Ухвала

від 13.09.2021 по справі 369/9083/14-ц

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/9083/14-ц

Провадження №6/369/395/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.2021 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді - Пінкевич Н.С.,

при секретарі судових засідань - Середенко Б.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві у залі суду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ГАЛЕРАС про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 369/9083/14 за позовом публічного акціонерного товариства Дельта Банк до ОСОБА_1 про звернення стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернувся до суду із вказаною заявою, в якій просив здійснити заміну сторони стягувача у вказаній справі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 29.07.2016 року заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області по справі № 369/9083/14 було частково задоволено позов ПАТ Дельта Банк до ОСОБА_1 про звернення стягнення.

06.02.2020 року між ПАТ Дельта банк та ТОВ ФК Інвест-кредо було укладено договір про відступлення прав вимоги № 2154/К, відповідно до якого ТОВ ФК Інвест-кредо набуло право вимоги за кредитним договором № 49.28/2/06-І від 09.08.2006 року.

14.04.2021 року ТОВ ФК Інвест-кредо уклало з ТОВ Галерас договір № 07/21 про відступлення права вимоги.

Враховуючи викладене просили суд замінити стягувача ПАТ Дельта банк на ТОВ Галерас у справі за позовом ПАТ Дельта банк до ОСОБА_1 про звернення стягнення.

У судове засідання сторони не з`явилися, повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення до суду не надходило.

Згідно з частиною третьою ст. 442 ЦПК України, неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

За приписами частини першої статті 446 ЦПК України, процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено розділом VI ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що дана заява підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29.07.2016 року позовні вимоги ПАТ Дельта банк до ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства Дельта Банк заборгованість за кредитним договором в розмірі 5 657 163,93 грн. та судовий збір в розмірі 1827 грн.

06 лютого 2020 року між ПАТ Дельта банк та ТОВ Фінансова Компанія Інвест-Кредо укладено договір про відступлення права вимоги № 2154/К, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І. В., номер у реєстрі 33, відповідно до якого ТОВ Фінансова Компанія Інвест-Кредо набуло право вимоги за кредитним договором № 49.28/2/06-І від 09.08.2006 року.

14 квітня 2021 року ТОВ Фінансова Компанія Інвест-Кредо уклало з ТОВ ГАЛЕРАС договір № 07/21 про відступлення права вимоги.

Відповідно до п. 1.1 договору №07/21 ТОВ Фінансова Компанія Інвест-Кредо відступило (передало) ТОВ ГАЛЕРАС право грошової вимоги за кредитним договором № 49.28/2/06-І від 09.08.2006 року.

Відповідно до п.п. 2.1, 4.1 договору №07/21 відступлені права вважаються переданими з моменту сплати ціни договору в обсязі та в строк, передбачений цим договором на підтвердження чого сторонами укладається акт приймання-передачі відступлених прав.

Відповідно до п. 3.1 договору № 07/21 ціна договору складає 1 405 000, 00 грн, що еквівалентна 50 000, 00 доларів США.

14 квітня 2021 року ТОВ ГАЛЕРАС на виконання умов договору № 07/21 сплатило ТОВ Фінансова Компанія Інвест-Кредо грошові кошти в розмірі 1 405 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3 від 14.04.2021 року.

ТОВ Фінансова Компанія Інвест-Кредо відповідно до акту приймання-передачі документів від 14 квітня 2021 року (додаток № 2 до договору № 07/21) у зв`язку з відступленням права вимоги передало ТОВ ГАЛЕРАС документи відповідно до переліку, зазначеному в даному акті.

Відповідно до статті 129 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року №11-рп/2012); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін.

Вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 04.12.2018 року у справі №5011-33/18786-2012, Постанові Верховного Суду від 12.12.2018 року у справі №327/378/16-ц, Постанові Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі №2-н-148/09.

Частиною 1 ст. 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, правонаступництва, а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язані в повному обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 378 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою сторони суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Відповідно до ч.5 ст. 8 Закону України Про виконавче провадження у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов`язкові тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом України від 20 листопада 2013 року, виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, ст. 378 ЦПК України, ст. 8 Закону України Про виконавче провадження заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Частиною 5 статті 15 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Під процесуальним правонаступництвом у виконавчому провадженні слід розуміти заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав та обов`язків від правопопередників до іншої особи (правонаступника), що раніше не брали участі у виконавчому провадженні.

Підставами правонаступництва є смерть громадянина, що був стороною виконавчого провадження, оголошення його померлим, реорганізація юридичної особи, відступлення права вимоги, переведення боргу (глава 47 ЦК України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частина друга стаття 11 ЦК України).

Отже, за змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України Про виконавче провадження у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи із результатів системного аналізу цих норм, зокрема пунктів 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

По своїй суті заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. У зв`язку з заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, і її заміна новим кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України Про виконавче провадження за заявою заінтересованої особи. Такою заінтересованою особою є новий кредитор (правонаступник).

Заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу.

Аналогічна позиція міститься і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі від 21 березня 2018 року по справі № 6-1355/10, провадження № 61-12076св18 (ЄДРСРУ № 73001190).

Згідно з правовим висновком Верховного Суду у постанові № 753/1415/16-ц від 02 жовтня 2019 року, відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору та відбувається шляхом укладення договору.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Крім того, у відповідності до ч. 5 ст. 442 ЦПК України положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що існують підстави, передбачені законом, для задоволення заяви та заміни сторони стягувача його правонаступником.

Керуючись ст.ст. 1-20, 352, 353, 442, 446 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву задовольнити.

Замінити стягувача з Публічного акціонерного товариства Дельта Банк ( код ЄДРПОУ 34047020, адреса: 01133, м. Київ, вул. Коновальця (Щорса), 36-Б) на правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю Галерас (код ЄДРПОУ 43347262, адреса: 03045, м. Київ, вул. Новопирогівська, буд. 56) щодо виконання судового рішення у справі № 369/9083/14 за позовом ПАТ Дельта Банк до ОСОБА_1 про звернення стягнення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Н.С. Пінкевич