Постанова

від 01.08.2016 по справі 904/963/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.08.2016 року Справа № 904/963/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)

суддів: Березкіної О.В., Чус О.В.

при секретарі судового засідання: Саланжій Т.Ю.

за участю представників сторін:

від відповідача: ОСОБА_1, довіреність № , представник;

представники позивача та третьої особи у судове засідання не зявилися, про час та місце судового засідання повідомленні належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю В«ОСОБА_2 ДИЗАЙНУВ» на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2016р. у справі № 904/963/16

за позовом Дніпродзержинської міської ради, м. Дніпродзержинськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю В«ОСОБА_2 ДИЗАЙНУВ» , м. Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державне підприємство В«Придніпровський завод кольорових металівВ»

про стягнення коштів за фактичне користування земельною ділянкою

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду :

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2016р. у справі № 904/963/16 (суддя ) позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ "Нова лінія дизайну" на користь Дніпродзежинської міської ради 258 177, 32 грн. - збитків; 3 872, 00 грн. - судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Підстави з яких порушено питання про перегляд рішення:

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, на неповне дослідження доказів, порушення норм матеріального права, просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

На думку апелянта, місцевим господарським судом неправильно застосовані до спірних правовідносин положення ст. 377 Цивільного кодексу України та ст. 120 Земельного кодексу України, відповідно яких якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Також апелянт посилається на п. 2.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011р.

Однак, незважаючи на вищевказані норми закону та те, що відповідач володіє нерухомим майном (виробничим корпусом Б-6 загальною площею 5 492, 3 кв.м.), позивач здійснив розрахунок недоотриманої орендної плати за користування земельною ділянкою у розмірі 18 80 кв.м., що на 13 307 ,7 кв.м. більше, ніж займає відповідач.

Місцевий господарський суд залишив поза увагою, що на момент набуття відповідачем права власності а виробничий корпус (2011р.) користувачем земельної ділянки не було ЗАТ «Сермета Корпорейшн» та до відповідача не могло перейти право користування земельною ділянкою на умовах, які були у зазначеного підприємства.

Таким чином, нарахування відповідачу збитків у розмірі 258 177, 32 грн. не відповідає нормам чинного законодавства України. Крім того, судом не взято до уваги ні контррозрахунок відповідача щодо нарахування збитків за користування земельною ділянкою, ні той факт, що позивач не був побавлений можливості передати в користування третім особам землю площею 13 307, 7 кв.м., яку не займають нежитлові приміщення відповідача та отримати дохід від здачі в оренду такої земельно ділянки. Тобто, недоотриманий позивачем дохід (збитки) по несплаті орендної плати не має жодного причинно-наслідкового зв'язку з діями відповідача та залежить виключно від дій (бездіяльності) Дніпродзержинської міської ради як власника землі.

На думку апелянта, господарським судом не досліджено чи направлявся позивачем відповідачу лист № 07-05/1016 від 17.04.2015р. щодо усунення порушень земельного законодавства та приведення документів із землекористування у відповідність до вимог чинного законодавства, тому що відповідач не отримував зазначеного листа. Також суд не взяв до уваги, що відповідач отримав від позивача інший лист № 08-08/2056 від 05.08.2015р. з запрошенням на участь 14.08.2015р. у комісії з питань визначення розміру збитків лише 18.08.2015р. (невчасно отримав), у зв'язку з чим представники відповідача не прибули на комісію.

Апелянт посилається на те, що позивач не надав відповідачу копій документів, на підставі яких базується здійснений розрахунок в сумі 390 106, 83 грн., тому вважає його необгрунтованим, на що господарський суд не звернув уваги. Під час визначення нормативної грошової оцінки землі недотримано чинне законодавство: пп. 288.5.1, пп. 288.5.2, 289.1 Податкового кодексу України та ч. 5 ст. 5, п. 2 ч. 1 ст. 13, ч. 2 ст. 20 Закону України «Про оцінку земель», п. 4 Положення про державне агентство земельних ресурсів України, затвердженого Указом Президента України від 08.04.2011р. № 455. Незважаючи на наведені норми, позивач здійснив розрахунок збитків на основі грошової оцінки земельної ділянки, яка надана у формі листа відділу Держземагентства у м.Діпродзержинську Дніпропетровської області, а не на підставі Витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

У поясненнях апелянт додав, що позивачем не доведено, відповідно до вимог ст.ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, розмір збитків, заподіяних внаслідок використання земельної ділянки, оскільки в Акті від 14.08.2015р. не встановлено ні період використання землі, ні площа земельної ділянки, а визначена тільки сума 390 106, 83 грн. Вбачається, що Комісією взято за основу земельну ділянку площею 1, 8800 га., при цьому загальна площа нежитлових приміщень відповідача становить 5 492, 3 кв.м. Посилається на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.09.2015р., залишеною в силі постановою Вищого господарського суду України від 10.05.2016р.

Доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу:

У відзиві на апеляційну скаргу позивач не погоджується з доводами апелянта, просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги з наступних підстав.

Позивач продовжив договір оренди земельної ділянки з ТОВ «Сермета Корпорейшн», тому останній користувався землею після 2011р. При оформленні договірних відносин між ТОВ «Сермета Корпорейшн» та відповідачем, апелянт знав про перехід права користування саме тієї земельної ділянки (площею 1, 8800 га), яку використовувало ТОВ. Позивач посилається на ст. 7 Закону України «Про оренду землі». Відповідач за договором купівлі-продажу від 15.12.2011р. придбав у власність нерухоме майно у ЗАТ «Сермета Корпорейшн», частка власності становила 51/100 (як у 2008 році у ЗАТ «Сермета Корпорейшн»).

Позивач стверджує, що відповідач повинен був звернутись до міської ради з клопотанням, а міськрада в свою чергу прийняти рішення щодо надання в оренду земельної ділянки загальною площею, яка б була зазначена в заяві та технічній документації товариства. Однак відповідач не вчинив жодний дій та не уклав договір оренди на теперішній час. Збитки були нараховані відповідно до ч. 1 ст. 156 Земельного кодексу України, п. 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого Постановою КМ України № 284 від 19.04.1993р., ст. 22 Цивільного кодексу України, ст.224 Господарського кодексу України.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.05.2016р. апеляційну скаргу прийнято до розгляду та призначено в судове засідання на 14.06.2016р. колегією суддів у складі: головуючий суддя Дармін М.О. (доповідач), судді: Березкіна О.В., Чус О.В.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.06.2016р. продовжено строк розгляду спору на 15 днів.

В судовому засіданні 14.06.2016р. оголошено перерву до 26.07.2016р.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.07.2016р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державне підприємство В«Придніпровський завод кольорових металівВ» та відкладено розгляд справи на 01.08.2016р.

У судове засідання, яке відбулось 01.08.2016р., позивач та третя особа не забезпечили явку повноважних представників, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до Абзацу 1 п. 3.9.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. за №18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

На думку колегії суддів, неявка у судове засідання представників позивача та третьої особи не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 01.08.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обставини справи встановлені апеляційною інстанцією:

Рішенням господарського суду м.Києва від 22.10.2014р. по справі №904/2651/14 встановлено, що « 15.12.2011р. між закритим акціонерними товариством «Сермета Корпорейшн» (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Дизайну" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу будівлі виробничого корпусу (укладений за наслідками продажу майна боржника на аукціоні), відповідно до умов якого продавець передав у власність, а покупець прийняв у власність і оплатив будівлю виробничого корпусу Б-6 (що складає 51/100 частку в праві власності на нерухоме майно), загальною площею 5492,3 кв.м., яка знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ, пр.Аношкіна, буд.179-К/761 (будівля) (п.1 договору).

Згідно акту прийому-передачі від 26.12.2011р. закрите акціонерне товариство «Сермета Корпорейшн» передало товариству з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Дизайну", а товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Дизайну" прийняло будівлю виробничого корпусу Б-6 Заводу кольорових металів, загальною площею 5492,3 кв.м., яка знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ, пр.Аношкіна, буд.179-К/761.

Відповідно до витягу про державну реєстрацію прав товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Дизайну", на час розгляду справи №904/2651/14 господарським судом м.Києва, є власником 51/100 частки нерухомого майна, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ, пр.Аношкіна, буд.179-К/761 на праві приватної спільної часткової власності.

Таким чином, в силу статей 328, 334 Цивільного кодексу України, позивач набув право власності на частку у спільному нерухомому майні у вигляді виробничого корпусу Б-6 Заводу кольорових металів, загальною площею 5492,3 кв.м., яка знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ, пр.Аношкіна, буд.179-К/761.

Правомірність набуття позивачем права власності на зазначене майно сторонами не оспорюється».

06.04.2015р. департаментом комунальної власності та земельних відносин міської ради на адресу відповідача було направлено листа (вх.№07-08/914 від 06.04.2015р. (а.с.20), яким було повідомлено, що 17.04.2015р. об 16год. 00хв. відбудеться обстеження стану та дотримання умов використання зазначеної вище земельної ділянки.

17.04.2015р. спеціалістами відділу самоврядного контролю департаменту комунальної власності та земельних відносин Дніпродзержинської міської ради проведено обстеження спірної земельної ділянки та складений акт обстеження стану та дотримання умов використання земельної ділянки (а.с.17).

В результаті обстеження встановлено, що на підставі рішення міської ради від 20.01.2006р. №680-21/IV укладено договір оренди земельної ділянки від 10.04.2006р. №040610600023 з закритим акціонерним товариством "Семета Корпорейшн" за адресою: м.Дніпродзержинськ, просп.Аношкіна, 179К/761 площею 1,8800га для розміщення будівель виробничого комплексу. Строк дії договору до 20.01.2009р.

Фактично на момент обстеження за зазначеною адресою розміщено завод кольорових металів та виробничий корпус Б-6. Договір оренди земельної ділянки на момент обстеження не оформлено, що не відповідає вимогам статей 125, 126 Земельного кодексу України.

Після проведення обстеження стану та дотримання умов використанння земельної ділянки відповідачу було направлено лист (вих.№07-05/1016 від 17.04.2015р. (а.с.22) згідно якого відповідачу необхідно було терміново усунути порушення земельного законодавства та привести документи із землекористування у відповідність до вимог чинного законодавства.

Відповідачем договір оренди не укладено, користування земельною ділянкою здійснюється без правовстановлюючих документів.

14.08.2015р. відбулося засідання комісії з питань визначення розміру збитків, заподіяних власникам та користувачам.

До участі в засіданні комісії також було запрошено відповідача, про що свідчить лист управління земельних відносин міської ради від 05.08.2015р. за №08-08/2056 (а.с.36) та рекомендоване повідомлення про отримання відповідачем даного листа (а.с.36).

14.08.2015р. комісією з питань визначення розміру збитків, заподіяних власникам та користувачам був складений акт визначення розміру збитків, заподіяних міській раді, внаслідок використання земельних ділянок м.Дніпродзержинська за період 22.01.2012р. по 31.12.2014р. відповідно до якого відповідачем завдано збитків на загальну суму 390106,83грн. (а.с.34-35).

З метою досудового вирішення спору відповідачу направлено листа від 03.11.2015р. за №08-08/3023 про добровільну сплату збитків (а.с.37), отримання якого підтверджується рекомендованим повідомлення про отримання відповідачем даного листа (а.с.37).

Мотиви з яких суд апеляційної інстанції виходив:

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне:

Предметом спору у справі, що розглядається, є вимога позивача про стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди, завданих внаслідок використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За змістом положень статей 122, 123 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статті 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Аналогічна норма закріплена у статті 16 Закону України "Про оренду землі".

Статтями 152, 156, 157 Земельного кодексу України установлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року N 284, відшкодуванню підлягають збитки власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

За змістом положень статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Зазначена норма кореспондується з положеннями статті 224 Господарського кодексу України, якою встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що саме на землекористувача - відповідача покладається обов'язок вчинення дій з метою правомірного використання земельної ділянки.

Використання земельної ділянки відповідачем без належного правового оформлення, позбавило міську раду, як власника землі, права отримувати від цієї земельної ділянки дохід в розмірі орендної плати.

Місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення.

Факт порушення відповідачем вимог земельного законодавства, що виявився у тривалому використанні (більше 3 років) земельної ділянки без договору оренди, що є підставою для нарахування збитків, визначення і відшкодування яких врегульовано вказаним Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року N 284; причинний зв'язок між збитками і протиправною поведінкою відповідача, оскільки використання земельної ділянки відповідачем без належного правового оформлення, позбавило позивача, як власника землі, права отримувати від цієї земельної ділянки дохід у вигляді орендної плати.

Рішення виконкому Дніпродзержинської міської ради про затвердження актів визначення розміру збитків не скасовані.

Докази того, що відповідач вживав необхідних заходів до оформлення свого права землекористування суду не надано.

Враховуючи положення статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України до особи, яка набула права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій розміщено відповідне нерухоме майно, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням господарського суду м.Києва від 22.10.2014р. по справі №904/2651/14 позов задоволено.

Виділено в натурі із спільної часткової власності частку, що належить товариству з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Дизайну" (04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, 1-А; код 33155556) та складає 51/100 частку нерухомого майна, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, пр. Аношкіна, буд. 179-К/761, а саме: виробничий корпус під літ. «Б-6» (в т.ч. прибудову під літ. «б-1»), загальною площею 5492,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ, пр.Аношкіна, буд.179-К/761.

Припинено право спільної часткової власності товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Дизайну" (04112, м.Київ, вул.Олени Теліги, 1-А; код 33155556) на виробничий корпус під літ. «Б-6» (в т.ч. прибудову під літ. «б-1»), загальною площею 5492,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ, пр.Аношкіна, буд.179-К/761, та складає 51/100 частку нерухомого майна, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ, пр.Аношкіна, буд. 179-К/761.

Визнано за товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Дизайну" (04112, м.Київ, вул.Олени Теліги, 1-А; код 33155556) право власності на окремий об'єкт нерухомого майна, а саме: на виробничий корпус під літ. «Б-6» (в т.ч. прибудову під літ. «б-1»), загальною площею 5492,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ, пр.Аношкіна, буд.179-К/761.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає доведеним той факт, що відповідач є власником виробничого корпусу Б-6 загальною площею 5492,3кв.м., який знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м.Дніпропетровськ, просп.Аношкіна, буд.179-К/761.

Пунктом 2.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. за №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" визначено, що у застосуванні положень статей 377 Цивільного кодексу України та 120 Земельного кодексу України щодо переходу права користування земельною ділянкою внаслідок переходу права на розташований на ній житловий будинок, будівлю, споруду господарським судам слід враховувати, що положення відповідних статей обох кодексів мають один і той же предмет регулювання, а тому підлягають застосуванню в сукупності.

До відносин, пов'язаних з переходом права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться житловий будинок, будівля, споруда, до особи, що набула права власності на відповідне нерухоме майно, в тому числі стосовно розміру такої земельної ділянки, застосовується законодавство, що діяло на час переходу права власності на житловий будинок, будівлю, споруду.

До відносин користування власником житлового будинку (будівлі, споруди) земельною ділянкою, на якій розташований житловий будинок (будівля, споруда) як до правовідносин, що тривають, застосовується законодавство, що діє протягом періоду користування земельною ділянкою. ОСОБА_2 законодавства, якими змінено правовий режим та умови користування такими земельними ділянками, повинні застосовуватися також і до умов користування земельною ділянкою, які існували до відповідних змін.

Пунктом 2.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. за №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" визначено, що відповідно до частини другої статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на житловий будинок (будівлю, споруду), що знаходяться на земельній ділянці, наданій у користування, до набувача переходить право користування відповідною земельною ділянкою в тому ж обсязі, що був у попереднього землекористувача. Отже, якщо попередній власник житлового будинку (будівлі, споруди) користувався земельною ділянкою, на якій розміщено відповідне нерухоме майно на підставі договору оренди, новий власник може вимагати переоформлення права користування земельною ділянкою на своє ім'я в установленому законом порядку, в тому числі з додержанням вимог згаданих Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень" і статті 125 Земельного кодексу України, яка пов'язує виникнення права на земельну ділянку з моментом державної реєстрації відповідного права. Він за необхідності може звернутися до господарського суду також з позовом про визнання за ним права користування земельною ділянкою (пункт 1 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України).

Пунктом 3.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. за №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" визначено, що за змістом статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України до особи, яка набула права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій розміщено відповідне нерухоме майно, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

З огляду на приписи статті 182, частини другої статті 331, статті 657 Цивільного кодексу України покупець нерухомого майна вправі вимагати оформлення відповідних прав на земельну ділянку, зайняту нерухомістю, з моменту державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно.

У разі встановлення факту правомірного набуття особою права на нерухоме майно за наявності у попереднього власника належно оформленого права на земельну ділянку, на якій воно розміщене, необхідно враховувати, що така особа набула права на відповідну земельну ділянку. З виникненням прав власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку в користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування.

