Постанова

від 06.07.2016 по справі 0870/559/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" липня 2016 р. м. Київ К/800/35263/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А., суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П., при секретарі: Корецькому І.О.,

розглянувши у судовому засідання

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби України

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23.10.2012

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2013

у справі № 0870/559/12 Запорізького окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Торговий дім «Техенергоснаб»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя (ДПІ)

за участю Прокурора Запорізької області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 23.10.2012, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2013, позов задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя від 23.08.2011: № 0001742302 у повному обсязі та № 0001752302 в частині збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 998856,00 грн. та за штрафними санкціями на суму 189180,50 грн.

У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування грошових зобов'язань з податку на прибуток, ПДВ згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 05.08.2011 № 3225/23-34407294. Відповідно до цих висновків позивач порушив норми пункту 1.32 ст.1, пункту 4.1 ст.4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст.5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР), підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункт 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»: 1) занижено валовий доход на загальну суму 191,00 грн. у податковому обліку за півріччя, 3 квартали 2008 року, 2008 рік, І квартал 2011 року, а саме: 4,00 грн., які були відображені у податковій декларації за І квартал 2008 року, однак не були включені до складу валового доходу наростаючим підсумком у податкових декларацій за півріччя, 3 квартали 2008 року, 2008 рік; 187,40 грн. - не включення доходу по відсоткам банку; 2) завищено валові витрати на загальну суму 3995425,03 грн. у податковому обліку за півріччя, 3 квартали 2009 року, 2009 рік, 1 квартал, півріччя, 3 квартали 2010 року, 2010 рік, за І квартал 2011 року, а саме: а) на 3856889,03 грн. - за безтоварними операціями (нікчемними правочинами) з поставки товарів від ТОВ «Анклав-Техно», ТОВ «Майбуд», ТОВ «Технолітбуд», ТОВ «Екоінбуд-Сервіс», ТОВ «Пауер Грідс»; б) на 138536,00 грн. - за безтоварними операціями з поставки від СПД ОСОБА_5 та СПД ОСОБА_6 транспортних послуг, реальність яких не підтверджена товарно-транспортними накладними. Висновок про нікчемність правочинів з поставки позивачу від ТОВ «Анклав-Техно», ТОВ «Майбуд», ТОВ «Технолітбуд», ТОВ «Екоінбуд-Сервіс», ТОВ «Пауер Грідс» товарів обґрунтована посиланням на ознаки фіктивності цих постачальників, як-то: відсутність цих юридичних осіб за місцезнаходженням, відсутність у них основних фондів та трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності. Крім того, за висновком акту перевірки позивачем завищено податковий кредит на загальну суму 779389,00 грн. у податковому обліку за жовтень, листопад 2009 року, квітень, травень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 року, січень 2011 року, а саме: 1) 128129,0 грн. - за операціями з поставки від ПП «Дніпро ВКМ» та ТОВ «БК «Максвелл» товарів, які не мали реального характеру з огляду на відсутність останніх за місцезнаходженням, не виконання ними податкового обов'язку з декларування податкових зобов'язань, відсутність у позивача документів на підтвердження реального переміщення (перевезення) товарів; 2) 651260,00 грн. - за безтоварними операціями (нікчемними правочинами) з поставки товару від ТОВ «Анклав-Техно», ТОВ «Майбуд», ТОВ «Технолітбуд», ТОВ «Екоінбуд-Сервіс», ТОВ «Пауер Грідс». У результаті вказаних порушень позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 998904,80 грн. у податковому обліку за півріччя, 3 квартали 2008 року, 2008 рік, за півріччя, 3 квартали 2009 року, 2009 рік, 1 квартал, півріччя, 3 квартали 2010 року, 2010 рік, за І квартал 2011 року та ПДВ на загальну суму 779389,00 грн. у податковому обліку за жовтень, листопад 2009 року, квітень, травень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 року, січень 2011 року.

За наслідками перевірки ДПІ стосовно позивача прийняті податкові повідомлення-рішення від 23.08.2011: № 0001742302 - про збільшення податкового зобов'язання із ПДВ у сумі 779389,00 грн. основним платежем та 160370,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0001752302 - про збільшення податкового зобов'язання із податку на прибуток у сумі 998904,00 грн. за основним платежем та 189192,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (оскаржується позивачем у частині збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 998856,00 грн. та за штрафними санкціями на суму 189180,50 грн.).

