Постанова

від 26.07.2016 по справі 804/1889/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2016 р. справа № 804/1889/16 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Павловський Д.П., одноособово розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрекологія" до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

04 квітня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрекологія" (далі - ТОВ «НВП «Укрекологія», позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - Криворізька центральна ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області, відповідач), в якому просить суд: визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області № НОМЕР_1 від 23.10.2015 р. про сплату суми податку на додану вартість у розмірі 889726,00 грн., № НОМЕР_2 від 23.10.2015 р. про сплату суми податку на прибуток у розмірі 3591080,00 грн., з яких сума за основним платежем складає 2394053,00 грн. та нарахованої штрафної санкції в розмірі 1197027,00 грн. за порушення п.44.1 ст.44, п.п.138.10.3 п.138.10 ст.138, п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135 ПК України.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що податковим органом було здійснено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «НВП «Укрекологія» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р., за результатами якої складено акт перевірки № 1030/04-81-22-07-31933095 від 07.09.2015 р., в якому встановлено порушення податкового законодавства, та на підставі акта винесено податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 23.10.2015 р. та № НОМЕР_2 від 23.10.2015 р. Оскаржувані податкові повідомлення-рішення позивач вважає прийнятими всупереч законодавству, протиправними та таким, що підлягають скасуванню. Отже, враховуючи, що відповідачем порушені права та інтереси ТОВ «НВП «Укрекологія», позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.04.2016 р. відкрито провадження у адміністративній справі, та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

У судове засідання 26.07.2016 р. представник позивача та представник відповідача не прибули, належним чином повідомлялись про день, час та місце розгляду справи.

Представником позивача через канцелярію суду подано письмове клопотання про розгляд справи без участі представника, в порядку письмового провадження, позов просив задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судових засіданнях проти задоволення позовних вимог заперечував, свою позицію обґрунтовував тим, що перевірка позивача була проведена правомірно, виявлені перевіркою порушення податкового законодавства встановлені вірно, з урахуванням усіх обставин, податкові повідомлення-рішення винесені відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку із чим, підстави для задоволення позову - відсутні.

Керуючись приписами ст. ст. 122, 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та подані до суду сторонами письмові докази, враховуючи позицію позивача, викладену у адміністративному позові та позицію відповідача, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Так, судом встановлено, що Криворізькою центральною ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «НВП «Укрекологія» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р.

За результатами перевірки був складений акт № 1030/04-81-22-07-31933095 від 07.09.2015 р., в якому встановлено наступні порушення:

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.4, ст. 198, п. 198.5 ст. 198, п. 189.1 ст. 189 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI підприємством занижено податок на додану вартість за 2014 рік у сумі 590208,00 грн.;

- п. 44.1 ст. 44, п.п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) підприємством занижено податок на прибуток за 2014 рік у сумі 2394053,00 грн.;

- п.п. 164.2.2 п. 164.2 ст. 164, п.п. 167.1 ст. 167, п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, в наслідок чого нараховано податок з доходів фізичних осіб у сумі 2655,00 грн.

- ст. 51 та абз. б) п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями).

З матеріалів справи вбачається, що за результатами акту перевірки № 1030/04-81-22-07-31933095 від 07.09.2015 р. податковим органом було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 23.10.2015 р. про сплату суми податку на додану вартість у розмірі 889726,00 грн., з яких сума за основним платежем складає 590208,00 грн. та нарахованої штрафної санкції в розмірі 299518,00 грн. за порушення п. 189.1 ст. 189, п. 198.1, п. 198.3-п. 198.5 ст. 198 ПК України та № НОМЕР_2 від 23.10.2015 р. про сплату суми податку на прибуток у розмірі 3591080,00 грн., з яких сума за основним платежем складає 2394053,00 грн. та нарахованої штрафної санкції в розмірі 1197027,00 грн. за порушення п. 44.1 ст. 44, п.п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України.

Вищезазначені порушення в акті перевірки були виявлені внаслідок взаємовідносин ТОВ «НВП «Укрекологія» з ТОВ «СТВ Сталь», ТОВ «Центр будівельних технологій», ТОВ «Інвестиційна група «Трансстройінвест» та ТОВ «Широко».

Також, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до ст. 56 ПК України, ТОВ «НВП «Укрекологія» було подано скарги на податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 та №0002042201 від 23.10.2015 р. до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області та Державної фіскальної служби України.

12.01.2016 р. та 22.03.2016 р. ТОВ «НВП «Укрекологія» отримано рішення № 31/10/04-36-10-07-09 від 05.01.2016 p., № 5906/6/99-99-1001-01-25 від 18.03.2016 р. про результати розгляду скарг, якими було відмовлено у задоволенні скарг.

Згідно із положеннями Податкового кодексу України, основним завданням та функцією органів державної податкової служби є здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), контролю за валютними операціями, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 20.1.4 статті 20 Податкового кодексу України, органи податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Підпунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно довідки з ЄДРПОУ, основні види діяльності ТОВ «НВП «Укрекологія» - це оптова торгівля рудами та кольоровими металами.

Так, щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «СТВ Сталь» судом встановлено, що для здійснення господарської діяльності ТОВ «НВП «Укрекологія» було укладено договори поставки з ТОВ «СТВ Сталь», згідно яких ТОВ «НВП «Укрекологія» зобов'язувалося здійснювати поставку марганцевого концентрату.

Статтями 626, 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін - спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із п. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважаться виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

З матеріалів справи вбачається, що передача товарів між позивачем та його контрагентом за договором поставки № 2 від 06.02.2013 р. здійснювалась за участю заступника директора з виробництва ТОВ «НВП «Укрекологія» і уповноваженою особою покупця на складі продавця, а саме, територія району колишньої рудозбагачувальної фабрики ім. Максимова у м. Марганець.

Передача товарів за договором поставки № 3 від 10.07.2013 р. здійснювалась за участю заступника директора з виробництва ТОВ «НВП «Укрекологія» і уповноваженою особою перевізника на складі продавця, а саме, територія району колишньої рудозбагачувальної фабрики ім. Максимова у м. Марганець. Далі товар транспортувався перевізником разом із супровідними документами на склад покупця, згідно договору у м. Дніпродзержинськ на проммайданчик Комплексу ТДД ТОВ «Текс-К» (район шлакових відвалів ВАТ ДМК ім. Дзержинського) і приймався уповноваженою особою покупця. Перевізником товару виступало ТОВ «Центр будівельних технологій», згідно договору про надання послуг по перевезенню вантажів № 19/08-13/1 від 19.08.2013 р.

Судом встановлено, що виробником товару є ТОВ «НВП «Укрекологія», що підтверджується сертифікатами якості, наявними в матеріалах справи.

Також, всі первинні документи щодо транспортування товару надано до матеріалів адміністративної справи, проте, як вбачається із акту перевірки, первинні документи не прийняті до уваги податковим органом, враховуючи, що в акті перевірки не міститься інформації щодо дослідження та аналізу документів, що підтверджують фактичний рух товару від ТОВ «НВП «Укрекологія» до ТОВ «СТВ Сталь».

Також, в оскаржуваному акті перевірки не вказано на докази підтвердження факту розірвання, визнання недійсними чи неукладеними вказаних правочинів, отже, відповідачем не надано належних та допустимих доказів нікчемності означених договорів, відсутності зв'язку укладених угод із господарською діяльністю позивача, а також, що укладені правочини порушують публічний порядок відповідно до ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України.

Так, необхідними умовами для визнання угоди нікчемною, в силу вимог ст. 228 Цивільного кодексу України, є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При кваліфікації правочину, за статтею 228 Цивільного кодексу України, має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте, існування відповідних обставин у даному випадку податковим органом не доведено.

Щодо посилання відповідача на те, що Криворізькою центральною об'єднаною державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від ОВС 3-го відділу кримінальних розслідувань СУ ФР Міжрегіонального головного управління ДФС Центрального офісу з ОВП надійшов протокол допиту свідка, зроблений на підставі розгляду матеріалів досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32014110000233 від 18.04.2014 р., згідно цих свідчень директор, головний бухгалтер та засновник ТОВ «СТВ Сталь» ОСОБА_1 пояснив, що господарської діяльності він не проводив, первинну бухгалтерську документацію не підписував та відношення до діяльності цього підприємства не має; згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи № 62/04-167 від 12.05.2015 р. підписи від імені ОСОБА_1 на первинних бухгалтерських документах по фінансово-господарським взаємовідносинам ТОВ «СТВ Сталь» виконані не ОСОБА_1, а іншою особою, при цьому в ході досудового слідства також встановлено, що у ТОВ «СТВ Сталь» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, отже, фінансово-господарські операції позивача з ТОВ «СТВ Сталь» не спричиняють реального настання правових наслідків, слід зазначити наступне.

