Постанова

від 26.07.2016 по справі 805/1469/16-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2016 р. Справа №805/1469/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 11год.43хв.

ухвалено у нарадчій кімнаті

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Троянової О.В.

при секретарі Кудрі В.Г.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представник відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю В«БВК СхідцемремонтВ»

до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18 лютого 2016 року №0000371503/2549/52/05-15-15-03-13-3,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю В«БВК СхідцемремонтВ» звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18 лютого 2016 року №0000371503/2549/52/05-15-15-03-13-3 /а.с.4-7/.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що за наслідками камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток Товариства з обмеженою відповідальністю В«БВК СхідцемремонтВ» складено акт від 03.02.2016р. №51/05-15-15-03-36693923. На підставі висновків акту перевірки, відповідачем,18 лютого 2016 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000371503/2549/52/05-15-15-03-13-3, яким Товариство з обмеженою відповідальністю В«БВК СхідцемремонтВ» зобов'язано сплатити штраф з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 6882,62. Вважає, що відповідачем протиправно проведено камеральну перевірку позивача, оскільки чинним законодавством запроваджено мораторій на проведення органами Державної фіскальної служби України перевірок у 2015-2016 роках на підприємствах з обсягом доходів менше 20 млн. грн. Також відповідачем не надано доказів на підтвердження наявності дозволу Кабінету Міністрів України та/або рішення суду на проведення перевірки позивача, а оскільки обсяг доходу позивача не перевищує 20 млн. грн., то у відповідача були відсутні підстави для проведення камеральної перевірки. Вважає, що оскільки перевірка була проведена протиправно, то відповідач не мав права складати оскаржуваний акт, податкове повідомлення - рішення.

Просить суд, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області від 18 лютого 2016 року №0000371503/2549/52/05-15-15-03-13-3, яким Товариство з обмеженою відповідальністю В«БВК СхідцемремонтВ» зобов'язано сплатити штраф з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 6882,62/ а.с.6/.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, в судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним у письмових запереченнях, в яких зазначив, що актом перевірки від 03.02.2016р. №51/05-15-15-03-36693923 встановлено порушення п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України. Податкове повідомлення-рішення від 18 лютого 2016 року №0000371503/2549/52/05-15-15-03-13-3 прийнято відповідно до чинного законодавства та є правомірним. Просив суд відмовити у задоволенні позову /а.с.45-46/.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю В«БВК СхідцемремонтВ» зареєстроване в якості юридичної особи, включене до ЄДРПОУ за номером 36693923. Знаходиться на обліку платників податків в Державній податковій інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області.

Відповідач - Державна податкова інспекція у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області діє на підставі положення про Державну фіскальну службу та керуючись Податковим кодексом України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України.

03.03.2014 року Товариством з обмеженою відповідальністю В«БВК Східцемремонт» подано до контролюючого органу декларацію з податку на прибуток за 2013 рік. Граничний термін сплати зобов'язань 11.03.2014 рік. ( ар.с.51-54).

Платіжним доручення №944 від 14.11.2014 р. позивач сплатив податок на прибуток за 2013 рік у сумі 34413,10 грн./а.с.71/.

Відповідно до вимог п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, ст.76 Податкового кодексу України Державною податковою інспекцією у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області проведено камеральну перевірку декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік платника податку на прибуток Товариства з обмеженою відповідальністю В«БВК СхідцемремонтВ» . За наслідками перевірки складено акт від 03.02.2016р. №51/05-15-15-03-36693923/а.с.9-10/.

Згідно з висновком акту камеральної перевірки позивачем допущено такі порушення законодавства: порушено терміни сплати узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на прибуток протягом строків, визначених п.57.1 ст.57 ПК України. Кількість днів затримки становить 248днів /а.с.10/.

ТОВ В«БВК СхідцемремонтВ» не погодившись із висновками акту перевірки від 03.02.2016р. №51/05-15-15-03-36693923 подано до ДПІ у м. Краматорську ГУ ДФС заперечення на акт перевірки /а.с.11/.

ДПІ у м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області листом від 22.02.2016 року вих.№2760/10/05-15-15-02-13-3 висновки акту від 03.02.2016р. №51/05-15-15-03-36693923 залишені без змін /а.с.12/.

На підставі акту перевірки від 03.02.2016р. №51/05-15-15-03-36693923 Державною податковою інспекцією у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області прийнято податкове повідомлення-рішення від 18 лютого 2016 року №0000371503/2549/52/05-15-15-03-13-3, яким Товариство з обмеженою відповідальністю В«БВК СхідцемремонтВ» зобов'язано сплатити штраф з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 6882,62грн./а.с.15/.

03 березня 2016 року позивачем подано скаргу до Головного управління ДФС у Донецькій області на податкове повідомлення-рішення від 18 лютого 2016 року №0000371503/2549/52/05-15-15-03-13-3 /а.с.20-21/.

Рішенням Головного управління ДФС у Донецькій області від 14.04.2016 року №1897/10/05-99-10-01-12-1 податкове повідомлення-рішення від 18 лютого 2016 року №0000371503/2549/52/05-15-15-03-13-3 залишено без змін, а скаргу ТОВ В«БВК СхідцемремонтВ» без задоволення/а.с.25-26/.

