Постанова

від 04.08.2016 по справі 815/3538/16

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/3538/16

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2016 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Бойко О.Я.,

за участі:

секретаря судового засідання: Белінського Г.В. ,

представника позивача - ОСОБА_1 за довіреністю,

представник відповідача - не з'явився,

розглянувши в судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮПІТЕР» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень рішень від 18.07.2016 року, -

СУТЬ СПОРУ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮПІТЕР» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області № НОМЕР_1 від 18.07.2016 року № НОМЕР_2 від 18.07.2016 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

Посадовими особами ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «ЮПІТЕР» з питань дотримання вимог податкового законодавства , валютного та іншого законодавства відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами перевірки складений акт та на його підставі ДПІ прийняті податкові повідомлення - рішення від 18.07.2016 року № НОМЕР_1, НОМЕР_2 на загальну суму 322835,00 грн.

Підставою для визначення ДПІ порушення ТОВ «ЮПІТЕР» податкового законодавства, слугували припущення та хибні висновки перевіряючих стосовно неправомірності формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях з його контрагентами. Висновки перевіряючи ми зроблені на підставі отриманої податкової інформації з інших ДПІ, а також на підставі даних системи «Податковий блок».

Позивач вважає висновки акту перевірки такими, що не відповідають дійсності, а прийняті ДПІ на підставі акту перевірки податкові повідомлення - рішення такими, що належать до скасування.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити посилаючись на обґрунтування викладені в позовній заяві ( а.с.3-7).

Представник відповідача у судове засідання не з'явився про день час та місце слухання справи повідомлявся належним чином та завчасно. Від представника відповідача до суду надійшли письмові заперечення на позов в яких він просив у задоволенні позивних вимог ТОВ «ЮПІТЕР» відмовити (а.с.117-120).

Представник відповідача в обґрунтування письмових заперечень зазначив, що з метою перевірки правильності формування податкового кредиту ТОВ «ЮПІТЕР» при здійсненні господарських операцій з придбання товарів, запасів, встановлено, що первинні документи на їх придбання не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України».

Отже оскаржувані податкові повідомлення - рішення є обґрунтованими та законними в силу чого законні підстави для їх скасування відсутні.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить до задоволення. Свій висновок вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ЮПІТЕР» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 10.02.1992 року за №788 станом на момент реєстрації акта перевірки перебуває на обліку в ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області.

Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області здійснила документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ЮПІТЕР» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.03.2016 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.03.2016 року.

07.07.2016 року за результатами перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області склала акт № 3762/15-53-14-02/19370805 (а.с.10-70).

В акті перевірки встановлено наступні порушення з боку позивача:

1. п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, п.1, п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 202486 грн. Та завищення суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначеної пунктом 200-1.3 ст.200-1 Податкового кодексу України в сумі 191059 грн.:

2. п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.44.1, п. 44.2 ст.44, п.140.2 ст.140 Податкового кодексу України, п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.9 Положенням (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 року № 246п.11, п.12, п.19 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року № 318, в результаті чого занижено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток, в періоді, що перевірявся на загальну суму 4174340 грн.

На підставі акту перевірки відповідач виніс податкові повідомлення рішення:

- № НОМЕР_1 від 18.07.2016 року за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 19106,00 грн. (а.с.8).

- № НОМЕР_2 від 18.07.2016 року за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 303729,00 грн. із них за податковим зобов'язанням на суму 202486,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 101243,00 грн.(а.с.9).

Суд встановив, що підстава для донарахування грошових зобов'язань з податку на додану вартість позивачу, як зазначено а акті перевірки, неправомірність формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ «АРНОУМ» код ЄДРПОУ 39304998, ТОВ «МАКСУС ЮКРЕЙН» код ЄДРПОУ 39134112, тов. «КОМПАНІ ПЛАЗМА» код ЄДРПОУ 36226451, ТОВ «ГЛОБУС-ЮТК» код ЄДРПОУ 39470292, ТОВ «ЕЛІТСПЕЦ-БУД» код ЄДРПОУ 39318377.

Відповідно до п.п.75.1.2. п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України , документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Суд встановив, що за перевіряємий період між позивачем та ТОВ «АРНОУМ» укладено та виконано договір поставки від 14.10.2014 року № 14/10/14, предметом якого було зобов'язання ТОВ «АРНОУМ» по поставці (продажу) позивачу товару (піддонів), кількість та ціна якого зазначається у видаткових накладних (п.1.1 Договору). Поставка товару здійснюється автомобільним транспортом продавця та за його рахунок. Адреса поставки: Миколаївська обл., м. Вознесеньск, вул. Жовтневої революції,285 (п.3.1 Договору). Товар вважається переданим продавцем та прийнятий покупцем за якістю - згідно з п. 4.1 договору, за кількістю - відповідно кількості одиниць товару, які зазначені у видатковій накладній (а.с.122-125).

