Рішення

від 25.07.2016 по справі 915/625/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2016 року Справа № 915/625/16

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi ОСОБА_1,

за участю:

секретаря судового засідання Долгової А.О.,

представника позивача: не з'явився,

представника відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Публічного акціонерного товариства по пуску, налагодженню, удосконаленню технології та експлуатації електростанцій і мереж В«ЛьвівОРГРЕСВ»

(79011, м.Львів, вул.Тютюнників, 55),

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю В«ЗАХІДЕЛЕКТРОГРУПВ»

(54029, м.Миколаїв, вул.Водопровідна, 6-А),

про : стягнення 17726,67 грн. заборгованості, з яких: 13952,89 грн. основного боргу, 905,14 грн. пені, 2455,35 збитків від інфляції та 413,29 грн. 3% річних, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«ЗАХІДЕЛЕКТРОГРУПВ» за Договором оренди нежитлових приміщень №15/03 від 04.02.2015 заборгованість в сумі 13952,89 грн. основного боргу, 905,14 грн. пені, 2455,35 збитків від інфляції та 413,29 грн. - 3% річних.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що в порушення приписів чинного законодавства та умов Договору оренди нежитлових приміщень №15/03 від 04.02.2015, відповідач не виконав свій обов'язок за договором щодо сплати суми орендної плати та компенсації оплати за електроенергію починаючи з лютого по липень 2015 року. Лише 09.07.2015 ним сплачено частково у сумі 3000,0 грн., що є недостатньою сумою для погашення заборгованості, що стало підставою нарахування позивачем пені, збитків від інфляції та 3% річних.

29.06.2016 від позивача надійшла заява, в якій він просить розглянути справу без участі представника, позовні вимоги підтримані в повному обсязі.

Відповідач у судові засідання двічі не з'являвся, відзив на позовну заяву не надав.

Ухвали суду від 02.06.2016 та 04.07.2016 надіслані судом на адресу відповідача повернуті підприємством зв'язку у зв'язку із закінченням терміну зберігання.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на час розгляду справи місцезнаходженням відповідача є 54029, м.Миколаїв, вул.Водопровідна, 6-А. Тобто, ухвали суду направлялись на правильну адресу відповідача.

Відповідно до п.3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» №18 від 26.12.2011, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи належне повідомлення сторін про судовий розгляд справи та згідно ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 25.07.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

При прийнятті рішення судом взято до уваги наступне.

04.02.2015 між сторонами укладений Договір оренди нежитлових приміщень №15/03 (надалі - Договір №15/03), згідно п.1.1 якого, орендодавець (позивач у справі) здає, а орендар (відповідач у справі) приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 102,3 кв.м, яке знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Козельницька, 1а, будівля гаражу Б-1, складське приміщення (гараж) №3. Склад і стан орендованого майна визначається актом прийому-передачі, який є невід'ємною частиною цього договору. Вартість орендованого майна визначається виходячи з балансової вартості з врахуванням індексації на день підписання договору.

04.02.2015 зазначене приміщення було передано позивачем відповідачу на підставі акту прийому-передачі (а.с.11), який був підписаний обома сторонами та скріплений печатками.

Строк дії договору сторони визначили з 06.02.2015 по 28.02.2016 включно. Пролонгація договору оформлюється шляхом переукладання цього договору.

Пунктами п.п.2.1., 2.2. Договору №15/03 сторони погодили розмір орендної плати у сумі 2557,5 грн. В орендну плату включається вартість користування прилеглою до орендованого майна територією, необхідною включно для доступу до орендованого майна. Компенсація оплати за електроенергію проводиться орендарем у частині від загального обсягу оплат орендодавця за електроенергію по будівлі по вулиці Козельницька, 1а, пропорційно займаній орендарем площі до загальної площі основних приміщень (приміщень індивідуального використання) будівлі по вул. Козельницька, 1а, згідно Інвентаризаційної справи на підставі рахунків за комунальні послуги.

У відповідності до п.2.4 Договору №15/03 сторони встановили, що сплата орендної плати та оплати (компенсації) за електроенергію проводиться орендарем не пізніше 15 числа місяця, наступного за обліковим, на підставі рахунку орендодавця шляхом перерахування належної до сплати суми на поточний рахунок орендодавця.