Контролюючим органом не доведено, що в рамках вказаного кримінального провадження перевірялися господарські відносини ТОВ «СТВ Сталь» з ТОВ «НВП «Укрекологія». Станом на час розгляду адміністративної справи вирок у вказаній кримінальній справі не постановлено. Таким чином, дані факти не можуть слугувати підставами для винесення податкових повідомлень-рішень і бути допустимими доказами, оскільки в силу припису ст. ст. 71, 72 Кодексу адміністративного судочинства України, лише вирок суду по кримінальній справі, який вступив в законну силу, має статус доказу та є обов'язковим при розгляді адміністративної справи. Аналогічна позиція викладена Вищим адміністративним судом України, який в своїй ухвалі від 15.09.2015 р., при розгляді справи №К/800/45526/14 зазначив, що показання свідка в межах кримінального провадження не є підставою для звільнення від доказування, перелік яких міститься у ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно із ч. 4 ст. 72 цього Кодексу, підставою для звільнення від доказування є лише вирок суду у кримінальній справі, який набрав законної сили та який є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалено вирок, в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.

Враховуючи вищевикладене, а також, враховуючи, що згідно ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність має індивідуальний характер, означені обставини жодним чином не спростовують реальності операцій, здійснених позивачем із вищеозначеним контрагентом. Зміст договорів з ТОВ «СТВ «Сталь» не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст цих угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів, або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

На час укладення угод між позивачем та ТОВ «СТВ «Сталь», так і на час їх виконання, останній знаходився в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що відповідачем не заперечується.

При цьому, слід зазначити, що навіть якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) і порушив вимоги податкового законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ та віднесення до складу витрат відповідного звітного періоду вартості отриманих товарів (робіт, послуг) за правочином з таким контрагентом у разі, якщо платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування, сплатив за отримані товари (роботи, послуги) і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту та здійснених витрат.

Жодною нормою законодавства України не передбачається обов'язку платників податків-одержувачів товарів вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо повноти сплати ними податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників у ланцюгу), перевіряти додержання чи порушення ними законодавчих приписів, а також, наявність у цих контрагентів умов для належного здійснення господарської діяльності, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а також, від господарських та виробничих можливостей контрагента.

З матеріалів справи вбачається, що вказане податковим органом в акті перевірки кримінальне провадження за № 32014100110000233 порушено відносно службових осіб ПАТ «ДМК ім. Ф.Є. Дзержинського», тому, в ході розгляду кримінальної справи судом будуть вирішуватися питання щодо наявності/відсутності протиправних діянь безпосередньо вчинених службовими особами ПАТ «ДМК ім. Ф.Є. Дзержинського», а не ОСОБА_1, що є директором/засновником ТОВ «СТВ Сталь».

Суд вважає, що лише в ході розгляду кримінальної справи судом буде надаватись належна оцінка показанням свідка та ретельно досліджуватися всі обставини та документи зібрані в ході досудового слідства. Податковий орган в акті перевірки не вказав будь-якої інформації щодо подальшого руху кримінального провадження, складання та направлення до суду обвинувального акту, прийняття судом вироку по вказаному кримінальному провадженні.

Разом з цим, необхідно врахувати те, що Кримінально-процесуальний кодекс України надає можливість свідку змінити свої показання безпосередньо в суді, тому, покази свідка отримані на досудовому слідстві не є чітким та остаточним доказом того, що директор/засновник ТОВ «СТВ Сталь» не приймав участі в господарській діяльності підприємства.

Слід зазначити, що в ході судового розгляду судом було встановлено, що директором/засновником ТОВ «СТВ Сталь» ОСОБА_1 було повідомлено, що він має наміри підтвердити свою участь в заснуванні та веденні господарської діяльності ТОВ «СТВ Сталь», що підтверджується нотаріально засвідченою заявою ОСОБА_1 від 18.04.2016 р., та протоколом допиту ОСОБА_1 від 22.12.2015 р. за кримінальним провадженням № 32014100110000233 від 21.06.2014 р.

Щодо результатів судово-почеркознавчої експертизи, необхідно звернути увагу на те, що і в акті перевірки, і у відповіді на запереченні зазначено, що «підписи на наданих до експертизи первинних бухгалтерських документах не належить ОСОБА_1О.». Проте, експертиза проводилася в рамках кримінального провадження у відношенні службових осіб ПАТ «ДМК ім. Ф.Є. Дзержинського», отже, експертиза проводилася саме первинних документів, які стосуються предмету порушеної справи. Крім того, результати експертизи можуть бути оскаржені ще до винесення вироку по справі.

Посилання податкового органу на те, що платник не мав фактичної (реальної) господарської діяльності зі спірними контрагентами з огляду на відсутність у останніх трудових ресурсів, виробничих активів, основних фондів, складських приміщень, за недоведеності зв'язку цього факту з неможливістю виконати договірні зобов'язання перед контрагентами, не можуть слугувати достатнім свідченням безтоварності розглядуваних операцій та недобросовісності підприємства, як платника податків.

Слід зазначити, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди, є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Одним із основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Щодо висновків податкового органу про те, що кошти отримані від ТОВ «СТВ Сталь» є безповоротною фінансовою допомогою, суд зазначає наступне.

Згідно п.п. 14.1.257 ст. 14 Податкового кодексу України, фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Безповоротна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладенні таких договорів.

Також, згідно Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість", сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату, а Дебітори - юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів.

Судом досліджено первинні документи позивача, та згідно платіжних доручень на отримання коштів від ТОВ «СТВ Сталь», призначення платежу зазначено: «Сплата за марг. концентрат зг. дог. 2 від 06.02.2013 р. в т.ч. ПДВ 20%» та «Сплата за марг. концентрат зг. дог. З від 10.07.2013 р. в т.ч. ПДВ 20%».

Станом на 01.01.2014 р. заборгованість ТОВ «СТВ Сталь» за договорами поставки № 2 від 06.02.2013 р. і № 3 від 10.07.2013 р. перед ТОВ «НВП «Укрекологія» складала 7070,67 тис. грн., що підтверджено додатком до оскаржуваного акту перевірки «Реєстр суб'єктів господарювання». Дана заборгованість також підтверджується актом планової виїзної перевірки за 2013 р. № 923/22-01/31933095 від 21.07.2014 р. додатком «Реєстр суб'єктів господарювання», та копією постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014 р.

Отже, судом встановлено, що кошти, які надходили від ТОВ «СТВ Сталь» протягом 2014 р. складалися з суми заборгованості за 2013 р., а саме, 7070,67 тис. грн. і суми поточної заборгованості за 2014 р. - 3430,49 тис. грн.

Щодо взаємовідносин між позивачем та ТОВ ««Центр будівельних технологій», суд зазначає наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 19.08.2013 р. між ТОВ «НВП «Укрекологія» та ТОВ «Центр будівельних технологій» був укладений договір про надання послуг з перевезення вантажів № 19/08-13/1, згідно якого останній зобов'язувався надавати послуги з перевезення вантажів автосамосвалами від місця навантаження товару до місця складування.

ТОВ «Центр будівельних технологій» з 2013 року здійснювало послуги з перевезення товару контрагентам позивача.

По факту виконання договору досліджено наступні документи: акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні, товарно-транспортні накладні.

Слід зазначити, що під час проведення планової перевірки у 2013 році, будь-яких заперечень чи встановлених порушень по взаємовідносинам з ТОВ «Центр будівельних технологій» податковим органом не зазначено, що підтверджується актом № 923/22-01/31933095 від 21.07.2014 р.

Висновок податкового органу, що ТОВ «Центр будівельних технологій» не мало право та фізичної можливості транспортувати марганцевий концентрат одним автомобілем вагою понад 38 тон, суд вважає необґрунтованим враховуючи, що контроль за дотриманням правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, має здійснюватись спеціально уповноваженими органами, зокрема, підрозділами Державтоінспекції, а не органами державної фіскальної служби.

Крім того, за приписами ст. 19-1 Податкового кодексу України, до функцій податкового органу не входять повноваження, якими наділені підрозділи Державтоінспекції, а згідно ст. 21 ПК України, посадові особі контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України, та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом, та іншими законами України, іншими нормативними актам.

Жодним нормативним актом наявність дозволів у споживача послуг з перевезення не передбачається. Крім того, судом встановлено, що будь-яких запитів податковим органом до безпосереднього виконавця послуг з перевезення ТОВ «Центр будівельних технологій» не надсилався.

