Постанова

від 16.07.2019 по справі 805/1469/16-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 липня 2019 року

Київ

справа №805/1469/16-а

адміністративне провадження №К/9901/26265/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю БВК Східцемремонт на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2016 року (судді: Компанієць І.Д., Гаврищук Т.Г., Ястребової Л.В.) у справі № 805/1469/16-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю БВК Східцемремонт до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

У травні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю БВК Східцемремонт (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі, скаржник у справі) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18 лютого 2016 року №0000371503/2549/52/05-15-15-03-13-3.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 липня 2016 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 18 лютого 2016 року №0000371503/2549/52/05-15-15-03-13-3.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем протиправно, у період дії мораторію, проведено камеральну перевірку позивача, тому висновки такої перевірки не можуть бути покладені в основу для прийняття податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення контролюючого органу.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2016 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 липня 2016 року скасовано, прийнято нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Товариства відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову суд апеляційної інстанції виходив з того, що проведення або не проведення перевірки жодним чином не впливає на підстави застосування штрафу за положеннями статті 126 Податкового кодексу України.

Не погоджуючись із прийнятим рішеннями суду апеляційної інстанцій, позивач у справі подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, не врахував, що Податковим кодексом України не передбачено окремого порядку прийняття податкового повідомлення-рішення без попереднього проведення перевірки та складення акту перевірки, як основного документу, що фіксує наявність порушень у сфері обліку та сплати податків.

Заперечення (відзив) на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Товариство зареєстроване в якості юридичної особи, включене до ЄДРПОУ за номером 36693923. Знаходиться на обліку платників податків в Державній податковій інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області.

03 березня 2014 року Товариством подано до контролюючого органу декларацію з податку на прибуток за 2013 рік. Граничний термін сплати зобов`язань 11 березня 2014 року.

Платіжним доручення №944 від 14 листопада 2014 року позивач сплатив податок на прибуток за 2013 рік у сумі 34413,10 гривень.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, статті 76 Податкового кодексу України податковим органом проведено камеральну перевірку декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік платника податку на прибуток Товариства, за наслідками якої складено акт від 03 лютого 2016 року.

За висновками акта камеральної перевірки позивачем порушено терміни сплати узгодженої суми грошового зобов`язання з податку на прибуток протягом строків, визначених у пункті 57.1 статті 57 Податкового кодексу України. Кількість днів затримки становить 248 днів.

Товариство подало до податкового органу заперечення на акт перевірки, проте відповідачем у справі висновки акту залишено без змін.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18 лютого 2016 року №0000371503/2549/52/05-15-15-03-13-3, яким зобов`язано позивача сплатити штраф з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 6882,62 гривень.

03 березня 2016 року позивачем подано скаргу до Головного управління ДФС у Донецькій області на податкове повідомлення-рішення від 18 лютого 2016 року, яка залишена без задоволення, а повідомлення-рішення залишено без змін.

Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій в основу застосування штрафу покладений акт камеральної перевірки.

Особливості камеральної перевірки полягають у тому, що для її проведення не потрібен наказ керівника податкового органу або інший спеціальний дозвіл чи направлення, не потрібно згоди платника податків, а також його присутності. Мета камеральної перевірки - виявити в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування, єдиних реєстрів, арифметичні та/або методологічні помилки, або інші відомості, які призвели до заниження або завищення податкового зобов`язання або посвідчують інші реєстраційні порушення, які доводять склад податкового правопорушення. Камеральна перевірка проводиться на систематичній основі, тобто перевіряються всі без винятку податкові декларації та уточнюючі розрахунки, подані платником, якого перевіряють.

Камеральна перевірка є одним із способів реалізації контрольної функції податкового органу, шляхом якої здійснюється систематичний контроль за своєчасністю нарахування та відображення всіх відомостей, які впливають на правильність декларування платником податків.

28 грудня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон №71-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи (надалі - Закон N 71-VIII), відповідно до п. 3 Прикінцевих положень якого встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб`єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється:

- з 1 січня 2015 року на перевірки суб`єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;

- з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

З огляду на аналіз зазначених норм, якими встановлений спеціальний порядок проведення перевірок суб`єктів господарювання за певними умовами, Суд вважає, що у будь-якому випадку запроваджені наведеним Законом обмеження не стосуються камеральних перевірок, які є функцією здійснення повноважень контролюючим органом.

