Постанова

від 25.10.2016 по справі 910/9480/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2016 р. cправа№ 910/9480/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Андрієнка В.В.

Шапрана В.В.

при секретарі: Ковальчуку Р.Ю.

за участю представників: позивача - Рижкова Л.Є.

відповідача - Деркач Т.Г., Оксенко В.П.

третьої особи - Ваховська І.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аладін-2013»

на рішення Господарського суду м. Києва від 03.08.2016 р.

у справі № 910/9480/16 (суддя - Підченко Ю.О.)

за позовом Комунального підприємства «Печерськсервіс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аладін-2013»

третя особа Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про стягнення заборгованості, розірвання договору та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

У травні 2016 року Комунальне підприємство «Печерськсервіс» (далі - позивач) звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аладін-2013» (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 169 947,88 грн заборгованості за договором № 2049 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 20.10.2015 р., 68 305,23 грн заборгованості з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою, 17 895,79 грн пені, 1 329,01 грн 3% річних та 5 203,63 грн збитків від інфляції; розірвання договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 2049 від 20.10.2015 р.; зобов'язання ТОВ «Аладін-2013» передати за актом приймання-передачі Коммунальному підприємству «Печерськсервіс» нежитлове приміщення площею 1 245,4 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Військовий проїзд, 1 літ. «Ж», корп. 6.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.05.2016 р. було залучено до участі у справі Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 910/9480/16 від 03.08.2016 р. припинено провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у розмірі 300,00 грн та компенсації витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою у розмірі 40,00 грн; позовні вимоги Комунального підприємства «Печерськсервіс» задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аладін-2013» на користь Комунального підприємства «Печерськсервіс» заборгованість з орендної плати у розмірі 169 647,80 грн, заборгованість з компенсації витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою у розмірі 68 265,23 грн, пеню у розмірі 17 895,79 грн, 3% річних у розмірі 1 329,01 грн, 3% річних у розмірі 5 203,63 грн; розірвано договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 2049 від 20.10.2015 р., укладений між Департаментом комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Товариством з обмеженою відповідальністю «Аладін-2013» та Комунальним підприємством «Печерськсервіс»; зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Аладін-2013» передати за актом приймання-передачі Комунальному підприємству «Печерськсервіс» нежитлове приміщення площею 1 245,40 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Військовий проїзд, 1, літера «Ж», корпус 6.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 910/9480/16 від 03.08.2016 р., Товариство з обмеженою відповідальністю «Аладін-2013» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення про відмову в позові в цій частині.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник посилається на те, що укладений договір оренди є таким, що не підлягає достроковому розірванню в односторонньому порядку внаслідок неналежного виконання відповідачем істотних умов, оскільки позивач був позбавлений можливості вільно розпоряджатись орендованим об'єктом з причини перебування на прилеглій території об'єкту автомобільної техніки та будівельних матеріалів. Крім того, відповідачем наголошується на тому, що вимога про розірвання договору про передачу майна територіальної громади міста Києва № 2049 від 20.10.2015 р. має бути заявлена безпосередньо орендодавцем - Департаментом комунальної власності міста Києва, а не балансоутримувачем КП «Печерськсервіс».

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2016 р. порушено апеляційне провадження у справі № 910/9480/16, а розгляд справи призначено на 11.10.2016 р.

У судовому засіданні 11.10.2016 р. було оголошено перерву до 13.10.2016 р.

У судовому засіданні 13.10.2016 р. було оголошено перерву до 25.10.2016 р.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Розпорядженням Печерської районної в місті Києві ради від 03.08.2010 р. № 222-р «Про тимчасове перезакріплення з КП «Плодоовочі» на КП «Печерськблагоустрій» нежилих приміщень, що розташовані на Військовому проїзді, 1» нежитлові приміщення, що розташовані за адресою: м. Київ, Військовий проїзд, 1, були закріплені на праві господарського відання за КП «Печерськблагоустрій» та передані йому на баланс по акту приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів № 03-1 від 06.08.2010 р.

