Постанова

від 12.10.2015 по справі 812/834/15

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10.3.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 жовтня 2015 рокуСєвєродонецькСправа № 812/834/15

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Борзаниця С.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства «Алчевське житлово-експлуатаційне об'єднання» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2013 році у розмірі 31690,18 грн., -

ВСТАНОВИВ:

05 серпня 2015 року Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з адміністративним позовом до Комунального підприємства «Алчевське житлово-експлуатаційне об'єднання» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2013 році у розмірі 31690,18 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач зареєстрований у Луганському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів. У 2013 році відповідач на підставі положень статей 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 № 875-ХІІ, Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70 "Про реалізацію статей 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", та поданого ним Звіту 10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік мало бути працевлаштовано 23 інваліда, було працевлаштовано 22 інвалідів, 1 - не працевлаштовано. Середньорічна заробітна плата штатного працівника відповідача складає 31011,28 грн.

Оскільки відповідачем не було створено 1 робоче місце для інвалідів, яких відповідно не працевлаштовано, утворилася заборгованість за невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 31011,28 грн. та пені за порушення строків сплати зазначеної суми адміністративно - господарських санкцій у розмірі 678,90 грн., що разом складає 31690,18 грн.

На підставі викладеного, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги.

Представник позивача надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, згідно Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 07.08.2015 місцезнаходженням юридичної особи КП «Алчевське житлово-експлуатаційне об'єднання» є Луганська область, м. Алчевськ, вул. Леніна, 53 а (а.с.16).

Актом № 1567 з питань діловодства та функціонування комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" від 04.09.2015 встановлено неможливість надіслання поштового відправлення у даній адміністративній справі відповідачу, оскільки згідно листа в.о.директора ЛД УДППЗ "Укрпошта" від 24.02.2015 № 113 з 07.11.2014 не здійснюється пересилання пошти у Луганській області до/з міст обласного значення, зокрема, м. Алчевська.

Інформацію про дату розгляду даної справи розміщено на офіційному веб-сайті Луганського окружного адміністративного суду adm.lg.court.gov.ua.

Таким чином, судом вжито всіх заходів щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов такого.

Судом встановлено, що Комунальне підприємство «Алчевське житлово-експлуатаційне об'єднання» зареєстровано 25.05.2007 Луганським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів, що підтверджується довідкою про реєстрацію роботодавця у відділенні Фонду соціального захисту інвалідів від 25.05.2007 № 13 (а.с.9).

Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів КП «Алчевське житлово-експлуатаційне об'єднання» за 2013 рік, наданого до Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу (осіб) становить 585 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) - 22, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" становить 23 особи, фонд оплати праці штатних працівників складає 18141,60 тис. грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника складає 31011,28 грн., сума адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів складає 31011,28 грн. (а.с. 7)

У зв'язку з несплатою КП «Алчевське житлово-експлуатаційне об'єднання» адміністративно - господарських санкцій Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів нарахувало підприємству пеню в сумі 31690,18 грн. (а.с. 8)

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що задоволенню не підлягає, з таких підстав.

Відповідно до ч. 8 ст. 69 Господарського кодексу України підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування, зокрема інвалідів. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.

Фонд соціального захисту інвалідів, відповідно до п. 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14.04.2011 № 129, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.04.2011 за № 528/19266 (далі - Положення), є бюджетною установою, діяльність якої спрямовується, координується та контролюється Державною службою з питань інвалідів та ветеранів.

Згідно з п. 5 Положення Фонд відповідно до покладених на нього завдань координує та контролює роботу територіальних відділень Фонду соціального захисту інвалідів, у тому числі щодо: реєстрації у них підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю (п.п. 1.1 п. 5); організації прийому звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів до нормативу таких робочих місць, їх аналізу та перевірки правильності в них розрахунків (п.п. 1.2. п. 5); збору сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів; обліку зазначених сум адміністративно-господарських санкцій та пені і використання шляхом надання фінансової допомоги, цільової позики, дотацій на створення спеціальних робочих місць для працевлаштування інвалідів, забезпечення функціонування всеукраїнських, державних, міжрегіональних центрів професійної реабілітації інвалідів і державних центрів соціальної реабілітації дітей-інвалідів, фінансування заходів, спрямованих на фізкультурно-спортивну реабілітацію інвалідів, фінансування витрат на професійну підготовку, підвищення кваліфікації та працевлаштування інвалідів, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів до нормативу таких робочих місць, їх аналізу та перевірки правильності в них розрахунків (п.п. 1.2. п. 5); збору сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів; обліку зазначених сум адміністративно-господарських санкцій та пені і використання шляхом надання фінансової допомоги, цільової позики, дотацій на створення спеціальних робочих місць для працевлаштування інвалідів, забезпечення функціонування всеукраїнських, державних, міжрегіональних центрів професійної реабілітації інвалідів і державних центрів соціальної реабілітації дітей-інвалідів, фінансування заходів, спрямованих на фізкультурно-спортивну реабілітацію інвалідів, фінансування витрат на професійну підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку інвалідів та інші заходи, визначені законом (п.п. 1.4 п. 5); обліку заборгованості зі сплати сум адміністративно-господарських санкцій і пені, які нараховані підприємствам, установам, організаціям, у тому числі підприємствам, організаціям громадських організацій інвалідів, фізичним особам, які використовують найману працю (п.п. 1.5 п. 5).

Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів є територіальним органом бюджетної установи Фонду соціального захисту інвалідів.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України від 21 березня 1991 року № 875-12 "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закон № 875).

За змістом ст. 20 Закону № 875 Фонду соціального страхування захисту інвалідів надано право на стягнення санкцій за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Таким чином, позивач у справі - суб`єкт владних повноважень, якому чинним законодавством України надані владні управлінські функції у сфері соціального захисту інвалідів, в тому числі контроль щодо забезпечення інвалідів робочими місцями.

Статтею 18 Закону № 875 передбачено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, з урахуванням причин інвалідності, з урахуванням побажань інвалідів, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медиком - соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом міністрів України.

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 18-1 Закону № 875 рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Частиною 1 статті 19 Закону № 875 встановлено, що для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік, - у кількості одного робочого місця.

Згідно ч. 3 ст. 19 Закону № 875 підприємства, установи, організації у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Відповідно до ст. 20 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Згідно п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70 "Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до п. 1.3 Порядку подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 за № 988/23520, роботодавці подають інформацію до територіального органу Державної служби зайнятості України у містах Києві та Севастополі, районі, місті, районі у місті (далі - територіальний орган) незалежно від місцезнаходження.

Згідно п. 2.1 зазначеного Порядку форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Аналіз вищевказаних положень дає підстави для висновку про те, що нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні на підприємства покладено обов'язок по забезпеченню певної кількості місць для працевлаштування інвалідів, що не супроводжується обов'язком пошуку інвалідів для працевлаштування на створені ним робочі місця. Такий обов'язок покладено на органи працевлаштування, перелічені в ч.1 ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом України у постановах від 20 червня 2011 року у справі № 21-60а11 за позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства "Продекспорт" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та від 26 червня 2012 року у справі № 21-105а12 за позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Одеської залізниці про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішеннями Верховного Суду України.

Судом встановлено, що згідно листу Луганського обласного центру зайнятості від 06.10.2015 р. № 30/12-2618 звіти про наявність вакансій за формою № 3-ПН КП «Алчевське житлово-експлуатаційне об'єднання» у 2013 р. подавались: робітник з комплексного обслуговування й ремонту будинків 27.09.2013, 25.12.2013 - дата закриття вакансії, майстер з ремонту 03.10.2013, 11.10.2013 - дата закриття вакансії, двірник 07.05.2013, 27.09.2013 - дата закриття вакансії, сторж - 18.04.2013, 25.04.2013 - дата закриття вакансії, двірник 02.01.2013, 18.04.2013 - дата закриття вакансії, сторж 01.04.2013, 10.04.2013 - дата закриття вакансії.

В ярмарку вакансій зазначене підприємство у 2013 р. участі не приймало.

Відповідно до бази даних ЄІАС.NET протягом 2013 р. інвалідом надалися направлення на працевлаштування до КП «Алчевське житлово-експлуатаційне об'єднання»

Підприємством відмовлено у працевлаштуванні на вакансію «двірник», яка була подана відповідно звіту форми № 3-ПН до Алчевського центру зайнятості 02.01.2013 р., дата підтвердження 18.04.2013 та дата закриття вакансії 18.04.2013 р., зазначено відмова роботодавця «не відповідає вимогам» наступним громадянам:

ОСОБА_1 - 20.02.2013;

ОСОБА_2 - 28.02.2013.

Реєстрація вакансії «двірник» відповідно звіту форми № 3-ПН - 07.05.2013, дата підтвердження 29.08.2013 та дата закриття вакансії 27.09.2013 р., зазначено відмова роботодавця «не відповідає вимогам» наступним громадянам:

ОСОБА_1 - 03.06.2013;

ОСОБА_3 - 20.08.2013;

ОСОБА_4 - 09.09.2013;

ОСОБА_5 - 10.09.2013;

ОСОБА_6 - 11.09.2013;

ОСОБА_7 - 12.09.2013.

Дата реєстрація звіту форми № 3-ПН та вакансії «сторож» 01.04.2013, дата підтвердження вакансії та дата закриття 10.04.2013 р., у корінцях направлень на працевлаштування зазначено відмова роботодавця «не відповідає вимогам» наступним громадянам з числа інвалідів:

ОСОБА_8 - 03.03.2013.

Дата реєстрація звіту форми № 3-ПН та вакансії «робітник з комплексного обслуговування й ремонту будинків» 27.09.2013, дата підтвердження вакансії та дата закриття 25.12.2013 р., у корінцях направлень на працевлаштування зазначено відмова роботодавця «не відповідає вимогам» наступним громадянам:

ОСОБА_9 - 11.10.2013;

ОСОБА_10 - 14.10.2013;

ОСОБА_7 - 05.11.2013.

Дата реєстрація звіту форми № 3-ПН та вакансії «сторож» 18.04.2013, дата підтвердження вакансії та дата закриття 25.04.2013 р., видано направлення на працевлаштування та працевлаштовано 1 особу:

ОСОБА_11 - 18.04.2013.

Відмови роботодавця «не відповідає вимогам» особам не було.

Дата реєстрація звіту форми № 3-ПН та вакансії «майстер з ремонту» 03.10.2013, дата підтвердження вакансії та дата закриття 11.10.2013 р., видано направлення на працевлаштування та працевлаштовано 1 особу:

ОСОБА_12 - 03.102013.

Відмови роботодавця «не відповідає вимогам» особам не було.

Відповідно до ст. 10 Кодексу законів про працю України колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Згідно ст. 13 Кодексу законів про працю України зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції. У колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема: зміни в організації виробництва і праці; забезпечення продуктивної зайнятості; нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.); встановлення гарантій, компенсацій, пільг; участі трудового колективу у формуванні, розподілі і використанні прибутку підприємства, установи, організації (якщо це передбачено статутом); режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку; умов і охорони праці; забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку працівників; гарантій діяльності профспілкової чи інших представницьких організацій трудящих; умов регулювання фондів оплати праці та встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці; забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

Зважаючи на вищевикладене, судом встановлено, що Комунальним підприємством «Алчевське житлово-експлуатаційне об'єднання» у 2013 році виконано норматив по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів, визначений ст. 19 Закону № 875.

Крім того, всі вищевказані докази у своїй сукупності свідчать про те, що відповідачем у 2013 році вжито всіх заходів для недопущення порушення вимог Закону № 875.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Отже, для стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності підприємства складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Необхідно враховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками.

Розглянувши справу, суд дійшов висновку, що Комунальним підприємством «Алчевське житлово-експлуатаційне об'єднання» вжито усіх необхідних та можливих заходів для недопущення господарського правопорушення, оскільки вакантні посади для інвалідів на підприємстві не зайняті не з вини відповідача, що, у свою чергу, унеможливлює застосування адміністративно-господарських санкцій та пені, передбачених ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

З урахуванням вищевикладеного судом встановлено, що позовні вимоги є необґрунтованими та у їх задоволенні слід відмовити повністю.

Питання про розподіл судових витратах судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому законом порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства «Алчевське житлово-експлуатаційне об'єднання» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2013 році у розмірі 31690,18 грн . відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя С.В. Борзаниця