Разом з тим, об`єктом камеральної перевірки є виключно дані, які знаходяться в розпорядженні податкового органу, будь-які інші дані не можуть бути предметом дослідження податковим органом.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку стосовно того, що норми які встановлюють обмеження щодо проведення перевірок суб`єктів господарювання контролюючими органами (мораторій на проведення перевірок) поширюються і на камеральні перевірки.

Висновок суду апеляційної інстанції стосовно того, що проведення або не проведення перевірки жодним чином не впливає на підстави застосування штрафу за положеннями статті 126 Податкового кодексу України, Суд також вважає помилковим з огляду на наступне.

Відповідно до пунктів 86.2 та 86.8 статті 86 Податкового кодексу України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки.

Таким чином, Суд погоджується з доводами касаційної скарги, стосовного того, що Податковим кодексом України не передбачено окремого порядку прийняття податкового повідомлення-рішення без попереднього проведення перевірки та складення акту перевірки, як основного документу, що фіксує наявність порушень у сфері обліку та сплати податків, що спростовує зазначені вище висновки суду апеляційної інстанції.

В той же час, Суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника.

При цьому, будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації автоматично виступає фактом для перевірки її достовірності. Наведене свідчить про обов`язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу.

А відтак, камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об`єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.

Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).

Разом з тим, зважаючи на вимоги наведених норм права, вбачається відсутність у відповідача повноважень під час проведення камеральної перевірки досліджувати своєчасність сплати податкових зобов`язань, оскільки камеральною перевіркою охоплюються лише показники податкової звітності, у зв`язку з чим перевірка будь-яких інших відомостей перебуває поза межами даної перевірки. Аналіз достовірності сформованих платником показників податкової звітності під час камеральної перевірки не здійснюється.

Зважаючи на вимоги наведених норм права, вбачається відсутність у відповідача повноважень під час проведення камеральної перевірки досліджувати своєчасність сплати позивачем податків, оскільки, своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати податків може бути перевірена контролюючим органом в разі здійснення документальних перевірок в порядку, передбаченому статтями 77, 78 Податкового кодексу України.

У даному випадку, відповідач, здійснюючи дослідження питань своєчасності сплати позивачем узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання, вийшов за межі предмету камеральної перевірки, у зв`язку з чим прийняте за результатами такої перевірки податкове повідомлення - рішення не є правомірним.

Викладене свідчить, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про порушення процедури проведення камеральної перевірки з посиланням на дію мораторію в даний період на проведення таких перевірок, однак помилковість висновку суду першої інстанції не призвела до прийняття невірного по суті спору рішення.

Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині; скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

За приписами частини 3 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною 1 статті 352 того самого Кодексу визначено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

З наведених вище мотивів Верховний Суд вважає наявними підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції в силу скасування ним рішення суду першої інстанції, яке частково відповідає закону.

Водночас, у частині мотивування задоволення позову з посиланням на, те що відповідачем протиправно, в період дії мораторію, проведено камеральну перевірку позивача, то висновки такої перевірки не можуть бути покладені в основу для прийняття податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення контролюючого органу, постанова суду першої інстанції ухвалена з неправильним застосування норм матеріального права, що дає підстави для виходу за межі вимог касаційної скарги.

Частинами 1 та 4 статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставами для зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

З урахуванням наведеного вище, суд касаційної інстанції дійшов висновків про наявність підстав для зміни мотивувальної частини постанови суду першої інстанції - виключення з неї однієї з підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 341, 345, 349, частини 4 статті 351, статтями 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю БВК Східцемремонт на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2016 року у справі № 805/1469/16-а задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2016 року у справі № 805/1469/16-а скасувати.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 липня 2016 року у справі № 805/1469/16-а змінити у мотивувальній частині, з врахуванням висновків наведених у постанові Верховного Суду.

У іншій частині постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 липня 2016 року у справі № 805/1469/16-а залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду