Постанова

від 03.08.2016 по справі 908/1357/16

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

03.08.2016 справа №908/1357/16 Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 за участю представників сторін: від позивача:Не з'явився від відповідача:Не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міського комунального підприємства «Основаніє», м. Запоріжжя на рішення господарського судуЗапорізької області від 23.06.2016 року по справі№ 908/1357/16 (суддя: Дроздова С.С.) за позовомМіського комунального підприємства «Основаніє», м. Запоріжжя до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю «Ай-Ті Софт», м. Запоріжжя простягнення 1' 842,40 грн.

В С Т А Н О В И В:

Міське комунальне підприємство «Основаніє», м. Запоріжжя (далі - «Позивач») звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ай-Ті Софт», м. Запоріжжя (далі - «Відповідач») грошових коштів у сумі 1' 842,40 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 23.06.2016 року у справі № 908/1357/16 в задоволені позовних вимог Міського комунального підприємства «Основаніє» відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 23.06.2016 року у справі № 908/1357/16 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Міського комунального підприємства «Основаніє» - задовольнити.

В обґрунтування своєї правової позиції, апелянт зазначає, що відповідачем в порушення ст. 193 ГК України та п. 2.3 Договору безпідставно завищено вартість послуг на загальну суму 1' 842,40 грн., що у відповідності до ст. 1212 ЦК України підлягає поверненню.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Представник Позивача в судове засідання не з'явився, поважність причин не явки суду не повідомив.

Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, проте 02.08.2016 року до канцелярії Донецького апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Ай-Ті Софт» надійшов відзив на апеляційну скаргу Міського комунального підприємства «Основаніє», в якому відповідач просить рішення господарського суду Запорізької області від 23.06.2016 року у справі № 908/1357/16 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення та розглянути справу без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Ай-Ті Софт».

Приймаючи до уваги те, що явка представників сторін (учасників судового процесу) у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представників Позивача та Відповідача.

Відповідно до статей 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України фіксацію судового процесу було здійснено технічними засобами та складено протокол судового засідання.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду винесеним законним, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Місцевим господарським судом у справі встановлено, що 30.04.2013 року між Сторонами укладено договір про надання послуг з комплексного адміністрування № 1/1.1-2013 (далі - «Договір»).

Пунктом 2.2 Договору визначено послуги комплексного адміністрування, що надаються виконавцем, зокрема, полягають у наступному:

- ведення і актуалізація реєстрів особових рахунків споживачів комунальних послуг у сфері житлово-комунального господарства, в тому числі:

- забезпечення здійснення нарахувань на особові рахунки споживачів комунальних послуг у сфері житлово-комунального господарства;

- ведення особових рахунків споживачів комунальних послуг у сфері житлово-комунального господарства;

- рознесення платежів (відображення в обліку сплачених споживачами коштів за спожиті комунальні послуги);

- відстеження та застосування критичних оновлень стану заборгованості за надані комунальні послуги;

- встановлення, налаштування та поточне обслуговування ПЗ, яке забезпечує контроль над наданим замовнику виконавцем технічним устаткуванням, обладнанням;

- закриття місяця з отриманням сальдо за особовими рахунками споживачів;

- розробка вихідних форм;

- видача вихідних форм (як додаткова послуга за окрему плату, згідно актів виконаних робіт);

- консультації щодо технологій розрахунків та нарахувань, в тому числі з урахуванням сальдо;

- забезпечення необхідним обладнанням та технічними пристроями для роботи КП;

- забезпечення друку та тиражування рахунків на оплату житлово-комунальних послуг та інших платіжно-розрахункових форм, визначених сторонами (як додаткова послуга за окрему плату, згідно актів виконаних робіт);

- налаштування і ведення політики прав доступу до ресурсів сервера;

- системне адміністрування спеціалізованого (нестандартного) програмного забезпечення на даному замовнику виконавцем сервері за додатковою домовленістю на підставі додаткових або самостійних угод;

- забезпечення замовника персоналом, необхідним для виконання зобов'язань за договором та технічного обслуговування наданого Замовнику обладнання на умовах, визначених Додатком № 2 до цього договору.

На виконавця можуть бути також покладені обов'язки з підтримки користувачів на підставі додаткової угоди за окрему плату.

На виконання умов Договору відповідач надав позивачу послуги на загальну суму 1' 443' 688,58 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами здачі-приймання наданих послуг, належним чином засвідчені копії останніх містяться в матеріалах справи (а.с. 20-23).

