Постанова

від 27.07.2016 по справі 821/524/16

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2016 р.м. ХерсонСправа № 821/524/16 Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кузьменко Н.А.

при секретарі - Рябчич А.М.

за участю:

представника позивача - Білецького О.В.

представників відповідача - Хуснутдінової Н.Ч.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом приватного підприємства "Міллер-Південь" до Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 липня 2013 року №0005112200, №0005122200, -

встановив:

До Херсонського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява приватного підприємства "Міллер-Південь" (далі - позивач, ПП «Міллер-Південь») до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області з позовними вимогами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 липня 2013 року №0005112200, №0005122200.

Обґрунтовуючи свою правову позицію позивач в адміністративному позові зазначив, що 02 липня 2013 року відповідачем за результатами позапланової виїзної перевірки ПП «Міллер-Південь» з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Фірма «Радіус Інвест» за 2010-2012 роки складено акт №3094/22.6/33512090. Висновком акту перевірки є порушення п. 134.1 ст. 134, п.п. 138.1.1 п.138.1 ст. 138, п.138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого ПП "Міллер-Південь" занижено податок на прибуток за І квартал 2012 р. на загальну суму 14595,00 грн; порушення п. 185.1 ст. 185, п.186.1 ст. 186, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1 ст. 198,п. 198.2 ст. 198, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 13900,00 грн, у тому числі у лютому 2012 року на суму 13900,00 грн. На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.07.2013 року № 0005112200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 18243,75 грн; податкове повідомлення - рішення № 0005122200 від 23.07.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 20850,00 грн. у тому числі за основним платежем в сумі 13900,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 6950,00 грн. Висновки відповідача викладені в акті перевірки, що стали підставою для винесення спірних податкових повідомлень - рішень, є безпідставними та такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства України, оскільки, позивач вважає, що проведені господарські операції з контрагентом є реальними, товарними, такими, що відповідають нормам чинного законодавства, на підтвердження чого надав первинну бухгалтерську документацію. З наведеного позивач робить висновок про наявність підстав для постановлення судового рішення про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 липня 2013 року №0005112200, №0005122200.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав просив та суд їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в адміністративному позові.

19 травня 2016 року су протокольною ухвалою замінив неналежного відповідача - Державну податкову інспекцію у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області на належного - Херсонську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі - відповідач, ОДПІ).

Відповідач надав письмові заперечення, в яких позовні вимоги не визнає з таких підстав. Перевіркою встановлено, що позивачем задокументовано придбання у лютому 2012 року послуг: ремонт розсівів, зміцнення рамок, чистка сит від ТОВ «Фірма «Радіус Інвест» на суму 83400 грн, в тому числі ПДВ 13900 грн, відповідно до договору про виконання робіт від 27.02.2012 року №270202. При перевірці використано акт Переяслав-Хмельницької ОДПІ від 24.07.2012р. №28/23-1/37517328 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Фірма "Радіус Інвест" за лютий, травень 2012 року" встановлено відсутність у контрагента позивача трудових ресурсів, торгівельного обладнання, торгівельних площ, складських приміщень, транспортних засобів та іншого рухомого і нерухомого майна; суб'єкт господарювання не знаходиться за місцезнаходженням. До відділу податкового контролю юридичних осіб від ГВПМ Броварської ОДПІ службовим листом від 08.06.2011р. №2111 надано висновок щодо наявності ознак "фіктивності" та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ "Фірма "Радіус Інвест". За матеріалами досудового розслідування кримінального провадження №32012100130000003 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України по факту створення суб'єктів підприємницької діяльності ТОВ "Компанія "Дельта Груп Інвест" та ТОВ "Фірма "Радіус Інвест" з метою прикриття незаконної діяльності встановлено, що громадянин ОСОБА_5 створив суб'єкт підприємницької діяльності ТОВ "Фірма "Радіус Інвест" за грошову винагороду та в подальшому господарську діяльність не здійснював. Ніяких дій щодо відкриття банківських рахунків ТОВ "Фірма "Радіус Інвест" ОСОБА_5 не здійснював, статутний фонд підприємства не формував, директором підприємства ОСОБА_6 не призначав та з ним не знайомий, за дозволом на виготовлення печатки товариства не звертався, її не отримував та ніколи не володів; до діяльності товариства ОСОБА_5 відношення не мав, хто укладав угоди з контрагентами та підписував фінансово-господарські документи не знає. У зв'язку з цим, податковий орган дійшов висновку, що ТОВ "Фірма "Радіус Інвест" здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам; документально не підтверджено надання послуг та їх фактичного отримання ПП "Міллер-Південь" від ТОВ "Фірма "Радіус Інвест" з врахуванням реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, відсутністю необхідних трудових ресурсів, транспорту та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення господарської діяльності. Первинні документи з постачання послуг від ТОВ "Фірма "Радіус Інвест" підписувалися особами, які не мали на це повноважень, у зв'язку з чим такі документи не можуть розглядатися як документи бухгалтерської та податкової звітності при визначенні об'єктів оподаткування по операціях з постачання послуг ПП "Міллер-Південь". Дії відповідача по проведенню перевірки є правомірними та вчинені в порядок і спосіб передбачений ПК України, висновки акту перевірки не спростовано позивачем, а тому відсутні підстави для скасування спірних податкових повідомлень-рішень. Все це на думку відповідача є підставами для залишення адміністративного позову без задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала, посилаючись на обставини викладені в акті перевірки.

