Постанова

від 28.07.2016 по справі 802/1910/15-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

28 липня 2016 р. Справа № 802/1910/15-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дмитришеної Р.М.,

за участю:

секретаря судового засідання: Могиль Т.О.

представника позивача: ОСОБА_1

представників відповідача: Зюбанова В.В.; Кучера Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області

про: визнання протиправними та скасування рішень

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся фізична особа - підприємець ОСОБА_4 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_4.) із позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Вінницькій області (далі - відповідач, Вінницька ОДПІ) про визнання протиправними та скасування рішень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Вінницькою ОДПІ проведено перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства. За результатами перевірки винесені податкові повідомлення-рішення від 05.05.2015 року №0031631701, яким визначене грошове зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 531 532,95 грн.; від 05.05.2014 року №0031651701, яким визначене грошове зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 146 028 грн.; від 05.05.2015 року №0031701701, яким визначене грошове зобов`язання з орендної плати за землю в розмірі 17 730,65 грн. Крім того, податковим органом на підставі акту перевірки винесені наступні рішення про застосування штрафних санкцій: від 05.05.2015 року №0031661701, яким донараховано 177 761 грн. єдиного внеску та 15 358,19 грн. штрафної санкції; від 05.05.2015 року №0031671701, яким нараховано 255 грн. штрафу за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок; від 05.05.2015 року №0031681701, яким нараховано 519,82 грн. штрафу та 44.18 грн. пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. Позивач, вважаючи дані податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних санкцій протиправними звернувся з даним адміністративним позовом.

27.07.2016 року за вх.№15688 на адресу суду надійшла заява про збільшення позовних вимог. Зазначена заява мотивована тим, що в ході судового розгляду останньому стало відомо про існування вимоги від 10.04.2015 року №0025311701 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в розмірі 177761 грн. Враховуючи зазначене, представник звернувся з заявою про збільшення позовних вимог в частині визнання протиправної податкової вимоги.

В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов просив задовольнити повністю з підстав, викладених у позовній заяві.

Представники відповідача проти позовних вимог заперечували. Свої заперечення обґрунтовували тим, що в результаті документальної планової виїзної перевірки встановлений ряд порушень, допущених ФОП ОСОБА_4 В результаті виявлених порушень були прийняті оскаржувані вимога, податкові повідомлення-рішення та рішення щодо донарахування штрафних санкцій. Позовні вимоги ФОП ОСОБА_4 податковий орган вважає безпідставними та необгрунтованими.

В ході судового розгляду за клопотанням представника позивача була призначена ухвалою суду судово-економічна експертиза, проведення якої доручено судовому експерту ОСОБА_5 (свідоцтво №1549 від 28.11.2011, видане на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України). 06.07.2016 на адресу суду надійшов висновок експерта №03/08/2015/02-03, який на ряду з іншими доказами було досліджено в ході судового розгляду.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши усі обставини справи, докази та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.

ФОП ОСОБА_4 зареєстрований Вінницькою районною державною адміністрацією 09.06.2000р. про за №21490010002001003 та перебуває на обліку у Вінницькому відділенні Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області.

На підставі п. 77.4 ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України, п. 3 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких актів України щодо податкової реформи", ст. 13 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", наказу Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області від 04.03.2015 №731 та плану - графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на І квартал 2015 року, головним державним ревізором - інспектором відділу контрольно - перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області Кучером Денисом Сергійовичем, проведена документальна планова виїзна перевірка діяльності ОСОБА_4 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013р. по 31.12.2014р., правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011р. по 31.12.2014р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.12.2014р. відповідно до затвердженого плану перевірки.

Перевіркою встановлені наступні порушення:

- п. 177.2, 177.4 ст. 177 ПК України, в результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб у загальній сумі 206 413, 08 грн.;

- п.п. "д" п.п.164.2.17 п. 164.2 ст.164. п. 177.11 ст. 177 ІІК України, в результаті визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб у загальній сумі 147 942,22 грн.;

- ч.2 ст. 9, п.1 ч.2 ст.6, п. 2 ч. 1ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в результаті чого занижено єдиний внесок в сумі 177 761 грн.;

- п.198.3, п.п. "г" п. 198.5, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 97 352 грн.;

- п.286.4 ст.286 ПК України в результаті чого не обчислено орендну плату за землю за 2014 рік в розмірі 14 184, 52 грн.

За результатами перевірки позивача складено Акт від 10.04.2015р. №938/1701/НОМЕР_1 на підставі якого 05.05.2015 року прийняті наступні податкові повідомлення - рішення:

-№0031631701, яким визначене грошове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 531 532,95 грн. у т.ч. 354 355,30 грн. за основним платежем та 177177,65 грн. за штрафною (фінансовою) санкцією;

- №0031651701, яким визначене грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 146028 грн., в т.ч. 97552 грн. за основним платежем та 48676 грн. за штрафною (фінансовою) санкцією;

- №0031701701, яким визначене грошове зобов'язання з орендної плати з фізичних в розмірі 17730,65 грн., в т.ч. 14184,52 грн. за основним платежем та 3546,13 грн. за штрафною (фінансовою) санкцією.

Крім того, Вінницькою ОДПІ на підставі проведеної перевірки прийнято вимогу про сплату недоїмки від 10.04.2015 №Ф0025311701 на суму 177 761грн., а також прийняті 05.05.2015 року наступні рішення:

- №0031661701, яким внаслідок донарахованого єдиного внеску в сумі 177 761 грн. застосовано штрафну санкцію в розмірі 15 358, 19 грн. ;

- №0031671701, яким нараховано 255 грн. штрафу за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок;

- №0031681701, яким нараховано 519,82 грн. штрафу та 44,18 грн. пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Суд, визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідача, висновків судової експертизи та наданих у справу доказів, виходив з наступного.

Із матеріалів справи слідує, що перевіркою правильності визначення загального оподатковуваного доходу, отриманого позивачем від провадження діяльності у 2013 - 2014 роках встановлено та відображено у Акті перевірки №938/1701/НОМЕР_1 від 10.04.2015 року, що:

- на порушення п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України ОСОБА_4 занижено загальний оподатковуваний дохід на суму 458 816, 82 грн., в т.ч. за 2013 рік на 379 035,39 грн. та за 2014 рік на 79 781,43 грн. у зв'язку з не включенням до загального оподатковуваного доходу усієї виручки, яка надійшла в готівковій формі через застосування реєстратора розрахункових операцій та безготівковій формі на банківський рахунок (з урахуванням надходження виручки від операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою та операцій, що оподатковуються за ставкою 20%);

- на порушення п.177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, ФОП ОСОБА_4 завищено витрати за період, що перевірявся в сумі 785 170,58 грн. в тому числі у зв'язку з безпідставним включенням:

за 2013 рік витрат в сумі 366 207,16 грн., які документально не підтверджені та згідно наданих до перевірки документів не оплачені;

за 2014 рік витрат, які безпосередньо не пов'язані з господарською діяльністю такої фізичної особи та отриманням доходів, а саме: вартість винагороди в сумі 403 715, 03 грн. (без ПДВ) згідно податкової накладної від 31.12.2013 року №98 від ДП "Ілліч-агро Крим" та вартості оренди приміщення в сумі 15 248,39 (без ПДВ) згідно податкової накладної від 31.01.2014 року №41 від ДП "Ілліч-агро Крим".

Визначаючись щодо правомірності зазначених висновків податкового органу суд виходив з наступного.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регулюється статтею 177 Податкового кодексу України (далі - ПКУ).

Так, відповідно до пункту 177.2 статті 177 ПКУ об'єктом оподаткуван ня є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподаткову ваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально під твердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізич ної особи - підприємця.

Листом Державної фіскальної служби України №2364/6/99-99-17-02-02-16 від 27.08.2014 року роз'яснено, що оскільки виручкою фізичної особи - підприємця вважається дохід, отриманий у грошовій та не грошовій формі, то датою при формуванні загального оподатковуваного доходу є дата фактичного надходження коштів на банківський рахунок (у касу) або отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів, тобто застосовується касовий метод.

Таким чином, до складу витрат включаються тільки витрати, які пов'язані з отриманням доходу та підтверджені відповідними документами про їх оплату.

Відповідно до п. 177.4 ст. 177 ПКУ до переліку витрат, безпосередньо по в'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III ПКУ.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 розділу III ПКУ витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної ді яльності, які визначаються згідно з п. 138.4, п. 138.6 - 138.9, пп. 138.10.2 -138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 ст. 138 цього Кодексу.

Згідно із пп. "є" пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 розділу III ПКУ до складу адміністративних витрат включається плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків.

При цьому, п. 1.37 ст. 1 Закону України від 5 квітня 2001 року № 2346-111 "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" із змінами та доповненнями передбачено, що розрахунково-касове обслуговування - це послуги, що на даються банком клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов'язані з переказом коштів з рахунку (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договором.

Враховуючи викладене, суд приходить до переконання, що суми коштів, сплачені платником податку на користь банку за надані послуги з розрахунково-касового обслуговування, пов'язані з веденням господарської діяльності (відкриття, закриття, переоформлення рахунків, відкритих безпосередньо на фізичну особу - підприємця, надання виписок з рахунків тощо), включаються до складу валових витрат такого платника податку.

Крім того, згідно ресурсу Державної фіскальної служби (http://zip.sfs.gov.ua) якщо валютні кошти, що надходять на валютний рахунок фізичної особи - підприємця від здійснення зовнішньоекономічної діяльності, пов'язані з підприємницькою діяльністю, то вони перераховуються у гривні за офіційним курсом НБУ на дату надходження, включаються до валового доходу та відображаються у Книзі обліку доходів та витрат.

При подальшому продажу частини валютної виручки на міжбанківському валютному ринку, де курс іноземної валюти значно вище за офіційний курс НБУ, в результаті чого виникає позитивна різниця, яка перераховується на розрахунковий рахунок в національній валюті фізичної особи - підприємця, сума позитивної різниці включається до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податків відображається у річній податковій декларації про доходи.

Судом у ході розгляду не досліджувалися у повній мірі первинні документи з огляду на те, що для визначення правомірності формування позивачем податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб та для з'ясування обставин, що мають значення для справи потребують спеціальних знань. У зв'язку із чим, керуючись положеннями статті 81 Кодексу адміністративного судочинства України судом за клопотанням позивача було призначено судово-економічну експертизу та поставлено на розгляд експерта наступні питання:

- чи підтверджуються документально висновки акту документальної планової виїзної перевірки від 10.04.2015 р. №938/1701/НОМЕР_1 фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, податковий номер НОМЕР_1, щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2014 року (надалі акт перевірки), в пункті 2.1.2 щодо заниження загального оподатковуваного доходу з податку на прибуток фізичних осіб на суму 458816,82 грн., в т. ч. 379035,39 грн. за 2013 рік та 79781,43 грн. за 2014 рік?

- чи підтверджуються документально висновки акту документальної планової виїзної перевірки в пункті 2.1.2 щодо валових витрат з податку на прибуток фізичних осіб на суму 366207,16 грн. за 2013 рік?

Результати проведеної експертизи оформлено Висновком №03/08/2015-02 від 30.06.2016 року на 26 - ти аркушах з додатками.

В ході проведеної експертизи експертом були дослідженні первинні документи, які витребовувались в рамках призначеної експертизи, а саме: виписки в усіх відкритих рахунків у банках за 2013-2014року, зокрема, але не виключно: АТ "Укрсиббанк" та ПАТ "КБ "Надра"; угоди на розрахунковекасове обслуговування по відкритих банківських рахунках, чинних в періоді 2013-2014; кредитні угоди, чинних в період 2013-2014; угоди з постачальниками та покупцями товарів, робіт, послуг чинних протягом 2013-2014 та інші документи (листи, факсограми, пропозиції, тощо), на підставі яких виникли цивільно-правові відносини СПД ОСОБА_4; книги обліку розрахункових операцій на реєстратори розрахункових операцій; первинні касові документи, регістри по відображенню касових операцій за 2013-2014; первинні бухгалтерські документи на продаж ТМЦ, отримання робіт (послуг) за 2013-2014; первинні бухгалтерські документи на оприбуткування ТМЦ, отримання робіт (послуг) протягом 2013-2014; документи, що підтверджують понесення інших витрат, що пов"язанні з веденням господарської діяльності за 2013-2014; облікові регістри (журнали, книги, відомості тощо) по обліку доходів від здійснення підприємницької діяльності за 2013-2014; облікові регістри (журнали, книги, відомості тощо) по обліку витрат, пов"язаних з підприємницькою діяльностю за 2013-2014; договір-анкета відкриття та обслуговування банківського рахунку від 04.09.2014; довідки про рух коштів по рахунках; виписки по рахунках разом н 66 арк; оригінали податкових накладних за 2012 в кількості 20шт, за 2013 в кількості 61шт, за 2014 в кількості 111шт, оригінали отриманих податкових накладних в кількості 22шт, оригінали рахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної в кількості 2 шт, оригінали квитанцій до прибуткового касового ордеру в кількості 9 шт та накладні - 12шт, оригінали актів прийому-передачі виконаних робіт по ремонту автомобіля в кількості 3 шт, оригінали податкових накладних (3шт) та товарно-транспортних накладних (2шт); оригінали договорів - 6 шт; оригінали актів виконаних робіт - 78шт; оригінали видаткових накладних - 35шт; оригінали товарно-транспортних накладних - 14шт; документи первинного обліку в кількості 13 папок, (перелік наведено згідно а. висновку експерта 3-5).

Аналіз руху коштів ФОП (прихід) та його відображення у складі оподаткованого доходу наведено в Додатку 1 Висновку на 30 стор; аналіз руху коштів ФОП (видаток) та його відображення у складі витрат наведено у Додатку 2 Висновку на 102 стор; аналіз готівкових витрат наведено в Додатку 3 Висновку на 15 стор.

25.07.2016 на адресу суду надійшов лист експерта щодо описки в тексті висновку, який долучено до матеріалів справи.

Сторони, ознайомившись із Висновком, зауважень щодо висловлених в ході проведеної експертизи експертом обставин не висловили, сумнівів щодо первинної документації суду не зазначали. Відтак, судом прийнято Висновок судово-економічної експертизи №03/08/2015-02 від 30.06.2016 року відповідно до вимог статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України як належний та допустимий доказ у справі.

Так, за результатами проведеної судової-економічної експертизи експертом зроблено висновок, що загальний оподатковуваний дохід з податку на прибуток фізичних осіб ФОП ОСОБА_4 підтверджується на суму 458 816,82 грн., в т. ч. 379 035,39 грн. за 2013 рік та 79 781,43 гри. за 2014 рік документально підтверджуються в сумі 442 134,32 грн., в т.ч. 379 835,39 грн. за 2013 рік, 62 298,93 грн. за 2014 рік.

В ході проведеного дослідження наданих документів експертом встановлено, що документально підт верджується загальний оподатковуваний дохід фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 в наступних розмірах:

в 2013 році -2 947 835,39 грн.;

в 2014 році - 20 406 105,93 грн.

Загалом, за період, що підлягав перевірці (з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року) - 23 353 941,32 грн.

Різниця між даними проведеного дослідження та даними Акту перевірки "Визначення загально оподатковуваного доходу" (Додаток 1 та 2 до Акту пере вірки) складає загалом 16 682,50 грн. і включає в себе:

- некоректно відображене надходження коштів 18.06.2013р. від ПП ЯСТ СЕРВІС (код 36762368) за міжнародні перевезення за маршру том Глогув Малопольскі-Вінниця в сумі 8 800,00 грн.: не включено до доходу 800,00грн.;

- неврахування повернення зайво перерахованих коштів від TOB "Агрофірма Відродження" (код 31884860) 13.05.2014р. в сумі 20 979,00грн. (в т.ч. ПДВ - 3 496,50грн.) - зайво включено 17 482,50 грн.

