Постанова

від 06.07.2016 по справі 805/1208/16-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2016 р. Справа № 805/1208/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Аляб'єва І.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркетсістемс» (далі - Товариство) до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності Центральної міжрайонної в місті Донецьку Виконавчої дирекції Донецького обласного відділення (далі - Фонд), треті особи ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

У квітні 2016 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом до Фонду у якому просило зобов'язати Фонд відповідно до законодавства розглянути заяви - розрахунки, надані Товариством по своїм працівникам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та здійснити виплати на спеціальний рахунок Товариства за протоколами № 1-15 від 29 січня 2015 року, № 6-15 від 30 червня 2015 року, № 3 від 22 травня 2015 року, № 8 від 02 вересня 2015 року та № 9 від 01 жовтня 2015 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 29 січня 2015 року, 30 червня 2015 року, 22 травня 2015 року, 02 вересня 2015 року та 01 жовтня 2015 року він звернувся до відповідача із заявами-розрахунками для надання матеріального забезпечення застрахованим особам за рахунок Фонду. Проте, 03 листопада 2015 року позивачу відмовлено у наданні такого матеріального забезпечення на підставі плану заходів Постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року та з приводу можливості такого фінансування у разі проведення ТОВ "Маркетсістемс" реєстраційних дій щодо зміни місцезнаходження, оскільки, як вказує відповідач у своїй відмові, відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України №595 від 07 листопада 2014 року у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, видатки із державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюється лише після повернення згаданої території під контроль державної влади. Вказав, що застраховані особи ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 ніколи ні мали статусу переміщеної особи, оскільки постійно проживали та проживають у місці Черкаси. Просили задовольнити позов.

Відповідач позовні вимоги не визнав.

В матеріалах справи наявні письмові заперечення відповідача, в яких останній зазначає, що заяви-розрахунки ТОВ "Маркетсістемс" були доставлені поштовою службою у липні 2015 року та зареєстровані як "вхідна кореспонденція", проте згідно пункту 2 Плану заходів щодо реалізації Бюджетного кодексу України внаслідок заборони прийняття робочими органами відділень Фонду, які знаходяться на контрольованій території, заяв-розрахунків страхувальників, які зареєстровані на тимчасово непідконтрольній території, вказану заяву-розрахунок відправлено на зворотну адресу, вказану на конверті. Відповідач зазначає, що оскільки реєстраційні дії щодо зміни місцезнаходження ТОВ "Маркетсістемс" до сьогоднішнього дня не проведені, Фонд не має можливості згідно пункту 24 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України здійснити фінансування для надання матеріального забезпечення позивача, місцезнаходженням якого є окупована територія та територія проведення антитерористичної операції. Також, відповідач зазначив, що Виконавча дирекція Фонду не відмовляла позивачу у фінансуванні для надання матеріального забезпечення працівникам-застрахованим особам, а лише зазначила, що органи Донецького обласного відділення Фонду зможуть здійснити фінансування зазначеного Товариства після повернення території під контроль органів державної влади (м. Донецьк), або проведення реєстраційних дій щодо зміни місцезнаходження на території, що контролюється українською владою. Таким чином, просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Третя особа ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала та надала суду письмові пояснення, аналогічні адміністративному позову.

Позивач надав до суду заяву про здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, просив розглянути справу за його відсутності.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркетсістемс" зареєстровано в якості юридичної особи (код ЄДРПОУ 35537520) та знаходиться за адресою 83100, м. Донецьк, бул. Шевченко, буд. 6-Б.

Комісією із соціального страхування ТОВ «Маркетсістемс» були складені протоколи № 1-15 від 29 січня 2015 року, № 6-15 від 30 червня 2015 року, № 3 від 22 травня 2015 року, № 8 від 02 вересня 2015 року та № 9 від 01 жовтня 2015 року, у відповідності до яких вирішено ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1 призначити допомогу по тимчасовій непрацездатності.

Як встановлено судом, в матеріалах справи наявні листки непрацездатності ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

На підставі вказаних протоколів Товариством сформовані заяви-розрахунки щодо здійснення фінансування для надання матеріального забезпечення застрахованим особам за рахунок коштів Фонду.