Встановлено, що кошти в сумі 1' 443' 688,58 грн. були перераховані Позивачем на рахунок Відповідача на підставі Договору, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням (а. с. 15-19).

Отже, станом на день набуття відповідачем коштів (20.05.2013 року, 25.07.2013 року, 26.07.2013 року, 09.08.2013 року, 12.08.2013 року,04.09,2013 року, 12.09.2013 року, 16.10.2013 року, 05.12.2013 року) між сторонами існували договірні відносини за зазначеним Договором, у виконання зобов'язань за яким позивачем і було перераховано спірні кошти на рахунок відповідача, про що міститься запис у графі призначення платежу - «…оплата за послуги згідно договору № 1/1.1-2013 від 30.04.2013 року…» в платіжних дорученнях:

· від 20.06.2013 року № 3060 - 390' 348,66 грн.,

· від 25.07.2013 року № 3822 - 123' 974,19 грн.,

· від 26.07.2013 року № 3860 - 80' 543,00 грн.,

· від 09.08.2013 року № 4384 - 147' 366,88 грн.,

· від 12.08.2013 року № 4406 - 74' 414,39 грн.,

· від 04.09.2013 року № 4900 - 263' 850,81 грн.,

· від 12.09.2013 року № 5310 - 141' 417,77 грн.,

· від 16.10.2013 року № 6104 - 147' 482,00 грн.,

· від 05.12.2013 року № 6104 - 74' 290,89 грн.

Державною фінансовою інспекцією в Запорізькій області було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Міського комунального підприємства «Основаніє» за період з 01.01.2013 року по 31.05.2015 року.

За результатами ревізії складено акт від 22.09.2015 року № 06-21/9, в якому зазначено, що Ревізією дотримання положень договорів від 30.04.2013 року № 1/1.1-2013, №1/1.2-2013 в частині правильності визначення плати за послуги в залежності від сум грошових коштів, фактично сплачених населенням у періоді, за який нараховуються послуги за даними бухгалтерського обліку Міського комунального підприємства «Основаніє» встановлено, що в порушення п. 2.3 договору від 30.04.2013року № 1/1.1-2013, п. 3.1 Договору від 30.04.2013 року № 1/1.2-2013, ст. 193 Господарського кодексу України, вартість послуг по цим договорам у травні-серпні 2013 року завищена на загальну суму 2' 993,91 грн. (за рахунок включення до розрахунку суми проведених взаємозаліків), в тому числі: по договору від 30.04.2013 року № 1/1.1-2013 на 1' 842,41 грн., по договору від 30.04.2013 року № 1/1.2-2013 на 1' 151,50 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ай-Ті Софт» коштів в сумі 1' 842,40 грн., позивач послався на положення ст. 1212 ЦК України, відповідно до якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Отже, норма статті 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст. 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частинами першою та другою статті 205 ЦК України правочин може вичинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою отримання грошей (набуття майна).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави ( підстави, за яких виникло це зобов'язання ). Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Доказів визнання недійсним Договору позивачем суду не надано.

За наведених обставин, договір про надання послуг і є тією правовою підставою набуття коштів відповідачем за рахунок позивача, що виключає застосування ст. 1212 ЦК України до спірних правовідносин.

Висновки про те, що договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень статті 1212 ЦК України неодноразово викладалися в постановах Верховного Суду України, зокрема, в постанові від 14.100.2014 року у справі №3-129rc14 та постанові від 25.02.2015 року у справі №3-11гс15, і мають враховуватися усіма судами загальної юрисдикції при застосуванні даної норми права, як це передбачено частиною першою статті 111 28 ГПК України.

Як свідчить аналіз матеріалів справи, Відповідач набув грошові кошти за існування правових підстав, у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству, а саме на підставі договору про надання послуг з комплексного адміністрування № 1/1.1-2013 від 30.04.2013 року.

Отже, правовідносини сторін регулюються нормами зобов'язального права, які застосовуються до окремих видів угод, а не ст. 1212 ЦК України, на яку посилався Позивач як на підставу позовних вимог.

Таким чином, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути грошові кошти потерпілому.

Судова колегія вважає, що посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, документально не підтвердженими, такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак, скаржник, в порушення вимог ст. 33 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, й ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для його скасування чи зміни та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Міського комунального підприємства «Основаніє», м. Запоріжжя - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 23.06.2016 року у справі № 908/1357/16 - залишити без змін.

Головуючий суддя: В.М. Татенко

Судді: О.А. Скакун

ОСОБА_3

Надруковано примірників:1-позивачу; 1-відповідачу; 1-у справу; 1-ГСЗО; 1-ДАГС.