Постанова

від 02.08.2016 по справі 910/3905/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" серпня 2016 р. Справа№ 910/3905/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Рудченка С.Г.

Агрикової О.В.

за участі секретаря судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Залізняк О.М. довіреність № 228/2016 від 10.02.16

від відповідача: Тарасенко Р.А. довіреність № б/н від 27.07.16

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Трінак Польска"

на рішення Господарського суду міста Києва від 19 квітня 2016 року

у справі № 910/3905/16 (суддя Морозов С.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трінак Польска"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Штрайф Баулогістик Україна"

про розірвання договору, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трінак Польска" (Польща) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про розірвання Договору про зворотню процентну фінансову позику №01/10 від 03.10.2006 р., укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Штрайф Баулогістик Україна" (а.с. 9-12).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19 квітня 2016 року у справі №910/3905/16 у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі (а.с.125-130).

11 травня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Трінак Польска" звернулось з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 19 квітня 2016 року у справі №910/3905/16 в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/3905/16 від 19 квітня 2016 року, постановити по даній справі нове рішення, яким задовольнити позов та розірвати Договір №01/10 про зворотну процентну фінансову позику від 03.10.2006 р.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 травня 2016 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трінак Польска" на рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/3905/16 від 19 квітня 2016 року передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., суддів Агрикової О.В., Суліма В.В.

23 травня 2016 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трінак Польска" на рішення Господарського суду міста Києва від 19 квітня 2016 року у справі №910/3905/16 прийнято до провадження колегії суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., суддів Агрикової О.В., Суліма В.В., справу призначено до розгляду на 21 червня 2016 року.

21 червня 2016 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду розгляд справи відкладено на 29 червня 2016 року

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 29 червня 2016 року, у зв'язку з перебуванням судді Суліма В.В. у відпустці, для розгляду справи №910/3905/16, сформовано колегію суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Чорногуз М.Г., суддів Іоннікової І.А., Агрикової О.В.

29 червня 2016 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Трінак Польска" на рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/3905/16 від 19 квітня 2016 року прийнято до провадження колегії суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., суддів Іоннікової І.А., Агрикової О.В., справу призначено до розгляду на 02 серпня 2016 року.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 02 серпня 2016 року, у зв'язку з перебуванням судді Іоннікової І.А. у відпустці, для розгляду справи №910/3905/16, сформовано колегію суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Чорногуз М.Г., суддів Рудченка С.Г., Агрикової О.В.

02 серпня 2016 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Трінак Польска" на рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/3905/16 від 19 квітня 2016 року прийнято до провадження колегії суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., суддів Рудченка С.Г., Агрикової О.В.

02 серпня 2016 року від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу у якому він визнав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

У судовому засіданні 02 серпня 2016 року представник ТОВ "Трінак Польска" підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити оскаржуване рішення та постановити по даній справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Представник ТОВ "Штрайф Баулогістик Україна" 02 серпня 2016 року у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги не заперечував та просив її задовольнити.

Згідно з частиною першою статті 99 ГПК в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII ГПК.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

03 жовтня 2006 року між ТОВ "Трінак Польска" (далі - позивач, позикодавець) та ТОВ "Штрайф Баулогістик Україна" (далі - відповідач, позичальник) було укладено Договір про зворотню процентну фінансову позику №01/10 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого позивач надає відповідачу позику в сумі 150 000,00 євро (а.с. 15-16).

Відповідно до п. 1.2. Договору, позичальник зобов'язується призначити позику на покриття витрат, пов'язаних із розвитком господарської діяльності товариства.

Згідно п. 2.1. Договору визначаються проценти за користування позикою в сумі 9,5% річних.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що позичальник бере на себе зобов'язання повернути суму позики разом з відсотками у строк до 31.12.2010 р.

Цей Договір набирає юридичної сили з моменту його державної реєстрації в Національному банку України. (п. 7.1. Договору).

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії реєстраційного свідоцтва №603, Договір було зареєстровано Головним управлінням Національного банку по м. Києву та Київській області 25.10.2006 р. (а.с. 17).

За умовами пункту 4.3. Договору припинення цієї угоди виконується виключно в письмовій формі.

В подальшому сторонами вносились зміни до Договору в частині зменшення процентної ставки за користування позикою, графіку її погашення та строку її остаточного повернення разом з відсотками (зміни №1 від 22.12.2008 р. до Договору (а.с. 18), зміни №2 від 24.12.2010 р. до Договору (а.с. 19), зміни №3 від 28.03.2012 р. до Договору (а.с. 20), зміни №4 від 20.12.2013 р. до Договору(а.с. 21).

При цьому датою остаточного повернення суми позики разом відсотками відповідно до умов Змін №4 від 20.12.2013 р. до Договору визначено 31.12.2016 р.

10 жовтня 2015 року між сторонами спору укладено Додаткову угоду №6 до Договору (далі - Додаткова угода) якою внесено зміни та доповнення до Договору, зокрема Доповнено Договір розділом 5 "Підстави розірвання цього Договору" та з урахуванням розділу 5 змінено нумерацію розділів Договору (а.с. 23-24).

Відповідно до п. 5.4. Договору, з урахуванням змін внесених Додатковою угодою, у будь-який момент після настання випадку, або випадків, визначених у п. 5.3. Договору позикодавець вправі шляхом письмового повідомлення на адресу позичальника вимагати негайного повернення позики та сплати процентів (відсотків) за весь час фактичного користування позикою за цим Договором.

06 січня 2016 року, у зв'язку з суттєвою зміною курсу євро до гривні та суттєвим погіршенням фінансового стану позичальника позивач звернувся до відповідача з пропозицією №03-01/2016 від 04.01.2016 р. про розірвання Договору. Позивач в зазначеній пропозиції просив розірвати Договір шляхом укладення Угоди про розірвання Договору та повернути позику і сплатити проценти за користування позикою (а.с. 37).

Відповідно до ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

У зв'язку з неотриманням відповіді від відповідача, а також неповерненням коштів, позивач звернутись до суду з даним позовом.

Позивач посилався на суттєве погіршення фінансового стану позичальника та зміну курсу євро до гривні більш ніж на 10% порівняно з курсом євро до гривні, що відповідно до пп. 5.3.6. та пп. 5.3.8. п. 5.3. Додаткової угоди - змін №6 від 10.10.2015 р. до Договору є підставою дострокового розірвання Договору. Окрім того, позивач зазначав, що відповідачем було допущено істотне порушення умови оспорюваного Договору, яке полягає у невиконанні ним обов'язків щодо повернення наданої йому позивачем фінансової позики та процентів за її користування, що загалом становить 93 084,57 євро, з яких 50 000,00 євро - сума позики та 43 084,57 євро - несплачені проценти. На підтвердження вказаних обставин позивачем надано акт звірки взаєморозрахунків в період з 01.01.2014 р. по 31.12.2015 р., який підписаний сторонами та скріплений відбитками їх печаток (а.с. 26).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України, встановлено, що Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Загальні підстави для зміни або розірвання договору визначено у статті 651 ЦК України, частинами 1 та 2 якою унормовано, що: "1. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. 2. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Зі змісту положень статі 651 ЦК України вбачається можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін лише за наявності підстав, передбачених договором або законом.

Як зазначалось вище, сторонам в п. 5.3. Договору, у редакції Додаткової угоди від 10.10.2015 р., визначено підстави розірвання Договору, на які посилається позивач та якими, зокрема, є:

- несплати позичальником процентів за користування позикою у встановлені п. 3.2. цього договору строки (п. 5.3.1);

- суттєве погіршення фінансового стану відповідача, а саме: збиткова діяльність та/або від'ємне значення чи значне скорочення чистих активів та/або суттєве зростання кредиторської або дебіторської заборгованості (п. 5.3.6. Додаткової угоди);

- при зміні курсу євро до гривні більш ніж на 10 відсотків порівняно з курсом євро до гривні, встановленого НБУ на момент укладення цього Договору/останніх змін до Договору (п. 5.3.8. Додаткової угоди).

В якості однієї із підстав для розірвання Договору позивачем визначено передбачений п. 5.3.6. Додаткової угоди випадок щодо погіршення фінансового стану відповідача.

Так, згідно з Висновком аудитора щодо вартості чистих активів ТОВ "Штрайф Баулогістик Україна", складеного Аудитрською фірмою "Сайвена-аудит", копія якого міститься в матеріалах справи: "за результатами діяльності ТОВ "Штрайф Баулогістик Україна" за кожний з періодів: 2011 рік, 2012 рік, 2013 рік, 2014 рік, 9 місяців 2015 року - отримані збитки. Загальна сума накопиченого непокритого збитку ТОВ "Штрайф Баулогістик Україна" на дату звернення з даним позовом (30.09.2015 р.) складає 140 069 тис.грн. Існує тенденція до постійного збільшення розміру річних чистих збитків за останні роки" (а.с. 27-28).

