Рішення

від 01.08.2016 по справі 910/8922/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.08.2016Справа №910/8922/16

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київський суднобудівний-судноремонтний завод»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕРМЕС ЛОГІСТІКС»

про стягнення 50 173,61 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

від позивача: Місевра А.І. за довіреністю № 496/41 від 27.10.2015

Вітошко В.О. за довіреністю № 800/41 від 30.12.2015

від відповідача: Савченко О.В. за довіреністю № 5 від 26.05.2016

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕРМЕС ЛОГІСТІКС» (відповідач) про стягнення 50 173,61 грн. на підставі Договору № 373 від 07.07.2015, з яких: 36 000,00 грн. основного боргу та 7 616,01 грн. пені, 497,60 3 % річних, 6 060,00 грн. 0,1% неустойки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов Договору № 373 від 07.07.2015 позивач виконав та передав відповідачу роботи, передбачені наведеним договором, втім відповідач виконані позивачем роботи оплатив не повністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2016 порушено провадження у справі № 910/8922/16 та призначено розгляд справи на 13.06.2016 о 10:40 год.

10.06.2016 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи. Заява судом задоволена.

Представники позивача та відповідача в судове засідання, призначене на 13.06.2016, з'явилися.

В судовому засіданні 13.06.2016 представник позивача подав письмове підтвердження про відсутність аналогічного спору. Підтвердження залучене судом до матеріалів справи та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

В судовому засіданні, призначеному на 13.06.2016, представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи, відповідно до якого відповідач просив суд надати час для підготовки доказів для захисту своїх прав. Клопотання залучене до матеріалів справи та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

В судовому засіданні 13.06.2016 судом розглянуте та задоволене клопотання відповідача, подане 13.06.2016 в судовому засіданні, про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 13.06.2016 представники позивача та відповідача подали спільне клопотання про продовження строку вирішення спору. Клопотання залучене судом до матеріалів справи.

Враховуючи клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та положення ч. 3 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 13.06.2016 та оголосив перерву в судовому засіданні до 08.07.2016 о 10:50 год.

В судове засідання, призначене на 08.07.2016, представники позивача та відповідача з'явилися.

Представник відповідача в судовому засіданні 08.07.2016 подав заперечення на позовну заяву, відповідно до яких просив зменшити суму позовних вимог до суми фактичної заборгованості, яка складає 39 739,31 грн. та зменшити суму судового збору до 1 378,00 грн. В якості додатку до заперечень відповідач надав контррозрахунок позовних вимог. Заперечення разом із контррозрахунком залучені судом до матеріалів справи та передані до відділу діловодства суду для реєстрації.

Представник позивача в судовому засіданні 08.07.2016 надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.

В судовому засіданні 08.07.2016 представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у запереченнях, поданих 08.07.2016 в судовому засіданні.

В судовому засіданні 08.07.2016 представники позивача та відповідача подали спільне клопотання про продовження строку вирішення спору. Клопотання судом задоволене, залучене судом до матеріалів справи та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

Враховуючи спільне клопотання сторін про продовження строку вирішення спору та положення ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 08.07.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2016 продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 01.08.2016 о 14:30 год.

29.07.2016 через відділ діловодства суду від представника позивача позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог.

01.08.2016 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення до заперечень на позовну заяву, відповідно до яких відповідач просив суд зменшити суму позовних вимог до суми фактичної заборгованості, яка складає 40 519,07 грн. та зменшити суму судового збору до суми 1 378,00 грн.

В судове засідання, призначене на 01.08.2016, представники позивача та відповідача з'явилися.

В судовому засіданні, призначеному на 01.08.2016, здійснювався розгляд заяви позивача, поданої 29.07.2016 через відділ діловодства суду, про збільшення розміру позовних вимог.

Зазначеною заявою позивач просив суд стягнути з відповідача 110 876,64 грн. на підставі Договору № 373 від 07.07.2015 та додаткової угоди № 2 від 08.07.2016, з яких: 64 000,00 грн. основного боргу та 11 731,46 грн. пені, 845,18 3 % річних, 10 300,00 грн. 0,1% неустойки та 24 000,00 грн. за використання стапельного місця.