Розглянувши надані сторонами документи, заслухавши представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Судом встановлено, що відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.11 п.78.1, п.78.2 ст.78 Податкового кодексу України, на виконання постанови старшого слідчого СБ Броварської ОДПІ майора податкової міліції Бабій Г.В. від 01.03.2013р. в рамках кримінального провадження №32012100130000003 та згідно наказу №992 від 20.06.2013р., у період з 20.06.2013р. по 21.06.2013р. головним державним податковим ревізором-інспектором відділу спеціальних перевірок управління податкового контролю ДПІ у м.Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області Матюком І.А. було проведено позапланову виїзну перевірку ПП "Міллер-Південь" (код за ЄДРПОУ 33512090) з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Фірма "Радіус Інвест" (код за ЄДРПОУ 37517328) за 2010-2012 роки, за результатами якої складено акт перевірки №3094/22.6/33512090 від 02 липня 2013 року.

У висновках акту перевірки вказується на порушення позивачем:

- п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 13900 грн., у тому числі в лютому 2012 року на суму 13900 грн.;

- п.134.1 ст.134, п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого ПП "Міллер-Південь" занижено податок на прибуток за І квартал 2012 року на загальну суму 14595 грн.

Так, в акті перевірки зазначено, що у лютому 2012 року ПП "Міллер-Південь" документувало придбання послуг від ТОВ "Фірма "Радіус Інвест". Згідно даних, відображених у додатку 5 до декларацій ПДВ та Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПС України встановлено, що ПП "Міллер-Південь" формувало податковий кредит з ПДВ від ТОВ "Фірма "Радіус Інвест" за лютий 2012 року на суму 13900 грн. Актом Переяслав-Хмельницької ОДПІ від 24.07.2012р. №28/23-1/37517328 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Фірма "Радіус Інвест" за лютий, травень 2012 року" встановлено відсутність у контрагента позивача трудових ресурсів, торгівельного обладнання, торгівельних площ, складських приміщень, транспортних засобів та іншого рухомого і нерухомого майна; суб'єкт господарювання не знаходиться за місцезнаходженням. До відділу податкового контролю юридичних осіб від ГВПМ Броварської ОДПІ службовим листом від 08.06.2011р. №2111 надано висновок щодо наявності ознак "фіктивності" та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ "Фірма "Радіус Інвест". За матеріалами досудового розслідування кримінального провадження №32012100130000003 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України по факту створення суб'єктів підприємницької діяльності ТОВ "Компанія "Дельта Груп Інвест" та ТОВ "Фірма "Радіус Інвест" з метою прикриття незаконної діяльності встановлено, що громадянин ОСОБА_5 створив суб'єкт підприємницької діяльності ТОВ "Фірма "Радіус Інвест" за грошову винагороду та в подальшому господарську діяльність не здійснював. Ніяких дій щодо відкриття банківських рахунків ТОВ "Фірма "Радіус Інвест" ОСОБА_5 не здійснював, статутний фонд підприємства не формував, директором підприємства ОСОБА_6 не призначав та з ним не знайомий, за дозволом на виготовлення печатки товариства не звертався, її не отримував та ніколи не володів; до діяльності товариства ОСОБА_5 відношення не мав, хто укладав угоди з контрагентами та підписував фінансово-господарські документи не знає. У зв'язку з цим, податковий орган дійшов висновку, що ТОВ "Фірма "Радіус Інвест" здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам; документально не підтверджено надання послуг та їх фактичного отримання ПП "Міллер-Південь" від ТОВ "Фірма "Радіус Інвест" з врахуванням реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, відсутністю необхідних трудових ресурсів, транспорту та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення господарської діяльності. Первинні документи з постачання послуг від ТОВ "Фірма "Радіус Інвест" підписувалися особами, які не мали на це повноважень, у зв'язку з чим такі документи не можуть розглядатися як документи бухгалтерської та податкової звітності при визначенні об'єктів оподаткування по операціях з постачання послуг ПП "Міллер-Південь".

23 липня 2013 року, на підставі акту перевірки №3094/22-6/33512090 від 02.07.2013р., ДПІ у м.Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області прийняла податкові повідомлення-рішення:

- №0005122200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 20850 грн. (у т.ч. за основним платежем в сумі 13900 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 6950 грн.);

- №0005112200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 18243,75 грн. (у т.ч. за основним платежем в сумі 14595 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 3648,75 грн.).

При вирішенні спору по суті, суд виходить із наступного.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч.2 ст.5 КАС України).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За вимогами пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідач не вважає надані товариством податкові накладні, рахунки-фактури, акти приймання-здачі, платіжні доручення та інші первинні документи підставою для застосування п.138.2 ст.138 ПК України, в розумінні пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України. Такий висновок ОДПІ зробила на підставі інформації визначеної в комп'ютерних автоматизованих системах, а також на підставі актів перевірок контрагентів-постачальників позивача.

За вимогами пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно положень статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що для включення ПП "Міллер Південь" до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість достатніми підставами мають бути: придбання ним товарів (робіт, послуг); використання зазначених товарів, робіт та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, належним чином оформлена первинна бухгалтерська документація.

Преамбула до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачає, що цей Закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ч.1 ст.2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Згідно з вимогами ст. 4 цього Закону одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідачем, відповідно до акту перевірки та письмових заперечень, реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами заперечується з таких підстав. Актом Переяслав-Хмельницької ОДПІ від 24.07.2012р. №28/23-1/37517328 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Фірма "Радіус Інвест" за лютий, травень 2012 року" встановлено відсутність у контрагента позивача трудових ресурсів, торгівельного обладнання, торгівельних площ, складських приміщень, транспортних засобів та іншого рухомого і нерухомого майна; суб'єкт господарювання не знаходиться за місцезнаходженням. До відділу податкового контролю юридичних осіб від ГВПМ Броварської ОДПІ службовим листом від 08.06.2011р. №2111 надано висновок щодо наявності ознак "фіктивності" та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ "Фірма "Радіус Інвест". За матеріалами досудового розслідування кримінального провадження №32012100130000003 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України по факту створення суб'єктів підприємницької діяльності ТОВ "Компанія "Дельта Груп Інвест" та ТОВ "Фірма "Радіус Інвест" з метою прикриття незаконної діяльності встановлено, що громадянин ОСОБА_5 створив суб'єкт підприємницької діяльності ТОВ "Фірма "Радіус Інвест" за грошову винагороду та в подальшому господарську діяльність не здійснював. Ніяких дій щодо відкриття банківських рахунків ТОВ "Фірма "Радіус Інвест" ОСОБА_5 не здійснював, статутний фонд підприємства не формував, директором підприємства ОСОБА_6 не призначав та з ним не знайомий, за дозволом на виготовлення печатки товариства не звертався, її не отримував та ніколи не володів; до діяльності товариства ОСОБА_5 відношення не мав, хто укладав угоди з контрагентами та підписував фінансово-господарські документи не знає. Первинні документи з постачання послуг від ТОВ "Фірма "Радіус Інвест" підписувалися особами, які не мали на це повноважень, у зв'язку з чим такі документи не можуть розглядатися як документи бухгалтерської та податкової звітності при визначенні об'єктів оподаткування по операціях з постачання послуг ПП "Міллер-Південь". Отже, не підтверджується інформація щодо проведення фінансово-господарських взаємовідносин з наведеним контрагентом, а тому відсутні підстави вважати правовідносини між ними та позивачем реальними та враховувати їх вплив на податкову звітність.

Така позиція податкового органу ґрунтується на наявності кримінального провадження відносно ОСОБА_5 за вчинення ним суспільно небезпечних діянь, які мають ознаки кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.205, ч.ч.1,3 ст.358 Кримінального кодексу України.

Втім, в матеріалах справи знаходиться лист Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області на адресу ГУ Міндоходів у Херсонській області №4725/10/26-09 від 20 листопада 2013 року, згідно з яким на даний час матеріали кримінального провадження №32012100130000003 в СУ ФР Броварської ОДПІ відсутні. До листа, в якості додатку, додано копію ухвали Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області в кримінальному провадженні №373/1631/13/к від 25 липня 2013 року, якою кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 закрите в зв'язку з його смертю.

Таким чином, суд позбавлений можливості допитати вказану особу в якості свідка або відібрати від неї письмові пояснення стосовно предмету спору.

Вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою (ч.4 ст. 72 КАС України в редакції чинній на момент розгляду справи).

При цьому дії від імені ТОВ "Фірма "Радіус Інвест" на підставі статуту вчиняв директор ОСОБА_6, а докази притягнення його до кримінальної відповідальності сторони суду не надали.

Предметом судового розгляду є правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, які не мають прямого зв'язку з правомірністю дій керівника позивача.

Необхідність досліджувати саме первинні документи пов'язані з господарською операцією, а не прив'язувати позицію суду до висновків викладених у вироку суду в кримінальній справі стосовно певної особи, передбачена самими принципами адміністративного судочинства такими як законність та змагальність сторін, а також самим процесом дослідження доказів при якому ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Стверджуючи про безтоварність господарських операцій податковий орган посилається на матеріали кримінального провадження, яким власника та засновника ТОВ «Фірма "Радіус Інвест» ОСОБА_5 звинувачено у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України. На думку ОДПІ документи підписані від імені ТОВ «Фірма "Радіус Інвест» не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, у зв'язку з чим формування податкового обліку на підставі таких документів є неправомірним.

Проте, розглядаючи спір про правомірність формування валових витрат та податкового кредиту, суд для встановлення питання реальності господарських операцій з вказаним контрагентом повинен досліджувати первинні бухгалтерські документи, надані позивачем на підтвердження обставин, викладених в позовній заяві. При цьому не припустимо вказувати на невідповідність первинних документів лише з виходячи з вироку без дослідження питання фактичного здійснення операцій.

Таким чином, навіть вирок в кримінальній справі, який підтверджував би, що ОСОБА_5, як громадянин вчинив злочин він не мав би преюдиційного значення для кваліфікації дій (їх правомірності або не правомірності) юридичної особи при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість.

При цьому слід наголосити, що в умовах дії такого принципу адміністративного судочинства, як офіційне з'ясування усіх обставин справи, суди не повинні обмежуватися заявленими сторонами доводами та поданими ними доказами, а мають здійснювати активну роль у встановленні об'єктивної істини, вживаючи усіх можливих заходів для перевірки та встановлення усіх фактичних даних зі спору та сприяючи сторонам у поданні та витребуванні необхідних для цього доказів.

Враховуючи передбачений Конституцією України принцип індивідуальності юридичної відповідальності, суд зазначає, що платник податків, який придбав товар (послугу) в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом. Такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а мусять ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Варто також зазначити, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань. А відтак платник не може зазнавати негативних наслідків (зокрема, у вигляді позбавлення його права на податковий кредит) внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Однак, у разі якщо податковий орган доведе узгодженість дій між платником та його контрагентом, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримати податкову вигоду, або що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, то право платника на податковий кредит не можна вважати законним.

Така правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 01 квітня 2015 року в справі К/800/55113/1 та в подальшому неодноразово підтримана.

Проте таких доказів податковий орган суду не надав, а матеріали якими обґрунтовано визначення позивачу грошових зобов'язань не відповідають ознакам належності та безспірності в розумінні КАС України, оскільки побудовані на заздалегідь встановленій доказовій силі матеріалів кримінального провадження та акту про неможливість проведення зустрічної перевірки, через призму яких досліджено первинні документи сторін в господарській операції.

Стосовно обґрунтування висновків акту перевірки №3094/22.6/33512090 від 02 липня 2013 року наявністю акту Переяслав-Хмельницької ОДПІ від 24.07.2012р. №28/23-1/37517328 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Фірма "Радіус Інвест" за лютий, травень 2012 року", суд зазначає наступне.

Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу (п.78.7 ст.78 ПК України).

Матеріали, які є підставами для висновків під час проведення перевірок передбачені в ст.83 ПК України, серед них: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки (п. 85.2. ст.85 ПК України).

З метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін (п.73.5. ст.73 ПК України).

Суд зазначає, що акти про неможливість проведення зустрічних звірок не є тим самим, що і результати проведених зустрічних звірок, які є джерелом отримання податкової інформації, що положеннями ст. 83 Податкового кодексу України визначена в якості підстави для висновків під час проведення перевірок. Сама по собі неможливість реалізації органами державної податкової служби визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок вказаного контрагенту не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства ПП «Міллер-Південь». Аналогічного висновку дійшов Вищий адміністративний суд в постанові від 27 лютого 2014 року в справі № К/800/41631/13 та в подальшому неодноразово підтримав таку позицію.

Окремо суд звертає увагу, що сторони не заперечують наявність належним чином складених податкових накладних та інших податкових документів по господарській операції з контрагентом.

Позивач, як під час перевірки так і під час розгляду справи, надав підтверджувальні документи щодо фактичного здійснення господарських операцій з наведеним платником податків.

24.12.2011 року між позивачем та приватним підприємством "Юр Інком" укладено договір оренди мельничного комплексу.

Предметом даного договору є те, що позивач передає, а ПП «Юр-Інком» приймає у тимчасове користування наступні складські приміщення - мельничний комплекс площею 500 кв.м. за адресою м. Херсон, вул. Миколаївське шосе, 5 км.

Пунктом 2 даного договору передбачено ціль оренди, а саме: ведення господарської діяльності - мельничного комплексу з переробки зернових та оптова торгівля мукою.

В судовому засіданні 16 червня 2016 року допитано в якості свідка керівника ПП «Юр-Інком» ОСОБА_10, який повідомлений про права та обов'язки визначені в ст.65 КАС України. Свідок показав, що в лютому 2012 року представниками ТОВ "Фірма "Радіус "Інвест" на об'єкті за адресою м. Херсон, вул. Миколаївське шосе, 5 км, здійснювався ремонт відповідного обладнання та устаткування.

27 лютого 2012 року між ТОВ "Фірма "Радіус "Інвест" (далі - виконавець) та Приватним підприємством "Міллер - Південь"(далі -замовник) укладено договір про виконання роботи №2702-2.

Відповідно до цього договору виконавець зобов'язується виконати послуги за завданням замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Пунктом 2 даного договору передбачено розмір і порядок оплати, а саме: за виконані роботи замовник сплачує виконавцеві її ціну згідно кошторису, який складається щомісяця і є невід'ємною частиною цього договору.

На виконання даного договору суду надано докази на підтвердження надання послуг та фактичного їх отримання позивачем, а саме: рахунок - фактура № СФ-280201 від 28.02.2012 року на загальну суму 83400,00 грн. (у тому числі ПДВ 13900,00);Акт здачі - приймання №ОУ- 280201 від 28.02.2012 р. відповідно до якого виконавцем (ТОВ "Фірма "Радіус Інвест" були проведені роботи (надано послуги) по ремонту розсівів - зміцнення рамок, чистка сит на загальну суму 42000,00 грн. у тому числі ПДВ 7000,00 грн.; податкова накладна №32 від 28.02.2012 року на загальну суму 42000,00 грн. у т.ч. ПДВ 7000,00 грн.; Акт здачі - приймання №ОУ- 290204 від 29.02.2012 р. відповідно до якого виконавцем (ТОВ "Фірма "Радіус Інвест" були проведені роботи (надано послуги) по ремонту розсівів - зміцнення рамок, чистка сит на загальну суму 41400,00 грн. у тому числі ПДВ 6900,00 грн.; податкова накладна № 36 від 29.02.2012 р. на загальну суму 41400,00 грн. у т.ч. ПДВ 6900,00 грн.(а.с. 75-79); Претензія №06/03-1 від 06.03.2012 року, яка направлена ПП "Міллер - Південь" до ТОВ "Фірма "Радіус Інвест", взяті на себе зобов'язання виконавцем (ТОВ "Фірма "Радіус Інвест") виконані неналежно виконані, а саме: рамки розсівів мають не щільне прилягання, що спричинило неправильну роботу розсівів, чистка сит проведена не належним чином. Всі ці недоліки призвели до погіршення якості продукції та зменшенню кількості загального виходу муки, що призвело до фінансових втрат підприємства. Також, вищезазначене підтверджується письмовими поясненнями директора ПП "Міллер - Південь" ОСОБА_11; Журнал - ордер і Відомості по рахунку 685 Розрахунки з іншими кредиторами за лютий 2012 р. задокументовано послуги від ТОВ "Фірма "Радіус Інвест" на суму 83400,00 грн.