У судовому процесі встановлено, що з посиланням на поставку позивачу від ТОВ «Анклав-Техно», ТОВ «Майбуд», ТОВ «Технолітбуд», ТОВ «Екоінбуд-Сервіс», ТОВ «Пауер Грідс», ПП «Дніпро ВКМ» та ТОВ «БК «Максвелл» товарів та від СПД ОСОБА_5 та СПД ОСОБА_6 транспортних послуг, від імені вказаних постачальників на адресу позивача виписані видаткові та податкові накладні; між позивачем, з одного боку, СПД ОСОБА_5 та СПД ОСОБА_6, з другого, підписані акти надання послуг та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), на підставі яких позивач задекларував суми валових витрат та податкового кредиту у податкових деклараціях з податку на прибуток, податку на додану вартість за вище вказані податкові періоди.

Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР (втратив чинність з 1 квітня 2011 року, за винятком деяких положень, у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно підпункту 5.2.1 вказаної статті, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 цієї ж статті визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Абзацами першим, другим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року з тих же підстав) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення валових витрат та на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, в тому числі податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) сум витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні товару (послуг).

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що операції з поставки позивачу від ТОВ «Анклав-Техно», ТОВ «Майбуд», ТОВ «Технолітбуд», ТОВ «Екоінбуд-Сервіс», ТОВ «Пауер Грідс», ПП «Дніпро ВКМ» та ТОВ «БК «Максвелл» товарів (спирт медичний етиловий, клей, герметик, фарба, розчинник, електрообладнання (трансформатор, електрорубильник, лампи, кабель, автоматичний виключатель тощо) та від СПД ОСОБА_5 та СПД ОСОБА_6 транспортних послуг мали місце. Такий висновок суди зробили, посилаючись на приєднані до справи копії рахунків-фактур, видаткових та податкових накладних, актів надання послуг, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), банківських виписок по рахунку позивача, карток складського обліку, в яких відображено оприбуткування товарів.

Однак, з таким висновком не можна погодитися, оскільки він не відповідає обставинам у справі та правильному застосуванню вище наведених норм матеріального права.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 27.03.2012 у справі за позовом Приватного підприємства «Ангара» до ДПІ у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетного відшкодування, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться постачальником послуг, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; відсутність первинних документів обліку.

У постанові Верховного Суду України від 22.09.2015 у справі за позовом ТОВ «Ампір СВ» до ДПІ у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Верховний Суд України, застосовуючи норми підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168\97-ВР, вказав, що обов'язковою умовою виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення операцій з поставки документами первинного бухгалтерського обліку та податкового обліку, щодо яких встановлена нормативна вимога. Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування податкового кредиту за відсутності факту придбання товару (послуг).

Згідно зі статтею 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів..