Представники позивача в судовому засіданні 01.08.2016 зазначену заяву про збільшення розміру позовних вимог підтримали та просили суд її задовольнити.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи та зміст поданої позивачем заяви, суд дійшов висновку про те, що подана позивачем 29.07.2016 через відділ діловодства суду заява є заявою про одночасну зміну предмету та підстав позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Як зазначено в п. 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.

Таким чином, виходячи зі змісту поданої позивачем заяви, суд не приймає її до розгляду, з огляду на невідповідність останньої вимогам ч. 4 ст. 22 ГПК України.

Отже, при розгляді справи № 910/8922/16 судом розглядаються лише позовні вимоги позивача, викладені в позовній заяві № 171/41 від 12.05.2016, яка була подана до суду.

В судовому засіданні, призначеному на 01.08.2016, судом відхилені як безпідставні клопотання відповідача про зменшення суми позовних вимог та суми судового збору, викладені у запереченнях на позовну заяву, поданих 08.07.2016 в судовому засіданні, та у додаткових поясненнях до заперечень на позовну заяву, поданих 01.08.2016 через відділ діловодства суду.

При цьому судом враховано, що відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, право зменшення розміру позовних вимог надано позивачу.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Наразі відповідачем у клопотаннях не вказано про винятковість випадку при розгляді даного спору, а рівно не додано доказів на підтвердження його наявності.

Щодо зменшення суми судового збору, то порядок його розрахунку визначений приписами ст. 49 ГПК України.

Представники позивача в судовому засіданні, призначеному на 01.08.2016, надали усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

В судовому засіданні 01.08.2016 представник відповідача проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у запереченнях на позовну заяву, поданих 08.07.2016 в судовому засіданні, та у додаткових поясненнях до заперечень на позовну заяву, поданих 01.08.2016 через відділ діловодства суду.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 01.08.2016 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

07.07.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЕРМЕС ЛОГІСТІКС» (замовник, відповідач) та Публічним акціонерним товариством «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» (виконавець, позивач) був укладений Договір № 373 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору виконавець бере на себе зобов'язання виконати роботи по щомісячному огляду технічного стану підводної частини плав ресторану «Київський Версаль», в обсязі та в строк згідно Договору, розмірами: довжиною 46,0 м, шириною 10,0 м, осадкою 1,8 м, вагою 260 тонн (далі - роботи).

У п. 2.1. Договору сторони визначили вартість щомісячного огляду технічного стану підводної частини плав ресторану починаючи з 07.07.2015, яка складає 12 000,00 грн. з ПДВ в місяць.

Відповідно до п. 3.1.2. Договору, роботи, згідно п. 2.1. Договору, сплачуються кожний місяць, не пізніше 25 числа кожного поточного місяця за наступний місяць. Після виконання робіт, згідно п. 3.1.1. сторони підписують проміжні акти виконаних робіт. Після виконання робіт в повному обсязі, згідно Договору, сторони підписують завершальний акт приймання-передачі робіт згідно Договору (п. 3.3. Договору).

Згідно п. 4.2.1. п. 4.2. Договору замовник зобов'язаний своєчасно прийняти та оплатити роботи в порядку та на умовах, визначених Договором.

Як передбачили сторони у п. 5.2. Договору, за несвоєчасну оплату (затримку платежу) робіт замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, від суми боргу за кожний день прострочення, а також неустойку у розмірі 0,1% від суми грошового зобов'язання за кожен день затримки платежу.

Відповідно до п. 6.4. Договору, цей Договір набирає чинності з дня підписання його представниками обох сторін та діє до 07.07.2016 включно або повного виконання сторонами своїх зобов'язань по ньому.

Позивач зазначив, що відповідно до умов Договору, виконав роботи на загальну суму 132 000,00 грн., які були прийняті відповідачем без зауважень та заперечень, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін:

- актом № 83.15 від 31.07.2015 за період з 07.07.2015 по 31.07.2015 на суму 12 000,00 грн.;

- актом № 98.15 від 31.08.2015 за період з 01.08.2015 по 31.08.2015 на суму 12 000,00 грн.;

- актом № 112.15 від 30.09.2015 за період з 01.09.2015 по 30.09.2015 на суму 12 000,00 грн.;

- актом № 127.15 від 30.10.2015 за період з 01.10.2015 по 31.10.2015 на суму 12 000,00 грн.;

- актом № 142.15 від 30.11.2015 за період з 01.11.2015 по 30.11.2015 на суму 12 000,00 грн.;

- актом № 163.15 від 31.12.2015 за період з 01.12.2015 по 31.12.2015 на суму 12 000,00 грн.;

- актом № 05.16 від 29.01.2016 за період з 01.01.2016 по 31.01.2016 на суму 12 000,00 грн.;

- актом № 23.16 від 29.02.2016 за період з 01.02.2016 по 29.02.2016 на суму 12 000,00 грн.;

- актом № 48.16 від 31.03.2016 за період з 01.03.2016 по 31.03.2016 на суму 12 000,00 грн.;

- актом № 65.16 від 29.04.2016 за період з 01.04.2016 по 30.04.2016 на суму 12 000,00 грн. (надалі - акти виконаних робіт).

Позивач вважає, що відповідно до п. 3.1.2. Договору, відповідач зобов'язаний був повністю оплатити всі виконані позивачем роботи за вищенаведеними актами виконаних робіт до 25 чиста кожного поточного місяця за наступний місяць.

Разом з тим, за даними позивача, оплата виконаних позивачем робіт була здійснена відповідачем лише частково в сумі 96 000,00 грн. що підтверджується банківськими виписками за 21.08.2015 на суму 12 000,00 грн., за 25.09.2015 на суму 12 000,00 грн., за 04.11.2015 на суму 12 000,00 грн., за 23.11.2015 на суму 12 000,00 грн., за 24.12.2015 на суму 12 000,00 грн., за 25.12.2015 на суму 12 000,00 грн., за 10.02.2016 на суму 12 000,00 грн., за 11.03.2016 на суму 12 000,00 грн.

Отже, враховуючи здійснену відповідачем часткову оплату спірних робіт в сумі 96 000,00 грн., позивач стверджує, що станом на час його звернення з позовом до суду залишаються не оплаченими виконані на підставі Договору роботи на суму 36 000,00 грн. (основний борг): 132 000,00 грн. - 96 000,00 грн. = 36 000,00 грн.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників суд, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами фактично укладений договір підряду, а тому саме наведений договір та відповідні положення параграфу 1 глави 61 підрозділу І розділу III ЦК України визначають права та обов'язки сторін.

Частиною 1 ст. 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник прийняти та оплатити виконану роботу . Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовнику (ч. 2 ст. 837 ЦК України).

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Аналіз умов Договору свідчить, що роботи, згідно п. 2.1. Договору, сплачуються кожний місяць, не пізніше 25 числа кожного поточного місяця за наступний місяць. Після виконання робіт, згідно п. 3.1.1. сторони підписують проміжні акти виконаних робіт. (п. 3.2.1. Договору).

Отже, підписані сторонами та завірені круглими печатками сторін акти виконаних робіт є підставою для розрахунку за виконану роботу з щомісячного огляду технічного стану підводної частини плав ресторану «Київський Версаль».

Наявні в матеріалах справи копії актів виконаних робіт № 83.15 від 31.07.2015, № 98.15 від 31.08.2015, № 112.15 від 30.09.2015, № 127.15 від 30.10.2015, № 142.15 від 30.11.2015, № 163.15 від 31.12.2015, № 05.16 від 29.01.2016, № 23.16 від 29.02.2016, № 48.16 від 31.03.2016, № 65.16 від 29.04.2016, підтверджують, що позивач виконав роботи з щомісячного огляду технічного стану підводної частини плав ресторану «Київський Версаль», передбачені Договором, вартість яких складає 132 000,00 грн., та передав дані роботи відповідачеві.

При цьому вищенаведені акти, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені круглими печатками сторін, приймаються судом у якості належних і допустимих доказів на підтвердження виконання позивачем спірних робіт, а рівно її прийняття відповідачем без будь-яких зауважень та заперечень, що фактично не заперечував відповідач в судових засіданнях у справі № 910/8922/16.

В той же час, відповідач у запереченнях на позовну заяву, поданих 08.07.2016 в судовому засіданні, не заперечував, що станом на час розгляду спору по суті ним не оплачені виконані позивачем роботи в загальній сумі 36 000,00 грн. згідно вищенаведених актів.

Отже, зважаючи на встановлені обставини справи, умови Договору № 373 від 07.07.2015 та вимоги правових норм викладених вище, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині основного боргу в сумі 36 000,00 грн. повністю.

Крім того, з огляду на несвоєчасну оплату відповідачем робіт за Договором, позивач також звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача на підставі п. 5.2 Договору:

- 7 616,01 грн. пені (у розмірі подвійної облікової ставки НБУ);

- 6 060,00 грн. 0,1% неустойки;

- 497,60 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

При цьому ст. 549 ЦК України поряд із визначенням неустойки закріплює дефініції понять «штраф» та «пеня». Аналіз положень цієї статті дає підстави для висновку, що «неустойка» є родовим, а «штраф» і «пеня» - видовими щодо неї поняттями.

Штраф, як різновид неустойки, характеризується тим, що він обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України)

Для пені, як різновиду неустойки, характерним є те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення зобов'язання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до п. 5.2 Договору, за несвоєчасну оплату (затримку платежу) робіт замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на момент прострочення, від суми боргу, за кожний день прострочення , а також неустойку у розмірі 0,1% від суми грошового зобов'язання за кожен день затримки платежу .

Зважаючи на приписи ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України та зміст п. 5.2 Договору, суд дійшов висновку, що у разі несвоєчасної оплати робіт (затримки платежу) сторони фактично передбачили сплату відповідачем позивачу: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ та пені у розмірі 0,1%.

При цьому зазначення у п. 5.2 Договору «неустойка у розмірі 0,1% від суми грошового зобов'язання за кожен день затримки платежу» є передбаченою сторонами саме пенею як видом неустойки, а не штрафом, оскільки вказаний пункт Договору містить чітке зазначення про її сплату «за кожен день затримки платежу».

Таким чином, у п. 5.2 Договору йдеться про притягнення замовника (відповідача) до відповідальності одного виду (сплата пені) за одне й те саме правопорушення (несвоєчасна оплата робіт (затримка платежу)) двічі (пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ та пеня у розмірі 0,1%).

Отже, позивачем заявлені вимоги про притягнення відповідача до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тоді як відповідальність настає лише один раз (ст. 61 Конституції України). Отже, за наведених підстав, вимоги позивача про стягнення 6 060,00 грн. 0,1 % неустойки задоволенню не підлягають, тоді як вимоги про стягнення 7 616,01 грн. пені (у розмірі подвійної облікової ставки НБУ) суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню за розрахунком суду.

Сума (грн.) Акт виконаних робітПеріод прострочення з урахуванням п. 3.2.1. Договору та здійсненних відповідачем фактичних оплат Кількість днів прострочення Розмір облікової ставки НБУ Розмір подвійної облікової ставки НБУСума пені (у розмірі подвійної облікової ставки НБУ) за період прострочення (грн.)Розмір 3% річних (грн.) 12 000,00№ 83.15 від 31.07.2015 за період з 07.07.2015 по 31.07.2015 26.07.2015 - 20.08.2015 26 30% 0.164% 512.88 25,64 12 000,00№ 98.15 від 31.08.2015 за період з 01.08.2015 по 31.08.2015 26.07.2015 - 27.08.2015 33 30% 0.164% 650.96 60,16 28.08.2015 - 24.09.2015 28 27% 0.148% 497.10 12 000,00 № 112.15 від 30.09.2015 за період з 01.09.2015 по 30.09.2015 26.08.2015 - 27.08.2015 2 30% 0.164% 39.45 69,04 28.08.2015 - 24.09.2015 28 27% 0.148% 497.10 25.09.2015 - 29.10.2015 35 22% 0.121% 506.30 30.10.2015 - 03.11.2015 5 22% 0.121% 72.33 12 000,00№ 127.15 від 30.10.2015 за період з 01.10.2015 по 31.10.2015 26.09.2015 - 29.10.2015 34 22 % 0.121% 491.84 57,21 30.10.2015 - 22.11.2015 24 22 % 0.121% 347.18 12 000,00№ 142.15 від 30.11.2015 за період з 01.11.2015 по 30.11.2015 26.10.2015 - 29.10.2015 4 22% 0.121% 57.86 58,19 30.10.2015 - 17.12.2015 49 22% 0.121% 708.82 18.12.2015 - 23.12.2015 6 22% 0.121% 86.79 12 000,00№ 163.15 від 31.12.2015 за період з 01.12.2015 по 31.12.2015 26.11.2015 - 17.12.2015 22 22 % 0.121% 318.25 28,60 18.12.2015 - 24.12.2015 7 22 % 0.121% 101.26 12 000,00№ 05.16 від 29.01.2016 за період з 01.01.2016 по 31.01.2016 26.12.2015 - 28.01.2016 34 22 % 0.121% 491.84 45,37 29.01.2016 - 09.02.2016 12 22 % 0.120% 173.11 12 000,00№ 23.16 від 29.02.2016 за період з 01.02.2016 по 29.02.2016 26.01.2016 - 28.01.2016 3 22% 0.120% 43.28 44,38 29.01.2016 - 03.03.2016 35 22% 0.120% 504.92 04.03.2016 - 10.03.2016 7 22% 0.120% 100.98 12 000,00№ 48.16 від 31.03.2016 за період з 01.03.2016 по 31.03.2016 26.02.2016 - 03.03.2016 7 22% 0.120% 100.98 63,12 04.03.2016 - 21.04.2016 49 22% 0.120% 706.89 22.04.2016 - 29.04.2016 8 19% 0.104% 99.67 12 000,00№ 65.16 від 29.04.2016 за період з 01.04.2016 по 30.04.2016 26.03.2016 - 21.04.2016 27 22% 0.120% 389.51 34,52 22.04.2016 - 29.04.2016 8 19% 0.104% 99.67 12 000,00Оплата в порядку п. 3.1.2. Договору 26.04.2016 - 29.04.2016 4 19% 0.104% 49.84 3,95 Всього 7 648,81 490,18

В іншій частині пені (у розмірі подвійної облікової ставки НБУ) в сумі 32,80 грн. вимоги позивача задоволенню не підлягають, оскільки позивачем при здійсненні відповідного розрахунку не було враховано, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені, що відповідає правовій позиції Вищого господарського суду України, викладеній у п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» .

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 вищенаведеної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013, сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування утримуваними ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Дії відповідача є порушенням умов Договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 497,60 грн. 3 % річних за період (за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга»), суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню в сумі 490,18 грн. за розрахунком суду (наведеним вище у таблиці). В іншій частині 3% річних в сумі 7,42 грн. вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Контррозрахунок позовних вимог, доданий відповідачем до заперечень на позовну заяву, поданих 08.07.2016 в судовому засіданні, судом не приймається до уваги, оскільки відповідач невірно здійснив нарахування пені (у розмірі подвійної облікової ставки НБУ) та 3% річних з 25.03.2016 лише на суму заборгованості в розмірі 36 000,00 грн., яка залишилась неоплаченою відповідачем за спірними актами, не врахувавши при цьому наявність прострочення з оплати робіт з липня 2015 по березень 2016 (п. 3.1., 3.1.2. Договору). Крім того, відповідач надав розрахунок інфляційного збільшення боргу, вимог про стягнення якого позивачем не заявлялось.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають суми: 36 000,00 грн. основного боргу, 7 648,81 грн. пені та 490,18 грн. 3% річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, за результатами вирішення даного спору, з огляду на часткове задоволення позову, на відповідача покладається судовий збір в розмірі 1 212,26 грн.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 625, 626, 837, ЦК України, ст. 232 ГК України, ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 66, 67, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕРМЕС ЛОГІСТІКС» (01025, м. Київ, вул. Стрітенська, 10, оф. 520; ідентифікаційний код 39210507) на користь Публічного акціонерного товариства «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» (04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8; ідентифікаційний код 03149949) 36 000,00 грн. (тридцять шість тисяч гривень 00 коп.) основного боргу, 7 648,81 грн. (сім тисяч шістсот сорок вісім гривень 81 коп.) пені, 490,18 грн. (чотириста дев'яносто гривень 18 коп.) 3 % річних, 1 212,26 грн. (одну тисячу двісті дванадцять гривень 26 коп.) судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.08.2016.

Суддя Гумега О.В.