Постанова

від 03.08.2016 по справі 910/11236/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2016 р. Справа№ 910/11236/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Кропивної Л.В.

при секретарі Петрик М.О.

за участю представників:

від позивача: Бондаренко Т.В. - представник за довіреністю від 03.08.2016 року;

Бондаренко В.Д. - директор;

від відповідачів: 1) Ткаченко С.В. - представник за довіреністю від 11.12.2015 року;

Печена І.В. - представник за довіреністю від 23.02.2016 року

2) не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.06.2016 року

у справі № 910/11236/16 (суддя Карабань Я.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БАВТ ГРУП"

до 1) Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Дон-Поставка"

про стягнення 24 565 085, 70 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БАВТ ГРУП" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Дон-Поставка" про стягнення 24 565 085, 70 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 31.03.2015 між ним та відповідачем 1 був укладений договір № 15-0656-02, згідно з умовами якого позивач зобов'язувався передати відповідачу 1 товар, а відповідач 1 зобов'язувався вказаний товар прийняти та оплатити вчасно і в повному обсязі.

02.02.2016 між позивачем та відповідачем 2 був укладений договір поруки №, згідно з умовами якого відповідач 2 (поручитель) частково, в розмірі 2 000,00 грн з ПДВ, поручився перед позивачем за виконання відповідачем 1 його обов'язків, за договором № 15-0656-02 від 31.03.2015.

Відповідач 1 зобов'язання, взяті на себе згідно з умовами договору, виконав неналежним чином та здійснив оплату товару, переданого позивачем, частково і з порушенням строків, встановлених умовами договору.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідачів 16 160 917,55 грн основного боргу, 6 296 027,11 грн пені, 808 100,87 грн штрафу, три проценти річних у розмірі 258 740,84 грн та інфляційну складову боргу в сумі 1 041 299,33 грн.

Разом із позовною заявою, Товариство з обмеженою відповідальністю "БАВТ ГРУП" подало клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти в межах суми позовних вимог.

В обгрунтування заяви про забезпечення позову позивач посилається на те, що господарськими судами прийняті чисельні рішення щодо стягнення заборгованості з відповідача 1 на користь його кредиторів та надано розстрочку виконання рішень суду, що свідчить про важкий фінансовий стан підприємства.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2016 року заяву про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на кошти відповідача 1 на загальну суму 24 769 769, 16 грн.

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, відповідач 1 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції від 21.06.2016 року та відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду на які позивач посилався як на підставу забезпечення позову, виконанні відповідачем 1 у добровільному порядку.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2016 року справу № 910/11236/16 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Дідиченко М. А. (головуюча), Руденко М. А., Пономаренко Є. Ю. та призначено до розгляду на 19.07.2016 року.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2016 року враховуючи перебування у відпустці судді Руденко М. А., яка не є головуючою суддею, справу № 910/11236/16 передано на повторний атоматизований розподіл.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу справ від 18.07.2016 року, справу № 910/11236/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Пономаренко Є. Ю., Зеленін В. О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2016 року справу № 910/11236/16 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Пономаренко Є. Ю., Зеленін В. О.

У судове засідання 19.07.2016 року представник позивача та представник відповідача 2 не з'явились, однак, через відділ документального забезпечення суду подали клопотання про відкладення розгляду справи.

Представники відповідача 2 у судовому засіданні 19.07.2016 року заперечували проти відкладення розгляду справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2016 року розгляд справи відкладено до 03.08.2016 року.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2016 року враховуючи перебування на лікарняному судді Зеленіна В. О., який не є головуючим суддею, справу № 910/11236/16 передано на повторний атоматизований розподіл.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу справ від 02.08.2016 року, справу № 910/11236/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Пономаренко Є. Ю., Кропивна Л. В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2016 року, справу № 910/11236/16 прийнято до провадженнч колегією суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Пономаренко Є. Ю., Кропивна Л. В.

Представник позивача у судовому засіданні 03.08.2016 року заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд ухвалу суду від 21.06.2016 року залишити без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні 03.08.2016 року підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.5 ст.106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно зі ст. 67 ГПК України позов забезпечується:

- накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві;

- забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

- забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

- зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

- зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Так, як вбачається із матеріалів справи, позивач звернувся до відповідачів із позовом про стягнення заборгованості за поставлений згідно договору № 15-0656-02 від 31.03.2015 року товар.

Звертаючись до суду першої інстанції із заявою про вжиття заходів до забезпечення позову, позивач зазначив, що господарськими судами прийняті чисельні рішення щодо стягнення заборгованості з відповідача 1 на користь його кредиторів та надано розстрочку виконання рішень суду, що свідчить про важкий фінансовий стан підприємства.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК).

Оцінка обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову повинна здійснюватися з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

При вирішенні питання про забезпечення позову, господарським судом повинна враховуватися наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, а саме - чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (Постанова Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»).

