Рішення

від 29.07.2016 по справі 369/9083/14-ц

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/9083/14-ц

Провадження № 2/369/74/15

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

29.07.2016 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.,

при секретарі Дуплій Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення, -

в с т а н о в и в :

У вересні 2015 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що 09 серпня 2008 року між ПАТ «Кредитпромбанк», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк», та відповідачем по справі ОСОБА_1 укладено кредитний договір №49.28/2/06-І. За даним договором банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 328 000 дол. США з розрахунку 13,5 % річних на строк до 08 серпня 2016 року. Вказав, що 26 червня 2013 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Дельта Банк» набув права вимоги по кредитному договору №49.28/2/06-І від 09 серпня 2006 року. Оскільки відповідач взяті на себе зобов'язання по погашенню кредиту та сплаті відсотків за договором кредиту не виконував, станом на 12 серпня 2015 року виникла заборгованість за кредитом в розмірі 5 657 163,93 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту - 3 411 846,33 грн., заборгованість за відсотками - 2 245 317,60 грн. У добровільному порядку відповідач заборгованість не погашав.

З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за вказаним Договором кредиту №49.28/2/06-І іпотекодавець ОСОБА_1 за договором іпотеки від 09 серпня 2006 року передав в іпотеку нерухоме майно: земельну ділянку, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Ходосівська сільська рада, площею 1,5631га, кадастровий номер 3222487000:04:003:0107.

Просили суд стягнути з ОСОБА_1 на їх користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 5 657 163,93 грн.; в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 5 657 163,93 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки. А саме земельну ділянку, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Ходосівська сільська рада, площею 1,5631га, кадастровий номер 3222487000:04:003:0107; судові витрати покласти на відповідача.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, подавши до суду заяву про слухання справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явивсь, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило. За таких обставин та за відсутності заперечень позивача, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до висновку про необхідність задоволення позову частково, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог статей 1 та 3 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, за захистом яких кожна особа має право звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 11 Цивільно-процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає цивільну справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

При розгляді справи судом встановлено, що 09 серпня 2006 року між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №49.28/2/06-І, відповідно до якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 328 000 дол. США з розрахунку 13,50 % річних, на строк по 08 серпня 2016 року.

Відповідно до п. 3 кредитного договору, повернення кредиту здійснюється щомісячно частками кожного місяця, починаючи з місяця, та сплачувати відсотки за користування кредитними коштами.

26 червня 2013 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ "Дельта Банк" було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, ПАТ «Кредитпромбанк» передає (відступає) ПАТ "Дельта Банк" права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ "Дельта Банк" замінює ПАТ «Кредитпромбанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, а внаслідок передачі від ПАТ «Кредитпромбанк» до ПАТ "Дельта Банк" прав вимоги до боржників, до ПАТ "Дельта Банк" переходить (відступається) право вимоги (замість ПАТ «Кредитпромбанк») від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами, в тому числі по кредитному договору №49.28/2/06-І від 09 серпня 2006 року та договору іпотеки від 09 серпня 2006 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, керуючись Договором купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, ПАТ «Дельта Банк» набуло статус Нового кредитора згідно ст.ст. 512, 513, 514, 516, 517 ЦК України та відповідно всіх процесуальних прав та обов'язків Нового кредитора. Отже, відповідно до вищевказаного договору про передачу активів та кредитних зобов'язань ПАТ «Дельта Банк» набув права вимоги по даному кредитному договору.

За ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом.

За ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит (грошові кошти) та сплатити проценти.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

За умовами кредитного договору ОСОБА_1 мав вчасно сплачувати відсотки, нараховані за користування кредитом і частку кредиту у визначений договором строк.

Кредитним договором передбачено, що за порушення строків повернення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитом, передбачених договором, позичальник сплачує кредитору пеню, а також штраф.

Як вбачається з положень ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно вимог ст.ст. 526, 530, 611, 612 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не пропустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Як вбачається з положень ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

З наданих суду документів встановлено, що ОСОБА_1 порушив строки погашення заборгованості та сплати відсотків за користування кредитом. Відповідачу по справі направлено вимоги про погашення заборгованості (лист від 15 серпня 2014 року).

За ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається та, які підтверджували їх вимоги та заперечення.

Позивачем надано суду достатньо доказів на підтвердження прострочення відповідачем строків повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом.

Перевіривши подані суду розрахунки заборгованості за кредитним договором, суд приходить до висновку, що з ОСОБА_1 до стягнення підлягає заборгованість в розмірі 5 657 163,93 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту - 3 411 846,33 грн., заборгованість за відсотками - 2 245 317,60 грн.

Щодо вимог про звернення стягнення на майно слід вказати, що відповідно до ч.1 та ч.3 ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За змістом ч.1 ст.590 ЦК України та ст.39 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду.

Згідно із ч.3 ст.36 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до ч.1 ст.37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виходячи з положень ч.2 ст.16 ЦК України, ч.3 ст.33, ст.36, ч.1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо такий спосіб передбачено іпотечним договором.

Згідно ст. 3 Закону України „Про іпотекуВ» взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

У відповідності до положень ст. 25 Закону України „Про іпотекуВ» відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Відступлення прав за іпотечним договором підлягає державній реєстрації у встановленому законодавством порядку

Таким чином для виникнення у позивача права звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 09 серпня 2006 року, відступлення йому ПАТ «Кредитпромбанк» прав іпотекодержателя підлягало відповідній державній реєстрації. В той же час позивачем не було надано до суду жодного доказу про проведення такої реєстрації.

Ст. 10 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. Аналогічна норма міститься і в ст. 60 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами.

Оскільки в ході розгляду справи не було доведено факту державної реєстрації відступлення від ПАТ «Кредитпромбанк» до позивача прав за іпотечним договором, посилання останнього на наявність у нього прав іпотекодержателя не знайшли свого підтвердження, відтак не можуть бути прийняті судом, що зумовлює відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

У відповідності до ч.3 ст.88 ЦПК України у разі, якщо сторона, на користь якої ухвалено рішення, не сплатила судові витрати, вони присуджуються судом з відповідача в дохід держави.

При пред'явленні позову ПАТ «Дельта Банк» сплатив судовий збір в розмірі 3654 грн. З огляду на те, що позовні вимоги задоволені частково, тому з відповідача підлягає до стягнення судові витрати в розмірі 1827 грн.

На підставі викладеного та керуючись ч.1 та ч.3 ст.33, ч.3 ст.36, ч.1 ст.37, ст.39 Закону України «Про іпотеку», ч.2 ст16, п.1 ч.1 ст.512, ч.1 ст.514, ч.1 ст.526, ч.1 ст.590, ч.2 ст.1050 ЦК України, ст.ст.8, 10, 57, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (м. Київ, вул. Щорса, 36-б, код 34047020) заборгованість за кредитним договором в розмірі 5 657 163,93 грн. (п'ять мільйонів шістсот п'ятдесят сім тисяч сто шістдесят три грн. 93 коп.), що складається з заборгованості по тілу кредиту - 3 411 846,33 грн., заборгованість за відсотками - 2 245 317,60 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (м. Київ, вул. Щорса, 36-б, код 34047020) судовий збір в розмірі 1827 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн.).

Заочне рішення може бути переглянуто Києво - Святошинським судом Київської області за письмовою заявою відповідачів протягом 10 днів з моменту отримання копії рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Н.С. Пінкевич