В ході експертного дослідження питання щодо завищення ФОП ОСОБА_4 витрат за період, що перевірявся в сумі 785 170,58 грн. на порушення п.177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, експертом вказано, що висновки акту документальної планової виїзної перевірки від 10.04.2015р. №938/1701/НОМЕР_1 фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, податковий номер НОМЕР_1, щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого за конодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2014 року, викладені в пункті 2.1.2 щодо завищення валових витрат з податку на прибуток фізичних осіб на суму 785 170,58 грн., в т. ч. 366 207,16 грн. за 2013 рік та 418 963,42 грн. за 2014 рік документально не підтверджуються.

Натомість, судово - економічною експертизою підтверджено завищення витрат, що врахо вуються при визначенні чистого оподатковуваного доходу підприємця, а саме загалом на суму 427 801,20 грн., в т.ч. 381 705,31 грн. за 2013 рік та 46 095,89 за 2014 рік.

Таким чином, суд, дослідивши матеріали адміністративної справи та Висновок судово - економічної експертизи №03/08/2015-02 від 30.06.2016 року, прийшов до переконання, що судово - економічною експертизою спростовані висновки податкового органу щодо заниження позивачем загального оподатковуваного доходу на суму 458 816,82 грн. та завищення витрат за період, що перевірявся в сумі 785 170,58 грн.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, Вінницькою ОДПІ за результатами перевірки, згідно наданих первинних документів встановлено, що ФОП ОСОБА_4 до складу витрат за 2013 рік безпідставно включено витрати в сумі 366 207, 16 грн., які документально не підтверджені та неоплачені.

В ухвалі від 21.01.2015 року по справі №К/9991/22960/12 Вищий адміністративний суд України зауважив, що формальні недоліки в первинних документах, а також недоліки, зумовлені дефектами правового статусу особи, що їх видала, повинні оцінюватися у сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу варто надавати реальності здійснення господарської операції та їх економічному змісту, а не оформленню такої операції. В свою чергу, реальність господарської операції визначається фактом руху активів та зміною стану зобов'язань суб'єкта господарювання, а не повноваженнями осіб із складання первинних документів, що засвідчують здійснення господарської операції.

На противагу зазначеним висновкам податкового органу в матеріалах справи міститься Висновок судово - економічної експертизи. Так, в ході проведення судово-економічної експертизи експертом було досліджено:

- довідку про рух коштів по рахунку №2605.300.0002946 (грн.) з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року;

- довідка про рух коштів по рахунку №2600.903.0539002 (грн.) з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року;

- виписка по рахунку 2600.103.0539000 (USD) з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року;

- виписка по рахунку 2600.103.0539000 (російський рубль) з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року;

- виписка по рахунку 2600.103.0539000 (грн.) з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року.

Як слідує із Висновку, виписки по рахунках досліджувалися в сукупності з даними оригіналів первинного обліку ОСОБА_4 за відповідний період, зокрема, угод, видаткових та прибуткових накладних, актів виконаних робіт, товарно - транспортних накладних, рахунків, податкових накладних, розрахункових чеків, квитанцій до прибуткових касових документів.

Експертом не висловлено зауважено щодо первинних документів, натомість підтверджено правомірність включення до витрат ФОМ ОСОБА_4

Поряд з цим, у Висновку судово-економічної експертизи №03/08/2015/02-03 від 30.06.2016 року експерт, скориставшись наданим статтею 82 Кодексу адміністративного судочинства України правом викладати у висновку судової-економічної експертизи виявлені в ході її проведення факти, які мають значення для справи і з приводу яких експерту не були задані питання, зазначила, що встановлене в Акті перевірки заниження чистого оподатковуваного доходу ФОП ОСОБА_4 на суму 1 243 987, 40 грн. в т.ч. на 745 242,55 грн. за 2013 рік та на 498 744, 85 грн. за 2014 рік, документально підтверджуються в сумі 14 333, 11 грн., а саме: за період дослідження 2013 рік висновки Акту не підтверджуються у повному обсязі (натомість має місце завищення доходу в сумі 1 869, 92 грн.) та за період дослідження 2014 рік - підтверджуються в сумі 16 203, 04 грн.

Суд приймає висновки судово - економічної експертизи, однак суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Враховуючи викладене суд приходить до переконання, що висновки податкового органу щодо заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу на суму 1 243 987, 40 грн. в т.ч. на 745 242,55 грн. за 2013 рік та на 498 744, 85 грн. за 2014 рік є протиправним, а відтак підлягає скасування донарахування податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в цій частині разом із застосованими фінансовими санкціями.

Як слідує із матеріалів справи, на формування податкового зобов'язання по податку на прибуток з фізичних осіб, що донараховано позивачу оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням №0031651701 від 05.05.2015 року мала місце встановлена перевіркою розбіжність правильності визначення загального річного оподатковуваного доходу відображеного у податковій декларації в сумі 871 681, 29 грн.

Вінницькою ОДПІ згідно відомостей бази даних ДРФО встановлено, що ОСОБА_4 в 3 кварталі 2014 року отримав дохід у вигляді додаткового блага у зв'язку із анулюванням ПАТ «УкрСиббанк» за самостійним рішенням не пов'язаним із процедурою банкрутства до закінчення строку позовної давності платнику податку боргу за кредитним договором №11254066000 від 20.11.2007 року в сумі 871 681, 29 грн.

Так, 20.11.2007 року Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та громадянином України ОСОБА_4 укладений договір споживчого кредиту №11254066000 про надання позичальнику кредитних коштів в іноземній валюті в сумі 210000 доларів США, що дорівнює еквіваленту 1060500 гривень (а.с. 87-89).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки №24930659 від 30.07.2014 року іпотеку за кредитним договором №11254066000 від 20.07.2007 року припинено.

В ході судового розгляду адміністративної справи судом була досліджена квитанція №13 від 03.07.2014 року про погашення кредиторської заборгованості за кредитним договором №№11254066000 в сумі 73 663 доларів США, що дорівнює еквіваленту 871 683,89 гривень (а.с. 92).

В ході податкової перевірки Вінницькою ОДПІ було відхилено вказану квитанцію, однак ні в Акті перевірки, ні в ході судового розгляду адміністративної справи представниками відповідачів не наведено підстав сумнівності вказаного доказу.

Представник відповідача у судовому засіданні зазначив суду, що перевіряючими суму 871 681, 29 грн. встановлено із Відомостей з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів та утриманих податків з яких видно, що вказана сума є додатковим благом позивача.

Суд критично оцінює такі посилання представника податкового органу з огляду на те, що під час судового розгляду справи представниками Вінницької ОДПІ не надано суду доказів того, що сума 871 681, 29 грн. є додатковим благом ОСОБА_4 у відповідності до положень ПК України.

Із Акту перевірки видно, що для підтвердження виплачених доходів і надання документів Вінницькою ОДПІ в ході перевірки було надіслано запит до ПАТ «УкрСиббанк» від 02.04.2015 року №9555/10/02-28-17-401 щодо уточнення інформації у джерел виплати доходів. Однак станом на день складання Акту перевірки від 10.04.2015 року відповіді від ПАТ «УкрСиббанк» не надходило.

В ході судового розгляду справи представник відповідача посилався на лист ПАТ «УкрСиббанк» який надійшов на адресу податкового органу після завершення перевірки. Так, зазначеним листом Вінницькій ОДПІ відмовлено у наданні інформації по кредитному договорі №11254066000 від 20.07.2007 року та повідомлено, що така інформація є комерційною та не може розголошуватися.

Представник позивача у свою чергу повідомив суду, що кредитний договір ОСОБА_4 погашений у повному обсязі, що, зокрема, підтверджується квитанцією №13 від 03.07.2014 року. Про спрощення боргу позивачу нічого не відомо та ніяких угод про прощення боргу, актів на встановлену суму ОСОБА_4 із ПАТ «УкрСиббанк» не укладав.

Враховуючи викладене, суд приходить до переконання, що Вінницькою ОДПІ безпідставно під час проведення перевірки відхилено квитанцію №13 від 03.07.2014 року про сплату кредиторської заборгованості за кредитним договором №11254066000 в сумі 73 663 доларів США, що дорівнює еквіваленту 871 683,89 гривень (а.с. 92), а відтак протиправно донараховано зобов'язання по податку на прибуток фізичних осіб.

Визначаючись з приводу вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0031631701 від 05.05.2015 року, суд зважає на те, що сума донарахованих зобов'язань у рішенні обрахована з урахуванням порушень, що були спростовані у ході судового розгляду справи, проте, окремі з яких знайшли своє підтвердження.

Наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого рішення частково протиправним. Однак, це можливо у випадку, якщо цю частину рішення можна належним чином ідентифікувати (відокремити), і за її відсутності рішення, яке оскаржене, в іншій частині не втратить своє значення та цілісність. Рішення, у якому неможливо виділити (відокремити) частину, яка підлягає визнанню протиправною та скасуванню, повинно бути визнане протиправним та скасоване в цілому.

Враховуючи те, що суд не вправі проводити розрахунки та визначати самостійно розмір податкового зобов'язання та суму штрафної санкції, тому за наведених обставин суд вважає, що податкове повідомлення-рішення №0031631701 від 05.05.2015 року підлягає скасуванню в повному обсязі.

Визначаючись щодо донарахування позивачу суми єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 177 761 грн. та застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату єдиного внеску в сумі 15 358,19 грн., суд зважає на таке.

Перевіркою достовірності відображення у звітності сум доходу, отриманого від здійснення, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб та на який нараховується єдиний внесок за 2011-2014 роки встановлено, що на порушення п. 1 ч. 2 ст. 6, п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», ФОП ОСОБА_4 занижено суму доходу, на який нараховується єдиний внесок на суму 1 303 161 грн., а саме:

- за 2011 рік на суму 34 976,33 грн., за 2012 рік на суму 24 197,27 грн. у зв'язку із заниженням за 2011-2012 роки чистого оподатковуваного доходу, що підлягає обкладанню податком на доходи фізичних осіб, що встановлено проведеною документальною плановою перевіркою ФОП ОСОБА_4 за період з 01.01.2011 по 31.12.2012 на підставі акту перевірки від 31.05.2013р. №1967-17/НОМЕР_1;

- за 2013 рік в сумі 745 242, 55 грн. у зв'язку із заниженням за 2013 рік чистого оподатковуваного доходу, що підлягає обкладанню податком на доходи фізичних осіб;

- за 2014 рік в сумі 498 744,85 грн. у зв'язку із заниженням за 2014 рік чистого оподатковуваного доходу, що підлягає обкладанню податком на доходи фізичних осіб.

Враховуючи зазначене Вінницькою ОДПІ винесено вимогу №2423/17 від 10.04.2015 року про сплату недоїмки по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 177 761 грн. та прийнято рішення №0031661701 від 05.05.2015 року про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 15 358,19 грн.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку встановлені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб-підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Частиною 11 статті 8 Закону № 2464-VI визначено, що єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до акта перевірки під час перевірки достовірності відображення у звітності сум доходу, отриманого від здійснення підприємницької діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на який нараховується єдиний внесок за 2013-2014 роки, встановлено, що позивач отримав дохід, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб за 2013 рік в сумі 745242,55 грн., за 2014 рік в сумі 498 744, 85 грн.

З огляду на наведене контролюючий орган дійшов висновку про заниження позивачем суми єдиного внеску з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7% за 2013-2014 роки.

Разом з тим, за результатами розгляду даної адміністративної справи, суд прийшов до переконання про протиправність донарахування позивачу зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 року та скасування податкового повідомлення-рішення №0031631701 від 05.05.2015 року.

Відтак, оскільки відсутній факт завищення витрат та заниження оподатковуваного доходу ФОП ОСОБА_4 за перевіряємий період, отже Вінницькою ОДПІ протиправно донараховано позивачу єдиний внесок за 2012-2013 роки в сумі 157 227, 75 грн. та, відповідно, застосовано штрафні санкції в сумі 11 671, 36 грн. відповідно до розрахунку податкового зобов'язання та штрафних санкцій, що наданий відповідачем на вимогу суду.

Щодо донарахування позивачу єдиного внеску за 2011-2012 роки та відповідно штрафних санкцій, суд зазначає таке.

Із Акту перевірки судом встановлено, що в травні 2013 року Вінницькою ОДПІ було проведено документальну планову перевірку ФОП ОСОБА_4 за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року за результатами якою сформовано Акт перевірки від 31.05.2013р. №1967-17/НОМЕР_1. Так, перевіркою встановлено заниження чистого оподатковуваного доходу, що підлягає обкладанню податком на доходи фізичних осіб в загальному розмірі 59 173,60 грн.

У зв'язку із зазначеним податковим органом оскаржуваними вимогою №2423/17 від 10.04.2015 року про сплату недоїмки по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 177 761 грн. та рішенням №0031661701 від 05.05.2015 року про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску донараховано позивачу єдиного внеску за період з 2011 по 2012 рік в сумі 20 533, 25 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 3 686,83 грн., що слідує із розрахунку податкових зобов'язань та штрафних санкцій по єдиному внеску.

У ході розгляду адміністративної справи представник позивача не навів мотивів протиправності зазначеного донарахування, крім того, зазначив, що висновки Акту перевірки №1967-17/НОМЕР_1 позивачем не оскаржувалися.

Враховуючи викладене, суд прийшов до переконання про скасування вимоги відповідача про сплату боргу №2423/17 від 10.04.2015 року в частині донарахування податкового зобов'язання по єдиному внеску за період з 2013 по 2014 роки та, пропорційно, рішення №0031661701 від 05.05.2015 року від 31.05.2013р. про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату єдиного внеску.

Визначаючись щодо вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення від 05.05.2015 року №0031671701 про застосування штрафних санкцій за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок в сумі 255 грн., суд зважає на таке.

В ході судового розгляду справи представник відповідача пояснив суду, що позивачем в порушення вимог Податкового кодексу України не велося Книги обліку доходів та витрат. Представник позивач даного факту не заперечував, доказів в спростування зазначеного суду не надав.

Відповідно до пункту 177.10 Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці на загальній системі оподаткування зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Враховуючи викладене суд приходить до переконання про правомірність рішення від 05.05.2015 року №0031671701, а відтак в цій частині вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Визначаючись щодо вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення від 05.05.2015 року №0031681701 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, суд виходив з наступного.

Як вбачається з інтеграційної картки платника податків, ФОП ОСОБА_4 несвоєчасно сплачений єдиний внесок, нарахований з чистого оподатковуваного доходу за 2014 рік, граничний строк сплати якого 09.02.2015 року. Фактично недоїмку в сумі 2599,09 грн. погашено 26.02.2015 року.

Відповідно до вимог статті 9 Закону № 2464-VI ФОП ОСОБА_4 прострочено сплату єдиного внеску.

Статтею 25 Закону № 2464-VI передбачено заходи впливу та стягнення. Так, частиною 2 зазначеної статті визначено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Частиною 11 статті 25 Закону передбачено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Відповідно до п. 1 ч. 11 ст 25 Закону за несвоєчасне перерахування або несвоєчасне зарахування на рахунки органів доходів і зборів сум єдиного внеску, фінансових санкцій, зазначених у частині одинадцятій цієї статті, нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка зазначених сум, розрахована за кожний день прострочення їх перерахування (зарахування), та накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не зарахованих (неперерахованих) сум.