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду із даним позовом.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно;6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 18 лютого 2016 року №0000371503/2549/52/05-15-15-03-13-3, з наступних підстав.

При вирішені даного спору між сторонами спірним є питання законності проведення самої камеральної перевірки, а не порушення, які встановлені контролюючим органом під час проведення перевірки.

Так,під час розгляду справи судом встановлено, що в обґрунтування висновків про неправомірність призначення та проведення камеральної перевірки позивач посилається на те, що законодавством введено мораторій на проведення контролюючими органами перевірок протягом 2015 - 2016 років.

Досліджуючи підстави викладеного вище,суд, аналізуючи наступні норми податкового законодавства зазначає наступне.

Згідно з п.п. 20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючи органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків ( крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Контролюючи органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки, відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Так, п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

Згідно п.76.1 ст.76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Приписами п.86.2 ст.86 Податкового кодексу України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

З огляду на вказані положення податкового законодавства , процедура проведення камеральної перевірки не вимагає рішення про проведення перевірки, направлення на її проведення, повідомлення платника податків та присутності його представника.

З матеріалів справи судом встановлено, що камеральна перевірка позивача була проведена 03.02.2016, у зв'язку з виявленням порушень контролюючим органом складено акт та на підставі даного акту прийнято податкове повідомлення - рішення.

Разом з тим, суд не може погодитись з правомірністю проведення камеральної перевірки позивача, з огляду на наступне.

28 грудня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» №76-VIII та Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» №71-VIII, норми яких встановлюють обмеження щодо проведення перевірок суб'єктів господарювання контролюючими органами.

Відповідно до Закону №76 (п.8 розділу ІІІ «Прикінцеві положення») установлено, що перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України) здійснюються протягом січня-червня 2015 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки.

В свою чергу, Законом №71 (п.3 розділу ІІ «Прикінцеві положення») визначено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється:

з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;

з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібно-роздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

При цьому, законодавець не визначає конкретні види перевірок, на проведення яких поширюється така заборона, а тому суд приходить до висновку, що з урахуванням пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України вона поширюється на всі види перевірок, у тому числі камеральні перевірки.

Таким чином, у 2015 та 2016 роках органи Державної фіскальної служби України можуть проводити перевірки суб'єктів господарювання, не залежно від їх виду, за наявності однієї з таких обставин:

у разі, якщо обсяг доходу суб'єкта господарювання перевищує 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік;

за наявності дозволу Кабінету Міністрів України, судового рішення або постанови прокурора або слідчого, прийнятою в межах кримінального провадження.

З наданого до матеріалів справи звіту про фінансові результати позивача (Звіт про сукупний дохід) за 2014 рік, 2015 р., судом встановлено, що обсяг доходу позивача за 2014 рік становить 14,747 млн. грн., тобто не перевищує законодавчо визначені 20 млн. грн., а отже на момент проведення перевірки 03.02.2016 на позивача поширювалась дія мораторію на проведення перевірок органами Державної фіскальної служби України. ( ар.с. 67-68,91-92)

Доказів наявності рішення суду та/або рішення прийнятого в рамках кримінально процесуального законодавства представником відповідача до суду не надано, так саме як і не надано дозволу Кабінету Міністрів України на проведення камеральної перевірки позивача.

При цьому, факт наявності обмежень, за наявності яких вказане правило втрачає свою дію , відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено та з матеріалів справи не вбачається.

Суд не приймає посилання представника відповідача на те, що камеральна перевірка є особливим видом перевірки, на яку не поширюється дія мораторію, оскільки чинним законодавством накладено мораторій на проведення всіх перевірок визначених п.75.1 ст.75 ПК України, та жодних виключень щодо дозволу на проведення камеральних перевірок чинне законодавство не містить.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно в період дії мораторію на проведення перевірок проведено камеральну перевірку позивача без наявності підстав, з якими законодавець пов'язує можливість проведення перевірок під час дії відповідного мораторію.

Суд зазначає, що оскільки суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно, в період дії мораторію, проведено камеральну перевірку позивача, то висновки такої перевірки не можуть бути покладені в основу для прийняття податкового повідомлення - рішення чи іншого рішення контролюючого органу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність всіх підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із наступного.

Частиною 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки прийняте рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує Товариству з обмеженою відповідальністю В«БВК СхідцемремонтВ» судові витрати у розмірі 1450(одна тисяча чотириста п'ятдесят гривень)грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю В«БВК СхідцемремонтВ» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18 лютого 2016 року №0000371503/2549/52/05-15-15-03-13-3 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області від 18 лютого 2016 року №0000371503/2549/52/05-15-15-03-13-3, яким Товариство з обмеженою відповідальністю В«БВК СхідцемремонтВ» зобов'язано сплатити штраф з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 6882,62(шість тисяч вісімсот вісімдесят дві гривні шістдесят дві копійки)грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«БВК СхідцемремонтВ» судові витрати у сумі 1450(одна тисяча чотириста п'ятдесят гривень)грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 26 липня 2016 року.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 01 серпня 2016 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Троянова О.В.