Висновок судів попередніх інстанцій щодо факту поставки позивачу від ТОВ «Анклав-Техно», ТОВ «Майбуд», ТОВ «Технолітбуд», ТОВ «Екоінбуд-Сервіс», ТОВ «Пауер Грідс», ПП «Дніпро ВКМ» та ТОВ «БК «Максвелл» товарів та від СПД ОСОБА_5 та СПД ОСОБА_6 транспортних послуг зроблений без врахування доказів у справі щодо обставин, які характеризують діяльності цих суб'єктів господарювання: відсутність ТОВ «Анклав-Техно», ТОВ «Майбуд», ТОВ «Технолітбуд», ТОВ «Екоінбуд-Сервіс», ТОВ «Пауер Грідс», ПП «Дніпро ВКК» та ТОВ «БК «Масквелл» за юридичною адресою; приховування особами, які діють від їх імені, свого місцезнаходження; відсутність матеріально-технічних та трудових ресурсів, що об'єктивно виключає можливість здійснення цими юридичними особами поставок товарів на адресу позивача (при тому, що згідно з наданих позивачем документів операції з поставки мали неодноразовий характер); декларування цими постачальниками податкового кредиту за платника податку, які відповідають критерію «податкова яма»; не подання ПП «Дніпро ВКК» та ТОВ «БК «Масквелл» податкової звітності; відсутність доказів транспортування товарів; відсутність у СПД ОСОБА_5 та СПД ОСОБА_6 транспортних засобів, в тому числі орендованих, необхідних для здійснення перевезень; не подання ними податкової звітності зі збору за забруднення навколишнього природного середовища пересувними джерелами забруднення як супроводжуючої обставини здійснення підприємницької діяльності з транспортних перевезень. Надані позивачем товарно-транспортні накладні для підтвердження транспортування товарів та надання транспортних послуг СПД ОСОБА_5 та СПД ОСОБА_6 не містять інформації щодо пунктів навантаження та розвантаження товарів (товарно-транспортні накладні містять тільки назви міст та вказівку щодо попутних вантажних перевезень). СПД ОСОБА_5, який до 25.05.2009 працював менеджером на ТОВ «ТД «Техенергоснаб», та СПД ОСОБА_6 також відсутні за місцезнаходженням (місцем реєстрації); місце фактичного їх перебування контролюючим органом, незважаючи на здійснені заходи, не встановлено; ліцензія на здійснення діяльності з перевезень вантажів АБ № 152104 від 13.04.2005, видана СПД ОСОБА_5, 12.04.2010 втратила чинність, тоді як акти виконаних робіт (наданих послуг) з цим СПД підписані, в тому числі впродовж місяців другого кварталу 2010 року

Інформація, яка міститься в документах первинного обліку, в силу норми частини другої ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є підставою для податкового обліку лише за умови, що вона відповідає дійсності. У зв'язку з цим первинні документи, податкові накладні не можуть бути свідченням фактичного виконання операцій з поставки за наявності у справі обставин, які виключають можливість поставки між суб'єктами, вказаними в цих документах як постачальник та покупець. Так, відсутність у ТОВ «Анклав-Техно», ТОВ «Майбуд», ТОВ «Технолітбуд», ТОВ «Екоінбуд-Сервіс», ТОВ «Пауер Грідс», ПП «Дніпро ВКМ», ТОВ «БК «Максвелл», СПД ОСОБА_5, СПД ОСОБА_6 матеріально-технічних ресурсів, трудових ресурсів, як власних, так і залучених, без яких підприємницька діяльність не може здійснюватися,об'єктивно ставлять під сумнів можливість поставки ними товарів та послуг, обсяг яких (виходячи з документів, якими оформлені ці поставки) вимагав залучення до їх виконання певної кількості працівників та матеріально-технічних засобів ( зокрема, транспортних засобів).

Відповідно до частини 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 цієї статті).

Норми Закону № 334/94-ВР та Закону № 168/97-ВР не ставлять у залежність право платника податків, встановлених цими Законами, на валові витрати та податковий кредит від виконання податкового обов'язку іншими платниками - постачальниками товарів (послуг). Однак, у разі встановлення в судовому процесі обставин, які свідчать, що платник податків був чи міг бути обізнаний щодо протиправної діяльності його контрагента, яка полягає в незаконній мінімізації податкових зобов'язань, зокрема у створенні штучних підстав для збільшення валових витрат та/чи податкового кредиту, або у разі коли платник податків діяв без належної обачності чи обережності при виборі контрагента, який не виконує податкового обов'язку, при встановлених обставинах, які спростовують реальність господарських операцій, отримана таким платником податків податкова вигода у вигляді права на валові витрати та/чи податковий кредит є безпідставною.

При цьому свідчити про обізнаність платника податків щодо протиправної діяльності контрагента або те, що він діяв без належної обачності (обережності) при виборі контрагента, може, у тому числі, тривалість господарських відносин, здійснення діяльності в одному сегменті ринку, господарські зв'язки платника податків переважно із контрагентами, які ухиляються від виконання податкового обов'язку, приховуються від контролюючих органів.

Суди попередніх інстанцій не звернули увагу на такий зміст правового регулювання, встановлений вищенаведеними правовими нормами, внаслідок чого зробили помилковий висновок про задоволення позову.

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби України задовольнити, скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23.10.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2013, у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. Усенко Судді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев