Постанова

від 16.11.2016 по справі 910/8922/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2016 р. Справа№ 910/8922/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Смірнової Л.Г.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Кропивної Л.В.

при секретарі судового засідання: Огірко А.О.

за участю представників:

від позивача: Вітошко В.О. за довіреністю від 30.12.2015;

від відповідача: Савченко О.В. за довіреністю від 01.02.2016;

Розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес Логістик"

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2016

у справі №910/8922/16 (суддя О.В. Гумега)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київський суднобудівний-судноремонтний завод"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес Логістик"

про стягнення 50173,61 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.08.2016 у справі №910/8922/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Київський суднобудівний-судноремонтний завод" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес Логістик" позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес Логістик" на користь Публічного акціонерного товариства "Київський суднобудівний-судноремонтний завод" 36000,00грн основного боргу, 7648,81грн пені, 490,18грн 3 % річних. В інший частині позову відмовлено.

Не погодившись з вищевказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Гермес Логістик", звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2016 та прийняти нове, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес Логістик" на користь Публічного акціонерного товариства "Київський суднобудівний-судноремонтний завод" 36000грн основного боргу, 3698,48грн пені та 227,84грн 3% річних.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2016 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес Логістик" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 16.11.2016.

У судове засідання 16.11.2016 з'явились представники позивача та відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2016 та прийняти нове, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес Логістик" на користь Публічного акціонерного товариства "Київський суднобудівний-судноремонтний завод" 36000грн основного боргу, 3698,48грн пені та 227,84грн 3% річних.

Представник позивача в судовому засіданні просив рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2016 у справі №910/8922/16 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

07.07.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГЕРМЕС ЛОГІСТІКС" (замовник, відповідач) та Публічним акціонерним товариством "Київський суднобудівний-судноремонтний завод" (виконавець, позивач) був укладений Договір № 373 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору виконавець бере на себе зобов'язання виконати роботи по щомісячному огляду технічного стану підводної частини плав ресторану "Київський Версаль", в обсязі та в строк згідно Договору, розмірами: довжиною 46,0 м, шириною 10,0 м, осадкою 1,8 м, вагою 260 тонн (далі - роботи).

У п. 2.1. Договору сторони визначили вартість щомісячного огляду технічного стану підводної частини плав ресторану починаючи з 07.07.2015, яка складає 12 000,00 грн. з ПДВ в місяць.

Відповідно до п. 3.1.2. Договору, роботи, згідно п. 2.1. Договору, сплачуються кожний місяць, не пізніше 25 числа кожного поточного місяця за наступний місяць. Після виконання робіт, згідно п. 3.1.1. сторони підписують проміжні акти виконаних робіт. Після виконання робіт в повному обсязі, згідно Договору, сторони підписують завершальний акт приймання-передачі робіт згідно Договору (п. 3.3. Договору).

Згідно п. 4.2.1. п. 4.2. Договору замовник зобов'язаний своєчасно прийняти та оплатити роботи в порядку та на умовах, визначених Договором.

Як передбачили сторони у п. 5.2. Договору, за несвоєчасну оплату (затримку платежу) робіт замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, від суми боргу за кожний день прострочення, а також неустойку у розмірі 0,1% від суми грошового зобов'язання за кожен день затримки платежу.

Відповідно до п. 6.4. Договору, цей Договір набирає чинності з дня підписання його представниками обох сторін та діє до 07.07.2016 включно або повного виконання сторонами своїх зобов'язань по ньому.

Позивач зазначив, що відповідно до умов Договору, виконав роботи на загальну суму 132 000,00 грн., які були прийняті відповідачем без зауважень та заперечень, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін:

- актом № 83.15 від 31.07.2015 за період з 07.07.2015 по 31.07.2015 на суму 12000,00 грн.;

- актом № 98.15 від 31.08.2015 за період з 01.08.2015 по 31.08.2015 на суму 12000,00 грн.;

- актом № 112.15 від 30.09.2015 за період з 01.09.2015 по 30.09.2015 на суму 12000,00 грн.;

- актом № 127.15 від 30.10.2015 за період з 01.10.2015 по 31.10.2015 на суму 12000,00 грн.;

- актом № 142.15 від 30.11.2015 за період з 01.11.2015 по 30.11.2015 на суму 12000,00 грн.;

- актом № 163.15 від 31.12.2015 за період з 01.12.2015 по 31.12.2015 на суму 12000,00 грн.;

- актом № 05.16 від 29.01.2016 за період з 01.01.2016 по 31.01.2016 на суму 12000,00 грн.;

- актом № 23.16 від 29.02.2016 за період з 01.02.2016 по 29.02.2016 на суму 12000,00 грн.;

- актом № 48.16 від 31.03.2016 за період з 01.03.2016 по 31.03.2016 на суму 12000,00 грн.;

- актом № 65.16 від 29.04.2016 за період з 01.04.2016 по 30.04.2016 на суму 12000,00 грн. (надалі - акти виконаних робіт).

Позивач вважає, що відповідно до п. 3.1.2. Договору, відповідач зобов'язаний був повністю оплатити всі виконані позивачем роботи за вищенаведеними актами виконаних робіт до 25 чиста кожного поточного місяця за наступний місяць.

Разом з тим, за даними позивача, оплата виконаних позивачем робіт була здійснена відповідачем лише частково в сумі 96000,00 грн. що підтверджується банківськими виписками за 21.08.2015 на суму 12000,00 грн., за 25.09.2015 на суму 12000,00 грн., за 04.11.2015 на суму 12000,00 грн., за 23.11.2015 на суму 12000,00 грн., за 24.12.2015 на суму 12000,00 грн., за 25.12.2015 на суму 12000,00 грн., за 10.02.2016 на суму 12000,00 грн., за 11.03.2016 на суму 12000,00 грн.

Отже, враховуючи здійснену відповідачем часткову оплату спірних робіт в сумі 96000,00 грн., позивач стверджує, що станом на час його звернення з позовом до суду залишаються не оплаченими виконані на підставі Договору роботи на суму 36000,00 грн. (основний борг): 132000,00 грн. - 96000,00 грн. = 36000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами фактично укладений договір підряду, а тому саме наведений договір та відповідні положення параграфу 1 глави 61 підрозділу І розділу III ЦК України визначають права та обов'язки сторін.

Частиною 1 ст. 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовнику (ч. 2 ст. 837 ЦК України).

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Аналіз умов Договору свідчить, що роботи, згідно п. 2.1. Договору, сплачуються кожний місяць, не пізніше 25 числа кожного поточного місяця за наступний місяць. Після виконання робіт, згідно п. 3.1.1. сторони підписують проміжні акти виконаних робіт. (п. 3.2.1. Договору).

Отже, підписані сторонами та завірені круглими печатками сторін акти виконаних робіт є підставою для розрахунку за виконану роботу з щомісячного огляду технічного стану підводної частини плав ресторану "Київський Версаль".

Наявні в матеріалах справи копії актів виконаних робіт № 83.15 від 31.07.2015, № 98.15 від 31.08.2015, № 112.15 від 30.09.2015, № 127.15 від 30.10.2015, № 142.15 від 30.11.2015, № 163.15 від 31.12.2015, № 05.16 від 29.01.2016, № 23.16 від 29.02.2016, № 48.16 від 31.03.2016, № 65.16 від 29.04.2016, підтверджують, що позивач виконав роботи з щомісячного огляду технічного стану підводної частини плав ресторану "Київський Версаль", передбачені Договором, вартість яких складає 132 000,00 грн., та передав дані роботи відповідачеві.

При цьому вищенаведені акти, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені круглими печатками сторін, приймаються судом у якості належних і допустимих доказів на підтвердження виконання позивачем спірних робіт, а рівно її прийняття відповідачем без будь-яких зауважень та заперечень, що фактично не заперечував відповідач в судових засіданнях у справі № 910/8922/16.

В той же час, відповідач у запереченнях на позовну заяву, поданих 08.07.2016 в судовому засіданні, не заперечував, що станом на час розгляду спору по суті ним не оплачені виконані позивачем роботи в загальній сумі 36000,00грн згідно вищенаведених актів.

Отже, зважаючи на встановлені обставини справи, умови Договору № 373 від 07.07.2015 та вимоги правових норм викладених вище, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині основного боргу в сумі 36000,00грн повністю.

Крім того, з огляду на несвоєчасну оплату відповідачем робіт за Договором, позивач також звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача на підставі п. 5.2 Договору:

- 7616,01 грн. пені (у розмірі подвійної облікової ставки НБУ);

- 6060,00 грн. 0,1% неустойки;

- 497,60 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

При цьому ст. 549 ЦК України поряд із визначенням неустойки закріплює дефініції понять "штраф" та "пеня". Аналіз положень цієї статті дає підстави для висновку, що "неустойка" є родовим, а "штраф" і "пеня" - видовими щодо неї поняттями.

Штраф, як різновид неустойки, характеризується тим, що він обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України)

Для пені, як різновиду неустойки, характерним є те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення зобов'язання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до п. 5.2 Договору, за несвоєчасну оплату (затримку платежу) робіт замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на момент прострочення, від суми боргу, за кожний день прострочення, а також неустойку у розмірі 0,1% від суми грошового зобов'язання за кожен день затримки платежу.

Зважаючи на приписи ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України та зміст п. 5.2 Договору, суд дійшов висновку, що у разі несвоєчасної оплати робіт (затримки платежу) сторони фактично передбачили сплату відповідачем позивачу: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ та пені у розмірі 0,1%.

При цьому зазначення у п. 5.2 Договору "неустойка у розмірі 0,1% від суми грошового зобов'язання за кожен день затримки платежу" є передбаченою сторонами саме пенею як видом неустойки, а не штрафом, оскільки вказаний пункт Договору містить чітке зазначення про її сплату "за кожен день затримки платежу".

Таким чином, у п. 5.2 Договору йдеться про притягнення замовника (відповідача) до відповідальності одного виду (сплата пені) за одне й те саме правопорушення (несвоєчасна оплата робіт (затримка платежу)) двічі (пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ та пеня у розмірі 0,1%).

Отже, позивачем заявлені вимоги про притягнення відповідача до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тоді як відповідальність настає лише один раз (ст. 61 Конституції України). Отже, за наведених підстав, вимоги позивача про стягнення 6060,00 грн. 0,1 % неустойки задоволенню не підлягають, тоді як вимоги про стягнення 7616,01 грн. пені (у розмірі подвійної облікової ставки НБУ) суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню за розрахунком суду.

В іншій частині пені (у розмірі подвійної облікової ставки НБУ) в сумі 32,80 грн. вимоги позивача задоволенню не підлягають, оскільки позивачем при здійсненні відповідного розрахунку не було враховано, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені, що відповідає правовій позиції Вищого господарського суду України, викладеній у п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 вищенаведеної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013, сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування утримуваними ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Дії відповідача є порушенням умов Договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 497,60 грн. 3 % річних за період (за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга"), суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню в сумі 490,18 грн. за розрахунком суду (наведеним вище у таблиці). В іншій частині 3% річних в сумі 7,42 грн. вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Контррозрахунок позовних вимог, доданий відповідачем до заперечень на позовну заяву, поданих 08.07.2016 в судовому засіданні, судом не приймається до уваги, оскільки відповідач невірно здійснив нарахування пені (у розмірі подвійної облікової ставки НБУ) та 3% річних з 25.03.2016 лише на суму заборгованості в розмірі 36 000,00 грн., яка залишилась неоплаченою відповідачем за спірними актами, не врахувавши при цьому наявність прострочення з оплати робіт з липня 2015 по березень 2016 (п. 3.1., 3.1.2. Договору). Крім того, відповідач надав розрахунок інфляційного збільшення боргу, вимог про стягнення якого позивачем не заявлялось.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають суми: 36000,00 грн. основного боргу, 7648,81 грн. пені та 490,18 грн. 3% річних.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2016 у справі №910/8922/16.

Керуючись ст. ст 99, 101, 102, 103, 104, 105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес Логістик" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2016 у справі №910/8922/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2016 у справі №910/8922/16 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/8922/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Л.Г. Смірнова

Судді Є.Ю. Пономаренко

Л.В. Кропивна