З матеріалів справи вбачається, що за період з лютого по липень 2015 року загальний розмір орендної плати та компенсації оплати за електроенергію склав 16952,89 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) підписані обома сторонами та скріплені печатками, які містяться в матеріалах справи (а.с.14-19).

Як зазначає позивач, відповідач на виконання Договору №15/03 орендну плату та компенсації оплати за електроенергію здійснив частково за період з лютого по липень 2015 року в сумі 3000,0 грн. Тому, згідно з розрахунку позивача, за вказаний період відповідач за договором мав сплатити 13952,89 грн.

Відповідачем вказані обставини не заперечені та не спростовані.

З метою досудового врегулювання спірних відносин позивачем направлялася вимога про погашення заборгованості на адресу відповідача №213/588 від 04.04.2016. Докази направлення вказаної вимоги містяться в матеріалах справи (а.с.20). Вказана вимога була залишена відповідачем без розгляду та задоволення.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного та Господарського кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно приписів ст.ст. 759, 762 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (оренди).

За приписами ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Заборгованість відповідача станом на день звернення до суду із позовом склала 13952,89 грн.

На день розгляду справи, відповідач не надав суду доказів погашення боргу.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення боргу по орендній платі та компенсації оплати за електроенергію в загальній сумі 13952,89 грн. обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п.2.5 Договору №15/03 сторони узгодили, що при порушенні термінів внесення орендної плати орендар сплачує пеню в розмірі 0,2 % від заборгованої суми за кожен день прострочки. Сплата пені не звільняє відповідача від виконання зобов'язань за договором.

Згідно п.2.5 Договору №15/03 позивач нарахував відповідачу пеню за період з березня по серпень 2015 року в загальній сумі 905,14 грн.

Перевіривши розрахунок пені суд дійшов висновку про його обґрунтованість. Тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

За приписами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача збитки від інфляції в сумі 2455,35 грн. за період з березня 2015 року по квітень 2016 року.

Перевіривши виконаний позивачем розрахунок збитків від інфляції, суд дійшов наступних висновків.

Згідно абз.2 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 В«Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального праваВ» сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

При здійсненні розрахунку індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат , а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться В«ланцюговимВ» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів (наказ Держкомстату № 265 від 27.07.2007 В«Про затвердження ОСОБА_1 розрахунку базового індексу споживчих цінВ» ).

Отже при стягненні інфляційних за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, якщо термін прострочення становить менше ніж місяць, то індекс інфляції при визначенні заборгованості не нараховується, вказана правова позиція також зазначена в Постанові Вищого господарського суду України по справі №29/75-10-1823 від 24.11.2010, по справі №4/54-10-18-18 від 19.01.2011 та по справі №915/727/13 від 30.10.2013.

Як вбачається з матеріалів справи, датою, з якої зобов'язання з оплати відповідачем орендної плати та компенсації оплати за електроенергію є порушеним з 16.03.2015, збитки від інфляції нараховані позивачем починаючи з березня 2015 року, тобто стягуються за місяць, в якому відповідач мав здійснити оплату.

Однак, як зазначалось вище, найменший період визначення збитків від інфляцій становить місяць, прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Враховуючи, що позивачем нараховані інфляційні за період прострочення виконання відповідачем зобов'язання, який не дорівнює календарному місяцю, то суд вважає, що правомірним, у даній ситуації, є нарахування збитків від інфляції починаючи з квітня 2015 року.

Судом також перевірено розрахунок інфляційних за період з вересня 2015 року по квітень 2016 року, та встановлено, що за вказаний період збитки від інфляції склали 1248,78 грн. (13952,89 х (102,3% х 98,7% х 102,0% х100,7% х 100,9% х 99,6% х 101,0% х 103,5%) - 13952,89 ), а не 1249,04 грн. як визначив позивач.

За вказаних обставин, стягненню з відповідача підлягають збитки від інфляції у загальній сумі 2180,49 грн. (720,52 + 170,62 + 40,57 +1248,78). В частині стягнення збитків від інфляції у сумі 274,86 грн. слід відмовити.