Крім того, вказані обставини підтверджуються також Балансом (Звітом про фінансовий стан) на 30 вересня 2015 р. (а.с. 29); Звітом про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 9 місяців 2015 р. (а.с. 30); Звітом про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 9 місяців 2014 р. (а.с. 32); Балансом (Звітом про фінансовий стан) на 31 грудня 2013 р. (а.с. 33); Звітом про фінансові результати (звітом про сукупний дохід) за 2013 р. (а.с. 34); Балансом (Звітом про фінансовий стан) на 31 грудня 2012 р. (а.с. 35); Звітом про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2012 р. (а.с. 36).

Отже, суттєве погіршення фінансового стану відповідача, яке підтверджується матеріалами справи та не заперечується самим відповідачем, відповідно до погоджених сторонами умов Договору є підставою для його розірвання.

Крім того, згідно за даними Національного банку України за період з 03.10.2006 р. по 15.02.2016 р. курс євро по відношенню до гривні змінився 360,62%.

Відповідно до інформації опублікованої на офіційному веб-сайті Національного Банку України станом на 15.02.2016 р. офіційний курс євро становив 2948,1227 грн. за 100 євро (а.с. 72), при цьому станом на 09.10.2014 (найближча дата до дати укладення Змін № 4 від 20.12.2013 р. яким продовжено граничний строк повернення позики) курс євро становив 2393,0222 грн. за 100 євро (а.с. 73), а станом на момент підписання договору, тобто станом на 03.10.2006 курс євро становив 640,5925 грн. за 100 євро (а.с. 74).

Вказані обставини визнаються судом загальновідомими та відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України не потребують доказуванню.

Отже, матеріалами справи також підтверджується суттєва зміна курсової різниці між євро та гривнею, що також відповідно до умов Договору є підставою для його розірвання.

Отже, оскільки у договорі визначено конкретні випадки за яких можливе його дострокового розірвання, матеріали справи містять докази наявності таких випадків, а статтею 651 ЦК України передбачено можливість розірвання Договору у випадках встановлених Договором, колегія суддів приходить до висновку про те, що позовна вимога про розірвання договору є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

При цьому, колегія суддів зазначає про помилковість застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин положень ст. 652 ЦК України, яку не було визначено позивачем як правове обґрунтування позову та яка на відміну від ст. 651 ЦК України, на яку посилався позивач у своїй позовній заяві, визначає процедуру розірвання договору за конкретних обставин, а саме у зв'язку з істотною зміною обставин, на яке позивач в свою чергу не посилався.

Частинами 2, 3 ст. 653 ЦК України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили

Сукупність вищезазначеного дає підстави дійти до висновку про невідповідність висновків викладених у рішення місцевого господарського суду обставинам справи та неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального, а отже, і порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Трінак Польска" на рішення Господарського суду міста Києва від 19 квітня 2016 року у справі №910/3905/16 підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 19 квітня 2016 року у справі №910/3905/16 необхідно скасувати, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони.

Оскільки апеляційну скаргу задоволено повністю, апелянту належить відшкодувати за рахунок відповідача судовий збір у сумі 1515,80 грн.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п.2 ч.1 ст. 103, п. п. 3, 4 ст. 104 та ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трінак Польска" на рішення Господарського суду міста Києва від 19 квітня 2016 року у справі №910/3905/16 задовольнити.

2.Рішення Господарського суду міста Києва 19 квітня 2016 року у справі №910/3905/16 скасувати.

3.Прийняти нове рішення:

"1.Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трінак Польска" (01-940, Польща, м.Варшава, вул. Палісадова, № 20/22; ідент. код (REGON) 017168150) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Штрайф Баулогістік Україна" (02121, м. Київ, вул. Колекторна, 1-Д; код ЄДРПОУ 33779117) Договір № 01/10 про зворотну процентну фінансову позику від 03.10.2006 року.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Штрайф Баулогістік Україна" (02121, м. Київ, вул. Колекторна, 1-Д; код ЄДРПОУ 33779117) на користь Товариства з обмеженою "Трінак Польска" (01-940, Польща, м.Варшава, вул. Палісадова, № 20/22; ідент. код (REGON) 017168150) витрати по сплаті судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції у сумі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.".

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Штрайф Баулогістік Україна" (02121, м. Київ, вул. Колекторна, 1-Д; код ЄДРПОУ 33779117) на користь Товариства з обмеженою "Трінак Польска" (01-940, Польща, м.Варшава, вул. Палісадова, № 20/22; ідент. код (REGON) 017168150) витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційній інстанції у сумі 1 515 (одна тисяча п'ятсот п'ятнадцять) грн. 80 коп.

4.Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

5. Справу №910/3905/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді С.Г. Рудченко

О.В. Агрикова