Пунктом 3.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. за №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" визначено, що власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 Земельного кодексу України, та за процедурою, передбаченою Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.93 N 284.

Пунктом 3.8. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. за №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" визначено, що вирішуючи спори за позовами органів державної влади або місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власність житловий будинок, будівлю або споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, збитків у вигляді упущеної вигоди (зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки), господарські суди повинні брати до уваги положення статті 22 Цивільного кодексу України та частини другої статті 224 Господарського кодексу України. Для застосування такого заходу відповідальності слід встановлювати наявність у діях відповідача усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини).

Пунктом 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. за №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визначено, що за змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

З урахуванням вищевикладеного ,колегія суддів вважає, що позовні вимоги по стягненню коштів за фактичне користування земельною ділянкою загальною площею 5492,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ, пр.Аношкіна, буд.179-К/761, слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України.

Враховуючи клопотання відповідача господарський суд до вимог про стягнення збитків за період з 22.01.2012р. по 31.01.2013р. застосовує позовну давність.

Отже підлягають задоволенню збитки, завдані використанням земельної ділянки на якій розташовані виробничий корпус під літ. «Б-6» (в т.ч. прибудову під літ. «б-1»), загальною площею 5492,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ, пр.Аношкіна, буд.179-К/761, та складає 51/100 частку нерухомого майна, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ, пр.Аношкіна, буд. 179-К/761 за період з 01.02.2013р. по 31.12.2014р. у розмірі 78 552,62 грн.

Щодо задоволення решти позовних вимог, колегія суддів виходить з наступного:

Згідно з частиною другою статті 43 та статтею 33 Господарського кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (стаття 32 цього Кодексу).

Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивача звернувся з позовом про стягнення з відповідача орендної плати за користування ним земельною ділянкою у розмірі 18800кв.м., в той час, як зазначалося вище, відповідач є власником виробничого корпусу Б-6 загальною площею 5492,3кв.м., який знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м.Дніпропетровськ, просп.Аношкіна, буд.179-К/761.

Отже, у позивача не було законних підстав здійснювати нарахування збитків за користування землею, яка не знаходиться під виробничим корпусом відповідача. Крім того, позивач не був позбавлений можливості передати третім особам у користування земельної ділянки загальною площею 13307,7кв.м., яку не займають приміщення відповідача та отримувати дохід від здачі в оренду такої земельної ділянки.

Відповідно до статті Згідно зі ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, не передбачений цивільним законом, урегулювати у передбаченому законом договорі свої відносини, не врегульовані ним, а також відступити від положень закону і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Відповідно ст. 627 ЦК України встановлює, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні змісту такого договору.

З урахуванням відсутності доказів на підтвердження використання відповідачем земельної ділянки загальною площею 13307,7кв.м., колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги в цій частині обґрунтованими і такими, що спростовують висновки місцевого господарського суду.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 104 ГПК України , недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими є підставою для зміни рішення місцевого господарського суду.

З урахуванням вищевикладеного, рішення місцевого господарського суду підлягає частковій зміні, а апеляційна скарга частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат у відповідності до статті 49 ГПК України колегія суддів змінює пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44-49, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю В«ОСОБА_2 ДИЗАЙНУВ» на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2016р. у справі № 904/963/16 - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2016р. у справі № 904/963/16 - змінити частково, виклавши другий абзац резолютивної частини рішення в наступній редакції:

«Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Нова лінія дизайну" (04112, м.Київ, вул.Олени Теліги, 1А; ідентифікаційний код 33155556) на користь Дніпродзежинської міської ради (51931, Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ, пл.Дзержинського, 2; ідентифікаційний код 24604168) 78 552, 62 грн. (сімдесят вісім тисяч п'ятсот п'ятдесят дві гривні шістдесят дві копійки) - збитків, 1 178, 30 грн. (одна тисяча сто сімдесят вісім гривень тридцять копійок) - витрати по сплаті судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.»

Стягнути з Дніпродзежинської міської ради на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Нова лінія дизайну" судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 4 441, 00 грн. (чотири тисячі чотириста сорок одна гривня).

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.

Повний текст постанови складено 05.08.2016р.

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя О.В.Березкіна

Суддя О.В.Чус