Вказані заяви позивачем направлено на адресу Центральної міжрайонної в місті Донецьку виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Зазначені обставини не є спірними.

03 листопада 2015 року відповідачем на вказану заяву надано відповідь за № 01-371, в якій зазначено про те, що згідно пункту 2 плану заходів Постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населення та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей» припинено прийняття робочими органами відділення Фонду, які знаходяться на контрольованій території, заяв - розрахунків страхувальників, які зареєстровані на тимчасово непідконтрольній території.

03 грудня 2015 року на адресу позивача надійшов лист Фонду № 01-511. Відповідно до зазначеного листа Фонд повідомив Товариство, що на теперішній час фінансування Фондом Товариства можливо лише у випадку проведення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також подання Товариством заяви-розрахунку на фінансування допомоги до робочого органу за новим місцем реєстрації. Вказану відповідь направлено на адресу позивача.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я врегульовані Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі - Закон № 1105).

Пунктом 10 частини першої статті 1 даного Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що страховий випадок за соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності - подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи, членів її сім'ї або іншої особи на отримання відповідно до цього Закону матеріального забезпечення або соціальних послуг.

Відповідно до приписів пункту 2 частини першої статті 16 Закону № 1105 застраховані особи мають право на отримання у разі настання страхового випадку матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, передбачених цим Законом.

Згідно з статтею 20 даного Закону за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності надається такий вид матеріального забезпечення та соціальних послуг, як допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною); допомога по вагітності та пологах; допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві) оплата лікування в реабілітаційних відділеннях санаторно-курортного закладу після перенесених захворювань і травм.

Стаття 22 Закону № 1105 визначає умови надання допомоги по тимчасовій непрацездатності та тривалість її виплати. Так, пунктом 1 частини першої цієї статті встановлено, що допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї одного з таких страхових випадків: тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві; необхідності догляду за хворою дитиною; необхідності догляду за хворим членом сім'ї; догляду за дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом віком до 18 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за цією дитиною; карантину, накладеного органами санітарно-епідеміологічної служби; тимчасового переведення застрахованої особи відповідно до медичного висновку на легшу, нижче оплачувану роботу; протезування з поміщенням у стаціонар протезно-ортопедичного підприємства; перебування в реабілітаційних відділеннях санаторно-курортного закладу після перенесених захворювань і травм.

Відповідно до частини 2 даної статті допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У статті 23 Закону № 1105 визначені підстави для відмови в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності

Таким чином, допомога по тимчасовій непрацездатності не надається:

1) у разі одержання застрахованою особою травм або її захворювання при вчиненні нею злочину;

2) у разі навмисного заподіяння шкоди своєму здоров'ю з метою ухилення від роботи чи інших обов'язків або симуляції хвороби;

3) за час перебування під арештом і за час проведення судово-медичної експертизи;

4) за час примусового лікування, призначеного за постановою суду;

5) у разі тимчасової непрацездатності у зв'язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або дій, пов'язаних з таким сп'янінням;

6) за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв'язку з навчанням.

Відповідно до частини першої статті 25 зазначеного Закону допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке компенсує втрату заробітної плати (доходу) за період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами.

Допомога по вагітності та пологах застрахованій особі виплачується за весь період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, тривалість якої становить 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі ускладнених пологів або народження двох чи більше дітей - 70) календарних днів після пологів. Жінкам, віднесеним до 1-4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, допомога по вагітності та пологах виплачується за 180 календарних днів зазначеної відпустки (90 - до пологів та 90 - після пологів). Розмір зазначеної допомоги обчислюється сумарно та надається застрахованій особі в повному обсязі незалежно від кількості днів відпустки, фактично використаних до пологів.

Допомога по вагітності та пологах виплачується застрахованій особі, яка усиновила дитину протягом двох місяців з дня її народження, зазначеного у свідоцтві про народження, за період з дня усиновлення і до закінчення 56 календарних днів (70 календарних днів у разі одночасного усиновлення двох і більше дітей, 90 календарних днів - для жінок, віднесених до 1-4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи) (ч. 2).

Відповідно до частини першої статті 31 цього Закону підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності, а в разі роботи за сумісництвом - копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою за основним місцем роботи. Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх видачі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за погодженням з Фондом.

За приписами частини першої статті 32 Закону № 1105 документи для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах розглядаються не пізніше десяти днів з дня їх надходження.

Повідомлення про відмову в призначенні допомоги із зазначенням причин відмови та порядку оскарження видається або надсилається заявникові не пізніше п'яти днів після винесення відповідного рішення.

Згідно частин першої та другої статті 34 Закону № 1105 фінансування страхувальників-роботодавців для надання матеріального забезпечення найманим працівникам здійснюється робочими органами Фонду в порядку, встановленому правлінням Фонду.

Підставою для фінансування страхувальників робочими органами Фонду є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами.

Робочі органи Фонду здійснюють фінансування страхувальників-роботодавців протягом десяти робочих днів після надходження заяви.

Страхувальник-роботодавець відкриває окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів у банках у порядку, встановленому Національним банком України.

У відповідності до приписів Порядку фінансування страхувальників для надання застрахованим особам матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 22 грудня 2010 року № 26, для отримання коштів Фонду для виплати матеріального забезпечення застрахованим особам, нарахованого страхувальником, страхувальник звертається до робочого органу Фонду за місцем обліку в органі Фонду або за місцем обліку, зазначеним в Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування (для зареєстрованих після 01 січня 2011 року) далі - місце обліку), із заявою-розрахунком за підписом керівника та головного бухгалтера, засвідченою печаткою підприємства (пункт 5).

Згідно з пунктом 6 даного Порядку заява-розрахунок готується у двох примірниках, один з яких разом із наданими застрахованими особами документами, на підставі яких призначається матеріальне забезпечення, зберігається у страхувальника, а другий подається до робочого органу Фонду.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання вищезазначених норм на адресу відповідача направлені заяви-розрахунки щодо здійснення фінансування для надання матеріального забезпечення по тимчасовій непрацездатності за рахунок Фонду у загальній сумі 6 982,92 гривень застрахованим особам: ОСОБА_3, ОСОБА_1 - загальне захворювання; ОСОБА_2 - вагітність та пологи.

В матеріалах справи наявні платіжні доручення за період з січня 2014 року по перший квартал 2016 року, якими підтверджено виконання Товариством обов'язку щодо сплати до бюджету єдиного соціального внеску.

Відповідач в обґрунтування ненадання передбаченого діючим законодавством матеріального забезпечення в листі від 03 грудня 2015 року посилається на приписи пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України №595 від 07 листопада 2014 року, відповідно до якого у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, видатки із державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюється лише після повернення згаданої території під контроль державної влади. Крім того, відповідач в даному листі вказує на приписи Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" та зазначає, що фінансування буде можливо лише у випадку проведення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо зміни юридичної адреси Товариства, а також подання Товариством заяви-розрахунку на фінансування допомоги до робочого органу за новим місцем реєстрації.

Втім, суд вважає такі посилання необґрунтованими з огляду на те, що згідно постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 лютого 2015 року, залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2015 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 жовтня 2015 року, зокрема, визнано незаконним та нечинним з моменту прийняття пункт 2 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року № 595.

Кім того, суд зазначає, що для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, прийнято Закон України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII (далі - Закону України №1669).

Згідно статті 4 даного Закону для осіб, які зареєстровані та переселилися з території проведення антитерористичної операції в період її проведення, реєстрація фізичної особи - підприємця здійснюється державними реєстраторами за адресою тимчасового проживання без вимоги державних реєстраторів реєстраційних служб територіальних органів Міністерства юстиції України в областях та місті Києві наявності реєстрації про місця проживання за місцем проведення реєстраційних дій.

Установлено, що проведення реєстраційних дій щодо зміни місцезнаходження юридичних осіб та місця проживання фізичних осіб - підприємців, місцезнаходженням/місцем проживання яких є територія проведення антитерористичної операції, здійснюється щодо юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців державними реєстраторами реєстраційних служб територіальних органів Міністерства юстиції України в областях та місті Києві.

