Рішення

від 26.07.2016 по справі 914/1648/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.07.2016р. Справа № 914/1648/16

Господарський суд Львівської області у складі колегії судді Петрашко М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«Агенство з підбору автомобілів В«Консалт-АвтоВ» , м.Київ

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«ТрансекозахідВ» , м.Львів

про стягнення 26 000,00 грн.

За участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_2 - представник (довіреність б/н від 12.04.2016р.);

від відповідача ОСОБА_3 - представник (довіреність б/н від 14.07.2016р.).

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: До господарського суду Львівської області товариством з обмеженою відповідальністю В«Агенство з підбору автомобілів В«Консалт-АвтоВ» подано позов до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«ТрансекозахідВ» про стягнення 26 000,00 грн.

Ухвалою суду від 21.06.2016р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 12.07.2016р. Ухвалою суду від 12.07.2016р. розгляд справи відкладено на 26.07.2016р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав зазначених у позовній заяві, та подав клопотання (вх.№31392/16) про долучення до матеріалів справи витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо позивача та відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні подав клопотання (вх.№31646/16) про долучення до матеріалів справи копій договору №12012016 від 12.01.2016р., договору-замовлення №35 від 12.01.2016р. та акту надання послуг №60 від 27.01.2016р., також представником відповідача подано відзив (вх.№31644/16) на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що згідно платіжного доручення №133 від 14.07.2016р. ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«ТрансекозахідВ» на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«Агенство з підбору автомобілів В«Консалт-АвтоВ» було сплачено частину боргу у розмірі 5000 грн., відтак відповідач зазначає, що до стягнення підлягає 21 000 грн. та 1 450 грн. судового збору.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, суд -

встановив:

12.01.2015р. між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Агентство з підбору автомобілів «Консалт-Авто» та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ТрансекозахідВ» було укладено договір №12012016 про організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом (надалі - договір), відповідно до умов якого ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Агентство з підбору автомобілів «Консалт-Авто» (експедитор) зобов'язався за плату і за рахунок ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Трансекозахід» (клієнта) організувати перевезення вантажу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Трансекозахід» (клієнта) автомобільним транспортом відповідно до умов чинного законодавства України, положень Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів, Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП, Європейської угоди про режим праці та відпочинку водіїв, Конвенції про транспортування небезпечних вантажів, а також на підставі погодженої сторонами заявки на організацію перевезення вантажу автомобільним транспортом, яка є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно з п. 3.1 договору, на кожне перевезення оформлюється заявка, яка складається у письмовій формі, підписується уповноваженою особою клієнта із проставлянням відбитка круглої печатки клієнта, і передається експедитору за допомогою факсимільного зв'язку та є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п.5.2 договору, клієнт оплачує послуги експедитора на підставі погодженої сторонами заявки, згідно з виставленим рахунком.

Згідно з положеннями п.5.3 договору, остаточні розрахунки між сторонами з урахуванням положень п.5.1 даного договору здійснюються на підставі акта наданих послуг протягом 7 банківських днів з моменту отримання оригіналів повного комплекту документів.

На виконання умов вказаного договору сторони підписали договір-заявку від 12 січня 2016 року на виконання транспортно-експедиційних послуг. Вартість послуг, узгоджена у заявці склала 26 000,00 гривень.

Як стверджує позивач, ним було надано відповідачу транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажу на загальну суму 26 000,00 грн., однак відповідач не виконав свій обов'язок по оплаті за надані послуги перевезення, що стало підставою для звернення до суду.

Як вбачається із поданого представником відповідача відзиву (вх.№31644/16) на позовну заяву відповідачем сплачено частину заборгованості у розмірі 5 000,00 грн. згідно платіжного доручення №133 від 14.07.2016р., копію якого долучено до матеріалів справи, оригінал платіжного доручення оглянуто в судовому засіданні.

Відповідач наявність заборгованості перед позивачем у розмірі 21 000,00 грн. визнає, позивач не заперечив щодо погашення боргу відповідачем на суму 5000 грн.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити частково та частково слід припинити провадження у справі з наступних підстав.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Положеннями ст.ст.627, 628, 629 ЦК України визначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За умовами ст.909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст.929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Як вбачається з матеріалів справи 12.01.2015р. між сторонами укладено договір №12012016 про організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом, відповідно до умов якого позивач бере на себе зобов'язання організувати перевезення вантажу відповідача автомобільним транспортом, а відповідач бере на себе зобов'язання сплатити плату за надані послуги.

Згідно з п. 3.1 договору, на кожне перевезення оформлюється заявка, яка складається у письмовій формі, підписується уповноваженою особою клієнта із проставлянням відбитка круглої печатки клієнта, і передається експедитору за допомогою факсимільного зв'язку та є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 5.2 договору, клієнт оплачує послуги експедитора на підставі погодженої сторонами заявки, згідно з виставленим рахунком.

Згідно з положеннями п.5.3 договору, остаточні розрахунки між сторонами з урахуванням положень п.5.1 даного договору здійснюються на підставі акта наданих послуг протягом банківських днів з моменту отримання оригіналів повного комплекту документів.

На виконання умов вказаного договору сторони підписали договір-заявку від 12 січня 2016 року на виконання транспортно-експедиційних послуг. Вартість послуг, узгоджена у заявці склала 26 000,00 гривень.

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань за договором підтверджується підтверджується міжнародною товарно-транспортними накладними СМR №0001076 та №0001100.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з відзиву (вх.№31644/16) на позовну заяву, відповідачем згідно платіжного доручення №133 від 14.07.2016р. було сплачено позивачу частину боргу у розмірі 5 000 грн., наявність заборгованості перед позивачем у сумі 21 000,00 грн. відповідач визнає.

Отже, в частині стягнення з відповідача 5 000,00 грн. боргу відсутній предмет спору.

Відповідно до п.1 1 ч.1 ст.80 ГПК України суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку в частині позовних вимог про стягнення з відповідача боргу в розмірі 5 000,00 грн. слід припинити провадження у справі у зв'язку із відсутністю предмета спору.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про стягнення з відповідача боргу в розмірі 21 000,00 грн. є обґрунтованою, підтверджена матеріалами справи, не заперечується відповідачем та підлягає задоволенню.

В порядку ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Сплата судового збору підтверджується платіжним дорученням №3644 від 23.05.2016р. на суму 1 450,00 грн.

Згідно Закону України В«Про судовий збірВ» позивачу слід було сплатити 1378,00 грн. судового збору, який відповідно до ст.49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 34, 43, 49, 80, 82-85, 115, 116, ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«ТрансекозахідВ» (79058, Львівська обл., місто Львів. проспект Чорновола, будинок 67"А", Код ЄДРПОУ 31338967) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«Агентство з підбору автомобілів В«Консалт-АвтоВ» (03056, м. Київ, вул. Польова 21, оф.114, Код ЄДРПОУ 34805514) 21 000,00 грн. боргу та 1378,00 грн. - судового збору.

3. В частині позовних вимог про стягнення 5 000,00 грн. припинити провадження у справі.

4. Наказ видати згідно вимог ст.116 ГПК України, після набрання рішенням суду законної сили.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 01.08.2016р.

Суддя Петрашко М.М.