На підставі ч.2 ст.625 ЦК України, позивач просить також стягнути з відповідача 3% річних у загальній сумі 413,29 грн. за період березня 2015 року по квітень 2016 року.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, наданий позивачем та дійшов наступних висновків.

При нарахуванні 3% річних по зобов'язанням лютого 2015 року позивачем було нараховано на 31 день, ним не було враховано, що прострочка зобов'язання у відповідача виникає не з 01.03.2015, оскільки згідно п.2.4. Договору 15/03, сплата орендної плати та оплати (компенсації) за електроенергію проводиться орендарем не пізніше 15 числа місяця, наступного за обліковим, тобто про строчка виконання зобов'язання виникає з 16.03.2016. Судом розрахунок річних за зобов'язанням лютого 2015 року уточнено, а саме 3% річних за зобов'язаннями лютого 2015 року (за період з 16.03.2015 по 31.03.2015 (16дн.), виходячи з суми боргу 2542,48 грн. становлять: 2542,48 грн. х 3%: 365 дн. х 16 дн. = 3,34 грн.

Також судом було уточнено розрахунок річних за період з вересня 2015 року по квітень 2016 року, оскільки нарахування зроблено на 242 дні, а за період з 01.09.2015 по 30.04.2016 кількість днів становить - 243 дн., тому необхідно нараховувати з 01.09.2015 по 30.04.2016 (243дн.), виходячи з суми боргу 13952,89 грн.: 13952,89 грн. х 3%:365 дн. х 243 дн.=278,68 грн.

Враховуючи викладене, суд вважає, що стягненню підлягають 3% річних у загальній сумі 411,32 грн. (3,34 + 12,7 + 19,76 + 25,01 + 36,28 + 35,55 +278,68).

В частині стягнення 3% річних у сумі 1,97 грн. слід відмовити.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

У відповідності до п.2.1 ч.2 ст.4 Закону України В«Про судовий збірВ» (в редакції Закону України №484-VІІІ від 22.05.2015) з 01.09.2015 за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

У відповідності до ст.4 Закону України В«Про судовий збірВ» (в редакції Закону України №484-VІІІ від 22.05.2015), судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

При подачі даного позову відповідно до пункту п.2.1 ч.2 ст.4 Закону України В«Про судовий збірВ» позивач мав сплатити 1 розмір мінімальної заробітної плати, що становить - 1378,0 грн., позивачем сплачено 1450,0 грн., тобто більше, ніж було встановлено діючим законодавством.

Відповідно до приписів п.1 ч.1 ст.7 Закону України В«Про судовий збірВ» №3674-VІ від 08.07.2011 (в редакції Закону України №484-VІІІ від 22.05.2015), у разі внесення судового збору у більшому розмірі, ніж встановлено законом, надлишково сплачена сума судового збору повертається судом за клопотанням особи , яка його сплатила.

Відповідно до приписів ст.49 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір підлягає розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення судом позовних вимог (98,44% від заявлених вимог), стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у сумі 1356,5 грн. (1378,0 грн. х 98,44%).

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82, 82 1 , 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«ЗАХІДЕЛЕКТРОГРУПВ» 54029, м.Миколаїв, вул.Водопровідна, 6-А (п/р 26001210247906 в АТ В«ПроКредитБанкВ» , МФО 320984, код ЄДРПОУ 38121275) на користь Публічного акціонерного товариства по пуску, налагодженню, удосконаленню технології та експлуатації електростанцій і мереж В«ЛьвівОРГРЕСВ» , 79011, м.Львів, вул.Тютюнників, 55 (р/р НОМЕР_1 в АТ В«УкрексімбанкВ» , МФО 325718, код ЄДРПОУ 00128504) 13952,89 грн. основного боргу, 905,14 грн. пені, 2180,49 грн. збитків від інфляції, 411,32 грн. - 3% річних та 1356,5 грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду, у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом

Згідно ст.ст.91, 93 Господарського процесуального кодексу України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення оформлено у відповідності до ст.84 ГПК України

та підписано суддею 01 серпня 2016 року.

Суддя М.В.Мавродієва