Рішення

від 01.08.2016 по справі 910/11876/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.08.2016Справа №910/11876/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніколь»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Сервіс»

про стягнення 40 842,24 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача Коваль Д.А. - по дов. №39 від 15.07.2016р.

Від відповідача Збіглей Н.В. - по дов. №б/н від 28.07.2016р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Госпрдарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніколь» (далі -позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Сервіс" (далі - відповідач) про стягнення 40 842,24 грн., з яких: 19 389,00 грн. основного боргу, 4 503,55 грн. пені, 322,00 грн. 3% річних, 1 122,49 грн. інфляційних втрат та 15 511, 20 грн. штраф.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежно виконав умови Договору № Н-1908.15.01 від 19.08.2015р. про надання послуг, у зв'язку з чим виник борг в сумі 19 389, 00 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 30.06.2016 порушено провадження у справі № 910/11876/16 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 18.07.2016

Представник відповідача в дане судове засідання не з'явився. Ухвалою від 18.07.2016р. розгляд справи було відкладено на 01.08.2016р.

Предстьавник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував. Заперечення мотивовані тим, що на у відповідача виникли претензії до якості встановленої позивачем касової кабіни, про що позивач неодноразово повідомлявся. Крім того, відповідач вважає, що позивачем неправомірно нарааховані штрафні санкції.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 01.08.2016 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

19.08.2015 року між позивачем та відповідачем укладено договір № Н-1908.15.01 про надання послуг.

Відповідно до п.1.1 договору позивач зобов'язувався надати, а відповідач оплатити у відповідності з умовами даного договору наступні послуги: виготовлення та встановлення броньованої касової кабіни в кількості одна одиниця на загальну суму 77 556, 00 грн.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги з виготовлення та встановлення броньованої касової кабіни в кількості одна одиниця на загальну суму 77 556, 00 грн., що підтверджується актом №00000057 від 03.11.2015р. здачі - приймання робат (надання послуг).

Згідно з п. 2.1 Договору відповідач проводить оплату позивачу наданих послуг наступним чином:

75% передоплати, тобто 58 167, 00 грн. на протязі 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання сторонами даного договору;

решта 25% вартості договору, тобто 19 389,00 грн. протягом 4 (чотирьох) календарних днів після підписання акту виконаних робіт.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги з виготовлення та встановлення броньованої касової кабіни в кількості одна одиниця на загальну суму 77 556, 00 грн., що підтверджується актом №00000057 від 03.11.2015р. здачі - приймання робат (надання послуг), вартість яких сплачена відповідачем не в повному обсязі, з порушенням умов п.2.1 договору.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Матерілами справи підтверджується порушення відповідачем умов договору в частині своєчасної оплати вартості наданих послуг, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 19 389,00 грн. обгрунтовані і підлягають задоволенню.

У зв'язку з порушенням строків оплати вартості природного газу, передбачених п.2.1 Договору від 19.08.2015р. позивач на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 1 122,49 грн. та 3% річних в розмірі 322,00 грн., які нараховані від простроченої до сплати суми окремо за кожний місяць за весь час прострочення до дати повної оплати.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином.

Оскільки розрахунок 3% річних та інфляційних, наданий позивачем, здійснений від простроченої до сплати суми окремо за кожний місяць з врахуванням зменшення на проведені оплати за весь період прострочення, є арифметично вірним, вимога позивача про стягнення з відповідача 322,00 грн.- 3% річних та 1 122,49 грн. інфляційних підлягає задоволенню.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

На підставі п. 5.4 Договору позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 4 503,55 грн.та 15 511, 20 грн. - штраф.

Статтею 611 Цивільного кодексу України та статтею 230 Господарського кодексу України встановлено такий правовий наслідок порушення зобов'язання як сплата неустойки.

Відповідно до частин першої і третьої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.4 Договору сторони передбачили, що у разі прострочення здійснення платежу за поставлений товар згідно п. 3.2 договору відповідач несе відповідальність у вигляді штрафу - 20% від загальної суми договору та сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми прострочення платежу.

Перевіривши правильність нарахування позивачем штрафу, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог в цій частині.

Щодо нарахування пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та встановив, що в останньому допущено помилки у визначенні періоду простроченого грошового зобов'язання, розрахунок проведено за період більше 6 місяців в порушення положень ч. 6 ст. 232 ГК України.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума пені у розмірі 4113,54 грн., що розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання за період не більше 6 місяців з 02.12.2015 по 31.05.2016.

Розрахунок суми пені

Розмір договірної пені - подвійна облікова ставка НБУ

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 19389 02.12.2015 - 17.12.2015 16 22.0000 % 0.121 %* 373.97 19389 18.12.2015 - 28.01.2016 42 22.0000 % 0.121 %* 981.67 19389 29.01.2016 - 03.03.2016 35 22.0000 % 0.120 %* 815.82 19389 04.03.2016 - 21.04.2016 49 22.0000 % 0.120 %* 1142.15 19389 22.04.2016 - 26.05.2016 35 19.0000 % 0.104 %* 704.57 19389 27.05.2016 - 31.05.2016 5 18.0000 % 0.098 %* 95.36 В нішій частиі позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідач доказів на спростовування обставин повідомлених позивачем суду не надав.

З урахуванням викладеного позовні вимоги позивача є обґрунтованими частково.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарській суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов"язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача: при відмові в позові -на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене та відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Сервіс" (03680, м. Київ, пр. Леся курбаса, 2б, офіс 1, код 37175094) на користь Товариства з обмеженою відповідальністью «Ніколь» (43000, м. Луцьк, вул. Лесі Українки, 37, код 20148124) 19 389 (дев'ятнадцять тисяч триста вісімдесят дев'ять) грн. 00 коп. основного боргу, 4113 (чотири тисячі сто тринадцять) грн. 54 коп. пені, 322 (триста двадцять дві) грн. 00 коп. - 3% річних, 1 122 (одну тисячу сто двадцять дві) грн. 49 коп. - інфляційних втрат та 15 511 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот одинадцять) грн. 20 коп. штраф та 1365 (одну тисячу триста шістдесят п'ять) грн. 04 коп. витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.08.2016 р.

Суддя Трофименко Т.Ю.