Мотивами адміністративного позову, як і поясненнями позивача не спростовано факту несвоєчасної сплати єдиного внеску. На противагу, відповідачем доведено правомірність нарахованої санкції та пені. Відтак, з урахуванням викладеного, суд приходить до переконання, що податковим органом правомірно прийнято рішення від 05.05.2015 року №0031681701. Підстави для його скасування відсутні.

Визначаючись щодо правомірності податкового повідомлення - рішення №0031651701, яким визначене грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 146028 грн., в т.ч. 97552 грн. за основним платежем та 48676 грн. за штрафною (фінансовою) санкцією, суд виходить з наступного.

Перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року встановлено його заниження в сумі 97 352 грн.

В ході судового розгляду справи представник позивача зазначив, що заперечує проти нарахування ФОП ОСОБА_4 податку на додану вартість лише в частині донарахування податкового зобов'язання за січень 2014 року в сумі 83 793 грн. та штрафних санкцій у цій же частині. В решті з податковим повідомленням - рішенням №0031651701 погоджується.

Як слідує із акту перевірки, перевіряючими зроблено висновок, що ФОП ОСОБА_4 до податкового кредиту за січень 2014 року включено суму ПДВ 83793 грн. у зв'язку із придбанням товарів без мети їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податків згідно податкової накладної від ДП "Ілліч агро Крим" №98 від 31.12.2013 року на суму ПДВ 80 743,01 грн., з номенклатурою "винагорода" та податкової накладної від 31.01.2014 року №41 на суму ПДВ 3049,68 грн. з номенклатурою "оренда приміщення". На думку податкового органу, відсутнє документальне підтвердження цільового використання зазначених робі та послуг.

Судом встановлено, що правовідносини позивача з ДП "Ілліч агро Крим" оформлені шляхом укладення інвестиційного договору від 03.06.2013 року №13К00108, відповідно до умов якого ФОП ОСОБА_4 використовує майно (земельні ділянки) для вирощування сільськогосподарської продукції за що сплачує винагороду.

Згідно пп.14.1.36 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.п.14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, серед іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як слідує із акта перевірки, податковим органом встановлено, що ФОП ОСОБА_4 до податкового кредиту за січень 2014 року безпідставно включено суму ПДВ 83793 грн.

На противагу таким висновкам податкового органу в матеріалах справи містяться та досліджені судом Акт прийому - передачі робіт від 31.12.2013 року №1519 та податкові накладні (а.с. 63-65).

Згідно із п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010р. № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" (далі-Інформаційний лист), у разі якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних.

Зауважень щодо податкових накладних у відповідача не виникало, питання щодо оплати не заперечувалось.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про правомірність включення позивачем сум податку на додану вартість в загальному розмірі 83793 грн. до складу податкового кредиту. Таким чином, висновки акту перевірки є необґрунтованими, суперечать законодавству з питань оподаткування та фактичним обставинам справи, а тому податкове повідомлення-рішення №0031651701 від 05.05.2015 року є протиправним та підлягає скасуванню в частині грошового зобов'язання в розмірі 83 793грн та в частині нарахованих штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 41 896,5грн.

Визначаючись щодо правомірності податкового повідомлення - рішення №0031701701, яким визначене грошове зобов'язання з орендної плати з фізичних в розмірі 17730,65 грн., в т.ч. 14184,52 грн. за основним платежем та 3546,13 грн. за штрафною (фінансовою) санкцією, суд виходить з наступного.

Як слідує із матеріалів перевірки, ФОП ОСОБА_4 протягом 2014 року був платником орендної плати. 26 червня 2014 року між гр.ОСОБА_4 та Якушинецькою сільською радою Вінницького району Вінницької області було заключено договір оренди землі на підставі рішення 14 сесії 6 скликання Якушинецької сільської ради від 23.01.2012 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду громадянину ОСОБА_4 для промисловості - розміщення та експлуатації будівлі млина". В оренду передається земельна ділянка площею 0,6338 га. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки 684834,59 грн. Пунктом 7 договору оренди землі визначено, що орендна плата за землю становить 4 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 27393 грн. 38 коп. в рік.

Як зазначено податковим органом, ФОП ОСОБА_4, на порушення п.286.4 ст.286 Податкового кодексу України, а саме не подано податкову декларацію з плати за землю за нововідведені земельні ділянки або новоукладеними договорами та відповідно не обчислено орендну плату за землю за 2014 рік в сумі 14184,52 грн. (27393,38 грн. / 365 днів * 189 днів використання = 14184,52 грн.).

Водночас, перевіряючий в Акті вказує (а.с.34), що перевіркою дотримання вимог податкового законодавства щодо обчислення та сплати в бюджет орендної плати за землю, порушень не встановлено. Крім того, за змістом Акту зазначено, що відповідальність за порушення п 286.4 ст. 286 ПК, передбачена ст 120.1 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.120.1 ст.120 Податкового кодексу України, за неподання або несвоєчасне подання платником податків податкової звітності передбачена фінансова відповідальність у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, а саме: в розмірі 170 гривень, за кожне неподання (несвоєчасне подання) декларації (розрахунку) зазначені в одному акті; в розмірі 1020 гривень при повторному порушенні за несвоєчасне подання податкової декларації (розрахунку) платником податків незалежно від виду податку, за яке до такого платника протягом року вже було застосовано штраф за неподання (несвоєчасне подання) податкової декларації (розрахунку) та у період до одного року (до 365 або 366 днів - для високосного року) винесено податкове повідомлення-рішення.

У судовому засіданні позивач не заперечував той факт, що податкова декларація у строки, визначені ст.286.4 Податкового кодексу України, до податкового органу подана не була. Однак, за неподачу податкової декларації визначена відповідальність, яка як слідує з матеріалів справи, позивачем не оскаржується. Позивачем було сплачено штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 170 грн, що не заперечувалось відповідачем.

Згідно матеріалів справи, 26 червня 2014 року між ОСОБА_4 та Якушинецькою сільською радою було заключено договір оренди землі. Відтак, декларація мала бути подана до контролюючого органу до 20.07.2014. Натомість 17.07.2014 платіжним дорученням №378 (а.с.100) до місцевого бюджету Якушинецької сільської ради перераховано 24 451, 31 грн. Призначення платежу визначено як оплата за оренду землі по договору від 15.02.2012 року. Проте, як зазначив представник позивача дані реквізити вказані помилково, інших договорів оренди землі не існує, в користуванні позивача знаходиться лише одна земельна ділянка. З даного приводу представники відповідача не заперечували.

Згідно інтеграційної картки платника податків, що подана податковим органом, 17.07.2014 року за платіжним дорученням №378 від 17.07.2014 року ФОП ОСОБА_4 проведено операцію з перерахування коштів по орендній платі за землю. Тобто, як підтверджують матеріали справи та не спростовується відповідачем орендна плата позивачем була перерахована вчасно, що не є підставою для нарахування штрафних санкцій. Крім того, судом встановлено, що кошти за орендну плату обліковуються на рахунках податкового органу. Разом з тим, суд бере до уваги, що в Акті перевірки щодо обчислення та сплати в бюджет орендної плати за землю, порушень не встановлено.

Підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Пункт 286.4 ст. 286 Податкового кодексу України передбачає, що за нововідведені земельні ділянки або за новоукладеними договорами оренди землі платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

У разі зміни протягом року об'єкта та/або бази оподаткування платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися такі зміни.

Відповідно до п. 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання. Податкова декларація складається за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади та чинному на час її подання (п. 48.1 ст. 48 ПК України).

Платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (п.110.1 ст.110 Податкового кодексу України).

Чинний Податковий кодекс України не дає визначення поняття «порушення податкового законодавства», проте пункт 109.1 статті 109 Податкового кодексу України містить визначення поняття «податкове правопорушення», під яким слід розуміти протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Системний аналіз наведених вище норм Податкового кодексу України дає підстави прийти до висновку, що неподання податкової декларації слід розуміти як порушення податкового законодавства в контексті положень ст 120.1 цього Кодексу.

Відтак, оскільки податковим перевіряючим вказано в Акті, що ФОП ОСОБА_4, порушено п.286.4 ст.286 ПК, а саме не подано податкової декларації з плати за землю, то і відповідальність за таке порушення, передбачена ст 120.1 Податкового кодексу України.

За наведених обставин, суд не погоджується з позицією відповідача, що оскільки позивач не подав податкову декларацію та не нарахував зобов`язання по орендній платі, йому необхідно сплатити відповідно до винесеного податкового повідомлення-рішення від 05.05.2015 року за №0031701701 основного платежу в розмірі 14 184,52 грн. та штрафні санкції в сумі 3 546,13 грн.

Крім того, згідно податкового повідомлення-рішення відповідачем збільшено суму зобов'язання основного платежу. Проте факт заниження податкового зобов'язання по орендній платі або його несплата в установленні строки відсутній.

Враховуючи викладене, суд приходить до переконання про протиправність податкового повідомлення-рішення від 05.05.2015 року за №0031701701.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини.

Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вєстберга таксі Актіеболаг" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "...адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Надавши правову оцінку всім обставинам справи, які знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, доводяться як показами позивача так і матеріалами справи, суд з метою захисту прав та інтересів позивача, в узгодження з вимогами статті 162 КАС України, вважає, що позов слід задовольнити частково.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області №0031631701 від 05.05.2015р. щодо донарахування ФОП ОСОБА_4 податку на доходи фізичних осіб за основним платижем 354 355,30грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 177 177,65грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області №0031651701 від 05.05.2015р. щодо донарахування ФОП ОСОБА_4 податку на додану вартість за основним платежем в частині грошового зобов'язання в розмірі 83 793грн та в частині нарахованих штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 41 896,5грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області №0031701701 від 05.05.2015р. щодо донарахування ФОП ОСОБА_4 за платежем орендна плата з фізичних осіб за основним платежем 14 184,52грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 3 546,13грн.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області про сплату боргу (недоїмки) від 10.04.2015р. №Ф-0025311701 в частині суми боргу 157 227,75грн.

Визнати протиправним та скасувати рішення Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області про застосування штрафних санкцій №0031661701 від 05.05.2015р. в частині нарахованих штрафних санкцій в розмірі 11 671,36грн.

В задоволенні решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області судовий збір у розмірі 1665 (одна тисяча шістсот шістдесят п'ять) грн. 60 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя./підпис/ Дмитришена Руслана Миколаївна

Згідно з оригіналом.

Суддя:

Секретар: