Рішення

від 04.08.2016 по справі 922/1907/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2016 р.Справа № 922/1907/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Інте Т.В.

при секретарі судового засідання

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Паок", м. Миколаївка до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбудінжиниринг", м. Харків про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов. № 08/07-2016-01 від 08.07.16 р.;

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Паок", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбудінжиниринг" основний борг в сумі 50000,00 грн., 9421,60 грн. пені та судовий збір в сумі 1378,00 грн., мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем його грошових зобов'язань за договором про надання послуг № 18/02-2 від 18.02.15 р.

Представник позивача в судовому засіданні 04.08.16 р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 04.08.16 р. не з'явився, через канцелярію суду надав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з перебуванням у лікарні.

Суд, дослідивши вказане клопотання, зазначає, що, згідно з частиною третьою статті 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

В Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. N 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" роз'яснено, що під час розгляду справи мають місце заявлення численних необґрунтованих відводів суддям господарських судів, нез'явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, подання необґрунтованих клопотань про вчинення судом процесуальних дій, подання зустрічних позовів без дотримання вимог Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), одночасного оскарження судових рішень в апеляційному і в касаційному порядку, подання апеляційних та касаційних скарг на судові акти, які не можуть бути оскаржені, тощо. Подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Враховуючи викладене, беручи до уваги неодноразове відкладення розгляду даної справи за клопотаннями відповідача, суд вважає, що відповідачу була надана достатня можливість для надання пояснень і заперечень.

За таких підстав, суд вважає за необхідне в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відмовити.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку ст. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

18 лютого 2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Паок" (позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промбудінжиниринг" (відповідач, замовник) було укладено договір про надання послуг № 18 / 02-2 (далі - договір, а.с. 10), відповідно до умов якого, виконавець зобов'язався за завданням замовника у визначені договором терміни надати замовнику послуги, а саме: Монтаж і ремонт металоконструкції стріли ЕК 11/70 (склад м.Вільногірськ, Дніпропетровська обл. - смт. Іршанськ, Житомирська обл.), а замовник зобов'язався оплатити надані послуги.

Відповідно до п.3.1 договору, загальна вартість послуг складається із сум всіх специфікацій до цього договору, які є невід'ємною частиною договору.

Вартість послуг за Специфікацією № 1 від 18.02.2015 р. (а.с. 12) становить 310000,00 грн., в т.ч. ПДВ. Вартість послуг з специфікацією № 2 від 09.03.2015 р. (а.с.13) становить 17500,00 грн., в т.ч. ПДВ.

Таким чином, загальна сума договору склала 327500,00 грн., в тому числі ПДВ.

Згідно з п. 3.2 договору, замовник здійснює оплату в два етапи: попередня оплата в розмірі 50% від загальної вартості послуги, зазначеної в специфікації, остаточний розрахунок в розмірі 50% - за фактом виконання робіт.

Відповідно до п. 2.2 договору, виконавець має право отримати за надані послуги оплату в розмірах і строки, передбачені договором.

Згідно з п. 2.3 договору, замовник зобов'язаний прийняти від виконавця результати надання послуг шляхом підписання акту виконаних робіт / Акту здачі-прийому наданих послуг, якщо надані послуги відповідають умовам договору, і оплачувати їх в розмірах і в строк, передбачений цим договором.

Згідно з п. 2.4 договору, замовник має право відмовитися від прийняття результатів надання послуг, якщо надані послуги не відповідають умовам договору, і вимагати від виконавця відшкодування збитків, якщо вони виникли внаслідок невиконання або неналежного виконання виконавцям взятих на себе зобов'язань за цим договором.

В п. 3.5 договору зазначено, що замовник оплачує кошти протягом трьох банківських днів, згідно наданих рахунків, але в будь-якому випадку, не пізніше двох банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт / акту здачі-приймання наданих послуг, шляхом перерахування на банківський рахунок виконавця грошових коштів.

Згідно з п. 3.7 договору, підписання акту прийому-передачі наданих послуг / акту виконаних робіт представником замовника, є підтвердженням відсутності претензій з його боку.

Відповідно до п. 3.8 договору, зобов'язання замовника за договором вважаються виконаними з моменту зарахування на розрахунковий рахунок виконавця, зазначений в цьому договорі або в рахунку-фактурі, грошових коштів в розмірі загальної вартості договору.

Згідно з п. 3.9 договору, термін виконання послуги складає 30 робочих днів, з моменту отримання виконавцем передоплати, згідно п.3.2.

На виконання умов договору, позивач надав відповідачу послуги з монтажу та перевезення металоконструкції стріли та заміни дефектних ділянок металоконструкцій стріли, що підтверджується відповідним актом здачі - прийняття наданих послуг (виконаних робіт) від 03.04.15 р., який був підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств (а.с. 14). Вартість наданих позивачем послуг склала 327500,00 грн., в тому числі ПДВ.

Проте, відповідач свої зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг не виконав в повному обсязі, сплативши 277500,00 грн., внаслідок чого заборгованість відповідача склала 50000,00 грн.

25 листопада 2015 р. позивач направив відповідачу претензію-вимогу (а.с. 45) з вимогою в семиденний термін сплатити заборгованість, а також з проханням підписати акт звірки взаємних розрахунків від 25.11.2015 р.

12 січня 2016 р. позивач отримав відповідь на претензію (вих. № 25/12 від 25.12.2015 р., а.с. 48), в якій відповідач зобов'язався погасити заборгованість в сумі 50000,00 грн. до 15.02.2016 р.

Втім, станом на час розгляду справи, заборгованість в сумі 50000,00 грн. відповідачем не погашена.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У разі якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В п. 3.5 договору зазначено, що замовник оплачує кошти протягом трьох банківських днів, згідно наданих рахунків, але в будь-якому випадку, не пізніше двох банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт / акту здачі-приймання наданих послуг, шляхом перерахування на банківський рахунок виконавця грошових коштів.

Станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованість в сумі 50000,00 грн. не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що з 08.04.15 р. прострочив виконання зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг за спірним договором.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 50000,00 грн. заборгованості, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути пеню в сумі 9421,60 грн. за період з 26.12.15 р. по 07.06.16 р.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

Відповідно до приписів статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В частині 1 ст. 548 ЦК України закріплено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з п. 4.3 договору, в разі порушення термінів оплати послуг, передбачених цим договором, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Частина 6 ст. 232 ГК України встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищезазначений припис, беручи до уваги те, що грошове зобов'язання відповідача за спірним договором мало бути виконано до 08.04.15 р., позивач має право на стягнення пені за період з 08.04.15 р. по 08.10.15 р. При цьому, позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 9421,60 грн. за період з 26.12.15 р. по 07.06.16 р., тобто, поза межами шестимісячного строку, передбаченого ч. 6 ст. 232 ГК України.

Враховуючи викладене, вимога про стягнення пені в сумі 9421,60 грн. за період з 26.12.15 р. по 07.06.16 р. є незаконною та такою, що підлягає відхиленню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України, відповідно до приписів якої, при частковому задоволенні позову - витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбудінжиниринг" (код ЄДРПОУ 38772818, 61052, АДРЕСА_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Паок" (код ЄДРПОУ 13506103, 84141, Донецька область, м. Миколаївка, вул. Коцюбинського, 7А) основний борг в сумі 50000,00 грн. та судовий збір в сумі 1159,51 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 05.08.2016 р.

Суддя ОСОБА_2