Рішеннями Київської міської ради № 405/6621 від 27.10.2011 р. «Про деякі питання діяльності комунальних підприємств, установ, організацій, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва та передаються до сфери управління Печерської районної в місті Києві державної адміністрації» та № 37/8321 від 20.09.2012 р. «Про деякі питання діяльності комунального підприємства по благоустрою Печерського району міста Києва «Печерськблагоустрій», що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва» Комунальне підприємство «Печерськблагоустрій» було перейменовано на Комунальне підприємство «Печерськсервіс» та віднесено до сфери управління виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

20.10.2015 р. між Департаментом комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (далі - орендодавець), ТОВ «Аладін-2013» (далі - орендар) та КП «Печерськсервіс» (далі - підприємство-балансоутримувач) був укладений договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 2049 (далі - договір оренди).

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору оренди орендодавець, на підставі рішення Київської міської ради № 756/756 від 26.12.2014 р., передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Військовий проїзд, 1, літера «Ж» корпус 6, для розміщення складу.

Пунктом 3.1 договору оренди передбачено, що орендна плата визначена на підставі методики розрахунку орендної плати та майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 р. № 415/1280, і становить без ПДВ: 44,33 грн. за 1 кв. м. орендованої площі, що в цілому складає за базовий місяць розрахунку серпень 2015 - 55 212,59 грн.

Згідно з п. 3.2 договору оренди розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, опублікований у поточному місяці.

Відповідно до п. 3.5 договору додатково до орендної плати, компенсації витрат підприємства та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою, компенсацією витрат підприємства та компенсацією витрат підприємства за користування земельною ділянкою.

За змістом п. п. 3.6, 3.7 укладеного договору орендна плата та компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою сплачується орендарем на рахунок підприємства - балансоутримувача, починаючи з дати підписання акту приймання-передачі, незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця.

Пунктом 9.1 договору передбачено, що він є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 20.10.2015 р. по 18.10.2018 р.

20.10.2015 р. на виконання умов договору оренди між орендарем, орендодавцем та балансоутримувачем було підписано та скріплено печатками сторін акт приймання-передачі нерухомого майна.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач, на думку позивача, неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання за договором про передачу майна територіальної громади міста Києва № 2049, в результаті чого у відповідача виникла перед позивачем заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 169 947,88 грн та заборгованість з компенсації витрат за користування земельною ділянкою у розмірі 68 305,23 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як передбачено ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Частиною 1 статті 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 765 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживча річ).

Згідно з ч. 3 ст. 283 ГК України об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

Як було зазначено вище, 20.10.2015 р. позивачем було передано, а відповідачем прийнято об'єкт оренди, що підтверджується підписаним сторонами та скріплений їх печатками акт приймання-передачі майна в оренду, який є невід'ємною частиною договору.

Станом на 16.05.2016 р. відповідач в порушення покладеного на нього законом та договором обов'язку по сплаті орендної плати за користування приміщенням в повному обсязі не виконав, в зв'язку з чим, у останнього перед позивачем виникла заборгованість по орендній платі в сумі 169 947,88 грн та заборгованість з компенсації витрат за користування земельною ділянкою у розмірі 68 305,23 грн в період лютий-грудень 2015 р. та лютий, квітень, травень 2016 р.

У зв'язку з вищенаведеними обставинами, позивачем на адресу відповідача 10.03.2016 р. було направлено вимогу про сплату боргу № 08-12, яка відповідачем залишена без відповіді та задоволення.

Пунктом 3.1 договору оренди передбачено, що орендна плата визначена на підставі методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради №415/1280 від 21.04.2015 р., і становить без ПДВ: 44,33 грн. за 1 кв. м орендованої площі, що в цілому складає за базовий місяць розрахунку серпень 2015 - 55 212,59 грн.

Як вказано у ч. 2 п. 3.1 договору оренди, згідно п. 11 рішення Київської міської ради від 21.04.2015 р. № 415/1280 місячна орендна плата у розмірі 50% від встановленого обсягу становить 27 606,29 грн та нараховується починаючи з 20 жовтня 2015 року по 14 липня 2016 року.

Також, пунктом 3.2 договору передбачено, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, опублікований у поточному місяці.

Крім того, відповідно до п. 3.5 договору додатково до орендної плати, компенсації витрат підприємства та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою, компенсацією витрат підприємства та компенсацією витрат підприємства за користування земельною ділянкою.

Відповідно до п. п. 3.6., 3.7 договору оренди орендна плата та компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою сплачується орендарем на рахунок підприємства-балансоутримувача, починаючи з дати підписання акту приймання-передачі, незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця.

16.03.2016 р. орендодавець направив на адресу відповідача лист № 062/07/15-2667 про сплату заборгованості з орендної плати, в якому зазначено про існування боргу станом на 01.03.2016 р. у розмірі 188 452,09 грн. (4 місяці), яку просив погасити відповідача в строк до 25.03.2016 р.

Також даним листом орендодавець зазначав, що у випадку неотримання інформації після 25.03.2016 р. вказаний лист буде розцінюватись як відмова від договору оренди з урахування п. 5.1.3 договору, а тому ТОВ «Аладін-2013» з 25.03.2016 р. у разі несплати заборгованості необхідно звільнити орендоване приміщення та відповідно до п. 4.2.20 договору передати по акту приймання-передачі балансоутримувачу.

В подальшому, листом № 46 від 06.04.2016 р. відповідач повідомив позивача про відсутність станом на 31.03.2016 р. заборгованості за оренду нежитлових приміщень протягом трьох місяців підряд з дня закінчення строку платежу з урахуванням здійснених ним проплат за оренду приміщень в сумі 77 624,37 грн платіжним дорученням від 18.03.2016 р. та 30.03.2016 р. на суму 80 700,00 грн на виконання умов договорів оренди, зокрема й спірного договору № 2049 від 20.10.2015 р.

Проте, як вбачається із наявних матеріалів справи, 25.03.2016 р. КП «Печерськсервіс» направив орендарю лист № 01-16, яким зазначив, що дійсно на рахунок балансоутримувача 18.03.2016 р. від орендаря надійшли кошти в розмірі 77 624,37 грн, які були зараховані в рахунок погашення заборгованості в хронологічному порядку, тобто починаючи з тої дати, що виникла у найдавніший період, тобто заборгованість за спірним договором у відповідача не була погашена в повному обсязі за зазначений позивачем період.

Відповідно до ч. 1 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Положеннями ч. 1 ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та ч. 1 ст. 284 ГК України закріплено, що істотними умовами договору оренди є, зокрема, орендна плата з урахуванням її індексації.

Відповідно до ч. ч. 3, 7 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За розрахунками комунального підприємства «Печерськсервіс», які відповідачем не спростовані, у Товариства з обмеженою відповідальністю «Аладін-2013» перед позивачем існує заборгованість зі сплати орендної плати по договору оренди № 2049 від 20.10.2015 р. у розмірі 169 947,88 грн, та заборгованість з компенсації витрат за користування земельною ділянкою в сумі 68 305,23 грн.

Підчас розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем було сплачено на користь позивача 340,00 грн основної заборгованості.

Відповідно до п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність предмету спору в частині стягнення частини основної суми заборгованості з орендної плати в сумі 300,00 грн, компенсації з витрат балансоутримувача у розмірі 40,00 грн та необхідність припинення провадження у справі у вказаній частині.

Отже, оскільки відповідачем не доведено, що він вчасно виконав зобов'язання за укладеним договором, доказів відсутності заборгованості по орендній платі не надав, тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості зі сплати орендної плати (з урахуванням сплачених в період розгляду спору в суді першої інстанції 340,00 грн) у розмірі 169 647,80 грн та заборгованості з компенсації витрат за користування земельною ділянкою в сумі 68 265,23 грн.

За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 17 895,79 грн пені.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6.2 договору оренди передбачено, що за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь підприємства (балансоутримувача) пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статті 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та ч. 2 ст. 343 ГК України обмежують граничний розмір пені подвійною обліковою ставкою НБУ.

Отже, розмір пені не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України. Таку ж правову позицію підтримує і Верховний Суд України (постанова ВСУ від 24.10.2011р. у справі № 25/187).

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 17 895,79 грн пені за період з 16.11.2015 р. по 15.05.2016 р. є обґрунтованою, розмір її перевірений судом, є арифметично правильним, відповідає вимогам чинного законодавства та умовам укладеного договору, а тому підлягає задоволенню.

Крім того, за неналежне виконання умов укладеного договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 1 329,01 грн 3% річних та 5 203,63 інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.

Твердження відповідача про неправомірне включення позивачем індексу інфляції до суми орендної плати, з якої в подальшому вираховуються інфляційні втрати та відсотки річних згідно ст. 625 Цивільного кодексу України судом, є необґрунтованими, оскільки згідно з п. 3.2 договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 329,01 грн 3% річних та 5 203,63 інфляційних втрат є обґрунтованими, арифметично вірними та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно вимоги позивача про розірвання договору оренди та зобов`язання передати за актом приймання-передачі об`єкт оренди, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 6.7 договору оренди передбачено, що при невиконанні або порушенні однією із сторін умов договору та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України, договір може бути розірваний достроково на вимогу однієї із сторін за рішенням суду.

Згідно з п. 9.6 договору на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Відповідно до п. 7.5 договору оренди у разі закінчення строку дії договору або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди підприємству-балансоутримувачу у стані, не гіршому, ніж в якому перебував об'єкт на момент передачі його в оренду, з урахуванням усіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди. В акті приймання-передачі зазначається технічний стан об'єкта оренди на дату повернення.

Як передбачено п. 9.1 договору оренди, строк дії договору оренди визначено до 18.10.2018 р.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах, зокрема, належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду (ч. 5 вказаної статті).

Частиною 1 ст. 18 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування у місті Києві є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності громади міста або знаходяться в її управлінні.

На підставі розпорядження Печерської районної у місті Києві ради № 222-р від 03.08.2010 р. за комунальним підприємством «Печерськблагоустрій» (найменування якого було змінено на КП «Печерськсервіс» на підставі рішення Київської міської ради № 405/6621 від 27.10.2011 р.) на праві оперативного управління були закріплені нежилі приміщення, розташовані за адресою: м. Київ, Військовий проїзд, 1.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ГК України правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом)

Згідно з п. 4.2.11 статуту КП «Печерськсервіс» надання в оренду (суборенду) рухомого та/або нерухомого майна здійснюється виключно за рішенням власника.

Частиною 2 ст. 28 статуту територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради № 371/1805 від 28.03.2002 р., встановлено, що Київська міська рада від імені та в інтересах територіальної громади міста Києва відповідно до чинного законодавства України володіє, користується та розпоряджається об'єктами права комунальної власності, в тому числі може передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, передавати в заставу.

Підпунктом 5.4 п. 5 Положення про Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 2383 від 29.12.2012 р., закріплено, що Департамент відповідно до визначених галузевих повноважень у сфері оренди майна здійснює повноваження орендодавця майна комунальної власності територіальної громади міста Києва у порядку, встановленому Київською міською радою.

Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Зазначеною правовою нормою законодавець поділяє підстави для розірвання договору у судовому порядку на законні та договірні. Так, підставами для розірвання договору, що випливають зі змісту закону, є істотне порушення договору винною стороною та інші випадки, передбачені законом.

Отже, приписи ст. 651 ЦК України пов'язують можливість розірвання договору у зв'язку з порушенням стороною його умов лише у разі, якщо внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Істотність порушення договору визначається за об'єктивними ознаками та обставинами, що вказують на значну міру позбавлення того на, що особа розраховувала при укладенні договору.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Вищого господарського суду України від 01.04.2013 р. у справі № 5002-21/2895-2012 та від 18.04.2013 р. у справі № 5023/4499/12.

З правової природи відносин оренди вбачається, що при укладенні вказаного договору орендодавець (в даному випадку балансоутримувач), перш за все, має на меті отримання орендної плати.

Крім того, відповідно до пунктів 6.7, 9.4, 9.6 договору оренди, при невиконанні або порушенні однією із сторін умов договору, він може бути розірваний достроково на вимогу однієї із сторін за рішенням суду.

Договір припиняється, зокрема, у разі невиконання або систематичного неналежного виконання істотних умов договору. На вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірвано за рішенням господарського суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших причин, передбачених законодавчими актами України.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У період з 16.11.2015 р. по 15.03.2016 р. відповідач мав заборгованість перед позивачем в сумі 61 789,00 грн, що відповідає несплаті за 5 місяців підряд, що було доведено належними та допустимим доказами позивачем та не спростовано відповідачем.

Відтак, невиконання відповідачем зобов'язання з внесення орендної плати свідчить про позбавлення балансоутримувача того, на що він розраховував при укладенні договору.

За змістом п. 9.6 договору на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Враховуючи факт невиконання відповідачем зобов'язання з внесення орендної плати, та наявність значної заборгованості останнього, вимога позивача про розірвання договору № 2049 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 20.10.2015 р. є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Пунктом 7.5 договору оренди передбачено, що у разі закінчення/припинення дії цього договору або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди балансоутримувачу у стані не гіршому, ніж в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням усіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоду, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди.

Відповідно до п. 4.2.20 договору орендар зобов'язаний після припинення дії цього договору протягом 3 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі підприємству-балансоутримувачу.

З урахуванням викладеного, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про законність та обґрунтованість позовних вимог в частині виселення Товариства з обмеженою відповідальністю «Аладін-2013» з нежилого приміщення загальною площею 1 245,40 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Військовий проїзд, 1, літера «Ж» корпус 6, передавши по акту прийому-передачі зазначене приміщення Комунальному підприємству «Печерськсервіс».

Доводи скаржника про те, що КП «Печерськсервіс» не наділений законним правом (відповідно до умов договору та приписів чинного законодавства України) на надсилання повідомлення про розірвання договору оренди та подання відповідного позову до суду, з огляду на те, що він не є стороною договору, колегія вважає необґрунтованими, враховуючи наступне.

Вбачається, що договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду містить розділ 5, що визначають права сторін договору.

Так, в п. 5.2 договору оренди не передбачено окремо право підприємства-балансоутримувача (позивача по справі) на розірвання договору оренди, в п. 5.1 договору зазначено, що він має право ініціювати питання щодо внесення змін до договору або про його розірвання саме з підстав погіршення стану орендованого майна внаслідок невиконання або неналежного виконання умов цього договору і так само окремо не визначено право орендодавця на розірвання, з власної ініціативи, договору оренди у випадку невиконання, зокрема, відповідачем свого зобов`язання зі сплати орендних платежів.

Право сторін на дострокове розірвання укладеного договору оренди визначене умовами розділу 9 «Строк дії договору», який є загальним та обов`язковим для всіх сторін договору.

Так, пунктом 9.6 договору сторони погодили, що на вимогу однієї із сторін договір може бути розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Як вбачається із преамбули укладеного договору оренди, він укладений між орендодавцем - Департаментом комунальної власності міста Києва, орендарем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Аладін-2013» та підприємством-балансоутримувачем КП «Печерськсервіс» та, зокрема, зазначено, що всі разом вони іменуються «сторони».

Відповідно до частин 1, 2 та 4 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

В даному конкретному випадку спірний договір є багатостороннім правочином, що не суперечить приписам чинного законодавства України та не порушує будь-чиїх прав та інтересів.

Рішенням Київської міської ради № 415/1280 від 21.04.2015 р. було затверджено положення про оренду майна територіального громади міста Києва.

Вказане положення регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва (далі - майно); майнові відносини між орендодавцями, комунальними підприємствами, установами, організаціями територіальної громади міста Києва, за якими на праві господарського відання або оперативного управління закріплено майно (підприємства-балансоутримувачі), орендарями щодо господарського використання майна.

Пунктом 14.1 положення визначено, що орендодавці та підприємства-балансоутримувачі здійснюють контроль за виконанням орендарями умов договору оренди і, у разі виникнення заборгованості з орендної плати або інших платежів, вживають заходи щодо погашення заборгованості, в тому числі проводять відповідну претензійно-позовну роботу.

Аналогічний обов`язок підприємства-балансоутримувача визначено також в п. 4.3.2 укладеного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» укладений сторонами договір оренди в частині істотних умов повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна. Типові договори оренди державного майна розробляє і затверджує Фонд державного майна України, типові договори оренди майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, затверджують відповідно Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування.

З аналізу положень укладеного договору оренди вбачається, що він не суперечить типовому договору оренди комунального майна, форма та зміст якого затверджена відповідним рішення Київської міської ради та яким підприємство-балансоутримувач визначений стороною договору.

Вказаний договір є чинним та недійсним у встановленому законом порядку не визнавався.

Отже, з урахуванням вищевикладеного та положень нормативно-правових актів України, підприємство-балансоутримувач є стороною договору про оренду майна територіальної громади міста Києва, а тому наділений правом ініціювання питання розірвання такого договору при наявності законних та обґрунтованих підстав.

Аналогічне положення про надання права сторонам договору вирішувати питання дострокового розірвання договору оренди міститься в ч. 3 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», згідно якого договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що лист-повідомлення КП «Печерськсервіс» є належним повідомленням орендаря про розірвання укладеного між сторонами договору оренди комунального майна та, як наслідок, КП «Печерськсервіс» наділений правом із звернення до суду із відповідним позовом про розірвання договору оренди комунального майна, а отже є належним позивачем в рамках розгляду даної справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 07.10.2014 р. у справі № 910/22678/13, від 01.06.2016 р. у справі № 910/24284/15.

Стосовно доводів скаржника про неможливість використання орендарем орендованого приміщення, оскільки прилегла територія до об`єкту оренди заставлена автомобілями, будівельною технікою та вагончиками, що перешкоджає господарській діяльності відповідача, колегія суддів зазначає, що у відповідності до п. 2 ст. 28 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар може зажадати повернення орендованого майна з будь-якого незаконного володіння, усунення перешкод у користуванні ним, відшкодування шкоди, завданої майну громадянами і юридичними особами, включаючи орендодавця.

Звільнення від орендної плати чи її зменшення може проводитись тільки з обставини, з якими пов'язується істотне зменшення можливості користування майном або неможливість його використання протягом певного часу, та повинні бути об'єктивними, обґрунтованими та доведеними в установленому порядку.

Тобто наймач звільняється від внесення плати за певний період часу, якщо протягом нього існували обставини непереборної сили, які унеможливили використання майна.

Скаржник вказує на те, що листом № 25 від 21.03.2016 р. (після 5 місяців фактичного та безперешкодного користуванням приміщенням) він повідомляв позивача про неможливість проведення саме ремонтних робіт в орендованому приміщені з причин розміщення автомобільної техніки на прилеглій території.

Проте, судом встановлено, що обґрунтованих звернень відповідача до позивача з приводу неможливості використання приміщення за весь період договору оренди не надходило, у зв'язку з чим обґрунтованих доказів існування обставин, які б унеможливлювали використання орендованого майна, відповідачем не надано.

Щодо посилання скаржника на судову практику Вищого господарського суду України, зокрема на постанову № 910/29612/15, в якій касаційна інстанція зазначила, що балансоутримувач не має права на розірвання договору, колегія суддів зазначає, що по-перше, предметом спору в рамках вказаної справи є не дострокове розірвання договору у зв`язку із порушенням строків сплати орендної плати, а встановлення факту припинення договору оренди та вираження волі балансоутримувача не продовжувати в подальшому строк такого договору, а по-друге згідно тексту наданої постанови не вбачається, що умови спірного договору містили аналогічний пункт, як договір № 2049 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду віж 20.10.2015 р. щодо права розірвання договору (п. 9.6 договору оренди).

Інші доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, судова колегія дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 03.08.2016 р. прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Аладін-2013» задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аладін-2013» залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 03.08.2016 р. у справі № 910/9480/16 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/9480/16 повернути до Господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам та третій особі.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Андрієнко

В.В. Шапран