Проведення реєстраційних дій, пов'язаних із зміною складу засновників (учасників) та керівника юридичної особи, місцезнаходженням якої є територія проведення антитерористичної операції, на період її проведення забороняється.

Тобто з аналізу норм Закону України №1669 вбачається встановлення певного механізму проведення державними реєстраторами реєстраційних дій стосовно реєстрації суб'єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність на території проведення антитерористичної операції, проте вказаний Закону не визначає обов'язку, зокрема, юридичних осіб, місцезнаходженням яких є територія, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, проведення певних реєстраційних дій щодо зміни юридичної адреси.

Крім того, суд зазначає, що статтею 3 Господарського кодексу України передбачено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

У відповідності до приписів статті 6 даного Кодексу загальними принципами господарювання в Україні є:

забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання;

свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом;

вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України;

обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави;

захист національного товаровиробника;

заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Суд наголошує, що спонукання Товариства до проведення реєстрації змін до установчих документів, пов'язаних зі зміною місцезнаходження юридичної особи, фактично позбавляє суб'єкта підприємництва здійснювати вільну господарську діяльність.

Водночас, враховуючи основну задачу Закону України №1669, зокрема, забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, суд вважає необґрунтованим тлумачення відповідачем зазначеної норми закону. Така правова оцінка даної норми, як надає відповідач, фактично унеможливлює як дію зазначеної норми, так і дію Закону України №1669 на практиці, оскільки має місце пряме порушення прав суб'єктів господарювання.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що за умови реєстрації Товариства на території, тимчасово не підконтрольній українській владі (м. Донецьк), позивач продовжує подавати звітність до податкового органу та сплачувати до Державного бюджету України та місцевих бюджетів відповідні податки та обов'язкові платежі, що підтверджується наявними в матеріалах справи звітами про суми нарахованої заробітної плати та суми нарахованого єдиного внеску, податковими розрахунками сум доходу, нарахованого на користь платників податку, і сум, утриманого з них податку.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що працівники Товариства ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 постійно мешкають у м. Черкаси, тобто на контрольованій території.

Як вже зазначалось судом раніше, в матеріалах справи наявні листки непрацездатності ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_1, що підтверджують тимчасову непрацездатність вказаних осіб та наявність у позивача підстав для отримання фінансування відповідно до наданих позивачем заяв-розрахунків.

До того ж суд вважає необґрунтованим посилання відповідача як на підставу непроведення фінансування відповідно до наданих позивачем заяв-розрахунків на План заходів щодо реалізації норм постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 595 "Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населення та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей", затверджений керівником робочої групи 05 березня 2015 року, оскільки вказаний документ не є нормативно-правовим актом та не може визначати підстави можливості надання Фондом фінансування страхувальникам-роботодавцям для надання матеріального забезпечення найманим працівникам.

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованим нездійснення відповідачем надання матеріального забезпечення застрахованим особам за рахунок Фонду на підставі заявок-розрахунків від 29 січня 2015 року, 30 червня 2015 року, 22 травня 2015 року, 02 вересня 2015 року та 01 жовтня 2015 року.

Нормами частини третьої статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до статей 71, 86 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ "Маркетсістемс" підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись, ст.ст. 2, 8-11, 17, 69-71, 86, 94, 158-163, 185-186, 254, КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркетсістемс" - задовольнити.

Зобов'язати Центральну міжрайонну в місті Донецьку виконавчу дирекцію Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності розглянути заявки - розрахунки, надані Товариством з обмеженою відповідальністю «Маркетсістемс» на підставі протоколів № 1-15 від 29 січня 2015 року, № 6-15 від 30 червня 2015 року, № 3 від 22 травня 2015 року, № 8 від 02 вересня 2015 року та № 9 від 01 жовтня 2015 року по працівникам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та здійснити виплати матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду на спеціальний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркетсістемс».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Центральної міжрайонної в місті Донецьку виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Донецьк" судові витрати у сумі 1 378,00 (одна тисяча триста сімдесят вісім) гривень.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Аляб'єв І.Г.