Суд вважає, що відповідальність за відсутність дозволів несе виконавець послуг з перевезення, у наявності якого зобов'язані бути дозвільні документи, відсутність цих документів не впливає на споживача даних послуг.

Отже, висновок податкового органу про неможливість підтвердити транспортування товару у зв'язку з відсутність товарно-транспортних накладних не відповідає дійсності, оскільки товарно-транспортні накладні у ТОВ «НВП «Укрекологія» є в наявності, та досліджені судом під час розгляду адміністративної справи.

Крім того, з даного питання Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 16.07.2015 р. по справі № К/800/32927/14 відзначив, що наявність або відсутність товарно-транспортних накладних може підтверджувати дотримання або порушення правил перевезення вантажів автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства та не свідчить про безтоварність операції; відсутність саме товарно-транспортних накладних не позбавляє покупця товарів права включити понесені ним витрати з придбання товарів до складу валових витрат та віднести до податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість. Умовами договорів, укладених сторонами, не передбачено обов'язкову наявність товарно-транспортних накладних.

Висновок податкового органу, що матеріалами кримінального провадження доведено відсутність господарських взаємовідносин між ТОВ «НВП «Укрекологія» та ТОВ «СТВ Сталь», що перевезення марганцевого концентрату не здійснювалося, є непідтвердженим жодним належним доказом в силу припису ст. 83 ПК України, отже акти перевірок не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а повинні бути підтверджені об'єктивними даними: документами, експертними висновками, податковою інформацією, судовими рішеннями, іншими матеріалами, отриманими в порядку та у спосіб, передбаченими податковим кодексом або іншими законами.

Відповідно до ст. 6 Конституції України, органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у відповідності із законами України. Жодним законом України не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, тобто за актом перевірки, встановлювати відсутність реального здійснення господарських операцій без доведення даного факту у суді.

Необхідно зазначити, що лише судом надається оцінка доказів та лише при винесенні вироку по кримінальній справі буде встановлено наявність чи відсутність факту реального здійснення господарської операції.

Щодо взаємовідносин позивача із ТОВ «Інвестиційна група «Трансстройінвест», суд зазначає наступне.

Так, 07.05.2013 р. між ТОВ «НВП «Укрекологія» та ТОВ «Інвестиційна група «Трансстройінвест» був укладений договір підряду № 07/05-001, за яким останній зобов'язувався здійснювати роботи з навантаження, перевезення, розвантаження та зачищення думпкарів екскаватором.

По факту виконання договору судом досліджено наступні документи: акти приймання-здачі виконаних робіт, податкові накладні, товарно-транспортні накладні.

З матеріалів справи вбачається, що під час проведення планової виїзної перевірки ТОВ «НВП «Укрекологія» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 p., будь-яких порушень формування валових витрат по факту взаємовідносин з ТОВ «Інвестиційна група «Трансстройінвест» виявлено не було.

Разом з тим, в оскаржуваному акті перевірки містяться пункти, які протирічять один одному.

Так, в абзаці першому на стор. 18 зазначено, що «до перевірки були надані товарно-транспортні накладні з перевезення автомобільним транспортом, але вони не відповідають вимогам законодавства, у зв'язку з чим не можуть підтверджувати факт транспортування шламу залізовмісного».

Проте, будь-яких обґрунтувань в чому саме полягає невідповідність, та яким вимогам та нормативним актам - не вказано, отже, висновки перевіряючих повинні бути обґрунтованими в силу приписів податкового законодавства.

Крім того, відповідно до п. 1.7 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 395 від 14.03.2013 p., факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів.

В абзаці другому стор. 18 акту одразу ж зазначається: «Накладні на перевезення залізовмісного шламу, виписані ТОВ «Інвестиційна група «Трансстройінвест» до перевірки не надавались».

Отже, з акту перевірки не зрозуміло, чи не відповідають накладні вимогам законодавства, чи вони не надавались.

Судом встановлено, що під час здійснення перевірки, перевіряючим надавався для ознайомлення протокол опису документів, що були вилучені працівниками податкової міліції на підставі ухвали суду від 16.02.2015 р. про тимчасовий доступ до речей і документів з можливістю їх виїмки. В даному описі зазначені всі товарно-транспортні накладні, видані ТОВ «Інвестиційна група «Трансстройінвест», таким чином, ці документи до перевірки не надавалися з поважних причин.

Разом з тим, слід зазначити, що податковим органом встановлено завищення витрат в сумі 2773834,00 грн., які були сформовані за три місяці - серпень, жовтень, листопад 2014 року.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що взаємовідносини між ТОВ «НВП «Укрекологія» та ТОВ «Інвестиційна група «Трансстройінвест» існують з травня 2013 року, витрати за весь період формувалися аналогічно трьом місяцям серпень, жовтень, листопад 2014 року, які податковий орган «не визнає».

З акту перевірки вбачається, що дані висновки про завищення витрат за три місяці 2014 року ґрунтуються лише на актах Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області про результати документальних позапланових невиїзних перевірок фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з ПДВ ТОВ «Інвестиційна група «Трансстройінвест» від 27.11.2014 р. № 4519/22-04/35201169 за період серпень 2014 p., від 09.02.2014 р. № 159/22-04/35201169 за жовтень 2014 p., від 05.05.2014 р. № 670/04-64-22-04/35201169 за листопад 2014 р.

Проте, податковим органом не заперечувалось, що по результатам складених актів від 09.02.2014 р. № 159/22-04/35201169 за жовтень 2014 p., від 05.05.2014 р. № 670/04-64-22-04/35201169 за листопад 2014 p., податкові повідомлення-рішення не виносилися, а керуючись абз. 5 п. 86.7 ст. 86 ПК України, контролюючим та інтим державним органам забороняється використовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами, якщо за результатами складення акта перевірки податкове повідомлення-рішення не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним відповідно до статті 60 цього Кодексу (пункт 86.7 статті 86 доповнено абзацом п'ятим згідно із Законом № 655-VIII від 17.07.2015, який на час складання оскаржуваного акту - 07.09.201 5 p.- вже був чинний).

Таким чином, суд вваж є, що на час складання оскаржуваного акту податковий орган не мав повноважень використовувати висновки актів перевірок Лівобережної ОДПІ м.Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 09.02.2014 р. № 159/22-04/35201169 за жовтень 2014 p., від 05.05.2014 р. № 670/04-64-22-04/35201 169 за листопад 2014 р.

Суд вважає, що будь-які порушення податкового законодавства з боку ТОВ «Енкі Констракт», який виступав контрагентом ТОВ «Інвестиційна група «Трансстройінвест», а саме, неподання податкової декларації на прибуток, не повинно впливати на формування валових витрат ТОВ «НВП «Укрекологія» по взаємовідносинам з ТОВ «Інвестиційна група «Трансстройінвест», оскільки, позивачу не було відомо про дані порушення.

Статтями 61, 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Крім того, з аналізу судової практики, що склалася з даного питання, у тому числі листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р., суди прийшли до висновку, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України").

Що стосується акту перевірки Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 27.11.2014 р. № 4519/22-04/35201169 за період серпень 2014 p., судом встановлено, що винесені на підставі цього акту податкові повідомлення-рішення були оскаржені ТОВ «Інвестиційна група «Трансстройінвест» до адміністративного суду. За результатами оскаржень Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом було винесено ухвалу, яка набрала законної сили в момент її проголошення від 26.08.2015 р. по справі № 804/1616/15, якою судом було встановлено протиправність висновків податкового органу про нереальність господарських операцій між ТОВ «Інвестиційна група «Трансстройінвест» та ТОВ «ОСОБА_2 ЛТД».

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «НВП «Укрекологія» має договір на поставку продукції № 13-1031-01 від 29.04.2013 р. з ПАТ «ДМК ім. Ф.Е. Дзержинського». Згідно даного договору ТОВ «НВП «Укрекологія» є покупцем, а ПАТ «ДМК ім. Ф.Е. Дзержинського» є продавцем шламу залізовмісного, який відповідає технічним умовам ТТ 230-009-2013. Також, ТОВ «НВП «Укрекологія» має договір № 29/04 від 29.04.2013 р. на реалізацію даного шламу ТОВ «ТЕКС-К». ТОВ «Інвестиційна група «Трансстройінвест» обслуговує процес перевезення шламу залізовмісного від складу продавця ПАТ «ДМК ім. Ф.Е. Дзержинського» до складу покупця ТОВ «ТЕКС-К».

Заперечуючи витрати по послугам ТОВ «Інвестиційна група «Трансстройінвест» податкова інспекція визнає факт здійснення купівлі і реалізації даного шламу, але дана операція неможлива без навантаження, перевезення, розвантаження та зачищення думпкарів екскаватором, враховуючи, що товар купується на території виробничої дільниці з витягнення шламів із природних ємностей агломераційного цеху № 2 ПАТ «ДМК ім. Ф.Е. Дзержинського», а реалізується на складі покупця - майданчик ТОВ "Текс-К" м. Дніпродзержинськ.

З вищевикладеного вбачається, що Криворізькою центральною ОДПІ протиправно використані висновки акту перевірок Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області, тому, висновок про завищення витрат на суму 2773834,00 грн. є протиправним.

Щодо взаємовідносин позивача із ТОВ «Широко», суд зазначає наступне.

Так, в акті перевірки податковий орган посилається на висновки акта ДПІ у Дніпровському районі м. Києва № 297/26-53-22-04-15-37293733 від 21.05.2014 р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Широко» щодо підтвердження господарських взаємовідносин з платниками податків продавцями та покупцями за період з 01.10.2013 р. по 30.04.2014 р.

Суд вважає, що вказаний акт не може бути використаний в якості доказів, в силу припису абз. 5 п. 86.7 ст. 86 ПК України.

Крім того, відсутність ТОВ «Широко» за податковою адресою, а саме, у м. Києві по вул. Фанерна, 4, оф. 302, є обгрунтованою, оскільки місцезнаходження ТОВ «Широко» - м.Дніпропетровськ, вул. Академіка Янгеля, 28.

На час виконання угоди між ТОВ «НВП «Укрекологія» та ТОВ «Широко», останній перебував на податковому обліку. Податковий кодекс України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Висновок податкового органу про те, що відсутність трудових та матеріальних ресурсів, виробничої бази, складських приміщень унеможливлює здійснення господарської діяльності ТОВ «Широко» суд вважає безпідставним, оскільки законодавством не пред'являються вимоги до суб'єктів підприємництва стосовно кількості працівників у штаті підприємства, наявності тих чи інших основних фондів, зокрема, складських приміщень, транспортних засобів, тощо, для здійснення господарської діяльності, отже, на його правосуб'єктність та статус платника податків це жодним чином не впливає.

Згідно висновків акту перевірки, правочини, вчинені ТОВ «Широко» податковий орган кваліфікує як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків.

За приписами ст. 234 ЦК України, правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Між тим, податковим органом не наведено в акті перевірки посилань на судові рішення щодо недійсності вчинених ТОВ «Широко» правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної діяльності. Наявність ознак фіктивності правочину є лише підставою для визнання його недійсним в судовому порядку.

Відповідно ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є господарська операція з постачання товарів, постачання послуг, ввезення товарів (послуг) на митну територію України, вивезення товарів (послуг) у митному режимі експорту.

Згідно ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну !територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом першим Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2014 р. № 957 визначено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п. 7 зазначеного Порядку, податкова накладна є підставою для віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту отримувача (покупця), зареєстрованого як платник податку, за умови дотримання вимог щодо реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних та інших вимог, передбачених законодавством.

В оскаржуваному акті перевірки не вказано на наявність недоліків в оформленні податкових накладних від імені ТОВ «Широко», на підставі яких сформовано податковий кредит, не зазначені порушення вимог з реєстрації податкових накладних, не міститься будь-якої інформації, що підтверджує факт анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість.

На підставі вищевикладеного вбачається, що податковим органом під час здійснення перевірки та складання акту не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкової вигоди, отже, прийняті податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Частиною першою ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини першої ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Отже, на підставі вищезазначених норм законодавства, встановлених судом обставин справи та наданих сторонами доказів на підтвердження своєї позиції, суд робить висновок, що Криворізькою центральною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області не надано беззаперечних належних та допустимих письмових доказів, на підтвердження своєї позиції, тому, суд вважає податкові повідомлення-рішення відповідача протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрекологія" таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 67212,09 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням № 119 від 28.03.2016 р. (том 1, а.с. 3).

Отже, сплачений Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрекологія" судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 67212,09 грн. - підлягає поверненню.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 11, 14, 69 - 71, 86, 94, 122, 128, 158 - 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрекологія" до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області № НОМЕР_1 від 23.10.2015 р.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області № НОМЕР_2 від 23.10.2015 р.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрекологія" (код ЄДРПОУ 31933095; індекс 50086, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Л. Бородича, будинок 27) документально підтверджені судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 67212,09 грн. (шістдесят сім тисяч двісті дванадцять гривень 09 копійок).

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, в порядку та у строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, та набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_3