Рішення

від 03.08.2016 по справі 910/9480/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2016Справа №910/9480/16

За позовомКомунального підприємства «Печерськсервіс» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Аладін-2013» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачаДепартаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради простягнення заборгованості, розірвання договору оренди та зобов'язання вчинити дії Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача:Рижкова Л.Є. - представник за довіреністю; від відповідача:Деркач Т.Г. - представник за довіреністю; Новобранець Т.В. - представник за довіреністю; Оксененко В.П. - представник за довіреністю; від третьої особи:Ваховська І.Б. - представник за довіреністю;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Печерськсервіс» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аладін-2013» про стягнення заборгованості, розірвання договору оренди та зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №№2049 від 20.10.2015 р., у зв'язку з чим позивачем заявлено вимогу про стягнення орендної плати у розмірі 169 947,88 грн., компенсації витрат за користування земельною ділянкою у розмірі 68 305,23 грн., пені у розмірі 17 895,79 грн., 3% річних у розмірі 1 329,01 грн. та інфляційних у розмірі 5 203,63 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про розірвання вказаного договору та зобов'язання відповідача передати позивачеві орендоване майно за актом приймання-передачі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2016 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 01.07.2016 р.

Представником відповідача в судовому засіданні 01.07.2016 р. надано відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з огляду на відсутність у нього заборгованості за спірним договором, а також неможливістю позивача заявляти вимоги про розірвання договору та повернення майна у зв'язку з тим, що він не є стороною такого договору.

В судовому засіданні 01.07.2016 р. судом оголошувалась перерва на 22.07.2016 р.

21.07.2016 р. представником позивача до канцелярії суду подано заяву про припинення провадження у справі в частині стягнення суми основної заборгованості у розмірі 200,00 грн. у зв'язку зі сплатою відповідачем таких грошових коштів після звернення позивача до суду.

Судове засідання 22.07.2016 р. не відбулося, у зв'язку з чим ухвалою господарського суду міста Києва від 28.07.2016 р. справу призначено до розгляду на 03.08.2016 р.

03.08.2016 р. представником позивача до канцелярії суду подано заяву про припинення провадження у справі в частині стягнення суми основної заборгованості у розмірі 140,00 грн. у зв'язку зі сплатою відповідачем таких грошових коштів після звернення позивача до суду.

Представник позивача в судове засідання з'явилася, надала пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримала з урахуванням поданих раніше заяв про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 340,00 грн.

Представники відповідача в судове засідання з'явилися, надали пояснення по справі та доповнення до відзиву на позовну заяву, проти задоволення позовних вимог заперечували.

Представник третьої особи в судове засідання з'явилася, вимоги ухвали суду виконала, надала пояснення по суті спору, позовні вимоги просила задовольнити повністю.

Стосовно строку розгляду даної справи суд відзначає наступне.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

З огляду на наявність згоди представників сторін та неможливість розгляду даної справи у встановлені приписами Господарського процесуального кодексу України строки, справа була розглянута в межах розумного строку, передбаченого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до розпорядження Печерської районної в місті Києві ради від 03.08.2010 р. за №222-р «Про тимчасове перезакріплення з КП «Плодоовочі» на КП «Печерськблагоустрій» нежилих приміщень, що розташовані на Військовому проїзді, 1» нежитлові приміщення, що розташовані за адресою: м. Київ, Військовий проїзд, 1, були закріплені на праві господарського відання за КП «Печерськблагоустрій» та передані йому на баланс по акту ОЗ-1 від 06.08.2010 р.

Рішеннями Київської міської ради від 27.10.2011 р. за №405/6621 «Про деякі питання діяльності комунальних підприємств, установ, організацій, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва та передаються до сфери управління Печерської районної в м. Києві державної адміністрації» та від 20.09.2012 р. за № 37/8321 «Про деякі питання діяльності комунального підприємства по благоустрою Печерського району міста Києва «Печерськблагоустрій», що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва» комунальне підприємство «Печерськблагоустрій» було перейменовано на комунальне підприємство «Печерськсервіс» та віднесено до сфери управління виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

20.10.2015 р. між Департаментом комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації (орендодавець), ТОВ «Аладін-2013» (орендар) та КП «Печерськсервіс» (підприємство-балансоутримувач) було укладено договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №2049 (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору орендодавець на підставі рішення Київської міської ради №756/756 від 26.12.2014 р. передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Військовий проїзд, 1, літера «Ж» корпус 6, для розміщення складу.

Згідно з п. 2.1 Договору об'єктом оренди є нежитловий будинок загальною площею 1 245,40 кв.м, що складає невід'ємну частину цього договору.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що орендна плата визначена на підставі методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 р. №415/1280, і становить без ПДВ: 44,33 грн. за 1 кв. м орендованої площі, що в цілому складає за базовий місяць розрахунку серпень 2015 р. 55 212,59 грн.

За змістом п. 3.2 Договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, опублікований у поточному місяці.

Відповідно до п. 3.5 Договору додатково до орендної плати, компенсації витрат підприємства та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою, компенсацією витрат підприємства та компенсацією витрат підприємства за користування земельною ділянкою.

Згідно з п. 3.6., 3.7 Договору орендна плата та компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою сплачується орендарем на рахунок Підприємства - балансоутримувача, починаючи з дати підписання акту приймання-передачі, незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця.

Пунктом 9.1 Договору передбачено, що він є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 20.10..2015 р. по 18.10.2018 р.

На виконання умов Договору 20.10.2015 р. між орендарем, орендодавцем та балансоутримувачем було підписано та скріплено печатками сторін акт приймання-передачі нерухомого майна.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості з орендної плати у розмірі 169 947,88 грн., з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою у розмірі 68 305,23 грн., а також підстав для розірвання договору та повернення майна.

Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи підтверджується факт передачі приміщення в оренду та користування ним відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 3.6., 3.7 Договору орендна плата та компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою сплачується орендарем на рахунок Підприємства - балансоутримувача, починаючи з дати підписання акту приймання-передачі, незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 3.7 Договору відповідач повинен був сплачувати орендну плату та компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою не пізніше 15 числа поточного місяця.

Таким чином, з урахуванням розміру заявлених позовних вимог, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання зі сплати заборгованості з орендної плати у розмірі 169 947,88 грн. та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою у розмірі 68 305,23 грн. на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача заборгованості з орендної плати у розмірі 169 947,88 грн. та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою у розмірі 68 305,23 грн.

21.07.2016 р. та 03.08.2016 р. представником позивача були подані заяви про припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача орендної плати у розмірі 300,00 грн. та компенсації витрат балансоутримувча у розмірі 40,00 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що позовну заяву позивачем було подано до суду 24.05.2016 р., що підтверджується вхідним штампом канцелярії господарського суду міста Києва.

Відповідач погасив суму основної заборгованості у розмірі 340,00 грн. 04.07.2016 р. та 29.07.2016 р., тобто після подання позовної заяви.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості з орендної плати у розмірі 300,00 грн. та компенсації витрат балансоутримувча у розмірі 40,00 грн. підлягає припиненню згідно п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки погашення боргу здійснено після звернення позивача до суду.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ТОВ «Аладін-2013» обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги КП «Печерськблагоустрій» про стягнення з ТОВ «Аладін-2013» заборгованості з орендної плати у розмірі 169 647,80 грн. та компенсації витрат балансоутримувача у розмірі 68 265,23 грн. є правомірними та обґрунтованим.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 17 895,79 грн., 3% річних у розмірі 1 329,01 грн. та інфляційних у розмірі 5 203,63 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 16.11.2015 р. по 15.05.2016 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.2 Договору визначено, що за несвоєчасну сплату орендної плати та інших платежів на користь підприємства-балансоутримувача орендар сплачує на користь підприємства-балансоутримувача пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних та інших платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Твердження відповідача про неправомірне включення позивачем індексу інфляції до суми орендної плати, з якої вподальшому вираховуються інфляційні втрати та відсотки річних згідно ст. 625 Цивільного кодексу України судом, не приймаються до уваги, оскільки згідно з п. 3.2 Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Таким чином, позивачем правомірно розраховувалися 3% річних та інфляційні втрати виходячи із суми орендної плати, яку мав сплачувати відповідач кожного місяця, скоригованої на індекс інфляції за поточний місяць, оскільки таке коригування є складовою частиною орендного щомісячного платежу.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе задовольнити вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 17 895,79 грн., 3% річних у розмірі 1 329,01 грн. та інфляційних у розмірі 5 203,63 грн.

Стосовно заявленої позивачем вимоги про розірвання Договору суд відзначає наступне.

Пунктом 9.1 Договору передбачено, що він є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 20.10.2015 р. по 18.10.2018 р.

Згідно частини третьої статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Відповідно до ч.ч 1, 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Зазначеною правовою нормою законодавець поділяє підстави для розірвання договору у судовому порядку на законні та договірні. Так, підставами для розірвання договору, що випливають зі змісту закону є істотне порушення договору винною стороною та інші випадки, передбачені законом.

Отже, приписи ст. 651 Цивільного кодексу України пов'язують можливість розірвання договору у зв'язку з порушенням стороною його умов лише у разі, якщо внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення договору визначається за об'єктивними ознаками та обставинами, що вказують на значну міру позбавлення того на, що особа розраховувала при укладенні договору.

Аналогічні висновки містяться у постановах Вищого господарського суду України від 01.04.2013 р. у справі №5002-21/2895-2012 та від 18.04.2013 р. у справі №5023/4499/12.

З правової природи відносин оренди вбачається, що при укладанні вказаного договору орендодавець (а в даному випадку балансоутримувач), перш за все, має на меті отримання орендної плати.

Відтак, невиконання відповідачем зобов'язання з внесення орендної плати свідчить про позбавлення балансоутримувача того, на що він розраховував при укладенні Договору.

За змістом п. 9.6 Договору на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Твердження відповідача про неможливість заявлення позову про розірвання Договору позивача у зв'язку з тим, що останній не є стороною договору, судом не приймається до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 та 4 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Преамбула Договору свідчить про те, що такий договір є тристороннім, оскільки був укладений між трьома сторонами - Департаментом комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації як орендодавцем, ТОВ «Аладін-2013» як орендар та КП «Печерськсервіс» як балансоутримувачем.

Вказаний факт підтверджується тим, що саме три сторони підписали такий договір та скріпили його своїми печатками.

З огляду на викладене, оскільки позивача був стороною укладеного Договору, він правомірно скористався своїм правом, передбаченим п. 9.6 Договору на звернення до суду із позовом про розірвання такого договору.

Також суд звертає увагу відповідача на позицію Вищого господарського суду України, який залишив без змін рішення господарського суду міста Києва про розірвання договору оренди комунального майна та повернення такого майна, що були заявлені саме балансоутримувачами як сторонами тристороннього договору (постанови від 07.10.2014 р. у справі № 910/22678/13, від 01.06.2016 р. у справі № 910/24284/15).

Враховуючи встановлений судом факт невиконання відповідачем зобов'язання з внесення орендної плати, вимога позивача про розірвання Договору є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Також позивачем заявлено вимогу про зобов'язання відповідача передати позивачеві орендоване майно за актом приймання-передачі.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Пунктом 7.5 Договору передбачено, що у разі закінчення/припинення дії цього договору або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди балансоутримувачу у стані не гіршому, ніж в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням усіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоду, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди.

З припиненням Договору відповідач втрачає статус орендаря і з огляду на положення п. 7.5 Договору, вимога позивача про зобов'язання відповідача передати позивачеві орендоване майно за актом приймання-передачі є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у розмірі 300, 00 грн. та компенсації витрат балансоутримувча за користування земельною ділянкою у розмірі 40,00 грн. припинити.

2. Позовні вимоги Комунального підприємства «Печерськсервіс» задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аладін-2013» (01103, м. Київ, вул. Військовий проїзд, 1; ідентифікаційний код 38706393) на користь Комунального підприємства «Печерськсервіс» (01103, м. Київ, вул. Військовий проїзд, 1; ідентифікаційний код 19024635) заборгованості з орендної плати у розмірі 169 647 (сто шістдесят дев'ять тисяч шістсот сорок сім) грн. 80 коп., заборгованість з компенсації витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою у розмірі 68 265 (шістдесят вісім тисяч двісті шістдесят п'ять) грн. 23 коп., пеню у розмірі 17 895 (сімнадцять тисяч вісімсот дев'яносто п'ять) грн. 79 коп., 3% річних у розмірі 1 329 (одна тисяча триста двадцять дев'ять) грн. 01 коп., 3% річних у розмірі 5 203 (п'ять тисяч двісті три) грн. 63 коп. та судовий збір у розмірі 6 696 (шість тисяч шістсот дев'яносто шість) грн. 22 коп. Видати наказ.

4. Розірвати договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №2049 від 20.10.2015 р., укладений між Департаментом комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації, Товариством з обмеженою відповідальністю «Аладін-2013» та Комунальним підприємством «Печерськсервіс».

5. Зобов'язати Товариства з обмеженою відповідальністю «Аладін-2013» (01103, м. Київ, вул. Військовий проїзд, 1; ідентифікаційний код 38706393) передати за актом приймання-передачі Комунальному підприємству «Печерськсервіс» (01103, м. Київ, вул. Військовий проїзд, 1; ідентифікаційний код 19024635) нежитлове приміщення площею 1 245,40 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Військовий проїзд, 1, літера «Ж», корпус 6. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.08.2016 р.

Суддя Ю.О. Підченко