі своєчасного перерахування до бюджету належної суми податку відповідач є таким, що виконав податковий обов'язок.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Інспекція просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції зі спору та залишити в силі рішення Херсонського окружного адміністративного суду зі справи як скасоване помилково. При цьому скаржник зазначає, що саме відповідач є єдиним суб'єктом відповідальності за несплату належної суми податку до бюджету; оскільки відповідні кошти знаходяться на рахунку Товариства, то податковий борг, який виник у зв'язку з невиконанням відповідачем податкового обов'язку, підлягає стягненню саме з Товариства.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги з урахуванням такого.

Як вбачається з установлених судами за наявними у справі доказами обставин справи, у податковій декларації з податку на прибуток за 2012 рік відповідачем задекларовано суму податку, що підлягає сплаті до бюджету, в розмірі 205 735 грн. За платіжним дорученням від 18.02.2013 № 142, поданим до обслуговуючого банку - публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» - Товариством було ініційовано переказ коштів у сумі 205 735 грн. до місцевого бюджету м. Нова Каховка на оплату зазначеного грошового зобов'язання.

Однак переказ грошей не було завершено і вказана сума не надійшла за призначенням до бюджету у зв'язку з невиконанням названою банківською установою своїх зобов'язань за договором банківського рахунку від 10.09.2010 № РКО-32541Т. Товариство звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про зобов'язання публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» здійснити перерахування коштів у сумі 205 735 грн. з рахунку Товариства до місцевого бюджету за вказаним призначенням платежу. Постановою господарського суду міста Києва від 30.09.2013 у справі № 910/14455/13 (яку залишено без змін за наслідками її перегляду в апеляційному порядку) позов задоволено.

Згідно з пунктами 36.1 - 36.3, 36.5 статті 36 Податкового кодексу України (далі - ПК) податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Пунктом 8.1 статті 8 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» передбачено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Пунктом 22.4 статті 22 названого Закону встановлено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Відповідно до пункту 129.6 статті 129 ПК за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

В силу вимог пункту 129.7 цієї ж статті Кодексу не вважається порушенням строку перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) з вини банку порушення, вчинене внаслідок регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до нестачі вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку.

Якщо у майбутньому банк або його правонаступники відновлюють платоспроможність, відлік строку зарахування податків, зборів та інших платежів розпочинається з моменту такого відновлення.

Наведені законодавчі приписи дозволяють зробити висновок про те, що конституційний обов'язок платника зі сплати податків слід вважати виконаним з часу подання до обслуговуючого банку платіжного документа на перерахування до бюджетної системи України на відповідний рахунок грошових коштів платника.

При цьому платник не несе відповідальності за дії банківських та кредитних установ, які беруть участь у багатостадійному процесі сплати та перерахування податків до бюджету.

Тобто за наявності у платника відповідних доказів, що підтверджують виконання усіх передбачених законодавством умов для визнання його добросовісним платником, обов'язок зі сплати відповідної суми податкового зобов'язання слід визнати виконаним, незалежно від фактичного зарахування платежу до бюджетної системи України.

За висновком суду апеляційної інстанції, неперерахування спірних коштів з рахунку Товариства до бюджету відбулося у зв'язку з початком процедури банкрутства банку. Однак у матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження цього факту. Навпаки, у листі від 25.02.2013 № 5 відповідач повідомляє Інспекцію про те, що обслуговуючий банк не перебуває у стані банкрутства, введення тимчасової адміністрації у названому банку відсутнє (а.с. 26).

Зі змісту листа від 12.04.2013 № 2-11-1406 (адресованого публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Даніель» відповідачеві) вбачається, що причиною невиконання банком платіжного доручення від 18.02.2013 № 142 стало закінчення строку його дії (а.с. 28); у листі від 23.05.2013 № 1-11-1881 названий банк запропонував Товариству порядок подальшої співпраці (а.с. 29).

А відтак для того, щоб дійти обґрунтованого висновку про належне виконання Товариством податкового обов'язку зі своєчасного перерахування відповідних сум до бюджету на оплату податку на прибуток судам слід було з'ясувати причини, за яких банк не перерахував відповідні кошти до бюджету.

Наведене у даному разі вимагає ретельне дослідження добросовісності платника. При цьому слід враховувати, що ознаками недобросовісності платника є: проведення операції по рахунку у банку, який призначений виключно для перерахування податків за відсутності інших операцій по цьому рахунку; направлення банку платіжного доручення на перерахування податку у випадку, якщо попередні вимоги про сплату коштів тим самим банком не були виконані; наявність у платника рахунків в інших банках, через які можливо було перерахувати податок до бюджету; невиконання самим платником вимог, установлених договором та/або законодавством, для проведення платежу через банківську установу.

Також судам слід було перевірити наявність введених щодо публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» обмежень на проведення розрахунків за дорученнями юридичних осіб за операціями з перерахування коштів до бюджету, та у разі їх наявності - встановити, коли саме такі обмеження були введені, чи був (міг бути) платник обізнаний щодо таких обмежень на час ініціювання розглядуваного переказу.

У випадку ж встановлення добросовісності платника передбачена пунктом 129.6 статті 129 ПК відповідальність банку не звільняє його від обов'язку перерахувати до бюджету основну суму податку, переказ якої ініційовано платником.

Оскільки прийняття правильного по суті спору рішення вимагає додаткового встановлення обставин цієї справи, що перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції, ухвалені у справі судові акти підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції для усунення вказаних недоліків та прийняття рішення з урахуванням вказівок і висновків касаційного суду, викладених в цій ухвалі.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області задовольнити частково.

2. Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14.04.2014 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2015 у справі № 821/2181/13-а скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Г.К. Голубєва В.П. Юрченко