З огляду на матеріали справи вбачається, що на підтвердження здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «АРНОУМ» наявні всі передбачені умовами договору та вимогам чинного законодавства України первинні та інші документи: зареєстровані податкові накладні, видаткові накладні, ТТН, платіжні доручення щодо оплати поставленого товару (а.с.126-224).

Також суд встановив, що між позивачем та ТОВ «МАКСУС ЮКРЕЙН», ТОВ «КОМПАНІ ПЛАЗМА», ТОВ «ГЛОБУС-ЮТК», ТОВ «ЕЛІТСПЕЦ-БУД» укладені та виконанні договори поставки (продажу) товарів (світилок, насос, апарат направляючий, колесо робоче, кран кульовий), що підтверджується всіма передбаченими умовами договорів, вимогами чинного законодавства України, первинними та іншими документами, які наявні у позивача у повному обсязі та не спростовуються перевіряючи ми в акті перевірки (а.с.225-290).

Згідно з ст.9 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд зазначає, що матеріали справи містять всі необхідні документи на підтвердження реальності здійснення фінансово-господарських відносин позивача з контрагентами в періоді, що перевірявся, які відповідають вимогам Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» , та містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

З наданих позивачем первинних документів вбачається, що вказаними контрагентами позивача в періоді, що перевірявся, виконувалися роботи та надавалися послуги, а позивач в свою чергу здійснював оплату за виконані роботи та надані послуги з метою провадження своєї господарської діяльності, що підтверджується матеріалами справи.

Також, суд звертає увагу, що згідно з пп.180.1.1 п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України платником податку є будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Суд встановив, що позивач та його контрагенти на момент здійснення вказаних господарських операцій були платниками податків.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, відповідно до зазначених правових норм, з моменту списання коштів з банківського рахунка позивача або отримання ним товарів та послуг від контрагентів, що підтверджується податковими накладними, у нього виникло право на віднесення ПДВ по операціях з цими контрагентами до складу свого податкового кредиту з ПДВ.

При цьому, факт виконання контрагентами позивача передбачених укладеними договорами робіт (послуг) підтверджується наданими до суду первинними документами, що знаходяться в матеріалах справи.

Згідно з п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 - 1 .3 статті 200 - 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 - 1 .3 статті 200 - 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Суд зазначає, що позивач не повинен нести відповідальність за дії чи бездіяльність своїх контрагентів. Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на віднесення вартості отриманих послуг до складу валових витрат у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження їх розміру.

Такої ж позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 31.01.2011 року в адміністративній справі за позовом закритого акціонерного товариства В«Мукачівський лісокомбінатВ» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Також, суд звертає увагу на рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2007 року, про порушення Україною статті 1 Першого протоколу у справі В«Інтерсплав проти УкраїниВ» .

Так, у п.37 рішення вказується: В«Заявник стверджував, що він сплачував податки відповідно до Закону і ці платежі перевірялись декілька разів державними органами. Він зазначив, що він не несе відповідальності за діяльність інших компаній, у яких він купував металевий брухт, ціна на який включала ПДВ. Обов'язок сплачувати це ПДВ покладався на ці компанії, а не на заявника. Заявник підкреслив, що він не мав ні компетенції, ні можливості контролювати господарську діяльність інших підприємств і ситуація, на яку посилається Уряд, вказує на незадовільну діяльність податкових органів, за які заявник не повинен нести відповідальність. Він далі підкреслював, що численні перевірки його діяльності які здійснювалися податковими органами, не виявили порушень, на підставі яких останні могли б ґрунтувати свої відмовиВ» .

Відповідно до п.38 рішення зазначено: В«На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживаньВ» .

Тобто, суд вважає, що позивач не порушував податкове законодавство.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи відповідач не надав доказів, які б вказували про безпосереднє відношення позивача до зловживань у системі відшкодування податку на додану вартість.

Таким чином, враховуючи викладене вище, суд встановив, що відповідач всупереч нормам Податкового кодексу України безпідставно прийняв податкові повідомлення-рішення від 18.07.2016 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, Законом України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» , ст.ст.2, 7, 8, 9, 11, 27, 69-71, 86, 94, 122, 159-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області № НОМЕР_1 від 18.07.2016 року № НОМЕР_2 від 18.07.2016 року.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮПІТЕР» (код ЄДРПОУ 19370805) суму сплаченого судового збору в розмірі 4842 (чотири тисячі вісімсот сорок дві), 53 грн.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-другої, четвертої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складений 04 серпня 2016 року.

Суддя О.Я. Бойко

.