Задовольняючи заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень з відповідача 1 у даній справі, зокрема, стягнуто рішеннями Господарського суду Дніпропетровської області:

- від 01.06.2016 по справі № 904/3199/16 заборгованість у розмірі 470 251,13 грн, з яких: 40 938,48 грн - три проценти річних, 429 312,65 грн. - інфляційна складова боргу, а також 7 053,77 грн витрат по сплаті судового збору та надано розстрочку виконання рішення;

- від 12.01.2016 по справі № 904/10385/15 штраф за неправильно зазначений код одержувача у сумі 14 300,00 грн та судовий збір у сумі 1 218,00 грн;

- від 01.02.2016 по справі № 904/10956/15 три проценти річних в розмірі 2 651,23 грн, інфляційну складову боргу в сумі 24 662,23 грн та 1 218,00 грн судового збору;

- від 08.09.2015 по справі № 904/6861/15 інфляційну складову боргу в розмірі 810 768,85 грн, три проценти річних у сумі 37 985,38 грн та 16 975,08 грн судового збору;

- від 02.09.2015 по справі № 904/7330/15 інфляційну складову боргу в розмірі 91 859,85 грн, три відсотки річних у сумі 4 167,97 грн та 1 920,56 грн витрат по сплаті судового збору, надано розстрочку виконання рішення;

- від 15.09.2015 по справі № 904/7730/15 три проценти річних у розмірі 3 385,87 грн, 112 554,00 грн основного боргу, інфляційну складову боргу в сумі 59 454,85 грн. та 3 507,90 судового збору, надано розстрочку виконання рішення.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що невжиття обраного позивачем заходу до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення у разі задоволення позову внаслідок зникнення або зменшення майна (грошових коштів) відповідача 1 за кількістю на момент виконання рішення.

Однак, колегія суддів не погоджується із даними висновками суду першої інстанції враховуючи наступне.

Колегія суддів зазначає, що при винесенні оскаржуваної ухвали господарським судом першої інстанції не досліджувалися докази того, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог. Суд першої інстанції обмежився лише доводами позивача, що судами прийнятті численні рішення щодо стягнення з відповідача 1 заборгованості. При цьому, вказані доводи не були перевірені у встановленому законом порядку.

Так, колегією суддів встановлено, що вищевказані рішення суду № 904/3199/16, № 904/10385/15, № 904/10956/15, № 904/6861/15, № 904/7330/15, № 904/7730/15, виконанні відповідачем 1 у добровільному порядку, що підтверджується платіжними дорученнями № 6670 від 31.05.2016 року, № 622 від 23.02.2016 року, № 22291 від 28.10.2015 року, № 26555 від 26.11.2015 року, № 30072 від 30.12.2015 року, 1498 від 05.02.2016 року, № 1487 від 30.03.2015 року, № 733 від 25.02.2016 року, № 26556 від 26.11.2015 року, № 22290 від 28.10.2015 року, № 20988 від 07.10.2015 року, № 26553 від 26.11.2015 року, № 22525 від 30.10.2015 року, № 30073 від 30.12.2015 року, наявними в матеріалах справи.

Отже, рішення господарських судів, які були підставою для задоволення клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову були виконанні відповідачем 1 у добровільному порядку ще до винесення оскаржуваної ухвали. Зазначене спростовує доводи позивача та суду першої інстанції, що вказані рішення є беззаперечними фактами, які підтверджують наявність обставин, що можуть утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Щодо посилання позивача в суді апеляційної інстанції на витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, яким підтверджується наявність 4-х відкритих виконавчих проваджень відносно відповідача 1, то колегія суддів зазначає, що факт відкриття виконавчих проваджень не є належними та допустимими доказами, які підтверджують наявність обставин, що утруднять виконання рішення суду або зроблять його виконання неможливим.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не доведено обставини, які є підставою для здійснення забезпечення позову, а тому заява ТОВ «БАВТ ГРУП» про накладення арешту на кошти відповідача 1 у сумі 24 563 085, 70 грн. заборгованості за договором та 206 683, 46 грн. витрат по сплаті судового збору не підлягає задоволенню.

При цьому, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що з огляду на те, що позивачем не надано документів, які підтверджують здійснення ним витрат на оплату послуг адвоката, заява про забезпечення позову в частині накладення арешту на кошти відповідача 1 в межах витрат на оплату послуг адвоката не підлягає задоволенню.

Також, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що не підлягає задоволенню заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти відповідача 2, оскільки позивачем не надано доказів, що підтверджують наявність обставин, які можуть утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду у випадку задоволення позову щодо відповідача 2.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що заява про вжиття заходів до забезпечення позову задоволенню не підлягає у повному обсязі.

Таким чином, з огляду на встановлені апеляційним господарським судом фактичні обставини справи, судова колегія приходить до висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 10.03.2014 року підлягає частковому скасуванню в частинні задоволення заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105, ст. 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.06.2016 року у справі № 910/11236/16 задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.06.2016 року у справі № 910/11236/16 скасувати частково.

3. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "БАВТ ГРУП" про вжиття заходів до забезпечення позову в частині накладення арешту на грошові кошти, що належать Публічному акціонерному товариству "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" в сумі: 24 563 085, 70 грн - за договором № 15-0656-02 від 31.03.2015; 206 683, 46 грн - витрат по сплаті судового збору, відмовити.

4. В іншій частині ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.06.2016 року у справі № 910/11236/16 залишити без змін.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БАВТ ГРУП" (03035, м. Київ, вул. Механізаторів, 2, оф. 303; код ЄДРПОУ 39520678) на користь Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" (51925, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Кірова, 18 Б; код ЄДРПОУ 05393043) 689, 00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

7. Матеріали справи № 910/11236/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді Є.Ю. Пономаренко

Л.В. Кропивна