В свою чергу, відповідачем не було доведено, що позивач та його контрагент при укладанні договору мали умисел на його укладання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства; намірів їх на ухилення від оподаткування, безтоварність операції, неможливість її вчинення в силу відсутності основних засобів, персоналу, тощо. Втім, в претензії позивач наводить недоліки вчинених дій: не щільне прилягання рамки розсівів, тобто вони знімались та в подальшому не належним чином закріплені; заміна полотен сит на полотна неналежного мікронажа, тобто полотна знімались на замінювались на інші; неналежна чистка сит, що в сукупності потягло за собою зменшення кількості та погіршення якості загального виходу муки. Отже контрагент вчинив комплекс передбачених дій, але не належним чином, що вказує на неналежне ставлення останнього до виконання взятих на себе обов'язків, однак це не вказує на вчинення ним правопорушення пов'язаного з ухиленням від сплати податків або іншого протиправного діяння.

Поряд з цим суд акцентує увагу і на тому, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце, та якщо ці дії спрямовані на отримання доходу.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності. Суд не встановив порушення даного принципу в досліджених правовідносинах, а відповідач належними доказами не підтвердив протилежне.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про не підтвердження в судовому процесі доводів відповідача про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами були безтоварними та спрямованими на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

В судовому засіданні представник відповідача зазначила, що єдиною підставою для визначення ПП «Міллер-Південь» грошових зобов'язань з податку на додану вартість та з податку на прибуток приватних підприємств є невизнання податковим органом реальності здійснених підприємством та його контрагентом господарських операцій.

Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

Так, наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт яких підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 КАС України.

Окремо суд звертає увагу, що відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Суд бере до уваги, що в контексті податкових спорів Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Булвес" АД проти Болгарії» (заява N 3991/03 п.п.57,69,79) зазначає «оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою - членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику» також в п.69 даного рішення суд відмічає «компанія-заявник не мала абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ. Отже, Суд вважає, що незважаючи на повне виконання своїх зобов'язань, компанія-заявник була поставлена у несприятливі умови, так як було незрозуміло чи може вона віднести до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену постачальнику у складі придбаних товарів, оскільки визнання чи невизнання права на податковий кредит також залежало від висновків податкових органів, чи своєчасно виконав свої зобов'язання з подання звітності з ПДВ постачальник.» і нарешті в п.79 суд констатує, що «Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу N 1».

В адміністративному судочинстві діє принцип офіційності, який полягає в активній позиції суду щодо з'ясування всіх обставин у справі (ч.4,5 ст.11, ч.2 ст. 69, ч.5 ст.71 КАС України). Обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він як відповідач заперечує адміністративний позов (ч.2 ст. 71 КАС України).

Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали", а якщо такі приписи відповідач без поважних причин не виконує, то "суд вирішує справу на основі наявних доказів" (ч. 4,6 ст. 71 КАС України).

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідачем не надано суду доказів протиправності дій позивача, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а доводи викладені в запереченнях на адміністративний позов спростовуються наявними в справі матеріалами.

Позивач належними доказами підтвердив правомірність своїх вимог, натомість наявні в матеріалах справи докази дають суду підстави для висновку про неправомірність дій відповідача.

Наведене позбавляє спірні податкові повідомлення-рішення ознак обґрунтованості та правомірності, як наслідок останні підлягають скасуванню.

На підставі вимог частини 3 статті 160 КАС України, в судовому засіданні 27 липня 2016 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 7, 8, 9, 14, 71, 86, 94, 158 - 163 КАС України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов приватного підприємства "МІЛЛЕР-ПІВДЕНЬ" до Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 липня 2013 року №0005112200, №0005122200 - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0005122200 від 23.07.2013 року, яким приватному підприємству "МІЛЛЕР-ПІВДЕНЬ" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 20850 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0005112200 від 23.07.2013 року, яким приватному підприємству "МІЛЛЕР-ПІВДЕНЬ" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 18243,75 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Херсонський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею 01 серпня 2016 р.

Суддя Кузьменко Н.А.

кат. 8.3.1.