Постанова

від 22.07.2016 по справі 826/24155/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ м. Київ 22 липня 2016 року                              14 год. 10 хв.                                    № 826/24155/15 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді      Данилишина В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Група Центр” до державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю “Група Центр”   (далі - позивач, ТОВ “Група Центр”)   до державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві   (далі - відповідач, ДПІ)   про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08 жовтня 2015 року №0024491502. В обґрунтування позову зазначено про протиправність рішення відповідача, яким позивачу донараховано до сплати суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 56555 грн. Відповідною ухвалою суду (суддя Кротюк О.В.) відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні. У зв'язку із припиненням повноважень судді Кротюка О.В. щодо здійснення правосуддя, у провадженні якого перебувала справа та ним не розглянута по суті, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для її подальшого розгляду і вирішення визначено суддю Данилишина В.М. Відповідною ухвалою суду (суддя Данилишин В.М.) справу прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні. Під час переходу до розгляду справи по суті представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю з підстав, зазначених у ньому та наданих на його обґрунтування доказах, а представник відповідача не визнав позов та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду разом із доказами на їх обґрунтування. У відповідному судовому засіданні представниками сторін заявлено письмове клопотання про подальший розгляд та вирішення справи за їх відсутності, у порядку письмового провадження за наявними у матеріалах справи доказами. Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, відповідно до ч. 4   ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України   (далі -   КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження. Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд - ВСТАНОВИВ: Працівником ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві була проведена камеральна перевірка податкової звітності ТОВ “Група Центр” з податку на прибутку за звітний період 2014 рік, за результатами якої складено акт від 14 вересня 2015 року №544/26-54-15-02-08. Як зазначено в тексті цього акта камеральної перевірки, за результатами дослідження податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік (реєстр. №9081413708 від 02 березня 2015 року) (далі - податкова декларація) встановлено порушення порядку заповнення податкової звітності з податку на прибуток. Зокрема, встановлено, що ТОВ “Група Центр” у вказані податковій декларації у рядку 17 “Сума податків, які утримуються при виплаті доходів (прибутків) нерезидентам за звітний (податковий) період” в сумі 0 грн. Водночас цій самій податковій декларації товариство (а саме у додатку ПН до рядку 17 такої податкової декларації) задекларувало виплату доходів нерезиденту Vendex Enterprises Limited (Кіпр) у вигляді процентів, дисконтні доходи в сумі 2262195 грн., та податок з доходів нерезидентів при цьому на задекларувало. З посиланням на норми п. 103.1, 103.2 і 103.3 ст. 103 Податкового кодексу України та положення п. 2 ст. 11 Конвенції між Україною і Кіпром про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно, працівник податкової інспекції прийшов до висновку про заниження позивачем грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 45244 грн. (що становить 2% від об'єкта оподаткування - виплаченої суми доходів нерезиденту). 08 жовтня 2015 року ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі акта камеральної перевірки прийняла спірне у справі податкове повідомлення-рішення форми “Р” за №0024491502, яким збільшила позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на 56555 грн. (в тому числі за основним платежем – 45   244 грн. та 11   311 грн. – штрафні санкції). У контексті викладеного суд зазначає наступне. Відповідно до п.   75.1   ст.   75 Податкового кодексу України   (далі – ПК України) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Згідно   п. 75.1.1 ПК України   камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій). Пунктом   76.1   ст.   76 ПК України   визначено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Частиною другою   ст. 19 Конституції України   визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені   Конституцією   та законами України. З 1 січня 2015 року набрав чинності   Закон України “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України” від 28 грудня 2014 року №71- VIII. Пунктом 3 Прикінцевих положень цього   Закону   встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами   Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється: з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість; з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10   розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій. Таким чином, норми п. 3 розд. II “Прикінцеві положення” вказаного Закону не містять посилань на види перевірок, що зазначені у   ст. 75 ПК України. Отже, встановлене обмеження стосується всіх видів перевірок, з урахуванням дотримання підстав та обмежень встановлених п. 3 розд. II “Прикінцеві положення” Закону. Суд звертає увагу на те, що така позиція була в листі Державної фіскальної служби України від 06 травня 2015 року №16102/7/99-99-15-02-02-17. Як свідчать наявні у справі матеріали, 14 вересня 2015 року відповідачем як контролюючим органом було проведено перевірку податкової звітності ТОВ “Група Центр” з податку на прибуток за звітний період 2014 рік, про що було складено акт   від 14 вересня 2015 року №544/26-54-15-02-08. Зі змісту вказаного акта   вбачається, що під час проведення такої перевірки посадовими особами контролюючого органу було використано податкову декларацію   з податку на прибуток підприємства за 2014 рік (звітну), суцільним порядком. Отже, контролюючим органом було проведено саме камеральну перевірку позивача. Згідно даних цієї податкової декларації, доходи позивача за 2014 рік склали 8040160 грн. (тобто у розмірі менше ніж 20 млн. грн.), що свідчить про поширення на нього дії мораторію, встановленого   Законом №71. Отже, перевірка позивача могла бути проведена в виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами   Кримінального процесуального кодексу України. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. Проте, всупереч зазначених норм, відповідач не надав суду доказів наявності передумов для проведення перевірки під час дії мораторію, встановленого   Законом №71, що свідчить про незаконність такої перевірки та відсутність правових наслідків її проведення. Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов товариства з обмеженою відповідальністю “Група Центр” до державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю. Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст.   69-71,   86,   94,   128,   158-163,   167 КАС України, суд - ПОСТАНОВИВ: 1. Позов задовольнити повністю. 2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 08 жовтня 2015 року №0024491502. 3. Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Група Центр” (код ЄДРПОУ 30682979) здійснений ним судовий збір у розмірі 1378 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві (код ЄДРПОУ 39468697). Копії постанови направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені   ст. 167 КАС України. Згідно зі ст.ст.   185,   186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги   протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду. Відповідно до   ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Суддя                                                                                                             В.М. Данилишин